Спецможливості
Агробізнес

«Нам до­по­ма­га­ють і на­ука, і на­родні прик­ме­ти»

04.12.2014
573
«Нам до­по­ма­га­ють і на­ука, і на­родні прик­ме­ти» фото, ілюстрація

Секретами успішного господарювання із нашими читачами поділилася керівник сімейного ПСП «Синюха» Ольга Голобородько.

Секретами успішного господарювання із нашими читачами поділилася керівник сімейного ПСП «Синюха» Ольга Голобородько. 

І. Бірюкова
i.birykova@univest-media.com

«А які у вас про­бле­ми?»— після та­ко­го за­пи­тан­ня на­шо­го ко­ре­с­пон­ден­та го­ло­ва ПСП «Си­ню­ха» Оль­га Го­ло­бо­родь­ко за­ду­ма­ла­ся, а потім відповіла: «Та не­має у нас про­блем». Повірте, під час жур­налістської ро­бо­ти та­ку фра­зу до­во­дить­ся чу­ти не­ча­с­то (точніше, ду­же-ду­же рідко). То­му по­ду­ма­ло­ся: «От як­би всі аг­рарії так відповіда­ли!». Із цим по­ба­жан­ням про­по­нуємо на­шим чи­та­чам інтерв’ю із керівни­ком цьо­го сільгосппідприємства.

«Щоб жінка очо­ли­ла кол­госп — це бу­ло ней­мовірно»

Оль­го Пан­те­лей­монівно, як ви­ник Ваш сімей­ний бізнес?
— Раніше у Си­нюсі був кол­госп
ім. Леніна, цен­т­раль­ний офіс яко­го розміщу­вав­ся у м. Но­во­ар­хан­гельськ. Оскільки мій чо­ловік Олек­сандр ро­дом із Но­во­ар­хан­гельсь­ка, то після закінчен­ня Умансь­ко­го дер­жав­но­го аг­рар­но­го універ­си­те­ту (тоді він був ще сільсько­го­с­по­дарсь­ким інсти­ту­том) ми приїха­ли пра­цю­ва­ти у місце­вий кол­госп, він — аг­ро­но­мом-насіння­рем, я — за­ступ­ни­ком го­ло­вно­го бух­гал­те­ра. Че­рез два ро­ки чо­ловіка об­ра­ли керівни­ком гос­по­дар­ст­ва, і на цій по­саді він про­пра­цю­вав по­над шість років. Це бу­ли тяжкі 90-ті, ко­ли у нашій еко­номіці з’яви­ла­ся бар­тер­на си­с­те­ма, яка врешті-решт зни­щи­ла сільське гос­по­дар­ст­во Ра­дянсь­ко­го Со­ю­зу.
На по­чат­ку 2000 р. у КСП «Но­во­ар­хан­гельсь­ке» бра­ку­ва­ло коштів, аби гос­по­да­рю­ва­ти. То­му гос­по­дар­ст­во виріши­ло «зда­ти­ся» інве­с­то­рові — кіро­во­градсь­ко­му ТОВ «Ар­теміда» (ця фірма тоді зай­ма­ла­ся ви­роб­ництвом горілча­них ви­робів і од­но­час­но «ску­по­ву­ва­ла» ко­лишні кол­го­с­пи). Си­нюхінці, ко­ли дізна­ли­ся про та­ке, зібра­ли де­ле­гацію і відпра­ви­ли­ся до мо­го чо­ловіка (ко­т­рий тоді ви­ко­ну­вав обов’яз­ки на­чаль­ни­ка рай­он­но­го уп­равління с/г) і за­про­по­ну­ва­ли йо­му ство­ри­ти та очо­ли­ти СВК.
Олек­сандр дов­го відмов­ляв­ся, але, зре­ш­тою, зго­див­ся. Це був бе­ре­зень 2000-го. У гос­по­дарстві налічу­ва­ло­ся 1200 га землі, із них 600 га — не­о­ра­них (300 га із яких — не орані по­над шість років). Вес­на — гро­шей не­має, а сіяти тре­ба. Ска­за­ти, що бу­ло важ­ко, — оз­на­чає не ска­за­ти нічо­го. Дя­ку­ю­чи ко­ш­там орен­до­давців та то­ва­ришів, ми об­ро­би­ли по­ля і їх засіяли. Чо­ловік пра­цю­вав і за го­ло­ву, і за го­ло­вно­го аг­ро­но­ма, я за­ли­ши­ла ро­бо­ту у по­дат­ковій інспекції й очо­ли­ла бух­гал­терію.
У 2003 р. Олек­сан­д­ра при­зна­чи­ли го­ло­вою Но­во­ар­хан­гельсь­кої РДА, і гос­по­дар­ст­вом ста­ла ке­ру­ва­ти я. Зізна­ю­ся, спо­чат­ку бу­ло страш­но. Ад­же раніше, щоб жінка очо­ли­ла кол­госп — та­ке бу­ло із роз­ря­ду ней­мовірно­го! Але зго­дом лю­ди по­ба­чи­ли, що все у ме­не до­б­ре ви­хо­дить, і не за­хотіли відпу­с­ка­ти навіть тоді, ко­ли че­рез кілька років чо­ловік по­вер­нув­ся у гос­по­дар­ст­во. До речі, за мо­го керівництва підприємство на­бу­ло ще й ста­ту­су насіннєво­го.
   
