На шляху впровадження точного землеробства

Українські аграрії термін «точне землеробство» сприймають як щось неймовірне й нереальне. І коли розмова заходить про цю систему господарювання на землі, більшість відмахуються — мовляв, це не для мене. Проте є й сміливці, які з головою поринають у точне землеробство й активно проходять етапи його впровадження у своїх господарствах. Але практично на початку цієї роботи розуміють, що не все так просто й для повномасштабного впровадження потрібна більш загальна — державна чи навіть світова — комунікація між різними галузями та учасниками ринку.

Не точне, але сучасне землеробство

То що ж таке точне землеробство? Для того, аби зрозуміти всю його «точність», потрібен показник для оцінки цієї точності, якого на сьогодні, на жаль, не існує. Тому й виходить, що точне землеробство сьогодні повністю неточне, проте перспективи його розвитку просто величезні.

Розвиток точного землеробства першочергово пов’язаний із розвитком системи супутникового позиціонування (GPS). На сьогодні GPS-засобами можна оснащувати практично всю сільськогосподарську техніку незалежно від того, чи це самохідний, чи причіпний агрегат. Саме це дає нам змогу говорити про точність.

Раніше агроном під час обстеження полів не мав змоги застосовувати технічні засоби для фіксації точного місця, наприклад, виявленої на полі проблеми. Все робилося на око. Сьогодні ж ми маємо можливість не просто зафіксувати на карті цю координату, а головне — можемо відслідкувати процеси, які відбуваються у цьому місці в різний проміжок часу за різних умов, і за потреби локально, тобто точково, впливати на їхній перебіг.

І для світового машинобудування це неабиякі виклики. Ми чітко можемо визначити точку координат на полі, зафіксувати її, провести відповідний аналіз (рослин, ґрунту тощо), створити карту завдань для техніки, які в автоматичному режимі будуть вирішені. Але, на жаль, реальність інша. Адже техніки для роботи за такими координатами — одиниці, та й дозволити їх собі можуть сьогодні також лише одиниці. Як правило, це великі сільськогосподарські підприємства та агрохолдинги.

Тому сьогодні говорити про масштабне впровадження точного землеробства ще зарано, проте потрібно. Адже проблема, яку проговорили вголос, як кажуть, уже наполовину вирішена. А сьогодні доцільніше говорити про контурне землеробство, адресне тощо.

В основі точного землеробства лежить усе-таки система позиціонування

І тут же з’явилися різні напрями щодо можливостей використання цього моменту в розвитку технології землеробства. Господарствам запропонують свої послуги спеціалісти, які, дивлячись на кату поля, почнуть запевняти господаря, що «ми можемо зробити аналіз і зафіксувати точку координат. А водночас розробити для кожної ділянки поля свій режим живлення, що, відповідно, дасть змогу отримати з кожної максимум продуктивності». Проте на першому етапі впровадження у господарствах елементів точного землеробства не варто вестися на ці вмовляння-запевнення. Потрібно відсіяти бажання багатьох фірм, які пропонують ці технічні рішення, і перейти до прагматичного — лише до використання сигналу для керування точністю виконання технологічних операцій.

Проведення технологічних операцій по чітко вказаних лініях

Для цього слід першочергово оцифрувати ваші поля. Підібрати відповідну техніку з відповідною шириною захвату для уникнення перекриття, зайвих проходів агрегату полем. Створити за можливості постійну технологічну колію або максимально наближену для втілення цієї ідеї схему руху. Оптимізація схем переміщення техніки полем із використанням постійної колії — це наступний етап. Звісно, створення постійної ширини колії — це досить складне завдання, але створити максимально наближену до цього схему руху просто необхідно. Впровадження цих елементів дає змогу максимально ефективно використовувати техніку, матеріально технічні цінності (насіння добрива, ЗЗР, пальне) і до того ж — точно контролювати переміщення техніки. Лише впровадження цих елементів дасть змогу досягти мінімум 5–10% економії пального.

Сівба

Як правило, конфігурація полів завжди складна. Рідко коли в господарствах усі поля прямолінійної форми. І саме завдяки системі позиціонування ми можемо максимально ефективно оптимізувати робочий процес на полях будь-якої конфігурації. Ефекти ви відчуєте практично вже під час обробітку першого ж поля. Але до системи позиціонування тут слід додати можливість посекційного або індивідуального відключення робочих органів висівного агрегату. У середньому перевитрата насіння під час висівання через перекриття, особливо на краях поля, становить 3–7%. Тобто на 100 га в середньому це додаткові п’ять висівних норм, а на 1000 га — 50 висівних норм. За середньої ціни на посівну одиницю 100 дол. США — це мінус для господарства 5000 тис. дол. лише через перевитрату насіння. Про перевитрати від недобору врожаю внаслідок загущених посівів годі й говорити. Тобто за використання системи позиціонування ми маємо пряму економію з прогнозом на високу врожайність.

