Технологія вирощування сочевиці в Україні

Сочевиця (Lens culinaris Medic) — цінна високобілкова харчова культура. За вмістом білку в зерні (в середньому 30%), його смаковим якостям і поживності вона є однією з кращих серед продовольчих зернобобових культур. Сочевицю одну з перших окультурили — під час розкопок на Близькому Сході було знайдено насіння сочевиці, якому понад 8000 років.

 

 

 

 

 

 

В даний час сочевиця — одна з найпоширеніших зернобобових культур у світі, яка вирощується в 52 країнах на загальній площі понад 4 млн га. Світове виробництво сочевиці становить від 4 до 4,5 млн т на рік. Причому провідна країна-експортер сочевиці — Канада, яка до 1970 року взагалі не займалася її виробництвом, а тепер поставляє до 50% обсягу світового експорту. До 2014 року в Канаді вироблялося в середньому 1,4 млн т, а з 2014 року валовий збір цієї культури збільшився до 2 млн т. З початку 2000-х років до числа великих виробників цієї культури увійшли Австралія і США.

Одна з причин популярності сочевиці — стабільний попит і високий експортний потенціал цієї культури. В Індії, Бангладеш і Шрі-Ланці сочевиця є основним джерелом рослинного білка, тому кожна зі згаданих країн імпортує щорічно майже по 100 тисяч т сочевиці. Значні обсяги сочевиці споживають Туреччина, ОАЕ, Єгипет і Пакистан. Європейські країни також не можуть задовольнити потреби за рахунок власного виробництва, тому щорічно у країни ЄС завозиться близько 200 тис. т цього виду бобових.

 

 

 

 

 

 

 

 

Товарний вигляд зерна — важливий критерій ринкової цінності сочевиці

Найбільшим попитом користуються зеленонасінні (green) та червононасінні (red) зразки. Так, із загального обсягу світового сочевичного виробництва 75% — це червоний тип насіння, 20% — зелений і 5% включають насіння коричневого й інших типів. Канада і США виробляють, головним чином, зелений тип сочевиці, тоді як в Австралії переважає виробництво червоної сочевиці. В середньому у світі 75% червоної сочевиці, 45% — зеленої, 70% видів червоної та зеленої сочевиці переробляються і споживаються в країнах, де вони і були вироблені.

За посухостійкістю сочевиця поступається тільки чині і нуту

За порівняльною оцінкою врожайності бобових культур на однаковому агрофоні врожайність чини становила 1,72 т/га, сочевиці — 1,25 т/га, гороху — 0,88 т/га.

Насіння цієї культури проростає за умови прогрівання ґрунту до 4-5 °С, поглинаючи 75–93% продуктивної вологи від повітряно-сухої маси. Сходи витримують приморозки до -4…-5°С. Критичним для сочевиці є початок вегетаційного періоду. Після цвітіння до дозрівання сочевиця посуху переносить порівняно легко. Продуктивність сочевиці залежить від вологозабезпеченості її посівів впродовж вегетаційного періоду. Оптимальні значення цього показника в період росту і розвитку знаходяться у межах 60–100% НВ. За вологості кореневого шару ґрунту нижче 60% НВ у сочевиці різко знижується симбіотична активність, сповільнюються або зовсім припиняються ростові процеси, але після опадів культура «прокидається» і продовжує рости та розвиватися. Надмірне зволоження, особливо у фази «формування» і «наливання бобів», призводить до подовження тривалості вегетаційного періоду, підвищення інтенсивності наростання вегетативної маси рослин, зменшення частки репродуктивних органів.

 

Кращі ґрунти для сочевиці

Сочевиця може рости на ґрунтах різних типів, але кращими для неї є чорноземи легкого механічного складу з рН = 7,0.

Високі врожаї сочевиці можна отримати лише у разі забезпечення рослин всіма необхідними елементами живлення та іншими факторами за оптимальної густоти стояння рослин. Практичне одержання високих урожаїв сочевиці забезпечується системою заходів орієнтованих на створення умов для повноцінного росту та живлення рослин.

