Моніторинг хвороб ріпаку та прогноз їхнього розвитку в 2007 році

Аналіз фітосанітарного стану ріпакових полів у 2006 р. засвідчив, що найпоширенішою хворобою на озимому та ярому ріпаку був альтернаріоз. Ураженість рослин у господарствах північно-західних областей на озимому ріпаку становила 44–100% з інтенсивністю розвитку 4,0–13,5%; на ярому — 36,0–80,0% з інтенсивністю розвитку 2,6–10,0%; у центральних і південних областях хворіло 18–56% рослин озимого і 12–30% ярого з інтенсивністю розвитку 1,5–11,4% і 1,0–6,5%. Ураженість стручків альтернаріозом коливалась у межах 16,5–26,0%.
Найінтенсивніший розвиток хвороби на ріпаку в цьому регіоні спостерігався в Івано-Франківській області, де розповсюдження хвороби сягало 75–100% за інтенсивності розвитку 15–45%. Максимальна кількість уражених хворобою стручків — 75%.
Обстеження ріпакових полів у третій декаді листопада — першій декаді грудня 2006 р. засвідчили, що впродовж цього періоду склалися надзвичайно сприятливі погодні умови для поширення й розвитку як альтернаріозу, так і інших хвороб. Альтернаріозом, незалежно від грунтово-кліматичної зони, було уражено 30–80% рослин з інтенсивністю розвитку 4,5–11,5%.
Слід зауважити, що в тих господарствах, де восени було проведено позакореневе підживлення озимого ріпаку мікроелементами (у фазі 4–6 розеткових листочків) і обприскування посівів баковою сумішшю одним із рістрегулюючих фунгіцидів (Колосаль, к.е.; Фолікур, к.е.; Карамба, к.е.) з незначною нормою витрати (0,3–0,4 л/га) в комбінації з регулятором росту рослин — Хлормекват-хлорид 720 (препарат — ССС 720) з нормою витрати 0,5 л/га, розповсюдження альтернаріозу становило 10–35% з інтенсивністю розвитку хвороби 0,5–3,5%, що значно менше, ніж на ріпакових полях, де таких обробок не проводили.
У 2007 р., враховуючи значний природний запас інфекції, за високої вологості повітря в період наливання й дозрівання насіння в стручках альтернаріоз може набути епіфітотійного розвитку, насамперед на полях, де було внесено високі дози азотних добрив, у загущених, забур’янених, з виляглими рослинами посівах озимого й ярого ріпаку, у разі тривалого перебування зрізаних рослин у валках за роздільного збирання врожаю.
Пероноспороз (несправжня борошниста роса) виявляли на ріпаку здебільшого в західних, північних і центральних областях. Помірна температура й надзвичайно волога погода в третій декаді травня і впродовж першої та другої декад червня, часті інтенсивні опади сприяли ураженню озимого ріпаку у фазі цвітіння рослин — формування зеленого стручка. Так, у Львівській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Вінницькій і Житомирській областях було ушкоджено 21–55% рослин з інтенсивністю розвитку 2,5–10,0%; у Київській, Черкаській, Полтавській і Кіровоградській областях — 8–20% і 1,0–2,0%, відповідно. На рослинах ярого ріпаку поширення пероноспорозу сягало 11–37% з інтенсивністю розвитку 1,6–8,0%.
Поширення несправжньої борошнистої роси восени 2006 р. у північно-західних областях було помірним і коливалося в межах 12–45% з інтенсивністю розвитку 1,6–13,5%, у центральних і південних областях — 50–100% і 15,0–54,5%. В окремих господарствах Київської, Вінницької, Черкаської, Миколаївської, Одеської областей хвороба на озимому ріпаку набула епіфітотійного розвитку. Наприкінці листопада — на початку грудня 2006 р. розповсюдження хвороби на ріпаку в деяких господарствах становило 100% з інтенсивністю розвитку 45–70%. Сприятливими чинниками для інтенсивного розвитку пероноспорозу були: температура в межах 6…17°С; насичена волога в повітрі у вигляді густих туманів і випадання рясних рос на рослини впродовж другої та третьої декад листопада й першої декади грудня; вирощування нестійких проти хвороби гібридів і сортів озимого ріпаку (ПР 46W 31F та ін.); низька ефективність протруєння насіння (водночас інфекція виносилася з ураженого насіння на сім’ядолі рослин); забур’яненість окремих полів суріпицею звичайною, на якій теж відбувався інтенсивний розвиток фітопатогена. Наприкінці першої і на початку другої декад грудня всі уражені периферійні розеткові листки рослин відмерли.
