Живлення та оптимальне удобрення кукурудзи

Сухе зерно кукурудзи містить 12% білка, 4% жиру й 65-70% безазотистих екстрактивних речовин. В одному кілограмі зерна міститься 1,34 кг к. о. і 70 кг перетравного білка, воно багате на каротин. Добрим кормом для тварин є зелена маса кукурудзи, в 100 кг якої міститься 32 кормові одиниці.
Кукурудзу використовують і як продовольчу культуру. З її зерна виготовляють борошно, крупу, пластівці та іншу продукцію. Зерно кукурудзи є сировиною для виробництва біопалива, спирту, крохмалю, глюкози, олії. Зі стебел та обгорток качанів виготовляють папір, клей, фарбу тощо. Широкого поширення набули цукрові сорти й гібриди кукурудзи.
Кукурудза - дуже вибаглива до родючості грунтів. Оптимальна реакція грунтового розчину для неї перебуває в межах рН 6-7. Кукурудза погано росте на кислих грунтах, тому без вапнування, незважаючи на внесення високих норм органічних і мінеральних добрив, на них практично неможливо виростити високий урожай. Під посіви кукурудзи відводять ділянки з найродючішими грунтами та найкращими попередниками. Кукурудза формує високі врожаї на грунтах, багатих азотом, із хорошими фізичними властивостями, пухких, добре проникних для води й повітря. Гарно росте вона на легких грунтах, удобрених гноєм або зеленим добривом, гірше - на засолених, важких та тих, що дуже запливають.
Кукурудза має добре розвинену кореневу систему, здатну поглинати поживні речовини з великого об'єму грунту. За кількістю поживних речовин, які використовуються для формування врожаю, кукурудза прирівнюється до цукрових буряків та картоплі. З урожаєм зерна 60-70 ц/га або зеленої маси 500-700 ц/га кукурудза виносить із гектара 150-180 кг азоту, 50-70 кг Р2О5 та 150-200 кг К2О. Сучасні гібриди кукурудзи для створення тонни зерна і відповідної кількості листостеблової маси витрачають 18-25 кг азоту, 8-12 - фосфору та 16-24 кг калію ( живлення і мінеральне удобрення).
Головні елементи живлення кукурудза протягом вегетаційного періоду поглинає нерівномірно. Поглинання азоту триває до воскової стиглості. Найінтенсивніше його поглинання спостерігається в період від появи волоті до цвітіння. Фосфор кукурудза поглинає триваліший час. А засвоює його рівномірно аж до достигання. Однак особливо гостру потребу в додатковому фосфорному живленні  і мінеральному удобренні  кукурудза відчуває у початковий період свого життя. Калій найбільш інтенсивно кукурудза поглинає у перший період вегетації.
У розвитку кукурудзи можна виділити два важливі періоди живлення і мінерального удобрення головними елементами: період утворення 5-7 листків та період від появи 9-10 листків до повного викидання волоті.
У перший період розвитку кукурудзи закладаються репродуктивні органи. Від наявності елементів живлення і удобрення кукурудзи, особливо фосфору, залежить кількість качанів на рослині та зерен на них. У цей період кукурудза росте слабо, елементів живлення використовує мало. Її коренева система ще розвинута слабо і не може поглинати поживні речовини з важкодоступних сполук. Тому кукурудза в цей час дуже вибаглива до наявності в грунті легкозасвоюваних елементів живлення, особливо фосфору (мінеральне живлення кукурудзи). Через 10-15 діб після появи сходів кукурудзи настає критичний період у фосфорному живленні і удобренні. Фосфор сприяє хорошому розвитку кореневої системи, підсилює використання рослиною елементів живлення з грунту та добрив, прискорює закладання репродуктивних органів. Ця особливість зумовлює високу ефективність внесення фосфорних добрив під час сівби.
Другий період характеризується інтенсивним ростом рослин кукурудзи. Він триває 17-20 діб. За такий короткий час накопичується головна маса рослини і використовується багато елементів живлення: азоту й фосфору - 50% загальної кількості, калію - 70% максимального нагромадження. В зв'язку з тим, що за такий короткий період кукурудза використовує більше елементів живлення, її можна зарахувати до культур, які більше вибагливі до родючості грунтів, ніж цукрові буряки та картопля. Цей період є критичним для кукурудзи щодо азотного живлення і удобрення. Рослини в цю пору часто відчувають нестачу азоту в грунті внаслідок його вилуговування та слабкої мінералізації, тому підживлення азотними добривами досить ефективне. Висока потреба рослин кукурудзи в живленні і удобренні калієм спостерігається в період викидання волоті, цвітіння та наливання зерна. На чорноземах кукурудза відчуває потребу в живленні та удобренні цинком. За його нестачі в рослинах знижується вміст протеїну та триптофану. Підвищені норми фосфору теж знижують вміст у рослинах кукурудзи цинку та триптофану.
