Десикація ріпаку

На сьогодні ріпак вирощують у понад тридцяти країнах світу, а під його посіви відведено більше 30 млн га. За останні 25 років світове виробництво товарного насіння ріпаку збільшилося майже у чотири рази і сягнуло 40 млн т.

Десикацію проводять з метою переджнивного підсушування рослин для прискорення їхнього рівномірного достигання (на п’ять-сім діб) і полегшення збирання врожаю. Десикація є ефективним заходом на забур’янених посівах і за умов вологої погоди, що, своєю чергою, є одним із основних факторів збереження якісного урожаю ріпаку.

Під час проведення десикації з дотриманням регламенту якісні показники насіння культури не змінюються, водночас його дозрівання відбувається рівномірно. При цьому частково знищуються багаторічні бур’яни на полях, завдяки чому створюються придатні умови для сівби на них чергових культур сівозміни. Особливо ефективним є обприскування десикантами полів із середнім і надмірним ступенями забур’яненості. Також завдяки цьому заходу полегшуються умови для роботи збиральних машин. Десикація зменшує втрати насіння під час збирання врожаю і забезпечує економію витрат енергії на досушування насіння.

Які десиканти застосовувати?

Для підсушування рослин ріпаку використовують десиканти на основі диквату, глюфосинату амонію та гліфосату. Десикацію проводять як наземним обприскуванням, так і за допомогою авіації на великих площах.

Найпоширенішими і швидкодіючими десикантами є препарати на основі діючої речовини дикват. Застосовують їх за п’ять-сім днів до збирання культури. Окрема група — десиканти на основі д. р. глюфосинат амонію, що  застосовують за 10-14 днів до збирання. Їхня особливість полягає у тому, що завдяки своїй м’якій дії, вони стимулюють надходження поживних речовин до насіння, тим самим впливаючи на збільшення його олійності. Препарати на основі діючої речовини гліфосат рекомендовано застосовувати за 14 днів до збирання культури.

Переваги десикації

Крім того, в деяких європейських країнах десикацію застосовують із метою збереження врожаю культур. У Великій Британії, де через дощові погодні умови влітку зернові культури дозрівають повільно і нерівномірно, що потенційно призводить до зниження врожайності і погіршення якості зерна, десикація із застосуванням гліфосату є обов’язковим заходом, адже сприяє ефективнішому збиранню врожаю з меншими втратами. Проте десикація перед збиранням культур має свої особливості у різних країнах. У Німеччині, наприклад, тільки 4% усіх посівних площ обробляють за допомогою гліфосату перед збиранням урожаю, а у Великій Британії — 78% посівних площ ріпаку.

Враховуючи такі важливі аспекти десикації, цей захід є незамінним під час збирання врожаю ріпаку озимого. Збереження врожаю культури залежить як від абіотичних (опади, вітер, температура повітря тощо), так і біотичних чинників (бур’яни, хвороби, шкідники тощо). Так, унаслідок пересушування верхнього шару грунту, неякісно підготовленого насіннєвого ложа й інших технологічних порушень, посів культури матиме неоднорідні сходи, відбуватиметься нерівномірний ріст і розвиток рослин, що в кінцевому результаті призведе до істотної диференціації процесу достигання. Крім того, на неодночасний процес достигання ріпаку впливає і забур’янення посіву, уповільнення темпів віддачі вологи через низьку температуру повітря. Всі ці чинники обумовлюють застосування десикації. Залежно від стану посівів ріпаку озимого вибирають строки, методи і заходи збирання врожаю. Роздільним способом збирають ріпак за таких умов: нестійка погода, нерівномірне дозрівання насіння, висока забур’яненість, відсутність відповідного сушильного комплексу, а також на площах, засмічених ромашкою, підмаренником чіпким.

Пряме збирання культури можливе лише у разі рівномірного дозрівання рослин і на незабур’янених посівах, за вологості насіння не вище 15%, але до початку розтріскування стручків.

У разі обмолочування насіння з вищою вологістю воно міститиме хлорофіл, який погіршуватиме якість олії. Якщо під час збирання культури стебла будуть ще зеленими або посіви будуть надмірно засмічені бур’яном (зокрема ромашкою), вологість може підвищуватися на 2-5%. Тож найкращий строк для збирання культури — за вологості насіння ріпаку озимого 12-13%.

