ХВОРОБИ КАРТОПЛІ
Фітофтороз
Це одна з найшкідливіших хвороб картоплі в умовах України, особливо за сприятливих метеорологічних умов для розвитку захворювання.
Патоген уражує паростки, листки, стебла, бутони, квітки, ягоди та бульби. Терміни появи хвороби залежать від ґрунтово-кліматичних умов, сорту, строків і способів садіння бульб, унесених добрив та інших агротехнічних заходів. Як правило, фітофтороз проявляється наприкінці бутонізації — на початку цвітіння рослин. За наявності інфікованих бульб хвороба може розвиватися і в більш ранній період, починаючи з фази сходів.
Візуально діагностувати фітофтороз можна за характерними ознаками. На листках з’являються бурі розпливчасті плями, частіше розташовані з країв листків. Рано вранці або у вологу погоду на нижньому боці плями, зазвичай на межі ураженої та здорової тканини, можна виявити білий наліт (спороношення). У вологу і теплу погоду плями швидко розростаються і вкривають усю листкову поверхню. Листя відмирає, стає коричневим або темно-коричневим і звисає на стеблах.
На уражених черешках листків і стеблах хвороба проявляється у вигляді поздовжніх бурих загниваючих плям або штрихів. У місцях ураження часто утворюються перетяжки, в результаті чого спостерігається надламування черешків листків і стебел. За сприятливих умов бадилля відмирає дуже швидко.
У разі якщо після прояву фітофторозу настає суха погода, поширення хвороби сповільнюється. Та за наявності вологи знову відбувається її прогресування.
Бульби можуть інфікуватися збудником фітофторозу в липні, а також у період збирання. На них з’являються бурі, свинцево-сірі, злегка вдавлені плями, тверді на дотик. На розрізі бульби в місці утворення плями м’якоть світло-коричнева, хвора тканина проникає вглиб серцевини у вигляді розпливчастих клинів.
Унаслідок передчасного відмирання бадилля відбувається зниження врожайності бульб. Надалі можливе їхнє загнивання під час зберігання. Недобір урожаю залежить від часу прояву захворювання, а також ступеня його розвитку. Великі втрати відбуваються за раннього відмирання надземної маси рослин. Заражені бульби є середовищем для розвитку вторинної грибної та бактеріальної інфекції, що призводить до загнивання бульб у період зберігання. Партії бульб картоплі, що містять від 2 до 5% заражених плодів, можна зберігати не більше ніж три місяці, а за ураження понад 5% бульб вони не підлягають тривалому зберіганню.
Збудником хвороби є гриб Phytophthora infestans (Mont.) De Bary. Його розвиток можливий за високої відносної вологості повітря або за наявності краплинно-рідинної вологи та помірно теплої температури. Інкубаційний період хвороби становить три – дев’ять днів, за сприятливих умов — три-чотири. Фітофтороз прогресує під час прохолодного дощового літа, за низького агрофону, порушення сівозміни, недотримання вимог щодо просторової ізоляції між полями, де культивують сорти картоплі й томатів із різною стійкістю проти хвороби.
Спори гриба з надземних органів рослин разом із дощовими потоками проникають у ґрунт і заражають бульби. Часто це відбувається під час збирання картоплі, коли пошкоджені бульби контактують із зараженим бадиллям. На бульбах фітофтороз сильніше проявляється в районах із важкими глинистими ґрунтами порівняно з піщаними й супіщаними. На торф’яно-болотному ґрунті ступінь зараження бульб також вищий. Крім того, на важких ґрунтах унаслідок частого й тривалого перезволоження сочевички на бульбах розкриваються, що полегшує проникнення інфекції. На піщаних ґрунтах спори з водою просочуються глибше рівня розташування бульб.
Джерелами інфекції фітофторозу є уражені бульби, в яких патоген зберігається грибницею, а також рослинні залишки. Крім картоплі, P. infestans паразитує на томатах, баклажанах та інших рослинах родини Solanaceae.
