Ягідний лайфхак від колишнього АТОвця

Ягідна ферма Arkush UA розкинула свої ягідні насадження недалеко від Києва — у селищі міського типу Бабинці Бородянського району Київської області, що на правобережжі річки Здвижу, за 6 км на північ від залізничної станції Клавдієво.

Ця ягідна ферма приваблює киян та жителів навколишніх сіл та містечок незвичною організацією роботи. Кожному відвідувачу пропонують самому для себе зібрати ягоди малини, суниці чи ожини. При чому платити потрібно лише за ті ягоди, які забираєте з собою, а їсти можна досхочу.

Ось і нас зацікавила ягідна ферма Arkush UA. Керує на фермі колишній АТОвець — Володимир Ковальчук. Попри шалену зайнятість, він знайшов час, провів нам екскурсію по фермі і розповів про свою нелегку роботу.

 

Чому я працюю на ягідній фермі

У 2019 році я демобілізувався з АТО і мій бойовий товариш (теж АТОвець) запропонував мені попрацювати на цій ягідній фермі. Ця ягідна ферма, хоч і розміщена недалеко від Києва (це на сьогодні має багато економічних переваг), але була збитковою.

Тож я розпочав працювати комендантом (керуючим) на фермі і став розбиратися, що з нею не так, чому вона збиткова. У тому ж 2019 році мене призначили директором цієї ферми.

Я не маю агрономічної освіти, проте нині навчаюся на четвертому курсі Херсонського державного аграрно-економічного університету на факультеті рибного господарства та природокористування.

Раніше я працював на різних посадах, зокрема був директором служби охорони підприємства, в АТО був на командирській посаді — командував взводом. Не маючи вищої освіти, я досить ефективно працював на різних посадах. При цьому я постійно навчався і показував своєю роботою, що диплом про вищу освіту не особливо впливає на ефективність роботи.

Тобто, мене сюди призначили, аби я навів тут порядок, а потім пішов процес…

 

«Приїдь і збери ягоду сам»…

Почав вникати в усі тонкощі вирощування та реалізації ягід. Потім зрозумів, де потрібно «урізати» фінансування, а де його добавити, аби вийти на рівень рентабельності. Я витягнув цю ферму зі збиткових, і ми потроху почали заробляти кошти. Фінансово мені ніхто не допомагав, це все я зміг зробити з оборотних коштів ферми. Щодня трапляються речі, які потрібно модернізувати. Ми максимально відмовилися від людської праці. Зокрема, у нас працює маленький трактор замість трьох косарів. Це економічно вигідно, враховуючи, що людську робочу силу на селі зараз знайти вкрай важко.

Також я запропонував скористатися маркетинговою фішкою «приїдь і збери ягоду сам». Це набагато зменшує кількість сезонних працівників — збирачів ягід. Нехай краще наймані працівники зривають бур`яни в теплиці, бо для цього їх потрібно набагато менше, ніж для збирання ягід.

Всі бажаючі можуть приїхати і зібрати для себе суницю, малину та ожину. Лише лохину, так як це найдорожча ягода у нас на фермі, збирають тільки наймані працівники. Це дуже знижує втрати врожаю і підвищує сортність зібраної ягоди. Проте, якщо не прослідкуєш за ними, навіть вони можуть зірвати разом із стиглою ягодою зелену, яку потім просто викидають. А це все прямі втрати врожаю дуже дорогої ягоди. Навіть приходилося впроваджувати штрафні санкції, аби люди не зривали зелену ягоду: спочатку невеликі, а пізніше для тих, хто не розумів, досить суттєві. І таки з часом це допомогло.

А що вже казати за людей, які просто прийшли позбирати для себе ягід, якщо, навіть деякі наймані працівники не притримуються правил.

 

Ягідна ферма

Загальна площа, на якій розкинулася ферма — це 40 га, проте під ягоди відведено близько 14 га. Через земельну реформу ми наразі не знаємо, що робити. А взагалі планували розширяти площі вирощування ягід.

Наші землі перебувають у суборенді до 2024 року. Місцева громада розірвала договір оренди з нашим орендодавцем, а що буде з нами далі — ніхто офіційно нам не повідомляв. Ми вже подали до Бучанської ОТГ документи на пряму оренду, але відповіді досі не маємо. Проєктів розвитку є дуже багато, але невирішеність із землею нам не дає можливості розвиватися далі.

