Агротехнічні заходи боротьби з бур’янами у посівах сої

Слід відзначити перспективність експорту органічних соєвих бобів із України. За даними експертів, у 2017–2018 рр. експорт органічної сої становив 11 тис. т, а її середня ціна на 50–70% перевищувала ціну на сою традиційного виробництва.

Збільшення виробництва сої набуває особливого значення в період ринкових реформ, коли набуває все більшого значення біологізація землеробства. Проте врожайність сої у виробничих умовах залишається на невисокому рівні, а застосовувані технології її вирощування не забезпечують максимальної реалізації потенційних можливостей культури, особливо за її вирощування за органічною системою землеробства.

Особливу увагу слід приділяти заходам, які спрямовані на обмеження шкідливої дії бур’янів. Оскільки, виходячи з морфо-біологічних особливостей сої, вона є низькоконкурентною до сегетальної рослинності через сповільнені процеси росту й розвитку на початку своєї вегетації. Бур’яни конкурують із нею за елементи живлення, вологу та світло. Втрати врожаю від наявності бур’янових угрупувань у посівах сої можуть становити від 30 до 50%. Критичний період негативного впливу бур’янів на посіви сої — від фази сходів до фази змикання листків у рядку. Тому потрібно забезпечити своєчасний контроль забур’яненості посівів саме на ранніх етапах росту й розвитку рослин сої. Екологічні ризики, пов’язані з вирощуванням органічної сої, полягають у збільшенні насіннєвого банку сегетальних рослин у ґрунті завдяки тому, що бур’яни входять у фазу плодоношення ще до періоду збору врожаю. Через це об’єктивна тенденція до екологізації галузі землеробства зумовлює актуальність досліджень щодо застосування агротехнічних заходів контролю бур’янів у посівах сої та отримання екологічно чистої продукції.

Дослідження з визначення рівня ефективності агротехнічних заходів боротьби з бур’янами проводили у державному підприємстві «Дослідне господарство «Чабани»», розташованому в північній частині Правобережного Лісостепу України. Для детального вивчення впливу тривалого застосування різних способів основного обробітку (оранка на 25–27 см та безполицевий обробіток на 25–27 см) на потенційну забур’яненість ґрунту було закладено тимчасовий модельно-польовий дослід.

Догляд за посівами включав такі варіанти: контроль (без захисту); досходове боронування; до- та післясходове боронування. Досходове боронування проводили на третій-четвертий день після сівби, післясходове — у фазі одного справжнього листка у культури.

Додатково на всіх варіантах широкорядного способу сівби впродовж вегетації сої виконували дві міжрядні культивації: першу — у фазі гілкування культури, другу — на початку цвітіння. Агротехніка вирощування сої — загальноприйнята для зони Лісостепу.

На практиці визначали структуру забур’яненості посівів сої. Основну кількість бур’янів становили однорічні види. Найчисленнішими були плоскуха звичайна (Echinochloa crus-galli L.), мишій сизий (Setaria glauca L.), лобода біла (Chenopodium album L.), щириця звичайна (Amaranthus retroflexus L.), редька дика (Raphanus raphanistrum L.). Видовий склад бур’янів, залежно від способу основного обробітку, не змінювався. Проте за полицевого обробітку ґрунту переважали дводольні, а за безполицевого — однорічні злакові бур’яни.

Динаміка появи сходів бур’янів у післядії різних способів основного обробітку ґрунту має чіткі сезонні та пошарові відмінності. У квітні — наприкінці травня провокаційна спроможність безполицевого землеобробітку в шарі ґрунту 0–10 см була вища на 33%, ніж за оранки. Причому в цей період за оранки і безполицевого обробітку проросло 61–66% насіння бур’янів від загальної їхньої кількості за весь обліковий період. На фоні обробітку без обертання скиби землі збільшувалася частка малорічних однодольних видів бур’янів, особливо плоскухи звичайної (Echinochloa crus-galli L.), а також багаторічних видів, зокрема осоту жовтого (Sonchus arvensis L.) (рис. 2).