Десикація ріпаку, проведена перед його збиранням, забезпечує зниження вологості рослинної маси з одночасним прискоренням і вирівнюванням процесу дозрівання культури, покращує та підвищує якість (схожість, силу росту) і врожайність насіння, знижує його втрати, а також полегшує і здешевлює збирання самого врожаю. Цей захід ніби «підганяє» достигання культури до певної дати, завдяки чому можна точно спланувати збиральну кампанію. При цьому створюються оптимальні умови для збирання культури прямим способом, замість роздільного, навіть за складних погодних умов. Крім того, завдяки впливу препаратів на м’які тканини рослин, останні починають висихати, що стимулює відтік асимілянтів із листя в насіння. Таким чином збільшується олійність насіння  і  класність продукції зростає на одну-дві позиції. У вологих умовах ефективніше провести десикацію і підсушити культуру на корені, ніж потім сушити зерно на току, що не вигідно як за часом, так і за трудомісткістю та витратами.

Коли проводити десикацію?

Для прискорення й одночасного дозрівання десикацію культури проводять за 7-10 днів до збирання її врожаю глюфосинатом амонію. У результаті, оброблені рослини швидко накопичують вільний аміак до токсичного рівня, що надає препарату так званого ефекту спалювання: відбувається швидке побуріння зелених частин рослин. До того ж припинення утворення амінокислоти глютамін призводить до повільнішого, але тривалого ефекту. Токсичність аміаку, глютамінове виснаження і швидке пригнічення фотосинтезу забезпечує швидку та високоефективну дію глюфосинату амонію як десиканта і гербіциду суцільної дії. Залежно від погодних умов повна десикація культурних рослин відбувається через 10-14 днів після застосування препарату. Опади впливають на ефективність препарату під час перших 6 год після застосування, зокрема, їхня інтенсивність впливає більше, ніж інтервал часу між застосуванням глюфосинату амонію і дощем. Таким чином, препарати на основі глюфосинату амонію знижують вологість рослинної маси з одночасним прискоренням та вирівнюванням процесу дозрівання, покращують якість (схожість, силу росту, масу 1000 зерен та натуру зерна), підвищують врожайність, знижують втрати насіння, полегшують і здешевлюють збирання врожаю.

Культивуючи ріпак озимий, необхідно враховувати його особливість щодо обсипання насіння під час достигання культури, зокрема властивості стручка ріпаку як основного органу, де накопичується урожай насіння. Він відіграє важливу роль під час формування врожаю не тільки як орган, в якому міститься насіння, а ще й тому, що після опадання листя виконує функцію фотосинтетичної поверхні, подібно прапорцевому листку у зернових колосових культур. Стручок складається з двох стулок, між якими розміщена перетинка. З боків увесь стручок на з’єднанні стулок вкритий спеціальним шаром клітин у чотири-п’ять рядів, які називаються «зоною розкриття стручка». Під час достигання насіння починає інтенсивно виділятися «гормон достигання» - етилен. Під його дією клітинні зв’язки «зони розкриття» на основі пектину послаблюються і розриваються, роблячи стручки чутливими до розтріскування.

Хоча десикація збільшує обсяг робіт і затрати на вирощування культур, результати, отримані після її застосування, доводять ефективність та доцільність такого заходу за певних умов. Навіть за сприятливих умов для природного дозрівання ріпаку проведення десикації полегшує скошування культури при сильному підгоні або за надмірного засмічення (наприклад підмаренником чіпким або ромашкою).

Згідно з даними досліджень, різниця між вмістом вологи у насінні, що оброблене препаратами на основі диквату та гліфосатами, сягає понад 20%. Саме в цьому полягає суттєва різниця між десикацією та дефоліацією. Крім того, досить швидко висушуються стебла і листя, що сприяє прискоренню збирання врожаю та зменшенню втрат. Десикацію проводять під час почорніння перших насінин і якщо насіння в середньому ярусі основного стебла має забарвлення від червоно- до темно-коричневого (всі стручки жовтуваті). Через 7-10 днів можна починати збирання (насіння достигає за цей проміжок часу). Норму витрати робочої рідини занижувати недоцільно, рекомендовано використовувати як мінімум 400 л/га, адже метою цього заходу є  покриття препаратом усієї вегетуючої частини рослини. Тож ефективним буде додавання ад’ювантів, завдяки яким стручок ніби покривається тоненькою сіткою, що не дає йому розтріскуватися під час контакту з ним. Крім того, додавання ад’ювантів зменшує осипання насіння ріпаку під час його збирання комбайнами. Обробку проводити краще за все у ранкові години, коли рослини вкриті росою. Перед початком дощу обробку проводити не рекомендується. У разі недостатнього змочування десикація може мати негативні наслідки, зокрема верхні стручки будуть оброблені і дозріють до збирання, а нижні стебла залишаться зеленими, що призведе до нерівномірності дозрівання і труднощів під час збирання врожаю.