Враховуючи значний запас інфекції в уражених рослинах ріпаку, що перезимували, в рослинних рештках, грунті, насінні, в 2007 р. (за умов прохолодної і дощової весни та першої половини літа і в разі нехтування хімічними профілактичними заходами рано навесні) слід очікувати епіфітотійного спалаху несправжньої борошнистої роси.
Фомоз уразив, переважно в західних і північних регіонах, 28–66% рослин озимого та ярого ріпаку з інтенсивністю розвитку 2,5–16,0% — у Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій областях; 15–33% рослин з інтенсивністю розвитку 2,0–7,5% — у Вінницькій, Київській, Полтавській, Чернігівській та Кіровоградській областях. Восени 2006 р. поширення фомозу на розеткових листках і кореневій шийці рослин озимого ріпаку становило 28–65% з інтенсивністю розвитку 4,0–14,2%.
З огляду на достатній запас інфекції у рослинних рештках, хворих рослинах озимого ріпаку, насінні ярого ріпаку в 2007 р. за умов підвищеної вологості повітря та частих атмосферних опадів у фазі цвітіння — формування зеленого стручка у рослин слід очікувати значного поширення й розвитку фомозу на цих культурах.
Білу й сіру гнилі фіксували на ріпаку у вигляді ураження стебел, окремих гілок і стручків. Інтенсивніший розвиток хвороб на озимому та ярому ріпаку спостерігався на полях чотирьох-шестипільних сівозмін та після соняшнику, гороху, сої, гречки.
У північних, західних і центральних областях кількість уражених рослин озимого ріпаку білою гниллю становила 5,0–11% з інтенсивністю розвитку 0,5–2,2%; сірою гниллю — 7,5–18% з інтенсивністю розвитку 1,1–4,5%; ураженість стручків білою гниллю — 7–16%, сірою — 6–27% (рис.7; 8).
У центральних і південних областях на білу гниль хворіло 9,0–14% рослин ярого ріпаку з інтенсивністю розвитку 1,0–3,5%; на сіру — 11,0–16,5% з інтенсивністю розвитку 1,5%–3,0%. Ураженість стручків білою гниллю сягала 1,5–5,5%, сірою — 11–27%.
У 2007 р. за сприятливих умов для розвитку хвороб (висока відносна вологість повітря — 60–90%, внесення надмірних доз азотних добрив, висівання ріпаку після соняшнику, льону, конюшини, сої, гороху, конопель, гречки, огірків, капусти) біла й сіра гнилі можуть набути широкого розповсюдження й завдати відчутної шкоди посівам ріпаку.
Порівняно нова хвороба на території України — циліндроспоріоз — набула поширення переважно в західних і центральних областях. Суха погода наприкінці квітня та в першій половині травня стримувала поширення первинної інфекції збудника хвороби. Тепла волога погода наприкінці травня і впродовж першої половини червня, часті інтенсивні опади у вигляді дощу з градом і шквальних злив сприяли в цей період інтенсивному поширенню інфекції й ураженню рослин озимого та ярого ріпаку збудником циліндроспоріозу.
У фазі цвітіння — формування зеленого стручка в господарствах Івано-Франківської, Рівненської, Чернівецької і Хмельницької областей хворіло 14–35% рослин з інтенсивністю розвитку 1,5–6,8%; у Вінницькій, Київській, Черкаській, Кіровоградській областях — 3–12% з інтенсивністю розвитку 0,5–3,5%. На ярому ріпаку поширення циліндроспоріозу в основних районах його вирощування становило 2–11% за інтенсивності розвитку 0,5–2,2%.
Аналіз фітосанітарного стану посівів озимого ріпаку восени 2006 року засвідчив, що в північно-західних областях ураження циліндроспоріозом сягало 9–14% рослин з інтенсивністю розвитку 1,6–2,5%, у центральних і південних областях воно було відчутнішим — 18–35% з інтенсивністю розвитку 3,0–11,5%.
Наступного сезону, за сприятливих умов для розвитку хвороби (тривала висока відносна вологість повітря, часті дощі, тумани, вітряна погода) і значного запасу інфекції у рослинних рештках і насінні, слід очікувати інтенсивного розповсюдження циліндроспоріозу на озимому та ярому ріпаку.
Білу плямистість у 2006 р., як і в попередні роки, виявили в господарствах усіх грунтово-кліматичних зон на поодиноких рослинах окремих площ посівів озимого та ярого ріпаку.