Як Вам, бух­гал­те­ру, вда­ва­ло­ся про­фесійно зай­ма­ти­ся рос­лин­ництвом?
 — Ве­с­ти бух­гал­терію я довіри­ла своїй на­став­ниці Олек­сандрі Сірен­ко, а са­ма на полі по­ча­ла про­хо­ди­ти «аг­ро­номічні кур­си». Щоб здо­бу­ти знан­ня із рос­лин­ництва, чи­та­ла фа­хо­ву літе­ра­ту­ру, періоди­ку (зо­к­ре­ма, і жур­нал «Про­по­зиція»), відвіду­ва­ла різно­манітні семіна­ри. Ду­же до­по­ма­гав чо­ловік (особ­ли­во на пер­ших по­рах). Та й за­раз без ньо­го ніяк!

«Зби­раємо по 40 ц/га навіть без міндо­б­рив»
 
Із пер­шо­го ро­ку за­сну­ван­ня гос­по­дар­ст­во пра­цює із при­бут­ком. У чо­му се­к­рет? 
— Зви­чай­но, на 90% успіх у сільсько­му гос­по­дарстві за­ле­жить від Бо­га. Мої ко­ле­ги-аг­ро­но­ми ча­с­то люб­лять у всьо­му зви­ну­ва­чу­ва­ти се­бе: от як­би більше міндо­б­рив вніс, от би інший сорт висіяв… Але як­що Бог не дасть до­щу, то і міндо­б­ри­ва не спра­цю­ють, і жодні сор­ти не зійдуть. Не менш важ­ли­во до­три­му­ва­ти­ся ви­мог су­час­них тех­но­логій. Як­що б 20 років то­му мені хтось ска­зав, що у нашій зоні со­няш­ник мо­же вро­ди­ти на рівні до 40 ц/га, то я б ніко­ли не повіри­ла. А цьо­го ро­ку в нас хоч і по­су­ха бу­ла, але за­вдя­ки за­сто­су­ван­ню су­час­них тех­но­логій йо­го зібра­ли по 30 ц/га, торік на ок­ре­мих по­лях — 37. Щоб на­вча­ти­ся но­во­го, на­ма­гаємо­ся бу­ва­ти на всіх ви­с­тав­ках і семіна­рах. Та­кож ду­же до­по­ма­гає те, що ми є ба­зо­вим гос­по­дар­ст­вом Кіро­во­градсь­кої дер­жав­ної сільсько­го­с­по­дарсь­кої дослідної станції НА­АН. Йо­го спеціалісти без­ко­ш­тов­но на­да­ють кон­суль­тації: приїдуть, роз­ка­жуть, по­ка­жуть.
А ще се­к­рет успішно­го гос­по­да­рю­ван­ня криється у то­му, що ми не го­ни­мо­ся за ве­ли­ки­ми по­ля­ми, а ста­раємо­ся підви­щи­ти про­дук­тивність тієї землі, яку маємо в ко­ри­с­ту­ванні. Тоб­то при­бу­ток от­ри­муємо тільки за­вдя­ки ви­сокій уро­жай­ності куль­тур.

