Перспективи використання фітонцидів у захисті рослин

У історичному аспекті до середини XIX ст. людство захищало сільськогосподарські культури без застосування синтетичних препаратів. Лише в ХХ ст. хімічні препарати стали широко входити в практику захисту рослин. Сьогодні у світі пестициди часто використовуються необґрунтовано на мільйонах гектарів агропосівів. Після тривалої ейфорії від їхнього застосування людство останніми роками почало усвідомлювати негативні наслідки такого використання, зокрема згубну дію на корисні мікроорганізми ґрунту, води, повітря, а також флору, фауну й, звісно ж, на людину.

На сьогодні все частіше запроваджують природоохоронні системи захисту рослин, де особливе місце займають натуральні прийоми, зокрема й рослинні засоби, тобто застосування фітонцидного методу захисту рослин. Найсучаснішим і обґрунтованим вважають таке його визначення.

Фітонцидний метод захисту рослин — це використання у взаємозв’язку з іншими прийомами й методами фітонцидних властивостей рослин і їхніх фітонцидів задля оптимізації впливу на динаміку кількості популяцій шкідливих і корисних організмів. А від­повідно — й на зростання та розвиток захисних культур задля отримання їхньої біологічно повноцінної продукції.

З огляду на широкий спектр дії фітонцидних рослин і їхніх фітонцидів у захисті рослин, запропонована така класифікація за призначенням щодо біологічних видів: фітоатрактанти — для приваблювання корисних комах; фітоарестанти — для створення скупчень; фітостимулятори — для стимулювання активної дії; фіторепеленти — для відлякування фітофагів; фітодезорієнтанти — для дезорієнтації шкідників; фітоакарициди — проти шкідливих кліщів; фітонематоциди — проти шкідливих нематод; фітородентициди — проти гризунів; фітобактерициди — проти збудників бактеріальних хвороб; фітовірусоциди — проти збудників вірусних хвороб; фітофунгіциди — проти збудників грибних хвороб; алелопати — рослини, що впливають на інші рослини, включаючи бур’яни; фітопрепарати для кращого зберігання продукції — рослинні засоби для поліпшення умов зберігання різної продукції.

Найширше застосовувані форми використання фітонцидних рослин і їхніх фітонцидів — екстракти, настої, настоянки, соки, відвари, мила, шампуні, олії, дими, аерозолі, суспензії, порошки тощо. Застосовують їх методом обприскування, обпилювання, обкурювання, розкладання (коли рослини або їхні препарати розкладають у місцях призначення), сівби чи садіння (коли рослини розміщують серед або біля культур для знищення, відлякування чи приваблювання біологічних видів) тощо.

Відомо, що біологічна ефективність рослинних засобів трохи нижча, ніж пестицидів. Наприклад, під час використання препаратів тютюну та чистотілу звичайного вона становить близько 60–70% проти низки фітофагів, зокрема попелиць, трипсів, клопів, личинок довгоносиків, гусениць лускокрилих молодшого віку.

З огляду на це, за першої обробки, коли кількість шкідливих видів перевищує економічний поріг шкідливості не більше ніж удвоє, доцільна система захисту культур, побудована на основі фітонцидного методу. До хімічного захисту варто вдаватись за щільності популяції шкідників, яка перевищує цей показник більше ніж удвоє. Це дає змогу істотно оптимізувати використання хімпрепаратів і таким чином поліпшити екологічну й економічну ситуацію.

Приготування й застосування фітонцидних рослин проти шкідливих організмів має свої особливості. Збирають здорові рослини за сухої погоди, коли на них зовсім немає роси. При цьому надзвичайно важливе значення має фаза розвитку рослин, у якій їх зрізують. Як правило, для використання надземної маси рослин найефективніша фаза початку цвітіння. В цей період значна кількість видів рослин нагромаджує найбільше активних хімічних сполук. Кореневища, корені, цибулини, в основному, збирають по закінченні вегетації рослин.

Використовують рослини як свіжими, так і підсушеними або висушеними. Просушування їх проводять, як правило, в добре провітрюваних і затінених місцях, розкладаючи тонким шаром і регулярно перевертаючи. Прискорене підсушування рослин (але не на сонці!) дає змогу зберегти в них більше активних сполук. Для інтенсивнішого перебігу процесу сушіння сировини кореневища та великі соковиті стебла розрізають. Висушену сировину зберігають у сухих темних провітрюваних приміщеннях, у мішкотарі або паперових ящиках.