 

Попередники сочевиці

Сочевиця — дрібнолиста і низькоросла рослина, спочатку росте повільно, а тому легко пригнічується бур’янами. У сівозміні її необхідно висівати на чистих від бур’янів полях. Це одна з найважливіших вимог її вирощування. Кращими попередниками для неї є озимі культури, кукурудза, цукрові і кормові буряки.

Для запобігання ураження рослин фузаріозним в’яненням, бактеріозом коренів, іржею, антракнозом, аскохітозом не рекомендується розміщувати дану культуру після зернобобових, гірчиці, ріпаку, соняшнику а також повертати на те ж поле раніше, ніж за 3–4 роки.

Розміщують сочевицю на відстані 1–1,5 км від посівів багаторічних трав (наявність загальних шкідників). На попереднє поле її можна повертати не раніше ніж через 5–6 років.

 

Обробіток ґрунту

Враховуючи особливу вимогу культури до чистоти полів, обробіток ґрунту та боротьбу з бур’янами проводять особливо ретельно.

Після стерньових попередників, проводять лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 6–8 см. Через 10–12 днів проводять основний обробіток ґрунту на глибину 20–22 см. Поле, по мірі появи проростків бур’янів, обробляють 2–3 рази культиваторами, глибина культивації 8–10 см.

На полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур’янами, після збирання попередньої культури проводять два-три дискування з розривом у 10–15 днів. Після пізніх просапних культур обробіток ґрунту проводять слідом за збиранням попередника.

 

Оскільки сочевиця досить низькоросла культура, то необхідно велику увагу приділяти вирівнюванню поля, це суттєво знизить втрати під час збирання культури. Так як висів сочевиці проводиться рано навесні, цей захід бажано провести восени.

Сочевиця слабо конкурує з бур’янами, а також відзначається високою чутливістю до більшості гербіцидів, тому оптимальним є проведення боротьби з бур’янами в попередні роки протягом ротації всієї сівозміни. Так, після збирання попередньої культури у процесі підготовки поля можна вносити гліфосат, та, як дешевшу альтернативу, 2,4-Д. Якщо поле сильно забур’янене, посів можна дещо відкласти, гліфосат можна застосувати і перед посівом за два-три тижні.

Ранньою весною, з настанням фізичної стиглості верхнього шару ґрунту, зяб боронують важкими боронами. На невирівняних з осені полях роботу по вирівнюванню поверхні виконують по діагоналі поля (40–450) слідом за боронуванням. Вирівнювання поверхні поля є однією з найважливіших умов для якісного збирання урожаю. Цю роботу необхідно провести в дуже стислі строки — не більше як за два дні, комбінованими агрегатами або іншими знаряддями від саморобних до заводських.

 

Чим удобрити сочевицю та як добрива впливають на культуру?

Сочевиця має розвинену кореневу систему і добре використовує післядію органічних і мінеральних добрив. Безпосередньо під сочевицю гній не вносять, так як він сприяє росту вегетативної маси і зменшенню насіннєвої продуктивності.

Сочевиця, як й інші зернобобові культури, добре використовує післядію органічних і мінеральних добрив, добре засвоює поживні речовини, має здатність вступати у симбіотичні взаємовідносини з бульбочковими бактеріями і завдяки фіксації молекулярного азоту, залишати у ґрунті після збирання близько 90–120 кг/га біологічного азоту.

Формування симбіотичного апарату значною мірою залежить від ступеня забезпеченості рослин елементами мінерального живлення в доступній формі і наявності в прикореневій зоні специфічного вірулентного активного штаму азотфіксуючих бактерій.

Внесення передпосівного добрива у поєднанні з інокуляцією насіння Ризогуміном покращувало умови симбіотичної діяльності бульбочкових бактерій, розвитку кореневої системи та надземної частини рослин, що в кінцевому результаті позитивно позначилося на врожайності. Слід відмітити, що обробку насіння можна проводити і інокулянтом для гороху. За результатами досліджень Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І. Вавілова, інокуляція зерна забезпечувала приріст урожайності 0,24–0,28 т/га.