На площах, забур’янених пирієм повзучим, доцільно застосовувати гербіциди суцільної дії (похідні гліфосату) під час побуріння 70% стручків ріпаку, або за два тижні до збирання врожаю. Препарати на основі д. р. гліфосат блокують рослинний фермент, що бере участь у синтезі ароматичних кислот. Гліфосати спричинюють поступове висихання вегетативних частин рослин та значно уповільнюють процес висихання генеративних органів. Тому внесення препаратів на основі д. р. гліфосат, швидше, можна назвати дефоліацією, ніж десикацією. Одночасно висихають листя й стебла, обмежується шкідливість бур’янів, що в цілому полегшує збирання врожаю. Ці препарати швидко проникають у судинну й кореневу системи рослини. Хоча симптоми дії гліфосату можна візуалізувати лише через два тижні. Рослини ріпаку поступово жовтіють і висихають. Окрім знищення бур’янів і підсушування рослин ці препарати також знижують інтенсивність розвитку гнилей.

Застосування стикерів або клею

Сукупність умов навколишнього неорганічного середовища, що впливають на життєздатність організму, називають абіотичними факторами. Як зазначалося вище, до абіотичних факторів належать опади, вітер, температура повітря тощо. Враховуючи те, що ці фактори напряму впливають на ріст і розвиток культури, під час її вирощування необхідно проводити заходи з обмеження їхнього негативного впливу на майбутній урожай. Одним із таких обмежуючих чинників є застосування інноваційної розробки, а саме стикерів, - речовин, які утворюють на стручках ріпаку плівку з важливими властивостями дифузії повітря та вологи. Механізм дії стикерів  — запобігання розтріскуванню стручків — грунтується на фізіологічних особливостях ріпаку. Причиною розтріскування є те, що під час дозрівання стулки стручків стають гігроскопічними, тобто здатними поглинати вологу. Висихаючи, вони зіщулюються, а насичуючися вологою — набухають. Такі багаторазові перепади висихання-набухання під час дозрівання призводять до послаблення швів стручка і деформації стулок, що ще більше послаблює шви. Також під час дозрівання на процес послаблення швів впливає руйнація пектинів, що їх утримують. Крім того, розтріскування стручків відбувається в результаті нерівномірного дозрівання їх на рослині: розміщуючись ярусами, одні стручки дозрівають раніше, інші — пізніше, що не дає можливості вибрати оптимальний строк збирання ріпаку. Відповідно, частина стручків починає розтріскуватися та обсипатися, тоді як інша ще тільки дозріває.

Отже, за вологих погодних умов стручок швидко вбирає вологу, а з настанням посушливих, після підсихання, — починає деформуватися (коробиться, міняє форму),  тобто стає чутливим до розтріскування, що призводить до його розкривання від найменшого дотику. Як результат — втрати врожаю культури можуть становити від 5 до 100%.

З метою недопущення розтріскування на стручки до початку послаблення клітинних зв’язків «зони розкриття» наносять стикер, орієнтовно у період, коли їхній колір змінюється із темно-зеленого на світло-зелений. Утворюючи плівку на стручку, стикер виконує водопротекторну функцію, перешкоджаючи намоканню стулок. Окрім того, ця плівка, забезпечуючи цілісність, міцність і протидію механічному впливу (ударам граду, рослин об рослину, робочих частин механізмів) стручка, стримує від розривання його клітинний шар у «зоні розкриття» стручка. Водопротекторна функція стикера сприяє зниженню передзбиральної вологості насіння до кондиційних 7-8%. Є три основні групи стикерів для застосування на ріпаку. Найпоширеніші з них — стикери на основі д. р. пінолін, який має натуральне походження.

До стикерів на основі піноліну належить препарати Nu-Film-17 (вміст піноліну — 96%) з нормою витрати 0,7-1,0 л/га і Споднам 554, к. с. (вміст піноліну — 55,5%) з нормою витрати 0,6-1,0 л/га. Найбільшою перевагою таких препаратів є те, що завдяки механізму їхньої дії істотно збільшуються показники врожайності культури. Доведений факт: доповнення захисту ріпаку стикерами, наприклад Nu-Film-17, збільшує урожайність культури, насіння буде сухіше, і головне — у повному обсязі зібране з поля, що виправдовує всі зусилля, засоби і час, витрачені упродовж вирощування культури.