На фермі на постійній основі працює до 10 людей, а в період збору ягоди — вдвоє більше. Так як ми працюємо ще з невеликими фізичними й юридичними особами, то у нас постійно є замовлення на невеличкі партії ягід. У мене є списки й контакти людей, які можуть у певні дні прийти на «підробіток» і це нас дуже виручає в сезон.

Проте, слід сказати, що люди не особливо хочуть працювати, бо збирати ягоди треба вручну, під жарким сонцем, а суницю — в теплиці, яка вдень сильно нагрівається. Це все дуже важко. Нам дуже повезло, що біля нашої ферми є село, де на допомогу приходять студенти, або учні старших класів, які в період літніх канікул хочуть підзаробити грошей.

 

Сорти ягід

На фермі вирощуємо по декілька сортів полуниці, малини, ожини й лохини. Нижче перераховані сорти, під які відведена найбільша площа.

Ожина Лох Тей — одним із найбільш ранніх сортів ожини (дозріває на 2–3 тижні раніше, ніж добре всім відомий сорт Лох Несс).

Придатний для вирощування як у відкритому ґрунті, так і під укриттям (наприклад, у плівкових теплицях). Пагони сорту не мають колючок, тому рослину легко формувати на шпалері.

Має задовільну зимостійкість, проте, для мінімізації ризиків та отримання максимальної продуктивності, у північних регіонах його все таки рекомендують укривати на зиму.

Сорт вирізняється високою врожайністю та товарністю продукції. Ягоди мають середню вагу 4,5–5 г, щільні, привабливі на вигляд, із блиском. За збирання у технічній стиглості та забезпеченні охолодження зібраної ягоди до 4-6 °С продукція характеризується чудовою лежкістю (до 14 днів без втрати якості) та транспортабельністю.

Лох Тей є одним із найсмачніших сортів ожини. Навіть за технічної стиглості плоди сорту мають чудовий десертний смак та тонкий приємний аромат.

Ожина Лох Тей придатна для вирощування як у конвенційних, так й органічних технологіях виробництва. Цей сорт характеризується покращеною стійкістю до пероноспорозу, також він не дуже вибагливий до родючості ґрунту.

Аліна — середньопізній сорт літньої полуниці, виведений в італійському розсаднику Нью Фрутс.

Період цвітіння на 4–5 днів пізніший, ніж у сорту Алба.

Сезон збору ягоди починається на 8–10 днів пізніше, ніж сорту Алба, та на два дні пізніше, ніж сорт Роксана.

Рослина має високу силу росту. Квітконоси виходять за межі листкової маси. Ягода середнього розміру вагою близько 30 г видовжено-конічної форми, щільна, яскраво-червоного кольору. Має хороший смак, характерний полуничний аромат, тривалий термін зберігання.

Сорт дещо сприйнятливий до борошнистої роси.

Продуктивність сорту висока. Аліна чудово росте та плодоносить в умовах континентального клімату на добре дренованих ґрунтах.

Сортування, охолодження, тривале зберігання ми не практикуємо, адже навіть зібрану ягоду у нас забирають замовники буквально відразу.

У нас є сторінка у facebook, де ми публікуємо різноманітну інформацію, що стосується діяльності нашої ферми. Намагаємося надавати інформацію щодо режиму роботи, який встановлюється відповідно до погоди та наявності ягоди чи інших моментів, а також актуальні ціни на ягоди тощо. Бо іноді ми не працюємо, а люди приїжджають і не можуть набрати ягід.

Сорт лохини Дюк — один із найпопулярніших ранньостиглих сортів лохини, який було виведено на ринок ще у 1987 р., але й до сьогодні він поза конкуренцією.

Рослина сильноросла, висотою 150–180 см, формує велику кількість міцних, прямостоячих пагонів із посередньою кількістю бічних гілок.

Високоврожайний, плодоношення стабільне, ягоди світло-синього кольору середньо-великого розміру (1,8–2,2 г), практично не дрібнішають, зібрані в відкриті кластери, що полегшує збір продукції. Врожай достигає дружно, збирають його у два-три прийоми.