Які куль­ту­ри у Вас най­при­бут­ковіші?
— Со­няш­ник і пше­ни­ця. Цьо­го ро­ку се­ред­ня вро­жайність ози­мої пше­ниці ста­но­ви­ла 48 ц/га (бу­ва­ють по­ля, де ро­дить і по 75-80 ц). Пше­ни­цю ви­ро­щуємо вітчиз­ня­ної се­лекції, оскільки для на­ших зе­мель во­на при­дат­на най­кра­ще. Раніше про­бу­ва­ли сіяти зер­но чесь­кої се­лекції. Ок­ремі сор­ти, прав­да, за­слу­го­ву­ва­ли на ува­гу, але умов по­суш­­­­­­­­­­ли­вих років во­ни не ви­т­ри­му­ва­ли. Та­кож вітчиз­няні сор­ти стійкіші до шкідників та про­ти хво­роб. Не гірші во­ни за імпортні і за вро­жайністю (сьо­годні є со­няш­ник, який «дає» до 50, а ку­ку­руд­за — 140 ц/га). Важ­ли­во і те, що насіння вітчиз­ня­ної се­лекції на­ба­га­то де­шев­ше. За що ми пла­ти­мо, ку­пу­ю­чи імпорт­ний посівний ма­теріал? В ос­нов­но­му, за бренд та гар­ний мішок. Але і у нас мішки не гірші.  
Тре­тю ча­с­ти­ну площі відво­ди­мо під ви­ро­щу­ван­ня влас­но­го посівно­го ма­теріалу — насіння пер­шої ре­про­дукції. У нас є чо­ти­ри сор­ти сої, шість сортів яч­ме­ню та п’ять — пше­ниці. До­очи­щаємо, та­руємо, го­туємо насіння та­кож самі. До­ки до­во­ди­мо ма­теріал до кон­диції — ви­т­ра­чаємо­ся, але ко­ли во­се­ни про­даємо то­вар­не зер­но — от­ри­муємо при­бу­ток. У насінництві ве­ли­ке зна­чен­ня ма­ють навіть не різні сер­тифіка­ти, а ав­то­ри­тет, який ми на­праць­о­ву­ва­ли цілих де­сять років. Як­що раз йо­го втра­тиш, то насіння вже не про­да­си.

Зем­лю об­роб­ляєте «по ста­ринці» чи за су­ча­сни­ми тех­но­логіями?
— Ми ви­про­бу­ва­ли всі ви­ди об­робітку грун­ту. Най­е­фек­тивнішим ви­я­ви­ло­ся дис­ку­ван­ня. Під час зби­ран­ня вро­жаю за ком­бай­ном ру­хається трак­тор, який об­роб­ляє грунт на гли­би­ну 5–12 см. Та­кий спосіб об­робітку дає змо­гу знач­но еко­но­ми­ти паль­не. Я спілку­ва­ла­ся з од­ним зі своїх ко­лег-аг­ро­номів, ко­т­рий по­ло­ви­ну по­ля зо­рав, по­ло­ви­ну — за­ди­с­ку­вав. Ка­же, різни­ця в уро­жай­ності на ко­ристь пер­шо­го варіан­та — 1 ц/га. Од­нак цей цент­нер ніко­ли не пе­ре­криє ви­т­рат на оран­ку!
А от «ноу-тілл» при­дат­ний у нас ли­ше для сої та ози­мих куль­тур. Ко­ли на­весні сіяли сою по ба­дил­лю ку­ку­ру­­дзи, то аг­ро­но­ми ста­ро­го «за­гар­ту­ван­ня», по­ба­чив­ши засіяне по­ле, ля­ка­ли­ся і не віри­ли, що там щось мо­же ви­ро­с­ти. Од­нак на­прикінці літа соя сто­я­ла «у по­яс». Про­те і тут є свій «мінус» — ви­т­рат на оран­ку мен­ше, але збільшується нор­ма висіву, оскільки ча­с­ти­на насіння по­трап­ляє на по­жнивні решт­ки і не схо­дить, а от­же, більше коштів за­тра­чається на за­со­би за­хи­с­ту рос­лин. То­му ми виріши­ли, що для ре­ш­ти куль­тур нас більше вла­ш­то­вує мінімаль­ний об­робіток грун­ту.
Та­кож хо­чу по­ра­ди­ти фер­ме­рам, щоб ніко­ли не спа­лю­ва­ли стер­ню, а от­же, не зни­щу­ва­ли по­жнивні решт­ки. Був період, ко­ли у нас бра­ку­ва­ло коштів, щоб ку­пи­ти міндо­б­ри­ва, але са­ме за­вдя­ки пе­ре­орю­ван­ню стерні ми от­ри­му­ва­ли ви­сокі вро­жаї. Ад­же со­ло­ма — без­ко­ш­тов­не до­б­ри­во, од­на її тон­на прирівнюється до 5–6 т гною. А, як по­ка­зу­ють аналізи грунтів, вміст гу­му­су та по­жив­них еле­ментів за п’ять років у нас збільшив­ся від 3,67 до 4,09%. То­му навіть без до­б­рив — тільки ли­ше за­вдя­ки по­верх­не­во­му об­робітку грун­ту та ви­ко­ри­с­тан­ню по­жнив­них ре­ш­ток — сьо­годні ми мо­же­мо от­ри­ма­ти 40 ц/га.
 