Особливості клімату країни, великі площі, що відводяться під посів ріпаку озимого, та інші фактори впливають на вибір оптимального строку збирання врожаю культури. Одним із таких факторів є забезпеченість українських аграріїв збиральною технікою на 1 га площі посіву, яка, порівняно з забезпеченістю європейських аграріїв, є значно меншою. Серед інших чинників доцільно відмітити збігання строків збирання врожаю ріпаку озимого та зернових колосових культур. За таких умов істотно зростає роль стикерів як засобу збереження врожаю культури, адже застосування їх  подовжує термін, упродовж якого аграрії мають можливість зібрати і зберегти врожай з мінімальними втратами.

Основою препарату Nu-Film-17 є клейка речовина, яку одержують із хвойних порід дерев. Плівка, що утворюється на стручках, оброблених цим препаратом, захищає їх від розтріскування і не перешкоджає доступу повітря, отже недозріле насіння висихає без погіршення його якості. Застосовують Nu-Film-17 з нормою витрати 0,7 л/га за два-три тижні до збирання ріпаку, стручки якого пожовтіли на 70-75%. Кращими способами нанесення стикерів є авіаобприскування або застосування висококліренсних обприскувачів типу Spra-Coupe марки «Челленджер»: він може обробляти рослини заввишки понад 2 м, дає змогу заощаджувати до 30% робочого розчину і завдяки великій швидкості роботи (20 км/год) — скоротити час обробки від 350 до 100 год. Крім того, завдяки високому дорожньому просвіту втрати врожаю знижуються на 30-40%. Можна також застосовувати висококліренсні обприскувачі Nitro 3200/4200. Завдяки властивостям ПАР, їх можна ефективно використовувати як з допомогою наземного обприскування, так і авіаобприскуванням в один слід. При цьому норма рідини залежатиме від температури повітря на час обробки, робочого тиску та густоти стояння  рослин.

Після нанесення на рослини стикери утворюють шляхом полімеризації напівпроникну мембрану - своєрідний бар’єр, який значною мірою перешкоджає потраплянню води (опади, роса, туман) у середину стручка, але не перешкоджає випаровуванню з насіння в стручку зайвої вологи. Будучи натуральними продуктами, стикери не блокують продихів і не порушують фізіології дозрівання, що є головною умовою, від якої залежать високі показники врожайності культури, адже останні чотири-три тижні дозрівання культури є найважливішим періодом, під час якого насіння наповнюється олією. Слід зазначити, що Nu-Film-17 зміцнює шви стручка й утримує їх у міру руйнації пектинів. Та головне — це застосування препарату у строки, за яких шви стручків ще не послабилися. Продукти на основі піноліну утворюють на поверхні стручків міцну полімерну плівку, яка не перешкоджає не тільки вільному диханню, а ще й процесу фотосинтезу.

Продукти цієї групи, як зазначалося вище, мають значну кількість переваг, зокрема, ефективно знижуючи передзбиральну вологість насіння, вони забезпечують істотну економію коштів і енергоресурсів на додаткове досушування насіння. Таким чином, доведення до потрібної кондиції насіння відбувається з мінімальними затратами, отже, із заощадженням грошей і часу.

Наведемо ще декілька аргументів на користь стикерів. Так, для запобігання розтріскуванню стручків деякі аграрії починають збирати врожай ріпаку у надранні строки. Під час такої «превентивної технології» збирається насіння, яке ще не повністю дозріло і з мінімальним вмістом олії. Останні три-чотири тижні дозрівання культури дуже важливі для її врожаю, насіння повністю дозріває і максимально наповнюється олією. Не зайвим буде наголосити, що збирання у ранні терміни призводить до значних економічних втрат через неповноцінний урожай. Дослідниками протестовано показники ефективності збирання ріпаку озимого на різних стадіях зрілості його насіння, обробленого фунгіцидом Піктор і Nu-Film-17. Результати дослідів засвідчили, що врожай був вищим за повного дозрівання насіння ріпаку. Тож збирання врожаю у надранні строки призводило до значних економічних втрат. Дослід показав, що врожай з того самого поля був приблизно на 100% вищим, коли ріпак починали збирати на два тижні пізніше.