Беручи до уваги наявність певного запасу інфекції збудника цієї хвороби на капустяних культурах, у 2007 р. за наявності таких сприятливих чинників, як: прохолодна весна, у фазі бутонізації — цвітіння рослин, вологість повітря понад 80% упродовж кількох діб, довготривала (9–14 год) роса на листках ріпаку — ймовірність поширення хвороби на культурі істотно зросте.
Вертицильозне в’янення мало поширення в усіх областях. У фазі зеленого стручка хворобу виявляли у вигляді передчасно відмерлих рослин. Ураженість рослин озимого ріпаку коливалась у межах 1,5–4,0%, ярого — 0,5–3,0%.
У 2007 р. можливе значне ураження рослин озимого та ярого ріпаку вертицильозним в’яненням за оптимальних умов для розвитку збудника хвороби (температура повітря – 22…24°С, дефіцит вологи в повітрі та грунті, значне насичення сівозміни капустяними культурами, забур’яненість полів суріпкою звичайною, значний запас інфекції у грунті).
 Снігова пліснява була поширена на озимому ріпаку у вигляді окремих вогнищ на перезволожених низинних ділянках, де рослини впродовж тривалого часу перебували під талою сніговою або дощовою водою. Найбільше розповсюдження хвороби було у Вінницькій (12–16%), Рівненській, Тернопільській, Чернігівській (7–11%), Хмельницькій, Київській областях (2–5%).
 2007 року прогнозується поширення снігової плісняви від помірного (в західних областях) до інтенсивного (в центральних і південних) за умов переростання рослин перед входженням у зиму, виснаження рослин під сніговим покри-вом за непромерзлого грунту, часті відлиги взимку та утворення притертої льодової кірки на поверхні грунту, тривалого перебування рослин під талою водою, в разі внесення високих доз азотних добрив.
 Бактеріоз коріння виявлено на 11,5% обстежених посівів озимого ріпаку. Хворобу фіксували на поодиноких рослинах з осені 2005 р., а навесні 2006-го ураження рослин у господарствах Львівської, Рівненської, Тернопільської, Волинської і Київської областей становило від 6,0 до 9,0%; у Полтавській, Вінницькій, Черкаській, Кіровоградській, Миколаївській областях — 1,5–5,0%.
У 2007 р. ураженість рослин бактеріозом коріння залежатиме від умов вирощування озимого ріпаку: строків посіву; оголення кореневої шийки рослин унаслідок невчасного обробітку грунту під його висів; надмірного азотного живлення рослин з осені; від стану рослин, що входять у зиму (кількості сформованих розеткових листків, висоти розміщення точки росту рослин над поверхнею грунту, діаметра кореневої шийки); висоти снігового покриву; тривалості морозів і різких перепадів температур узимку-навесні, які супроводжуються таненням снігу; від утворення льодової кірки та механічних ушкоджень рослин, низьких температур за відсутності сталого снігового покриву та інших чинників.
Слизистий бактеріоз мав поширення на ярому ріпаку переважно, як і в попередні роки, в господарствах центральних і південних областей. Хворобу виявляли у вигляді в’янення, ослизнення, загнивання й відмирання окремих листків, стручків, гілок або всієї рослини. Ураженість рослин становила 3,5–9,5%.  
За оптимальних умов для розвитку слизистого бактеріозу у фазі бутонізації — цвітіння рослин (упродовж 4–5 днів температура повітря — 20…25°С, вологість повітря — понад 80%, часті дощі чи наявність тривалих рясних рос на рослинах, значний запас інфекції як на неперегнилих рештках капустяних культур, так і в зараженому насінні) у 2007 р. слід очікувати поширення хвороби на ярому ріпаку — від помірного до інтенсивного.
Аналіз фітосанітарного стану посівів ріпаку в Україні за останні роки свідчить, що ураженість рослин хворобами щороку зростає пропорційно приросту посівних його площ. Це дає підстави для глибокого вивчення біоекологічних особливостей збудників захворювань, розробки та впровадження у виробництво ефективних заходів профілактики для обмеження їхнього розвитку.
