Спецможливості
Агрохімія

ХВОРОБИ КАРТОПЛІ

03.07.2020
4935
ХВОРОБИ КАРТОПЛІ фото, ілюстрація

Фітофтороз

Це одна з найшкідливіших хвороб картоплі в умовах України, особливо за сприятливих метеорологічних умов для розвитку захворювання.

Патоген уражує паростки, листки, сте­бла, бутони, квітки, ягоди та бульби. Термі­ни появи хвороби залежать від ґрунтово-кліматичних умов, сорту, строків і спосо­бів садіння бульб, унесених добрив та ін­ших агротехнічних заходів. Як правило, фітофтороз проявляється наприкінці бу­тонізації — на початку цвітіння рослин. За наявності інфікованих бульб хвороба може розвиватися і в більш ранній період, починаючи з фази сходів.

Візуально діагностувати фітофтороз можна за характерними ознаками. На листках з’являються бурі розпливчасті плями, частіше розташовані з країв листків. Рано вранці або у вологу погоду на нижньому боці плями, зазвичай на межі ураженої та здорової тканини, мож­на виявити білий наліт (спороношення). У вологу і теплу погоду плями швидко розростаються і вкривають усю листко­ву поверхню. Листя відмирає, стає ко­ричневим або темно-коричневим і зви­сає на стеблах.

На уражених черешках листків і стеблах хвороба проявляється у вигляді по­здовжніх бурих загниваючих плям або штрихів. У місцях ураження часто утво­рюються перетяжки, в результаті чого спостерігається надламування черешків листків і стебел. За сприятливих умов ба­дилля відмирає дуже швидко.

Фітофтороз стеблаУ разі якщо після прояву фітофторозу настає суха погода, поширення хвороби сповільнюється. Та за наявності вологи знову відбувається її прогресування.

Бульби можуть інфікуватися збудни­ком фітофторозу в липні, а також у пері­од збирання. На них з’являються бурі, свинцево-сірі, злегка вдавлені плями, тверді на дотик. На розрізі бульби в місці утворення плями м’якоть світло-коричнева, хвора тканина проникає вглиб сер­цевини у вигляді розпливчастих клинів.

Унаслідок передчасного відмирання бадилля відбувається зниження врожай­ності бульб. Надалі можливе їхнє загни­вання під час зберігання. Недобір урожаю залежить від часу прояву захворювання, а також ступеня його розвитку. Великі втрати відбуваються за раннього відми­рання надземної маси рослин. Заражені бульби є середовищем для розвитку вто­ринної грибної та бактеріальної інфекції, що призводить до загнивання бульб у пе­ріод зберігання. Партії бульб картоплі, що містять від 2 до 5% заражених плодів, можна зберігати не більше ніж три місяці, а за ураження понад 5% бульб вони не підлягають тривалому зберіганню.

Збудником хвороби є гриб Phytophthora infestans (Mont.) De Bary. Його розвиток можливий за високої відносної вологості повітря або за наявності краплинно-рідинної вологи та помірно теплої темпе­ратури. Інкубаційний період хвороби ста­новить три – дев’ять днів, за сприятливих умов — три-чотири. Фітофтороз прогре­сує під час прохолодного дощового літа, за низького агрофону, порушення сівоз­міни, недотримання вимог щодо просто­рової ізоляції між полями, де культивують сорти картоплі й томатів із різною стійкіс­тю проти хвороби.

Спори гриба з надземних органів рос­лин разом із дощовими потоками прони­кають у ґрунт і заражають бульби. Часто це відбувається під час збирання картоплі, коли пошкоджені бульби контактують із зараженим бадиллям. На бульбах фі­тофтороз сильніше проявляється в райо­нах із важкими глинистими ґрунтами порівняно з піщаними й супіщаними. На торф’яно-болотному ґрунті ступінь зара­ження бульб також вищий. Крім того, на важких ґрунтах унаслідок частого й трива­лого перезволоження сочевички на буль­бах розкриваються, що полегшує проник­нення інфекції. На піщаних ґрунтах спори з водою просочуються глибше рівня роз­ташування бульб.

Джерелами інфекції фітофторозу є уражені бульби, в яких патоген зберіга­ється грибницею, а також рослинні за­лишки. Крім картоплі, P. infestans парази­тує на томатах, баклажанах та інших рос­линах родини Solanaceae.