Інтенсивному утворенню бульбочкових бактерій на коренях сочевиці сприяє обробка насіння перед посівом 0,05%-м розчином борної кислоти, 1%-м розчином молібдено-кислого амонію, ризоторфіном — по 0,2 кг препарату на гектарну норму насіння.

Фосфорно-калійні добрива мають вирішальне значення у формуванні врожаю. Доза внесення кожного елемента — 40–60 кг/га д.р. азотні добрива у невеликих дозах (10–15 кг/га д. р.) використовують на бідних ґрунтах. Високий ефект забезпечує припосівне внесення в рядки (10–15 кг/га д. р.) гранульованого суперфосфату.

Результати досліджень у 2016–2018 рр. Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М. І. Вавілова свідчать, що приріст урожайності зерна від застосування мінеральних добрив у дозах N15Р15К15, N10Р40К55 кг/га д. р. становила 0,49–0,63 т/га за рівня на контролі 0,84 т/га, а у 2019–2020 рр. в дозах N20Р20К20, N40Р40К40  кг/га д. р.  — 0,28–0,43 т/га за рівня на контролі 1,03 т/га.

Також важливим елементом технології вирощування сочевиці є підживлення мікродобривами, як хелатними, так і на основі гуматів, які забезпечують приріст 0,18–0,39 т/га, залежно від фону удобрення.

В дослідах Полтавської ДСГДС ім. М. І. Вавілова (2016–2018 рр.), найвищі значення врожайності сочевиці (2,09 т/га) були відмічені за рахунок внесення мінерального удобрення дозою N10Р40К55, комплексного захисту та підживлення посівів,  проведення інокуляції насіння.

В середньому за 2019–2020 рр. досліджень найвищі значення врожайності сочевиці (1,88 т/га) були відмічені за рахунок внесення мінерального удобрення дозою N30Р30К30 кг/га д. р. та проведення інокуляції насіння, комплексного захисту та підживлення мікродобривом.

 

Особливості сівби сочевиці

Для сівби використовують насіння з високими посівними і врожайними властивостями районованих сортів (Любава, Лінза, Луганчанка, Світанок, ЄС Максимум, Антоніна,Блонді, Гарі, Даринка, Хризоліт).

Для запобігання розвитку грибних захворювань бажано протруїти зерно за два-три тижні до посіву дозволеними препаратами для зернобобових культур.

Також, якщо існує загроза пошкодження сходів бульбочковими довгоносиками, бажано обробити насіннєвий матеріал інсектицидними протруйниками на основі діючої речовини імідаклоприд, а також імідаклоприд + лямбда-цигалотрин, або альфа-циперметрин, біфетрин, а також на основі тіаметоксану, клотіанідину.

 

Сівбу проводять одночасно з ранніми зерновими, але в роки з ранньою і холодною весною (зріджуються сходи) через п’ять-сім днів після початку польових робіт. Глибина загортання насіння становить 5–6 см, а за пересихання верхнього шару ґрунту її збільшують до 6–7 см. Сіяти її можна звичайними зерновими сівалками  з шириною міжрядь 15 см. Такі порівняно вузькі міжряддя дають змогу сочевиці скоріше покрити ґрунт, в результаті вона розвиває більш пряме і високе стебло, а також менше страждатиме від бур’янів. Оптимальна густота стояння рослин 1,8–2,2 млн/га. Норма висіву варіює, залежно від величини насіння, для крупнонасінних сортів вона в середньому становить 100–160 кг/га.

 

 

 

 

Догляд за посівами сочевиці

Відразу після сівби поле прикочують кільчасто-шпоровими ЗККШ-6. За використання гладких котків, одночасно з коткуванням, проводять боронування легкими боронами (райборінками), що попереджує утворення ґрунтової кірки. Таке коткування забезпечує дружні сходи, додатково вирівнює поверхню поля і дає можливість косити сочевицю на більш низькому рівні, зменшуючи втрати урожаю.