Більшість збудників хвороб ріпаку передається насінням. Проти збудників пліснявіння насіння, “чорної ніжки”, альтернаріозу, пероноспорозу ефективним заходом є передпосівне протруєння або інкрустація насіння з використанням таких препаратів: Вітавакс 200, з.п. (карбоксин, 375 г/кг + тирам, 375 г/кг) з нормою витрати 2–3 кг/т; Максим XL 035 FS, т.к.с. (флудіоксоніл, 25 г/л + металаксил-М, 10 г/л), 5,0 л/т; Сарфун Т 65 ДS, з.п. (карбендазим, 200 г/кг + тирам, 450 г/кг), 2,0–3,0 кг/т; Ровраль Фло, к.с. (іпродіон, 255 г/л), 8,0 л/т. Протруєння насіння проти збудників хвороб поєднують із обробкою проти шкідників сходів ріпаку, додаючи в робочу рідину один з інсектицидів: Космос 250, т.к.с. (8,0 л/т); Круізер 350 FS, т.к.с. (4,0 л/т) чи Хінуфур, в.с. (18 л/т).
Для підвищення як продуктивності, так і стійкості рослин проти хвороб протруєння насіння поєднують з обробкою одним із регуляторів росту рослин: Біотрансформатор, гр. (8 гранул/т); Вермістим, р. (3–10 л/т); Емістим С, в.р. (10 мл/т); Реастим, р. (5–8 л/т); Трептолем, р. (20 мл/т).
Згідно з нашими дослідженнями, проведення профілактичних хімічних заходів на озимому ріпаку восени у фазі розвитку рослин ЕС 17 (2-й справжній листок) — ЕС 23 (6-й справжній листок) ефективні проти несправжньої борошнистої роси за ураження рослин понад 5% в умовах високої вологості повітря (90–100%) і середньодобової температури 8…12°С; проти альтернаріозу, фомозу — за умов теплої тривалої осені, вологості повітря 80% і вище, інтенсивності ураження рослин до 2% та розповсюдження хвороби понад 10%; проти циліндроспоріозу — за ураження рослин до 10% в умовах високої вологості, частих дрібних дощів із вітром.
Хімічний захист озимого ріпаку навесні проти хвороб доцільний у фазі розвитку рослин ЕС 33 (початок бутонізації) — ЕС 57 (видовження квітконіжки, закінчення бутонізації) проти несправжньої борошнистої роси за ураження рослин понад 10% і розвитку вище 1%, за умов високої вологості та середньодобової температури повітря 8…15°С; проти альтернаріозу, фомозу — за ураження рослин до 30% і розвитку понад 5%, за умов високої вологості, частих атмосферних опадів і температури повітря вдень 15…24°С та вночі — 12…18°С; проти циліндроспоріозу — за ураження рослин понад 30% і розвитку вище 1%, високої вологості повітря або тривалого перебування крапель води на рослинах, частих дощів з вітром, випадання рясних рос у нічні години і середньодобової температури повітря 10…15°С; проти білої і сірої гнилі — в роки з теплою та вологою погодою (температура — 17…26°С, відносна вологість — 80–100%, часті дощі, загущені посіви).
Ефективним фунгіцидом проти пероноспорозу є Альєтт, з.п. (фосетил алюмінію, 800 г/кг) з нормою витрати 1,2–1,8 кг/га. Рослини обприскують 0,3% суспензією препарату, кратність обробок на озимому ріпаку — не більше двох (одна восени, друга навесні), на ярому — одноразово.
Проти альтернаріозу використовують препарат Колосаль, к.е. (тебуконазол, 250 г/л) з нормою витрати 0,75–1,0 л/га та фунгіцид — один раз за вегетацію рослин.
Комплексно проти альтернаріозу і фомозу ріпаку застосовують препарати Сарфун 500 SC, к.с. (карбендазим, 500 г/л) або Форсаж 500 SC, к.с. (карбендазим, 500 г/л), з нормою витрати 0,6 л/га, кратність обробок — не більше двох за вегетацію.
Проти комплексу хвороб (пероноспороз, альтернаріоз, сіра гниль тощо) використовують Ридоміл Голд МЦ, 68 (металаксил-М, 40 г/кг + манкоцеб, 640 г/кг) у вигляді змочуючого порошку чи водорозчинних гранул із кратністю обробок рослин — не більше двох за вегетацію.
Для підвищення біологічної ефективності фунгіцидів і насіннєвої продуктивності рослин до робочих суспензій чи емульсій додають один із біостимуляторів росту: Емістим С, в.р., (10 мл/га); Біотрансформатор (300–400 гранул/га); Вермістим, р. (15 л/га); Реастим, р. (4–5 л/га); Трептолем, р. (10 мл/га).