Смак приємний, солодко-кислуватий, інколи злегка терпкуватий. Шкірка ягід міцна та еластична, відрив сухий, місце відриву невеликого розміру, сорт придатний до механізованого збирання.

Ягоди мають високу транспортабельність і придатні до тривалого зберігання (в т.ч. в умовах регульованого газового середовища).

Дюк цвіте досить пізно, тому ризики пошкодження цвіту весняними заморозками значно нижчі, ніж для інших ранньостиглих сортів. Сорт також добре переносить різкі коливання температури навесні.

Дюк придатний для вирощування на добре дренованих ґрунтах легкого механічного складу. У разі вирощування сорту на важких, погано дренованих ґрунтах, ріст рослин пригнічується, а продуктивність знижується.

Для отримання стабільного високого врожаю сорт вимагає посиленої обрізки. Сорт морозостійкий, витримує зниження температури до -34°С.

Хімбо-Топ (Himbo-Top) — ремонтантний сорт малини.

Ягоди великого розміру (порівняно з іншими ремонтантними сортами) масою 6–8 г, середньої щільності привабливого зовнішнього вигляду, з блиском. Не дрібнішають до кінця сезону, легко знімаються з плодоніжки.

Урожай починає достигати у другій половині серпня, збір триває 6–8 тижнів, залежно від погодних умов зони вирощування. Продуктивність висока.

Рослина сильноросла, проте не вибаглива до родючості ґрунту, формує довгі латеральні плодові гілочки, тому рекомендована ширина міжряддя повинна становити 2,5–3 м. Бажано підв’язувати однорічні пагони до тимчасової шпалери, що суттєво полегшує збір продукції.

Космічна — це ремонтантний сорт малини.

Кущі відрізняються середньорослістю, висота пагонів 120–130 см. Пагони міцні, без шипів. Ягоди інтенсивно червоного кольору, великі, вирівняні за розміром і величиною. Середня вага — 5–6 г (максимальна — до 9–10 г).

Сорт пристосований до екстремальних умов, йому не страшні ні холод, ні спека. Малина є посухостійким сортом і легко переносить посуху.

У серпні і вересні врожай користується найбільшою популярністю — їх купують для заморозки на зиму. У момент плодоношення через рясний урожай пагони сильно нахиляються, тому їх бажано завчасно підв’язати.

Сорт має генетичну стійкість до багатьох захворювань.

Добре транспортується.

 

 

 

 

 

Як вирощуються ягоди на нашій фермі

У 2019 році полуницею було засаджено лише чотири теплиці, в інших були овочі, зокрема морква. А коли ціни на моркву «впали», я дав місцевим фермерам клич «прийди і викопай моркву сам за півціни», і вони мені «підчистили» всі теплиці від овочів. Бо викопати моркву в теплиці — це важка ручна праця, адже трактор в теплицю не загониш. Після цього я потихеньку почав засаджувати теплиці полуницею і на сьогодні вже є 16 теплиць із полуницею.

Теплиці вкриті якісною іноземною плівкою, яка на вигляд схожа на пластик. Полуниця росте на гряді, вкрита звичайною темною плівкою. Для поливу рослини застосовуємо краплинне зрошення. Для затінення влітку ми використали звичайне біле агроволокно, це досить дешево та ефективно. Особливо враховуючи те, що влітку ціна на агроволокно знижується через низький попит. Затіняюча сітка, яку використовують садівники, для нашої ферми наразі дуже дороге задоволення.

Ранню ожину вирощуємо на шпалері. Цьогоріч через холодні ночі на початку літа ми не отримали запланованого врожаю. Але вже плодоносять літні сорти, які мають більшу ягоду і, відповідно, врожайність.

 

Догляд за рослинами

Всі ягідні культури вирощуємо практично без хімії. Пестициди використовуємо лише тоді, коли потрібно спасати рослини. З бур’янами боремося лише косінням. Нам це дуже важливо, бо до нас приїжджають цілі родини з дітьми і наші ягоди можна без остраху їсти прямо з куща. Нехай краще наші ягідники будуть з бур`янами, але ягоди лишаються екологічно чистими і смачнішими.

Підживлюємо рослини органічними добривами на основі гумусу. Підживлення проводимо по листку, адже так поживні речовини швидше засвоюються рослиною, рідше під корінь.