 

Альтернаріоз

Рання суха плямистістьХвороба щороку поширюється в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Ура­жуються листки, стебла, квітконоси та бульби. Відомо дві форми прояву захво­рювання: рання й пізня сухі плямистості.

Рання суха плямистість (Alternaria solani Sor.) на листках починає з’являтися перед бутонізацією, за 15–20 днів до цві­тіння. Характерною її ознакою є утворен­ня на листках чітких, округлих, темно-бурих, темно-сірих або коричневих плям, що досягають у діаметрі 1,5 см, із чітко вираженими концентричними колами. На плямах спостерігається слабкий чор­ний наліт, який складається з органів спороношення гриба. У суху погоду тка­нина в місцях плям висихає і випадає. На уражених стеблах і черешках плями довгасті, темно-бурі, що мають концентрич­ну зональність із чорним або темно-сірим нальотом. За сильного ураження некро­зи зливаються, листки жовтіють і заси­хають. Інтенсивне ураження стебел при­зводить до утворення на них виразок і в’янення рослин.

Пізня суха плямистість (Alternaria alternata (Fr.) Keissl.) проявляється напри­кінці цвітіння на листках, частіше з країв, у вигляді дрібних округлих або кутастих, темно-бурих плям із рясним оксамитово-оливковим нальотом. У суху погоду силь­но уражені листки закручуються догори у вигляді човника. На хворих стеблах і че­решках утворюються суцільні чорні пля­ми. На відміну від ранньої сухої плямис­тості, на уражених ділянках немає кон­центричних ліній.

Симптоми альтернаріозу на бульбах характеризуються утворенням округлих, злегка вдавлених плям, на яких за висо­кої вологості формується чорний наліт. У місцях некрозів під плямами тканина перетворюється на щільну, тверду, суху чорнувато-коричневу масу, яка добре по­мітна на розрізі ураженої бульби. Ці озна­ки можна спостерігати через два-три тижні після збирання врожаю.

Альтернаріоз негативно впливає на фотосинтетичний апарат рослин, що при­зводить до недобору врожаю та погір­шення його якості.

Симптоми пізньої сухої плямистостіХвороба прогресує за настання спе­котної погоди, випадання рясних рос і до­щів. Оптимальна температура — 24–28°С. Для проростання конідій і росту міцелію — 90–100%-ва вологість або наявність крапельно-рідинної вологи. Інкубаційний пері­од хвороби може тривати від трьох до восьми днів. Розвиток захворювання по­силюватимуть несприятливі ґрунтові умо­ви, нестача калію, пошкодження комаха­ми та інші фактори, що спричинюють ослаблення рослин. Найсприйнятливіше до захворювання старе листя нижнього ярусу рослини.

Джерелами інфекції є рослинні решт­ки та уражені бульби.

A. solani може уражувати різні росли­ни з родини Solanaceae, на яких також продукується інфекційний матеріал. Він паразитує на багатьох рослинах із різних ботанічних родин. Крім того, останніми роками на картоплі виявлено паразиту­вання й інших видів роду Alternaria.

 

Чорна парша, або ризоктоніоз

Бульби та паростки з симптомами ризоктоніозуХвороба проявляється на бульбах, паростках, стеблах, столонах і рідше — коренях дорослих рослин. На уражених бульбах утворюються характерні чорні пласкі склероції від 1 до 5 мм у діаметрі, які нагадують прилиплі грудочки ґрунту. Склероції гриба на бульбах проростають у міцелій, що уражує паростки, на яких з’являються бурі виразки або штрихуваті некротичні плями. Коричневі виразки утворюються на коренях і столонах. За сильного розвитку хвороби на проростках багато рослин гине ще до появи схо­дів, що призводить до зрідження посадок картоплі. Ураження коренів призводить до передчасного в’янення рослин.

У другій половині літа за високої во­логості повітря й ґрунту хвороба проявля­ється у формі «білої ніжки». Міцелій пато­гену окутує основу стебла білим повстя­ним нальотом, на якому утворюються спори. Останні легко розсіюються й про­сочуються з дощовою водою в ґрунт та заражують бульби.

Збудником захворювання є Rhizoctonia solani Kuehn. Його паразитування на картоплі значно залежить від метеоро­логічних факторів і коливається за рока­ми. У роки із затяжною холодною весною паростки картоплі довше перебувають у ґрунті, тому сильніше уражуються хво­робою. Вологість посилює інтенсивність розвитку ризоктоніозу на паростках.