На забур’янених посівах за неодночасного дозрівання рослин, для зниження ураження насіння збудниками альтернаріозу, фомозу, циліндроспоріозу, сірої і білої гнилей, передзбирального підсушування рослин і збирання врожаю за базової вологості насіння 8–10%, можливості проведення прямого комбайнування посівів застосовують десиканти. Посіви ріпаку обприскують десикантами за 14 днів до початку збирання врожаю за пожовтіння та побуріння 70–75% стручків у культури одним із препаратів: Гліфоган 480, в.р. (3,0 л/га); Домінатор, в.р. (3,0 л/га); Раундап, в.р. (3,0 л/га). Очікується реєстрація на ріпаку десиканту Реглон Супер 150 SL, в.р.к. (3,0 л/га).
Щоб призупинити розвиток хвороб і запобігти передзбиральному розтріскуванню стручків, проводять обприскування посівів препаратами-стикерами (склеювачі, плівкоутворювачі): Нью Філм 17 (0,7 л/га) та Еластик (0,8–1,0 л/га). Цей захід істотно зменшує втрати врожаю, прискорює дозрівання й доведення насіння в стручках до 8–10% вологості, економить витрати на проведення додаткового післязбирального його сушіння, підвищує якість отриманого врожаю. Проводять його за два-три тижні до збирання культури, коли нижні стручки набули жовто-зеленого чи жовтого кольору і ще не втратили своєї еластичності. Обробку посівів ріпаку цими препаратами можна поєднувати з десикацією рослин і проводити за різних способів комбайнування культури. Норма витрати робочої рідини за авіаційного застосування — 50–100 л/га, за наземного обприскування — 300-400 л/га.
Ефективним заходом на озимому ріпаку восени (у фазі 4–6 розеткових листків) проти бактеріозу коріння, альтернаріозу, фомозу, циліндроспорозу, сірої та білої гнилей, проти переростання рослин перед входженням їх у зиму, призупинення росту вегетативної маси та підвищення їхньої зимостійкості є обприскування ріпаку фунгіцидом з рістрегулюючими властивостями Колосаль, Фолікур (0,5 л/га); Карамба (0,5–0,75 л/га), поєднуючи з позакореневим підживленням рослин мікроелементом — бором (0,5 кг/га). За дефіциту цього мікроелемента в грунті знижується стійкість рослин проти інфекційних хвороб і низьких температур, спостерігається інтенсивне відмирання листків, точки росту рослини, уповільнюється розвиток генеративних органів, знижується насіннєва продуктивність.
Восени на озимому ріпаку за сприятливих умов для розвитку несправжньої борошнистої роси можна використовувати фунгіциди Альєтт, з.п. (1,2–1,8 кг/га) або Ридоміл Голд МЦ, 68 WG, в.г. (2,5 кг/га).
На ярому ріпаку в період стеблування — бутонізації рослин (за висоти 25–35 см) проти комплексу хвороб і для сприяння: кращому розгалуженню бічних пагонів стебла, формуванню більшої кількості стручків на рослині, підвищенню насіннєвої продуктивності рослин — доцільно провести профілактичне обприскування посівів баковою сумішшю одного з рістрегулюючих фунгіцидів — Колосаль, Фолікур, Карамба — з низькими нормами їхньої витрати (0,3–0,4 л/га) в комбінації з регулятором росту рослин Хлормекват-хлорид 720 (препарат ССС 720) теж із нормою витрати 0,3–0,4 л/га. Цей захід особливо ефективний у разі запізнення із сівбою ярого ріпаку, коли вегетація рослин відбувається в умовах довгого світлового дня, при цьому уповільнюється розгалуження стебла й формування бічних пагонів.
Значне місце в інтегрованому захисті ріпаку проти хвороб належить агротехнічним заходам (дотримання сівозміни, використання кращих попередників, дотримання просторової ізоляції між насінниками й товарними посівами ріпаку та іншими капустяними культурами, вчасний і якісний основний і передпосівний обробіток грунту, збалансоване живлення рослин, строки сівби, норми висіву насіння, вчасне підживлення рослин), вчасне і якісне виконання яких істотно обмежує поширення й розвиток захворювань, зводить до мінімуму (або й взагалі допомагає уникнути) застосування на ріпаку хімічних засобів захисту, а отже, знижує собівартість зібраної продукції, оздоровлює довкілля.

І. Марков,
канд. біол. наук, професор
В. Полосенко,
аспірант,
Національний аграрний університет
І. Шолонкевич,
наук. співробітник, Івано-Франківський інститут
АПВ УААН