Починаючи з першої декади травня — за оранки і другої декади травня — за безполицевого обробітку ґрунту активність проростання бур’янів на обох фонах основного землеобробітку значно знизилась. За безполицевого обробітку кількість насіння бур’янів, що дали сходи в цей період, була на рівні результату за традиційної оранки. В цей час не виявлено відмінностей і у видовому складі бур’янів. Таким чином, на обох фонах основного ґрунтообробітку вирізняється весняний пік проростання насіння бур’янів.

Проростання основної маси насіння бур’янів на варіанті з основним обробітком ґрунту відбувалося у квітні. Структура забур’яненості мала змішаний характер. Основну кількість становили однорічні види, найчисленнішими були плоскуха звичайна, мишій сизий, лобода біла. У другій половині облікового періоду фітоценоз бур’янів поступово змінював свій видовий склад. Масово з’являлися сходи нових рослин — щириці звичайної, редьки дикої, зірочника середнього та ін. За нашими спостереженнями на варіанті за оранки загальна кількість пророслого насіння бур’янів у середньому за вегетацію становила 62 шт./м², що на 27% більше, ніж на фоні безполицевого обробітку (рис. 3).

Тривале застосування цих операцій ґрунтообробітку призводить до диференціації орного шару за вмістом насіння бур’янів у ґрунті. За обробітку без обертання скиби насіння бур’янів зосереджується переважно у верхньому шарі ґрунту, а за оранки, в процесі обертання скиби, воно переміщується в нижні шари ґрунту. Одним із найпоширеніших агротехнічних заходів догляду за посівами сої є проведення системи до- та післясходових боронувань. А за широкорядного способу сівби — ще й міжрядних розпушувань  які за своєчасного та якісного виконання сприяють зниженню рівня забур’яненості посівів.

Дія агротехнічних заходів у контролюванні чисельності бур’янів була висока. Слід відзначити, що боронування, яке проводили на варіанті з оранкою, ефективніше у знищенні бур’янової рослинності, ніж за безполицевого обробітку. Так, на фоні оранки за звичайного рядкового способу сівби одне боронування забезпечило зменшення чисельності бур’янів на 35%, а два — на 51%. А за безполицевого ґрунтообробітку ефект від боронувань становив 28 і 49% відповідно. Аналогічну закономірність спостерігали й на варіантах із широкорядним способом сівби сої. Після проведення одного й двох боронувань кількість бур’янів зменшилось відповідно на 36 і 52% — по фону оранки і на 32 і 47% — по фону безполицевого обробітку.

Упродовж вегетації сої ефективність дії досліджуваних агрозаходів послаблювалась. У цей час спостерігали появу нової хвилі дводольних видів бур’янів, таких як редька дика, лобода біла, осот рожевий і жовтий та однодольних — зокрема плоскухи звичайної. Загибель бур’янів за рядкового способу сівби після проведення досходового боронування по фону оранки та безполицевого обробітку становила 11%. За широкорядного способу сівби досходове боронування сприяло зниженню загальної чисельності бур’янів по фону оранки і безполицевого обробітку на 13–14%.

За рядкового способу сівби загибель бур’янів як по фону оранки, так і по фону безполицевого обробітку, була в межах 23–25%. Водночас ефективність агрозаходів за широкорядного способу сівби була вища, порівняно зі звичайним рядковим способом, завдяки проведенню міжрядних розпушувань (кількість загиблих бур’янів — 33%). За безполицевого обробітку ґрунту цей показник був нижчий — 30%.

Зменшення забур’яненості посівів під впливом агротехнічних заходів сприяло підвищенню продуктивності культури. Найвищу врожайність насіння сої як на фоні оранки, так і на фоні безполицевого обробітку одержано за широкорядного способу сівби після проведення двох боронувань і міжрядних культивацій. За звичайного рядкового способу сівби врожайність сої як за проведення досходового, так і двох боронувань була нижча, ніж за широкорядного способу висіву.

На варіантах із проведенням досходового боронування за звичайного рядкового та широкорядного способу сівби спостерігали лише тенденцію до підвищення рівня врожайності насіння сої. А проведення двох боронувань сприяло підвищенню рівня врожайності соєвого насіння за обох способів основного обробітку ґрунту і сівби.

Л. Красюк, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №1, 2019 р.