Поява ризоктоніозу і ступінь уражен­ня ним культури залежать також від тер­міну садіння й густоти посадки, особли­востей сорту та інших факторів. Інтен­сивність прояву захворювання зростає наприкінці травня, а максимального роз­витку воно може досягати в червні. Під­вищення температури пригнічує патоген­ні властивості гриба.

Рівень інфікування бульб ризоктоніо­зом зростає за наявності в посадці бур’янів (грицики звичайні, паслін чорний, гірчак шорсткий, гірчак березкоподібний, трире­берник непахучий та ін.).

R. solani може паразитувати на куль­турних і дикорослих рослинах більш як 230 видів, серед них томати, огірки, ка­пуста, редис, буряки, квасоля тощо.

На уражених бульбах зберігаються склероції гриба. Додаткове джерело ін­фекції — уражені культурні рослини та бур’яни. За відсутності вегетуючих рослин-живителів гриб може вести сапротроф­ний спосіб життя на різних рослинних рештках у ґрунті.

 

Звичайна парша

Ступінь прояву парші на бульбахВ окремих регіонах України хвороба сильно поширена на бульбах. Також ура­жується нижня частина стебла, столони та коріння картоплі. За симптомами на бульбах розрізняють пласку, опуклу, гли­боку та сітчасту паршу. Тип ураження за­лежатиме від періоду інфікування бульб, сорту й умов середовища.

Пласка парша розвивається на моло­дих бульбах і уражує лише шкірку або тіль­ки верхній шар перидерми. На бульбах утворюються іржаво-коричневі струпопо­дібні виразки. Опукла — має вигляд опуклих струпів або бородавок. Глибока парша утворює вдавлені в м’якоть (до 5 мм) різ­ної форми коричневі виразки, краї котрих часто дещо підняті, оточені розірваною шкіркою. Цей тип хвороби проявляється в період збирання картоплі. Сітчаста — ха­рактеризується суцільною шорсткою по­верхнею у вигляді неглибоких канавок, що взаємно перетинаються в різних напрям­ках і нагадують сітку на бульбі.

Бульби, уражені паршею, мають не­привабливий вигляд. Їхні товарні, смакові якості та лежкість знижуються. Під час зберігання такі бульби загнивають, а ви­саджені в поле — погано сходять і фор­мують низький урожай.

Збудниками хвороби є гриби-актиноміцети. Вони напівсапротрофи та розви­ваються на органічних залишках у ґрунті. Під час викопування бульб у глибині ви­разок можна помітити сіруватий наліт спороношення, який швидко зникає.

Ступінь прояву парші на бульбахЦі патогени вирізняються високою тер­мофільністю, тому сильне ураження кар­топлі спостерігається в роки зі спекотним літом. Спочатку уражуються молоді буль­би, які не встигли розвинути щільну шкірку.

Монокультура сприяє накопиченню збудників хвороби, оскільки вони є ґрун­товими мікроорганізмами, де живуть, зберігаються й звідти потрапляють на бульби. Одна з особливостей цих патоге­нів — їхня прив’язаність до лужного се­редовища. Сильний розвиток звичайної парші спостерігається на піщаних ґрунтах у сухі роки з жарким літом. Оптимальна температура для розвитку парші — 25–27°С. Низька температура ґрунту в період бульбоутворення гальмує розви­ток актиноміцетів. Унесення свіжого, не­розкладеного, гною призводить до швид­кого накопичення інфекції. Вапнування ґрунту різко посилює розвиток хвороби не тільки в рік застосування вапна, а й у наступні п’ять років.

Джерелом інфекції є уражені насіннє­ві бульби, а також актиноміцети у ґрунті.

 

Заходи захисту

Прояви звичайної парші на бульбахДля захисту картоплі від хвороб ви­користовують весь комплекс агротехніч­них заходів, імунологічний і хімічний ме­тоди. Восени потрібна глибока зяблева оранка, яка сприяє швидкому розкладан­ню рослинних залишків та запобігає на­копиченню патогенів. Не слід розміщува­ти посадки по сусідству з томатами, які уражуються спільними хворобами. Кращі попередники: зернові, багаторічні трави з обертанням пласта. Дуже важливо ви­рощувати стійкі до хвороб сорти.

Підготовка насіннєвого матеріалу має включати низку прийомів: прогрівання бульб протягом 10–15 днів за температу­ри 15–18°С для фітопатологічного аналі­зу й вибракування хворих бульб. Також потрібно враховувати оптимальні терміни садіння бульб.