Кукурудза дуже чутлива до гною та інших органічних добрив. На угноєних грунтах рослини краще витримують несприятливі грунтово-кліматичні умови (зниження температури та нестачу мікроелементів), у них прискорюється протікання окремих фаз росту й розвитку. Норми внесення органічних добрив становлять 25-30 т/га на глинистих та 30-40 т/га - на піщаних і супіщаних грунтах. Збільшенння норми гною понад 30-40 т/га зумовлює подальше підвищення врожаю кукурудзи, однак окупність однієї тонни його врожаєм знижується. Органічні добрива вносять перед основним обробітком грунту.
Під час вирощування кукурудзи на родючих грунтах після добре угноєних попередників можна вносити тільки мінеральні добрива в рекомендованих нормах (табл.). Рекомендовану норму добрив уточнюють з урахуванням рівня вмісту елементів живлення в грунті конкретного поля. В разі вирощування кукурудзи на силос рекомендовану норму азотних добрив для кукурудзи на зерно збільшують на 20-40 кг/га. Здебільшого ефективність мінеральних добрив висока за внесення в помірних та середніх нормах з вирівняним співвідношенням елементів живлення або з деякою перевагою азоту над фосфором і калієм. Збільшення в складі повного мінерального добрива частки фосфору або калію не сприяє відповідному збільшенню врожаю зерна. Мінеральні добрива під кукурудзу застосовують у різні строки та різними способами.
 В умовах стійкого зволоження грунту норму азотних добрив збільшують підживленням, а в умовах нестійкого зволоження - завдяки основному внесенню. На грунтах легкого гранулометричного складу в районах достатнього зволоження фосфорно-калійні добрива вносять восени під основний обробіток грунту, азотні - під передпосівну культивацію. У районах нестійкого й недостатнього зволоження всі мінеральні добрива вносять під основний обробіток грунту. В цих умовах ефективне локальне внесення добрив, особливо фосфорних. За такого внесення фосфор менше закріплюється грунтом і помітно підвищується коефіцієнт його засвоєння рослинами. Для вирощування кукурудзи за індустріальною технологією всю норму мінеральних добрив вносять під основний обробіток грунту (живлення та оптимальне удобрення кукурудзи) .
Поєднання органічних і мінеральних добрив під кукурудзу забезпечує найсприятливіші умови її росту та розвитку й гарантує одержання стійких високих урожаїв. При цьому, залежно від норми органічних добрив, кількість мінеральних добрив зменшують на 30-50 відсотків.
У складі повного мінерального добрива на дерново-підзолистих, опідзолених грунтах та чорноземах вилугуваних найефективніші азотні добрива. На чорноземах південних та звичайних найбільші прибавки зерна одержують від внесення фосфорних або фосфорно-азотних добрив. Калійні добрива на цих грунтах часто позитивної дії не виявляють. На полях, де восени мінеральних добрив внесли недостатньо, їх треба внести навесні й загорнути в грунт одночасно із пестицидами. Ефективність мінеральних добрив підвищується на 15-20% (порівняно із розкидним внесенням), якщо вносять їх рано навесні стрічками комбінованими сівалками або культиваторами-рослинопідживлювачами на глибину 8-10 сантиметрів.
На початку вегетації кукурудза має дуже слаборозвинену кореневу систему й тому потребує більшої кількості елементів живлення. Для забезпечення проростків кукурудзи легкодоступними поживними речовинами треба вносити невеликі дози мінеральних добрив під час висівання: на дерново-підзолистих і опідзолених грунтах доцільно вносити N5-8Р10К5-8, на чорноземах - Р10 (живлення та оптимальне удобрення кукурудзи).
Кукурудза дуже чутлива до підвищеної концентрації грунтового розчину. Тому за збільшення дози припосівного удобрення під кукурудзу (понад 10 кг NРК) знижується його ефективність, що призводить до зниження схожості насіння та запізнення появи сходів. Негативна дія підвищених доз добрив особливо виявляється на дерново-підзолистих і опідзолених грунтах. Під час унесення добрив з насінням у гнізда корені кукурудзи перебувають у зоні розміщення добрив ще до появи сходів. Тому мінеральні добрива вносять окремо від насіння (на 4-5 см збоку та на 2-3 см нижче). За такого розміщення добрив корені проникають до добрив пізніше, коли вони стають менш чутливими до концентрації грунтового розчину. Якщо добрива внесено відповідно до рекомендованих норм до початку висіву кукурудзи, то ефективність припосівного удобрення знижується.