Використовуючи рослини як свіжі, так і висушені, перед приготуванням розчинів їх слід подрібнити. Це потріб­но для того, щоб якнайповніше використати властивості активної речовини висушених рослин, яка найкраще вилучається з дрібних частин. Так, листки, суцвіття та траву подрібнюють розміром до 5 мм, стебла та кореневу систему — до 3–4, а насіння — до 0,5 мм. Для розрізування рослин використовують ножі, ножиці, секатори, сокири, січкарні, сікачі тощо.

Для приготування соків подрібнені рослини пропускають через м’ясорубку, а потім сировину поміщають під прес. Для приготування настоїв подрібнену масу поміщають у різні ємності, краще емальовані, й заливають теплою водою або окропом. Готуючи відвари, масу кип’ятять на слабкому вогні впродовж рекомендованого проміжку часу. За потреби тривалого зберігання приготовлений розчин відразу ж заливають у посуд і щільно закривають. Зберігають сировину в прохолодних темних місцях.

Перед використанням робочі розчини обов’язково проціджують. Для кращого прилипання робочого розчину до рослин до нього зазвичай додають певні речовини, зокрема розчинене господарське мило з розрахунку 30–50 г на 10 л, мелясу тощо. Обприскують робочим розчином рослини для поліпшення ефективності в теплу погоду, вранці чи ввечері, до випадання роси.

Працюючи з фітонцидними рослинами, слід дотримуватися правил техніки безпеки, зокрема:

• використовувати захисний одяг і рукавиці;

• в разі приготування розчину з порошкоподібних препаратів — захищати дихальні шляхи (ніс і рот) респіраторами, а очі — захисними окулярами;

під час роботи не палити і не вживати страви;

• не допускаються до роботи з фітонцидними рослинами діти, вагітні жінки, хворі, особливо — сприйнятливі до алергійних проявів;

• зберігати сировину потрібно в закритих приміщеннях і обов’язково з відповідною етикеткою на кожній ємності;

• після завершення роботи слід ретельно промити посуд, обприскувачі;

• продукцію на оброблених фітонцидними рослинами ділянках перед споживанням обов’язково миють;

• не допускайте попадання робочого розчину на стиглу рослинну продукцію, яку найближчим часом є потреба (можливість) вживати. Відходи фітонцидних рослин і використані розчини утилізують закопуванням у землю;

• після роботи з рослинами ретельно миють руки з милом, а лише потім — обличчя.

Одним із заходів фітонцидного захисту є використання настоїв, витяжок і відварів, виготовлених із диких і культурних рослин. У перебігу досліджень, проведених у лабораторії екології та захисту рослин Державного дендрологічного парку «Олександрія» НАН України, було виявлено ефективність настоїв, витяжок та відварів, виготовлених із диких і культурних рослин проти зеленої яблуневої попелиці (Aphis pomi Deg.), котра є одним із найнебезпечніших шкідників яблуневого саду і, особливо, молодих насаджень яблуні. Актуальність досліджень обумовлена потребою максимального скорочення хімічних обробок саду задля отримання екологічно чистої продукції.

Застосовуючи традиційний хіміч­ний і біологічний захист яблуні, було встановлено, що обприскування яблуні проти зеленої яблуневої попелиці 20%-вим імідаклопридом (0,25 л/га) та 70%-вим імідаклопридом (0,07 кг/га) уже в першу добу після обробки спричинило загибель близько 99% попелиць, що на 2–3% перевищувало від­повідний рівень захисту 25%-вим дельтаметрином (0,1 кг/га) та 48%-вим тіаклопридом (0,25 л/га). Інсектицидна активність препаратів 20%-вого ацетаміприду та 25%-вого тіаметоксаму була нижчою й становила 94–94,8%.

Із фітонцидних препаратів максимальну інсектицидну активність проти фітофага відзначали в настоїв тютюну справжнього (Nicotiana tabacum) та деревію звичайного (Асhillеа тіllefoliит), від дії яких загинуло, відпо­відно, 97,8 та 93,6% попелиць. Дещо нижчі результати отримані від застосування настоїв блекоти чорної (Hyoscyamus niger), бузини трав’янистої (Sambucus ebulus) та ромашки аптечної (Маtricarіа сhатотіllа), ефективність яких варіювала від 84,4 до 87,5%. Тобто доведено високу ефективність фітонцидного захисту яблуні від яблуневої попелиці, що дає змогу знизити пестицидне навантаження на довкілля та сут­тєво економити кошти на придбання заходів захисту рослин.

С. Станкевич, канд. с.-г. наук, доцент

І. Броун, канд. с.-г. наук,

Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва                

Журнал «Пропозиція», №8, 2019 р.