Альтернаріоз
Хвороба щороку поширюється в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Уражуються листки, стебла, квітконоси та бульби. Відомо дві форми прояву захворювання: рання й пізня сухі плямистості.
Рання суха плямистість (Alternaria solani Sor.) на листках починає з’являтися перед бутонізацією, за 15–20 днів до цвітіння. Характерною її ознакою є утворення на листках чітких, округлих, темно-бурих, темно-сірих або коричневих плям, що досягають у діаметрі 1,5 см, із чітко вираженими концентричними колами. На плямах спостерігається слабкий чорний наліт, який складається з органів спороношення гриба. У суху погоду тканина в місцях плям висихає і випадає. На уражених стеблах і черешках плями довгасті, темно-бурі, що мають концентричну зональність із чорним або темно-сірим нальотом. За сильного ураження некрози зливаються, листки жовтіють і засихають. Інтенсивне ураження стебел призводить до утворення на них виразок і в’янення рослин.
Пізня суха плямистість (Alternaria alternata (Fr.) Keissl.) проявляється наприкінці цвітіння на листках, частіше з країв, у вигляді дрібних округлих або кутастих, темно-бурих плям із рясним оксамитово-оливковим нальотом. У суху погоду сильно уражені листки закручуються догори у вигляді човника. На хворих стеблах і черешках утворюються суцільні чорні плями. На відміну від ранньої сухої плямистості, на уражених ділянках немає концентричних ліній.
Симптоми альтернаріозу на бульбах характеризуються утворенням округлих, злегка вдавлених плям, на яких за високої вологості формується чорний наліт. У місцях некрозів під плямами тканина перетворюється на щільну, тверду, суху чорнувато-коричневу масу, яка добре помітна на розрізі ураженої бульби. Ці ознаки можна спостерігати через два-три тижні після збирання врожаю.
Альтернаріоз негативно впливає на фотосинтетичний апарат рослин, що призводить до недобору врожаю та погіршення його якості.
Хвороба прогресує за настання спекотної погоди, випадання рясних рос і дощів. Оптимальна температура — 24–28°С. Для проростання конідій і росту міцелію — 90–100%-ва вологість або наявність крапельно-рідинної вологи. Інкубаційний період хвороби може тривати від трьох до восьми днів. Розвиток захворювання посилюватимуть несприятливі ґрунтові умови, нестача калію, пошкодження комахами та інші фактори, що спричинюють ослаблення рослин. Найсприйнятливіше до захворювання старе листя нижнього ярусу рослини.
Джерелами інфекції є рослинні рештки та уражені бульби.
A. solani може уражувати різні рослини з родини Solanaceae, на яких також продукується інфекційний матеріал. Він паразитує на багатьох рослинах із різних ботанічних родин. Крім того, останніми роками на картоплі виявлено паразитування й інших видів роду Alternaria.
Чорна парша, або ризоктоніоз
Хвороба проявляється на бульбах, паростках, стеблах, столонах і рідше — коренях дорослих рослин. На уражених бульбах утворюються характерні чорні пласкі склероції від 1 до 5 мм у діаметрі, які нагадують прилиплі грудочки ґрунту. Склероції гриба на бульбах проростають у міцелій, що уражує паростки, на яких з’являються бурі виразки або штрихуваті некротичні плями. Коричневі виразки утворюються на коренях і столонах. За сильного розвитку хвороби на проростках багато рослин гине ще до появи сходів, що призводить до зрідження посадок картоплі. Ураження коренів призводить до передчасного в’янення рослин.
У другій половині літа за високої вологості повітря й ґрунту хвороба проявляється у формі «білої ніжки». Міцелій патогену окутує основу стебла білим повстяним нальотом, на якому утворюються спори. Останні легко розсіюються й просочуються з дощовою водою в ґрунт та заражують бульби.