Усі ягоди вирощуємо з використанням краплинного поливу. Для цього у нас є власна свердловина. Цю воду ми «нагріваємо» у ставку і лише тоді поливаємо наші ягідні культури. Водойму спеціально викопали для цієї мети. Буквально через рік з нею сталася халепа — вона почала сильно заростати водоростями і травою. Тоді ми туди запустили рибу, яка за сезон повністю очистила озеро. Тепер у нас чудовий чистий ставок, на якому ще й порибалити у вільний від роботи час можна. У перспективі хочемо викопати ще декілька ставків, запустити туди різноманітну рибу і для гостей організовувати рибалку.

Насадження обробляємо одним великим трактором (Т-40), а в теплицях використовуємо маленький тракторець, під який власними силами пристосували різноманітне обладнання, наприклад пристосування для формування гряди. Також маємо для роботи різні агрегати, зокрема диски, фрезу, польовий модернізований обприскувач, піднявши який на максимальну висоту, обробляємо наші високорослі ягідники (малина, ожина, лохина).

 

«Реанімація» насаджень лохини

До мого приходу агрономи просто занедбали лохину і вона не плодоносила. За два роки ми її реанімували. Минулого року найняли спеціалістів, які зробили обрізку, для того щоб рослини розвили максимальну кореневу систему.

А на початку року на 2 га лохини я завіз 100 кубів дво-трирічної тирси, яку розсипали під кожен кущ для підкислення ґрунту. До того ж тирса, за наявності періодичних дощів, є чудовим органічним добривом. І цього року лохина дала перший урожай. Який він, великий чи малий, оцінімо наприкінці сезону… А поки що замовлень на лохину у нас дуже багато: вона не встигає дозрівати, а ми — її збирати.

І це, враховуючи те, що ні у мене, ні у мого «агронома» немає вищої спеціалізованої освіти. Ми постійно спілкуємося з нашими колегами, навчаємося. І навіть тим, хто цікавиться, показуємо і розповідаємо про наші успіхи та невдачі, причому безкоштовно.

 

Співпраця з колегами

У нас є багато прикладів як порядної, так і не дуже порядної співпраці з іншими виробниками ягід. У цей непростий час кожен виживає, як може, іноді, намагаючись «потопити» своїх конкурентів. Проте, людяність і порядність завжди перемагають, і не лише у казках.

Я звик постійно допомагати людям. Доводилося навіть возити вночі чужу продукцію на реалізацію, через те, що у колег зламалася машина, а замовлення було терміновим. Я в них брав гроші лише на пальне для машини. Але коли у мене стався форс-мажор і я звернувся до них, то вони мені відмовили у досить грубій формі. Але з часом вони зрозуміли, що краще працювати спільно і підтримувати один одного: і словом, і ділом, тоді у виграші будуть всі.

 

 

Переваги цілісної екосистеми

У нас на полях дуже багато різноманітної рослинності, яку професійний агроном назвав би бур’янами. Ми намагаємося підтримувати природну екосистему і не «випалюємо» зайві рослини гербіцидами. Квітуча рослинність нам приносить багато користі.

По-перше, ми повною мірою забезпечені різноманітними комахами-запилювачами, що безпосередньо впливає на кількість урожаю та якість і розмір ягід. Тож нам не потрібно штучно заселяти ферму запилювачами.

По-друге, ця ж рослинність приваблює багато комах-ентомофагів, які успішно борються зі шкідливими комахами, які пошкоджують рослини чи ягоди на нашій фермі. Завдяки цьому ми можемо суттєво економити на інсектицидах, при цьому отримуючи екологічно чисту продукцію, яку можна їсти прямо з куща.

А по-третє, віддаленість нашої ферми від великих транспортних магістралей та стійкий аромат квітучих трав створює найкращі умови для відпочинку городян на свіжому повітрі. До того ж вони можуть поїсти досхочу свіжих ягід та зібрати їх для себе за дуже прийнятною ціною.

Періодично цю рослинність ми скошуємо, а в теплицях вириваємо. Використовуємо її для мульчі, іноді скошену траву забирають інші господарства на сіно або також для мульчи.