Препарат Споднам, 554, к.с., створений на основі д. р. Ді-1-п-ментен полімер + метаболічні допоміжні речовини. Механізм дії: розчин, нанесений на стручки, створює полімерну мембрану, яка регулює водний баланс, запобігає розтріскуванню та висипанню насіння. Плівка є дуже еластичною і може розтягуватись слідом за ростом стручка. Особливості використання препарату: для досягнення максимального ефекту Споднам, 554, к.с., слід використовувати на початку дозрівання, коли помітні перші його ознаки — половина стручків змінила колір з темно-зеленого на світло-зелений. Вже через 30 хв після застосування препарату утворюється полімерна плівка, яка не змивається дощем. Норма витрати робочої рідини за наземного обприскування становить 200-400 л/га, за авіаційного - 50-90 л/га. Склеювач Споднам, 554, к.с., у суміші з десикантами на основі гліфосату доцільно застосовувати, коли рослини ріпаку набули жовтого забарвлення, насіння — темного кольору з вологістю 30-35%.

Види стикерів

Попередні наукові дослідження дають підстави вважати, що застосування стикерів на основі піноліну може зменшувати ураження рослин хворобами і шкідниками.

Також доцільно зазначити, що існують стикери на основі синтетичного латексу і мікробних поліцукридів. Перші представлені препаратом Еластик (д. р. карбоксилатний стирол-бутадієновий кополімер, вміст синтетичного латексу становить 450 г/л), який застосовують з нормою витрати 0,8-1,0 л/га. Стикери на основі поліцукридів мікробного походження представлені Липосамом з нормою витрати 1,0-2,0 л/га.

Препарат Еластик на ріпаку застосовують за три-чотири тижні до збирання врожаю, коли стручки ще мають світло-зелений колір і вигинаються до U- або V-подібної форми не розтріскуючись. За засмічення посівів ріпаку бур’янами рекомендується використовувати Еластик у нормі 0,5-0,7 л/га в композиціях із препаратами на основі гліфосату та глюфосинату амонію в їхніх рекомендованих нормах за 10-12 днів до збирання врожаю за вологості насіння 30-35%, але не вище 40%, оскільки у такому разі воно може втратити товарну якість. Норма витрати робочого розчину за наземного обприскування становить 250-400 л/га, за авіаційного - 50-90 л/га.

Принцип дії препарату як склеювача стручків полягає у формуванні на обробленій поверхні рослини напівпроникної полімерної мембрани, котра дає змогу воді випаровуватись із поверхні стручка і водночас запобігає проникненню вологи до тканин рослини. Отже, завдяки еластичним властивостям та регуляції обміну вологи Еластік запобігає розтріскуванню стручків. На відміну від препаратів подібної дії, що належать до піноленової групи та виробляються з рослинного екстракту, Еластік є повністю синтетичним продуктом, що синтезується в контрольованих умовах, характеризується стабільною якістю і, відповідно, забезпечує стабільну ефективну дію. На відміну від піноленів, для полімеризації Еластіку не потрібне денне світло, що є важливою перевагою у разі застосування препарату у передвечірній або вечірній час.

Препарат Липосам - природний, універсальний, екологічно безпечний препарат комплексної дії, створений на основі біополімерів із молекулярною масою 106-107 і є продуктом життєдіяльності мікроорганізмів. Містить компоненти зі змочувальною і прилипаючою здатністю. Як прилипач Липосам сприяє утриманню і пролонгації дії діючої речовини препарату на поверхні рослин до 20-30 днів. Не пошкоджує листкову поверхню. Сумісний з біопрепаратами, мікродобривами. Препарат утворює сітчасту плівку на поверхні рослин, завдяки якій утримується волога, при цьому не впливає на фотосинтез рослин. Липосам одночасно діє і як антидот - знімає стрес і тимчасове пригнічення росту за обробки рослин препаратами, що негативно впливають на урожайність і його якість, а також імунітет рослин.

Використання стикерів не замінює такого заходу, як десикація посівів ріпаку. У зв’язку з тим, що ефективність стикерів буде вищою за умов раннього застосування (за три-п’ять тижнів до збирання культури), десикацію посіву доцільніше проводити окремо, відповідно до рекомендацій. У разі необхідності сумісного застосування норму десиканту рекомендовано зменшити.

І. Сторчоус, канд. с.-г. наук