А яка у Вас техніка?
 — Техніки маємо ба­га­то. Є як імпорт­на, так і вітчиз­ня­на. Раніше ми ро­би­ли став­ку на іно­зем­ну. Але во­на ду­же до­ро­га, а бра­ти у кре­дит, за нинішніх ва­лют­них ко­ли­вань, — ду­же ри­зи­ко­ва­но. Так, у 2008 р. ми із купівлею ком­бай­на за­кор­дон­но­го ви­роб­ництва по­тра­пи­ли у бор­го­ву яму. Ду­ма­ли, що бе­ре­мо кре­дит у грив­нях, але ко­ли поїха­ли у банк підпи­су­ва­ти до­ку­мен­ти, з’ясу­ва­ло­ся, що по­зи­ка — у до­ла­рах.
А потім, звідки не візьмись, став­ся «об­вал» ук­раїнської ва­лю­ти. І ми цілих п’ять років вип­ла­чу­ва­ли кре­дит, у кілька разів пе­ре­пла­тив­ши вартість то­го ком­бай­на. Після цьо­го ви­пад­ку по­ча­ли ку­пу­ва­ти вітчиз­ня­ну техніку. Наші за­во­ди її вже на­вчи­ли­ся ви­пу­с­ка­ти, то­му якість не­по­га­на і ціни ра­ду­ють. А ще приємно, що підтри­муємо вітчиз­ня­но­го ви­роб­ни­ка.

«На Ма­лан­ку по­во­ро­жи­ли —
і знаємо по­го­ду»

У кож­но­го фер­мерсь­ко­го гос­по­дар­ст­ва є свої се­к­ре­ти гос­по­да­рю­ван­ня. Чи згодні Ви ни­ми поділи­ти­ся із на­ши­ми чи­та­ча­ми? 
— Як та­ких особ­ли­вих се­к­ретів у нас не­має. Ко­жен мій ро­бо­чий день роз­по­чи­нається із пе­ре­гля­ду про­гно­зу по­го­ди на спеціаль­них сай­тах. Та­кож у виз­на­ченні спри­ят­ли­во­го ча­су для сівби до­по­ма­га­ють де­які на­родні прик­ме­ти. На­при­клад, на Ста­рий Но­вий рік (на Ма­лан­ку), у ніч із 13 на 14 січня, мож­на виз­на­чи­ти, якою бу­де по­го­да кож­но­го міся­ця но­во­го ро­ку. Тоб­то скла­с­ти своєрідний на­род­ний ка­лен­дар. Для цьо­го потрібно уве­чері 13 січня взя­ти ве­ли­ку ци­бу­ли­ну, роз­дяг­ну­ти її на 12 лу­со­чок (по кількості місяців у році) і у кож­ну по­кла­с­ти тро­хи солі. Вранці ди­ви­мо­ся на ре­зуль­тат: приміром, у першій лу­сочці (січень) сіль пу­с­ти­ла «во­дич­ку» — місяць бу­де з опа­да­ми, а от у чет­вертій та п’ятій (відповідно, квітень — тра­вень) — сіль су­ха, тож та­ки­ми бу­дуть і ці місяці. Прав­дивість та­ко­го «ка­лен­да­ря» мною не­од­но­ра­зо­во пе­ревіре­на на прак­тиці.
Про­те ози­ми­ну ми сіємо у будь-яко­му разі — навіть у су­ху зем­лю. Ке­руємо­ся прин­ци­пом: як посієш — то по­жнеш. На­при­клад, цьо­го ро­ку пше­ни­цю сіяли прак­тич­но у су­ху зем­лю, і все од­но дощ пішов. А хто сіяв після опадів, у то­го схо­ди менші.
Ще один «се­к­рет»: міндо­б­ри­ва (аміач­ну селітру) вно­си­мо у мерз­лота­лий грунт (у лю­то­му) — та­ким чи­ном рос­ли­на фор­мує більше ко­лосків. 
Та­кож, щоб ма­ти при­бу­ток, тре­ба пра­виль­но об­ра­ти найв­даліший час для ре­алізації с.-г. про­дукції. Так, ріпак,  ози­мий ячмінь, ку­ку­руд­зу ми про­даємо відра­зу після об­мо­ло­чу­ван­ня куль­тур, оскільки потім ціна на них па­дає. А от пше­ни­цю на­ма­гаємо­ся при­три­ма­ти до вес­ни. До­б­ре те, що у нас до­стат­ньо влас­них складів, то­му на зберіган­ня зер­на не ви­т­ра­чаємо­ся. А от на еле­ва­то­рах йо­го три­ма­ти не­вигідно. Нинішньо­го ро­ку, вва­жаю, слід при­три­ма­ти не тільки пше­ни­цю, а і со­няш­ник, оскільки че­рез воєнні дії на сході країни кількість йо­го посівів змен­ши­ла­ся.
 