 

Економіка господарювання

Система «збери собі ягоду сам» досить вигідна. Я не гонюся за валом ягід, мені більш цікава екологічна продукція. Це наша фішка, через яку до нас приїздять дуже багато людей збирати собі ягоди. Таким чином я економлю на працівниках, а це зарплатня, податки, комунальні платежі. За день самозбором у нас розходилося до 500 кг ранньої ягоди.

Станом на 1 серпня полуниця, ожина і малина самозбором коштують 80 грн/кг. А якщо зібрана ягода — 100 грн/кг. Лохина зібрана нашими робітниками коштує 130 грн/кг.

У 2020 році ми реалізували полуниці 10,1 т, ожини 3,6 т, малини 1,4 т.

У нас дуже багато замовлень, і мені вигідно, аби збирачі через день-два збирали лохину. А потім на замовлення збирають малину, полуницю, ожину. Ми планово співпрацюємо з невеликими кондитерськими та сушильними цехами у Ворзелі й Нетішині, а також навіть із винзаводом.

Минулого року вони приїздили і брали наші ягоди на аналіз і тепер співпрацюють по ягоді лише з нами. Звичайно, мені краще на винзавод відправляти продукцію: ми всю ягоду, окрім зеленої, одразу затарюємо в їхні бочки і відправляємо замовнику, бо на таку переробку цілісність ягоди не має значення. Мені це зробити набагато простіше і вигідніше, адже я не витрачаю кошти на тару та швидке транспортування.

Також того року до нас приїжджали представники компанії, яка займається експортом ягідної продукції на ОАЕ. Їм наша ягода (ожина і полуниця) за всіма критеріями (в т.ч. і за лабораторними аналізами) дуже сподобалася. Але у нас досить малі обсяги продукції та є форс-мажорні обставини, на які ми не можемо ніяк вплинути. Наприклад: іноді вітер зриває плівку з теплиці, а через близьке залягання ґрунтових вод та часті сильні дощі — підтоплює теплиці. А у контракті під визначений день і час потрібно надати певну кількість ягоди, адже її в ОАЕ доставляють транспортним літаком. Та й закупівельна ціна ягоди, що та компанія нам пропонувала, не була такою привабливою. Тож ми й відмовилися, воно того було не варте…

Навіть епідемія коронавірусу на нас практично не вплинула. Єдине, що ми людей, які приїжджали для збору ягід, розставляли на різних кінцях рядків, аби вони знаходилися на відстані один від одного. І це було корисно, в першу чергу для людей, бо вони вирвалися із квартир і дихали свіжим повітрям, насиченим ароматами різноманітних польових трав. І тоді у мене було більше найманих працівників, бо вони не їздили у Київ на роботу.

 

Інвестиції у виробництво ягід

Можливо те, чим я займаюся — це прибутковий бізнес, але я поки про це нічого не можу сказати. А от про те, що він потребує суттєвих вкладень — грошових, теоретичних і практичних знань — це чиста правда. При чому що більше вкладеш, то більше за рік і отримаєш прибутку.

У мене цього року виникла ідея взимку закупити якомога більше добрив, коли ціна на них була нижча, і скласти їх у теплицях, які ми не використовуємо. Але керівництво мене не підтримало і коштів не виділило. Тож ми навесні купували добрива на 3–4 тис. грн дорожче, а нині вони подорожчали ще вдвічі. От вам і українська економіка й інвестиції.

 

Плани та поради

У планах у нас розвивати екотуризм. Для цього у нас все є: і свіже повітря, і смачні ягоди, і ставок із рибою. Але поки ми не знаємо, що буде з нашою землею, тому вкладати кошти в розвиток цього напряму поки не має сенсу.

А початківцям у нашому нелегкому фермерському бізнесі я б порадив представити себе спортсменами: якщо ви пішли на старт, то обов’язково повинні дійти до фінішу. До речі, у мене це вийшло саме як спортивний інтерес. Я «стартанув» практично без нічого і думаю, що цього року вже щось і вийде. Найголовніше — «не впадати в істерику»!

Від редакції журналу в наш нелегкий час хочеться побажати ягідній фермі Arkush UA успіхів у розвитку ягідного бізнесу і побільше креативних ідей, які чудово трансформуються у реальні досягнення.

 

 

 

Г. Козак

h.kozak@univest-media.com

Фото

Володимир Ковальчук

журнал "Пропозиція", №9, 2021 р.