Звісно, уникнення додаткових витрат шляхом зменшення або уникнення перекриттів під час висіву також можливе й за виконання інших технологічних операцій. Проте саме висівання дає змогу нам найповніше оцінити збитки. Адже цей технологічний процес охоплює практично більшість найвитратніших елементів у процесі вирощування сільськогосподарських культур: пальне, добрива та насіння.

Керування внесенням мінеральних добрив, засобів захисту рослин тощо

Ці операції набагато складніші й мають вищий показник економії. Проте цей елемент технічно складніший для впровадження, адже потребує відповідного спеціалізованого технічного обладнання. Не кожен обприскувач має змогу відключати секції у потрібний час, не кожен розподілювач мінеральних добрив має змогу диференційовано вносити добрива. Тому перше, що потрібно для його впровадження, — це встановлення систем точного переміщення техніки, точного висіву, а вже потім — диференційованого внесення.

Наступним етапом економії є… власне комбайн

А саме його можливість обмолоту зернових із фіксацією врожайності та створення відповідних карт, що дає нам змогу сформувати чітку картину нашої діяльності на конкретній частині поля без проведення аналізу родючості ґрунтів.

Крім того, не слід забувати й про систему документування виконаних операцій, яку також слід застосовувати. Можливо, не відразу — проте вона обов’язкова. Адже важливим елементом залишається контроль за дотриманням установлених правил. Якщо цього не буде, то всі ваші вкладення та намагання покращити ситуацію будуть зведені нанівець.

Система оперативного контролю й моніторингу стану посівів і врожайності — це вже наступний рівень. Тут точне землеробство перебуває в не дуже ефективному сегменті, й навіть великим агрокомпаніям її впровадження дається досить важко. Проте розвиток все ж таки є, і компанії — постачальники спеціалізованого обладнання та технології в цілому пропонують відповідні камери контролю й, варто зазначити, дуже інтенсивно прогресують. Якщо попередні елементи точного землеробства вже досить поширені, то технологія оперативного контролю та моніторингу стану посіву лише розвивається, і її ефективність можлива лише за створення спеціалізованих, доступних широкому колу аграріїв центрів із можливістю оперативного аналізу та прийняття відповідних рішень, але ж знову ж таки — за використання вищевказаних рішень.

Надбання загального розвитку щодо можливості передавання та накопичення будь-яких даних у онлайн-режимі та аналіз їхньої ефективності. За наявності відповідного досвіду зчитування та інтерпретації отриманих даних ми можемо чітко побачити, що і в який час було не так. За точністю цей аналіз у рази кращий та точніший за думку навіть найкращого спеціаліста, адже ми відходимо від такого поняття, як суб’єктивність.

І лише тепер можна перейти до наступного етапу — аналізу ґрунтів, а саме: визначення його родючості, насичення відповідними мікро- та макроелементами. Тобто ми переходимо до етапу вирівнювання врожайності по всьому полю шляхом диференційованого застосування норм добрив для конкретної ділянки поля. Проте тут не все так просто. Адже основним лімітуючим фактором, який безпосередньо впливає на ефективність добрив, є волога. І насамперед на цьому етапі точного землеробства потрібно говорити про забезпечення ґрунту необхідними водотоками, створення постійного власного мікроклімату поля. Слід сконцентрувати увагу на вологонакопиченні, мінімізації стоку води в річки, ставки, озера. Мінімізувати змиви в річки внесених добрив, ЗЗР, таким чином підвищивши їхню ефективність. Варто врахувати, що басейни малих річок мають власні водотоки. А вже потім — приступити до картографування поля за родючістю (власне до аналізу ґрунтів). Тепер, маючи карту забезпеченості ґрунтів поживними елементами згідно з лабораторними аналізами, ми маємо об’єктивну картину поля й карту врожайності — за даними комбайна. Порівнявши їх, ми можемо чітко розробити план дій наступних операцій під заплановану врожайність.

Сьогодні не можна чітко сказати, що є технічні засоби для диференційованого внесення хоча б трьох основних елементів (NPK), що вже говорити про такі елементи, як сірка, магній, кальцій тощо. Безперечно, цей прогрес іде, і сучасні машини показують високу ефективність, адже можуть змінювати норми внесення елементів відповідно до поточних потреб конкретного поля й навіть ділянки на ньому й працювати без перекриття.

Ну й, можливо, фінішним елементом точного землеробства є оперативна можливість використання сканерів для миттєвого регулювання робочих органів причіпних знарядь у реальному часі. Це стосується як обробітку ґрунту, так і висівання. Тобто точне визначення розміщення насіння й закладання добрив.

Підсумовуючи, можна дійти висновку, що GPS у сучасному землеробстві — всьому голова. І саме завдяки точному позиціонуванню ми маємо його розвиток. Причому що більше підприємство, то ширше воно використовує елементи точного позиціонування. Адже економічний ефект від цього наочний і дуже вражає. Точне землеробство в передових сучасних господарствах у тому чи іншому впровадженні набуває все ширшого застосування.

Журнал «Пропозиція», №4, 2020 р.