Якою, на Ва­шу дум­ку, має бу­ти дер­жав­на політи­ка що­до сільгоспви­роб­ни­ка?
—   На­сам­пе­ред, хотіло­ся б, аби бу­ла еко­номічна стабільність, щоб мож­на бу­ло щось пла­ну­ва­ти. Зви­чай­но, кур­сові ко­ли­ван­ня ва­лю­ти мо­жуть бу­ти, зовсім цьо­го не уник­ну­ти, але ж не такі «шо­кові», як це відбу­вається на­разі. І — по­мен­ше бю­ро­кратії. На­при­клад, раніше функціону­ва­ла насіннєва інспекція з відповідною інфра­с­т­рук­ту­рою, спеціаліста­ми. Її ліквіду­ва­ли і ство­ри­ли с.-г. інспекцію — над­бу­до­ву, яка відби­ра­ла у сільгоспви­роб­ників гроші і відправ­ля­ла їх у Київ.
Те­пер і цю ус­та­но­ву ніби­то ліквіду­ва­ли, що бу­де на­томість — невідо­мо. Або та­кий при­клад: раніше та­ру­ва­ли у мішки і про­да­ва­ли ли­ше елітне насіння, те­пер, ось уже третій рік поспіль, та­руємо насіння пер­шої ре­про­дукції. Ще бу­ло б нічо­го, як­би це сто­су­ва­ло­ся со­няш­ни­ку, ку­ку­руд­зи, сої, кор­мо­вих трав — куль­тур із не­ве­ли­кою нор­мою висіву насіння на гек­тар, але що­до насіннєво­го ма­теріалу яч­ме­ню, пше­ниці, го­ро­ху — ко­му потрібні ці мішки!
Та­кож я ка­те­го­рич­но «про­ти» про­да­жу землі. Хто б там що не го­во­рив, але як­що у нас поч­нуть про­да­ва­ти зем­лю, то її у сільгоспви­роб­ни­ка не бу­де — скуп­лять ті, хто має більше гро­шей. Уже те­пер відбу­вається «ви­с­ми­ку­ван­ня» із полів зе­мель­них шматків, оскільки лю­ди по­чу­ли, що зем­ля про­да­ва­ти­меть­ся. Ад­же ж мож­на зро­би­ти, як у більшості євро­пейсь­ких країн: хо­чеш пра­цю­ва­ти на землі — по­ви­нен на ній жи­ти і ма­ти сільсько­го­с­по­дарсь­ку освіту. А то лю­ди­на май­же без­ви­лаз­но «си­дить» на Ка­нарсь­ких ос­т­ро­вах, а в Ук­раїні во­лодіє сот­ня­ми ти­сяч гек­тарів землі! 
А ще, вва­жаю, ми не для то­го йде­мо до Євро­пи, щоб ста­ти євро­пей­ця­ми. Цьо­го не бу­де ніко­ли — завжди за­ли­ша­ти­ме­мось ук­раїнця­ми зі своїм мен­таліте­том (який не та­кий уже й по­га­ний!) і тра­диціями. Го­ло­вне — сповіду­ва­ти євро­пейські цінності: вер­хо­вен­ст­во пра­ва, по­ва­га до лю­ди­ни. І щоб се­ля­ни відчу­ва­ли свою зна­чимість, ад­же во­ни го­ду­ють усю країну. І щоб ніхто зверх­ньо не ки­дав зне­важ­ли­ве: «Ей, ви… се­ло». І тоді у нас все бу­де чу­до­во.

Інтерв'ю
Президент УАВК Микола Пономаренко
На ринку картоплі зараз — ажіотаж, якого не траплялося майже 10 років. Споживачі занепокоєні неврожаєм і закуповуються картоплею на сезон — цілими мішками. Виробники (перш за все городники) нарікають на неврожай. Відтак Україна вперше за... Подробнее
10 квітня український підрозділ французької компанії MAS Seeds та фірма Innovation Agro Technologies підписали меморандум про співпрацю, який передбачає впровадження в господарствах, що є клієнтами MAS Seeds, створеної в Ізраїлі... Подробнее

1
0