Збудником захворювання є Rhizoctonia solani Kuehn. Його паразитування на картоплі значно залежить від метеорологічних факторів і коливається за роками. У роки із затяжною холодною весною паростки картоплі довше перебувають у ґрунті, тому сильніше уражуються хворобою. Вологість посилює інтенсивність розвитку ризоктоніозу на паростках.
Поява ризоктоніозу і ступінь ураження ним культури залежать також від терміну садіння й густоти посадки, особливостей сорту та інших факторів. Інтенсивність прояву захворювання зростає наприкінці травня, а максимального розвитку воно може досягати в червні. Підвищення температури пригнічує патогенні властивості гриба.
Рівень інфікування бульб ризоктоніозом зростає за наявності в посадці бур’янів (грицики звичайні, паслін чорний, гірчак шорсткий, гірчак березкоподібний, триреберник непахучий та ін.).
R. solani може паразитувати на культурних і дикорослих рослинах більш як 230 видів, серед них томати, огірки, капуста, редис, буряки, квасоля тощо.
На уражених бульбах зберігаються склероції гриба. Додаткове джерело інфекції — уражені культурні рослини та бур’яни. За відсутності вегетуючих рослин-живителів гриб може вести сапротрофний спосіб життя на різних рослинних рештках у ґрунті.
Звичайна парша
В окремих регіонах України хвороба сильно поширена на бульбах. Також уражується нижня частина стебла, столони та коріння картоплі. За симптомами на бульбах розрізняють пласку, опуклу, глибоку та сітчасту паршу. Тип ураження залежатиме від періоду інфікування бульб, сорту й умов середовища.
Пласка парша розвивається на молодих бульбах і уражує лише шкірку або тільки верхній шар перидерми. На бульбах утворюються іржаво-коричневі струпоподібні виразки. Опукла — має вигляд опуклих струпів або бородавок. Глибока парша утворює вдавлені в м’якоть (до 5 мм) різної форми коричневі виразки, краї котрих часто дещо підняті, оточені розірваною шкіркою. Цей тип хвороби проявляється в період збирання картоплі. Сітчаста — характеризується суцільною шорсткою поверхнею у вигляді неглибоких канавок, що взаємно перетинаються в різних напрямках і нагадують сітку на бульбі.
Бульби, уражені паршею, мають непривабливий вигляд. Їхні товарні, смакові якості та лежкість знижуються. Під час зберігання такі бульби загнивають, а висаджені в поле — погано сходять і формують низький урожай.
Збудниками хвороби є гриби-актиноміцети. Вони напівсапротрофи та розвиваються на органічних залишках у ґрунті. Під час викопування бульб у глибині виразок можна помітити сіруватий наліт спороношення, який швидко зникає.
Ці патогени вирізняються високою термофільністю, тому сильне ураження картоплі спостерігається в роки зі спекотним літом. Спочатку уражуються молоді бульби, які не встигли розвинути щільну шкірку.
Монокультура сприяє накопиченню збудників хвороби, оскільки вони є ґрунтовими мікроорганізмами, де живуть, зберігаються й звідти потрапляють на бульби. Одна з особливостей цих патогенів — їхня прив’язаність до лужного середовища. Сильний розвиток звичайної парші спостерігається на піщаних ґрунтах у сухі роки з жарким літом. Оптимальна температура для розвитку парші — 25–27°С. Низька температура ґрунту в період бульбоутворення гальмує розвиток актиноміцетів. Унесення свіжого, нерозкладеного, гною призводить до швидкого накопичення інфекції. Вапнування ґрунту різко посилює розвиток хвороби не тільки в рік застосування вапна, а й у наступні п’ять років.
Джерелом інфекції є уражені насіннєві бульби, а також актиноміцети у ґрунті.
Заходи захисту
Для захисту картоплі від хвороб використовують весь комплекс агротехнічних заходів, імунологічний і хімічний методи. Восени потрібна глибока зяблева оранка, яка сприяє швидкому розкладанню рослинних залишків та запобігає накопиченню патогенів. Не слід розміщувати посадки по сусідству з томатами, які уражуються спільними хворобами. Кращі попередники: зернові, багаторічні трави з обертанням пласта. Дуже важливо вирощувати стійкі до хвороб сорти.
