ДЕЩО ПРО МОЛОЧНЕ ВІВЧАРСТВО

Протягом багатьох століть овець доїли здебільшого в країнах Середземномор’я і Середнього Сходу, де злиденність і посухи унеможливили будь-яку іншу галузь тваринництва. Тому в цих місцях вівці та кози стали надійним джерелом харчування людей. Нині овець утримують майже всюди, і населення багатьох країн не мислить свого існування без молока цих тварин. Так, молоко овець займає важливе місце в Ізраїлі, де нежирні вівці породи авасі пристосовані винятково до місцевих умов, які не можуть витримати інші тварини. Останнім часом Іспанія почала швидко модернізувати цю галузь і створювати комерційні стада дійних овець.

 Нетиповою для цього виду тваринництва  країною, яка взялася сьогодні за молочне вівчарство, можна вважати Нову Зеландію. Здається, що вовна і відоме кентерберійське ягня є межею того, що можна отримати від вівці, однак нинішнє складне економічне становище спонукає до утворення великих отар дійних овець.

Отже, що повинен робити в сьогоднішній ситуації кмітливий фермер, щоб вижити?

Переваги утримання овець такі: невеликі капітальні витрати; сезонний характер роботи; овець можна легко доїти руками або машиною, молоко переробляти на бринзу або сири безпосередньо на фермі чи вдома. Крім того, овець нині слід утримувати ще й тому, що продукт має збут.

Молоко вівці є одним із найцінніших поживних продуктів для людини. Будучи калорійним та білковим, воно також багате життєво необхідними вітамінами, які так часто доводиться додавати до багатьох сучасних продуктів. У молоці вівці в 1,5 раза більше сухої речовини, ніж у молоці корови, тому на виробництво сиру витрачається значно менше молока. Так, на 1 кг твердого сиру треба 4 кг овечого молока, а для такої самої кількості сиру з молока корови або кози його потрібно близько 10–15 кг.

Молочним вівчарством можна займатися в господарствах різноманітного типу: в дрібних, які не мають можливості утримувати багато дійних корів; на фермах у гірських районах, де вівцематок після відлучення ягнят можна доїти; в багатогалузевих господарствах, розміщених у долинах, які використовують зимові або старі корівники з певним штатом обслуговуючого персоналу, а неподалік є міський ринок, зручний для збуту продукції. Для організації молочної вівчарської ферми не потрібні великі затрати, нею легко управляти, отримуючи при цьому прибуток із кожного гектара, який окуповує всі затрати.

Для бажаючих зайнятися доїнням овець наводимо основні чинники, на які слід звернути особливу увагу, перш ніж братися до справи.

1. Молочне вівчарство може розвиватися як основна галузь, якщо є високопродуктивні вівці, визначені обсяги виробництва продукції і шляхи її реалізації з допомогою посередника або безпосередньо споживачеві.

Для фермерів, які водночас з іншими видами робіт хочуть займатися молочним вівчарством як однією з прибуткових галузей, це бажання може стати реальною справою за умови, що вони впевнені в реалізації своєї продукції на ринку. Молочне вівчарство в разі використання високопродуктивних овець потребує високого рівня роботи з поголів’ям. Особливий підхід потрібний також і до утримання отар з винятково високим виходом ягнят. Крім того, навички високої майстерності догляду за отарами мають бути не лише у фермера.

Оптимальним розміром отари для фермера-початківця можна вважати поголів’я до 25 вівцематок порід: прекос, асканійська чорноголова, цигай, — для яких достатньо 3–4 га доброго пасовища, щоб забезпечити прибуток родини.

2. У разі потреби дійна вівця може замінити корову або козу. У Німеччині та Нідерландах фризлендську породу овець оцінюють майже нарівні з коровою. Дві або три вівці цієї породи дають стільки молока, що можна задовольнити потребу сім’ї з 4–5 осіб у цьому цінному харчовому продукті.

 Крім того, якщо протягом року треба постійно мати свіже молоко, то строки ягніння можна регулювати.

До того ж, вівці ефективно використовують пасовище і здатні поїдати ту траву, яка не придатна для корови.

3. Доїння є третім джерелом прибутку від вівчарства. На більшості змішаних ферм овець утримують як друге або третє джерело прибутку в загальному обсязі річного доходу, водночас у господарствах, де вівчарство є основною галуззю, рівень прибутку може бути значно більшим.

Разом із збільшенням поголів’я економічні витрати зростають, і земля, будівлі та ветеринарне обслуговування дорожчають і потребують збільшення грошових витрат.

На дрібних фермах, де чисельність поголів’я невелика, реалізація залишків молока від дорослих і продуктивніших овець дає значний додатковий прибуток. У зв’язку з раннім відлученням ягнят, призначених для відгодівлі на м’ясо, виникає проблема запуску лактуючих овець і використання від них додаткового молока. Це третє джерело прибутку, властиве майже для будь-якої отари продуктивних овець.

Дійний період у вівці короткий: не більше 100 днів; свіжовидоєне молоко і молочнокислі продукти потрібно продавати щодня або переробляти в повільно дозріваючі сири, які можна продавати протягом року.

4. Молоко овець і молочне вівчарство є терапевтичним засобом для сім’ї фермера. Догляд за вівцями та доїння їх, як і саме молоко, мають терапевтичний вплив на людей, для яких через їхній фізичний стан найдоцільнішою є сільська праця.

5. Навіть діти можуть дуже легко доглядати за вівцями. До того ж, годуючи ягнят, вони пересвідчаться, що вівці дуже чутливі й прихильні до господаря.

Отже, бажаючі та найенергійніші —  вперед, а ми вам допоможемо.

Наталія Юр’єва