Під час догляду за посівами основну увагу слід приділяти темпам росту і розвитку сочевиці, контролю забур’яненості посівів, шкідників та поширенню хворобами. В боротьбі з однорічними бур’янами непогані результати дає боронування посівів легкими боронами ЗПБ-0,6А або ЗОР-0,7. Через чотири-п’ять днів після сівби (за утворення білих ниточок бур’янів), а потім, за висоти рослин сочевиці 6–7 см, проводять післясходове боронування впоперек рядків на невеликій швидкості (4–5 км/год). Сочевиця характеризується високою чутливістю до гербіцидів, тож не всі препарати, зареєстровані для застосування на бобових культурах, є придатними для використання.

Є низка гербіцидів, які в Україні не зареєстровані для застосування на сочевиці, проте їх успішно використовують для боротьби з бур’янами на сочевиці в інших країнах. Ці препарати можна розподілити на дві групи: досходові і післясходові.

 

Досходові гербіциди

Стомп (пендиметалін) нормою 3–6 л/га рекомендований для застосування на сочевиці в США, Австралії, Індії, Туреччині. Одним із його плюсів є мала рухливість у ґрунті, відповідно, і невеликий ризик промивання гербіциду в нижні шари ґрунту під час сильних дощів. Проте він малоефективний проти злакових бур’янів. Залежно від інтенсивності забур’яненості, існує висока вірогідність внесення страхового гербіциду по сходах сочевиці. Не рекомендується також вносити велику дозу, коли планується сівба озимої пшениці протягом шести місяців після внесення гербіциду. Гезагард (прометрин) нормою 3 л/га застосовують у суміші з гербіцидом Дуал Голд (S-метолахлор) (1,6 л/га). Ця суміш доволі ефективно захищає сочевицю від бур’янів. Проте можлива післядія на озиму пшеницю.

Гербіциди з діючою речовиною імазетапір нормою 0,7–0,8 л/га досить ефективно захищають сочевицю від бур’янів, але є токсичними й для самої культури. Особливо сильно токсичність проявляється за посушливих умов. У разі зменшення дози внесення гербіциду, знижується й ефективність боротьби з бур’янами. Крім того, гербіциди цієї групи мають значну післядію на наступні в сівозміні культури. Малоефективні вони також проти таких бур’янів, як вівсюг, лобода біла, пупавка вонюча, види латуків.

 

Що можна застосовувати на сочевиці після сходів?

Зенкор (метрибузин) нормою 0,6 л/га рекомендований для застосування на сочевиці в США, Австралії, Канаді, Туреччині. Застосовують його рано після сходів до досягнення сочевицею чотирьох вузлів. Найкращий ефект досягається, коли бур’яни ще малі. Можна застосовувати цей гербіцид, розділивши норму внесення на два рази: 2/3 повної дози — перше внесення і через сім-десять днів — повторне внесення 1/2 повної дози. Цей гербіцид дуже рухливий в ґрунті, особливо після сильних дощів, тому, якщо планується його застосування, висівати насіння сочевиці потрібно на глибину 5 см і більше. Не можна застосовувати Зенкор на ґрунтах із низьким вмістом органічної речовини (менше 5 %).

Для боротьби зі злаковими бур’янами можна застосовувати більшість протизлакових гербіцидів, які є в Реєстрі, відповідно до їх інструкції. Це страхові грамініциди з діючими речовинами клетодим, хізалофоп-п-етил, флуазифоп-п-бутил, феноксапроп-п-етил. Регламенти застосування на сочевиці відповідають регламентам для сої або гороху.

Препарати мають свої особливості, які необхідно враховувати. Наприклад, гербіциди з д.р. хізалофоп-п-етил, флуазифоп-п-бутил, феноксапроп-п-етил ефективні навіть у відносно прохолодну погоду. Тому їх застосування за температури повітря 12-15°С буде ефективним.

А ось грамініциди з д.р. клетодим (Селект, Шедов, Центуріон) ефективно «працюють» за температури повітря від 15°С. Рекомендується їх застосовувати спільно зі спеціальними ПАР (Аміго). Існує обмеження по фазі застосування для препаратів з д.р. клетодим — до цвітіння. Обробка квітучої культури може викликати пошкодження сочевиці, зупинку росту і втрати врожаю.

Посіви сочевиці щорічно пошкоджуються попелицею і вогнівкою. Тому за перших ознак появи попелиці поле необхідно обробляти зареєстрованими на зернобобових інсектицидами, а через сім-вісім днів обробку повторити.