Підготовка насіннєвого матеріалу має включати низку прийомів: прогрівання бульб протягом 10–15 днів за температури 15–18°С для фітопатологічного аналізу й вибракування хворих бульб. Також потрібно враховувати оптимальні терміни садіння бульб.
Важливо дотримуватися просторової ізоляції сортів різних термінів дозрівання. Система удобрення має бути розроблена на основі результатів попереднього аналізу ґрунту, оскільки збалансоване мінеральне живлення рослин зменшує їхню уражуваність хворобами.
Дезінфекцію насіннєвого матеріалу проводять одним із дозволених протруйників: Максим 025 FS, ТН, 0,75 л/т (суха гниль, ризоктоніоз, звичайна парша, фомоз); Ровраль Аквафло, КС, 0,38–0,4 л/т (ризоктоніоз, парша, суха та мокра гнилі); Селест Топ 312,5 FS, ТН, 0,5–0,7 л/т (дротяники, личинки хрущів, капустянка, несправжньодротяники, попелиці, колорадський жук; ризоктоніоз, альтернаріоз); Серкадіс, КС, 0,2–0,25 л/т (ризоктоніоз, парша звичайна, суха гниль, фомоз); Дітан М–45, ЗП, 2–2,5 кг/т (ризоктоніоз) та інші.
Досходове боронування для знищення ґрунтової кірки. Контроль бур’янів. Своєчасне високе підгортання рослин.
Для захисту картоплі в період вегетації найрадикальнішим способом є використання фунгіцидів. Перше обприскування проводять до появи ознак захворювання не пізніше від змикання бадилля в рядках (профілактично). Наступні обробки та їхня кратність залежать від терміну й механізму дії застосовуваного фунгіциду, стійкості сорту, прогнозу розвитку хвороб. Слід зауважити, що початок використання фунгіцидів уже за прояву симптомів захворювання має нижчу ефективність.
Сьогодні на ринку ЗЗР для контролю хвороб картоплі є багато фунгіцидів: Акробат МЦ, в.г., 2 кг/га (фітофтороз, інші плямистості); Антракол 70 WG, ВГ, 1,5 кг/га (фітофтороз, альтернаріоз); Інфініто 61 SC, 687,5, KC, 1,2–1,6 л/га (фітофтороз); Квадріс Топ 325 SC, КС, 0,75–1 л/га (фітофтороз, альтернаріоз); Косайд 2000, ВГ, 1,5–2,5 кг/га (альтернаріоз, фітофтороз); Ревус Топ 500 SC, КС, 0,6 л/га (фітофтороз, альтернаріоз); Скор 250 ЕС, КЕ, 0,5 л/га (фітофтороз, альтернаріоз); Танос 50, ВГ, 0,6 кг/га (фітофтороз, альтернаріоз) тощо.
За застосування хімічних препаратів слід суворо дотримуватися регламенту їхнього використання, що значно підвищує їхню ефективність і запобігає формуванню резистентних популяцій збудників.
Перед збиранням рослини обробляють дозволеними десикантами (з урахуванням рекомендацій щодо застосування конкретного препарату). Цей прийом попереджає зараження бульб картоплі.
Збирання врожаю проводять у суху погоду, за якої менше пошкоджуються бульби. Після збирання врожаю слід оберігати бульби від перебування в умовах різкого перепаду температур і утворення на них конденсату. Бульби, зібрані за температур нижче 4°С і понад 25°С, легко травмуються під час збирання й згодом інтенсивніше уражаються патогенами. Після збирання врожаю потрібно забезпечити умови хорошої аерації за температури 10–20°С протягом десяти діб (лікувальний період) для заживлення ран на бульбах. Перед закладанням на зберігання слід перебрати врожай і відбракувати хворі бульби.
М. Піковський, к. б. н.
журнал "Пропозиція", №5, 2019 р.