Важливо дотримуватися просторової ізоляції сортів різних термінів дозрівання. Система удобрення має бути розроблена на основі результатів попереднього аналі­зу ґрунту, оскільки збалансоване міне­ральне живлення рослин зменшує їхню уражуваність хворобами.

Дезінфекцію насіннєвого матеріалу проводять одним із дозволених протруй­ників: Максим 025 FS, ТН, 0,75 л/т (суха гниль, ризоктоніоз, звичайна парша, фо­моз); Ровраль Аквафло, КС, 0,38–0,4 л/т (ризоктоніоз, парша, суха та мокра гнилі); Селест Топ 312,5 FS, ТН, 0,5–0,7 л/т (дро­тяники, личинки хрущів, капустянка, не­справжньодротяники, попелиці, колорадський жук; ризоктоніоз, альтернаріоз); Сер­кадіс, КС, 0,2–0,25 л/т (ризоктоніоз, пар­ша звичайна, суха гниль, фомоз); Дітан М–45, ЗП, 2–2,5 кг/т (ризоктоніоз) та інші.

Досходове боронування для знищен­ня ґрунтової кірки. Контроль бур’янів. Своєчасне високе підгортання рослин.

Прояв звичайної парші на бульбахДля захисту картоплі в період вегета­ції найрадикальнішим способом є вико­ристання фунгіцидів. Перше обприскуван­ня проводять до появи ознак захворюван­ня не пізніше від змикання бадилля в ряд­ках (профілактично). Наступні обробки та їхня кратність залежать від терміну й ме­ханізму дії застосовуваного фунгіциду, стійкості сорту, прогнозу розвитку хвороб. Слід зауважити, що початок використан­ня фунгіцидів уже за прояву симптомів захворювання має нижчу ефективність.

Сьогодні на ринку ЗЗР для контролю хвороб картоплі є багато фунгіцидів: Акро­бат МЦ, в.г., 2 кг/га (фітофтороз, інші плямистості); Антракол 70 WG, ВГ, 1,5 кг/га (фітофтороз, альтернаріоз); Інфініто 61 SC, 687,5, KC, 1,2–1,6 л/га (фітофтороз); Ква­дріс Топ 325 SC, КС, 0,75–1 л/га (фітофтороз, альтернаріоз); Косайд 2000, ВГ, 1,5–2,5 кг/га (альтернаріоз, фітофтороз); Ревус Топ 500 SC, КС, 0,6 л/га (фітофтороз, альтернаріоз); Скор 250 ЕС, КЕ, 0,5 л/га (фітофтороз, альтернаріоз); Та­нос 50, ВГ, 0,6 кг/га (фітофтороз, альтер­наріоз) тощо.

За застосування хімічних препаратів слід суворо дотримуватися регламенту їхнього використання, що значно підви­щує їхню ефективність і запобігає форму­ванню резистентних популяцій збудників.

Перед збиранням рослини обробля­ють дозволеними десикантами (з ураху­ванням рекомендацій щодо застосування конкретного препарату). Цей прийом по­переджає зараження бульб картоплі.

Збирання врожаю проводять у суху по­году, за якої менше пошкоджуються буль­би. Після збирання врожаю слід оберігати бульби від перебування в умовах різкого перепаду температур і утворення на них конденсату. Бульби, зібрані за температур нижче 4°С і понад 25°С, легко травмують­ся під час збирання й згодом інтенсивніше уражаються патогенами. Після збирання врожаю потрібно забезпечити умови хоро­шої аерації за температури 10–20°С про­тягом десяти діб (лікувальний період) для заживлення ран на бульбах. Перед закла­данням на зберігання слід перебрати вро­жай і відбракувати хворі бульби.

 

М. Піковський, к. б. н.

журнал "Пропозиція", №5, 2019 р.

Фітофтороз бульбиФітофтороз листяФітофтороз листя

Інтерв'ю
Родіон Рибчинський, голова асоціації «Борошномели України»
Український ринок борошна незважаючи на негативні тенденції розвивається, для продукції відриваються кордони нових країн, а підприємства будують та оновлюють свої потужності. Про життя борошномелам
Компанія Agrieye з'явилася тільки рік тому, але вже встигла вийти на ринки Перу, Еквадору, Пакистану, Малайзії, США, Норвегії, Кенії, Єгипту. Як говорить засновник і генеральний директор компанії AGRIEYE Андрій Севрюков: "Основний мій вид... Подробнее

1
0