Для захисту рослин сочевиці в період вегетації від фузаріозу, аскохітозу, сірої гнилі застосовують зареєстровані на бобових фунгіциди.

 

Збирання врожаю

Сочевиця є індетермінантною рослиною, тобто у неї відсутні чітко виражені дружні фази цвітіння, зав’язування бобів, наливання і дозрівання. Культура до кінця вегетації не припиняє цвісти і дозріває ярусами. Перший ярус обсипається, наступний дозріває, а в третьому утворюються боби, останній ярус в цей час цвіте. Тобто на рослині одночасно наявні і недостигле, і перестигле насіння. Висока вологість недозрілого насіння заважає збиранню врожаю, а обпадання перестиглого насіння призводить, в середньому, до втрат 20–40% урожаю. Якщо сочевиця перестояла всього лише два-три дні, можна втратити більшу частину врожаю (до 80%).

Тому збирати сочевицю іноді складніше, ніж виростити. За умов звичайних строків сівби більшість сортів сочевиці дозрівають приблизно через 85 днів після появи сходів. Оптимальні календарні строки збирання — друга половина липня, перша декада серпня. Перед збиранням більшість бобів нижнього і середнього ярусів повинні мати коричневий колір. Для попередження втрат і пошкодження насіння збиральна вологість повинна бути у межах 18–22%. Не рекомендовано збирати врожай сочевиці в найспекотніший час доби, адже це збільшує втрати.

Сочевицю краще збирати прямим комбайнуванням, якщо посів не забур’янений, а рослини дозріли рівномірно (70%). Насіння можна вважати зрілим, коли за натискування нігтем на поверхню насінини сліду не залишається.

Сочевиця обмолочується легше, ніж пшениця, тому для попередження дроблення зерна обороти молотильного барабана знижують до 350–400 об/хв. При цьому проміжки між бичами молотильного барабану і планками підбарабання (за обмолоту сухої маси) повинні бути на вході 12–14 мм, на виході — 4–6 мм. Швидкість повітря і зазори очисних решіт — ті ж самі, що і для пшениці

В умовах забур’яненості, значного вилягання рослин і нерівномірного дозрівання сочевиці застосовують десикацію. Зазвичай використовують десиканти з д. р. дикват (150 г/л) з нормою витрати 2,5–3 л/га. Швидку контактну дію забезпечує висихання і культурних рослин, і бур’янів. Залежно від умов освітлення і вологості повітря, пошкоджуватися можуть як оброблена наземна частина рослини, так і рослина в цілому. За умов слабкого освітлення або затінення гербіцидна активність зберігається довше і токсичні симптоми проявляються рівномірніше. На світлі і за високої відносної вологості (100%) дикват може пересуватися ксилемою, що прискорює загибель надземної частини рослин. Приблизно через чотири-п’ять днів після обробки поле готове до збирання. За рахунок збільшення або зменшення норми витрати препарату, можна прискорити або сповільнити передзбиральне висушування сочевиці. Тому за обробки нормами від 1,5 до 3 л/га можна домогтися своєрідного «збирального конвеєра», за якого проводять поступове збирання врожаю за оптимальної збиральної вологості.

Відразу після обмолоту зерно очищають на повітрянорешітних зерноочисних машинах. При цьому видаляють, перш за все, вологі, а також легкі, дрібні та крупні домішки.

 

Зберігання сочевиці

Зберігати насіння слід за вологості 14%.  Якщо вологість більша, то його потрібно досушувати. Кращим є висушування просто неба, але не під прямими сонячними променями, оскільки сочевиця втрачає свій природний колір, буріє, що негативно впливає на подальшу реалізацію зерна. У разі застосування сушарок насіння не повинно нагріватися вище 40 °С, температура понад 40°С може спричинити розтріскування насіннєвої оболонки.

 

Олександр Лень, зав. відділу наукових досліджень з питань землеробства та кормовиробництва, Полтавська ДСГДС ім. М. І. Вавілова ІС і АПВ НААН, кандидат с.-г. наук

журнал «Пропозиція», №5, 2021 р.