В умовах достатнього зволоження на дерново-підзолистих і опідзолених грунтах для забезпечення кукурудзи елементами живлення протягом вегетації здійснюють підживлення, насамперед, азотними добривами. Воно підсилює дію основного удобрення, але не замінює його. Часто найбільша потреба виникає в живленні та оптимальному удобренню кукурудзи азотними добривами; фосфорні й калійні вносять тоді, коли не удобрювали поле до сівби або їх внесли мало, й грунти слабо забезпечені рухомим фосфором і калієм.
У Степу, зазвичай, перенесення всієї норми добрив або її частини з основного внесення на підживлення не сприяє подальшому збільшенню врожаю кукурудзи. Однак, зважаючи на те, що добрива надходять у грунт протягом року, не слід зовсім вилучати вегетаційні підживлення. Вони доцільні на грунтах, де з осені та в передпосівний період було внесено недостатню кількість мінеральних добрив. До того ж, у сприятливі за зволоженням роки цей захід забезпечує навіть вищу прибавку врожаю, ніж застосування всієї норми добрив у допосівний період.
На слабородючих грунтах легкого гранулометричного складу підживлення і мінеральне удобрення кукурудзи азотними добривами є дуже ефективним заходом. Азотні добрива під культуру вносять у нормі: для кукурудзи на зерно - 25-30, для кукурудзи на силос - 40 кг/га. Для вирощування врожаю зерна кукурудзи понад 50 ц/га і зеленої маси понад 500 ц/га рекомендується здійснювати два підживлення. Найефективніше раннє підживлення, відразу після формування густоти сходів, тобто перед початком інтенсивного поглинання рослинами азоту. Запізнення з підживленням знижує його ефективність, особливо в районах нестійкого та недостатнього зволоження. Підживлення кукурудзи проводять культиваторами-рослинопідживлювачами. Добрива вносять посередині міжрядь на відстані 25-30 см від рослин на глибину не менше 12 см, забезпечуючи їхній рівномірний розподіл.
Для підвищення вмісту протеїну в кукурудзі в разі вирощування її на силос рекомендується позакореневе підживлення азотними добривами: за 2-3 тижні до початку збирання, коли інтенсивні процеси росту в рослині вже закінчилися. Рослини підживлюють 20-30%-м розчином сечовини. Дозу азотних добрив визначають залежно від очікуваного врожаю: щоб мати по 150-200 ц/га, вносять 30 кг/га добрив, для 250-300 ц/га - 45, понад 300 ц/га - 60 кг/гектар.
За локального надлишку фосфору, що з'являється від нерівномірного розподілу добрив під час внесення, розвиток рослин пригнічується від нестачі в грунті цинку. Потребу в цинку рослини відчувають і на грунтах із низьким його вмістом у легкозасвоюваній формі. В цьому разі вносять ZnSO4 у кількості 10-15 кг/га. Останнім часом для позакореневого підживлення застосовують складнозмішані комплексні добрива з мікроелементами в хелатній формі.
Для основного внесення найкращою формою азотних добрив є амонійні та аміачні, фосфорних - суперфосфат, калійних - безхлорні (сульфатні). Високоефективне застосування й комплексних добрив, живлення і менерального удобрення. Зокрема, амофос, діамофос, сульфоамофос, нітрофоска, нітроамофоска, внесені до висівання. За впровадження високопродуктивних гібридів у багатьох агрофірмах широкого використання набуло внесення під кукурудзу безводного аміаку, рідких комплексних добрив та КАС. Перевагою рідких добрив перед твердими є повна механізація внесення та рівномірний розподіл полем. КАС і РКД можна вносити на поверхню грунту з подальшим загортанням, оскільки вони не містять вільного аміаку. Під час висіву кукурудзи вносять суперфосфат, амофос. Якщо треба внести повне мінеральне добриво, тоді використовують нітроамофоску; з місцевих добрив для підживлення вносять 4-5 т/га гноївки.
Використовуючи високоврожайні гібриди й дотримуючись усіх вимог технології вирощування кукурудзи, особливо оптимального збалансованого удобрення, можна впевнено отримувати врожай зерна в межах 9-10 тонн з гектара.

І.У. Марчук