Спецможливості
Статті

Молоко: торба проблем у подарунок

07.02.2014
258
Молоко:  торба проблем  у подарунок фото, ілюстрація

Холоди таки підігріли попит населення на молокопродукти, хоча й незначно. Водночас ціни не поспішають знижувати ані переробні підприємства, ані реалізатори. Тож здешевлення молокопродуктів, схоже, очікувати не доводиться. Приміром, вартість питного молока та кисломолочного сиру на полицях магазинів з середини грудня зросла на понад 2–3%. Виробники такі тенденції пояснюють ситуацією із сировиною. Адже, як відомо, взимку рівень надоїв суттєво зменшується.

Холоди таки підігріли попит населення на молокопродукти, хоча й незначно. Водночас ціни не поспішають знижувати ані переробні підприємства, ані реалізатори. Тож здешевлення молокопродуктів, схоже, очікувати не доводиться. Приміром, вартість питного молока та кисломолочного сиру на полицях магазинів з середини грудня зросла на понад 2–3%. Виробники такі тенденції пояснюють ситуацією із сировиною. Адже, як відомо, взимку рівень надоїв суттєво зменшується.

Г. Квітка
Спеціально для проекту
«Тваринництво та ветеринарія»

На Захід — струмочок, звідти — ріка
У цілому чимало керівників переробних підприємств не надто сумували, коли наш корабель, що зветься Україна, знову понесло у бік Росії. Адже на те, що вітчизняні молокопродукти у країнах об’єднаної Європи будуть конкурентоспроможними, українським виробникам не варто надто розраховувати.
З великою ймовірністю двері ще більше відчинилися б для імпортних товарів, яких у нас і так вистачає.
Основу зовнішніх закупівель становлять сир, вершкове масло й продукція із незбираного молока. Зокрема, через різницю зі світовими цінами імпорт сиру (наш — дорожчий) за п’ять років збільшився втричі. Щодо вершкового масла Україна вже давно стала серйозним нетто-імпортером. Як «помсту» ми відправляємо у Західну Європу тільки казеїн, та й той там купують винятково на технічні цілі — для виробництва клею.
Сприяє «перетіканню» до нас закордонної молокопродукції не лише стирання кордонів. На переробних підприємствах нарікають на дорожнечу сировини. Навіть у період «великого молока» його ціна для заводів уже знижується незначно. Так, скаржаться переробники, у багатьох і влітку не було можливості купувати якісне молоко у сільгосппідприємств дешевше від 4 грн/л. А ближче до зими й зовсім ціни на нього злетіли до рівня 5 грн/л. Це, за інформацією директора аналітичного агентства Інфагро Василя Вінтоняка, на третину дорожче від вартості такого молока в Білорусі і майже на чверть більше, ніж одержують фермери Німеччини, Франції та Нідерландів (у перерахуванні на високі якісні показники у країнах ЄС). Багато в чому з цієї причини сири, масло тощо програють у ціні виготовленим у країнах ЄС, стають малоконкурентними.

Погляд у світле вчора й туманне сьогодні
Ще недавно українська молочна галузь була досить потужною. Наприкінці 1980-х на колгоспних фермах і в приватних обійстях щорічно виробляли 23– 24 млн т молока, а 460 заводів переробляли його на рівні близько 17–18 млн т.
Про ті часи у галузі згадують із ностальгією. Адже відтоді кількість надоєного молока зменшилася в 2,2 раза. Водночас істотно змінилася структура задіяних у процесі товаровиробників: сільгосппідприємства скоротили виробництво в багато разів, а домогосподарства помітно його збільшили. Це означає, що якість пропонованої промисловості сировини погіршилася. Кількість нормально діючих переробних підприємств скоротилася майже втричі. Нині відносно ефективно в Україні працюють лише близько 150 молочних заводів.
Проте не варто тішити себе сподіваннями, що той самий Росспоживнагляд після нашого «європейського демаршу» розкриє настіж кордони для всіх українських виробників молокопродуктів, що бажають вийти на російський ринок. «Білокам’яна», прогнозують експерти, не виключено, й надалі ужорсточуватиме умови для поставок молокопродуктів з України якщо не з політичних, то з економічних мотивів. Адже присутність на тамтешньому ринку нашої «молочки» створює конкуренцію російським виробникам. А механізмів «ставити палиці в колеса» існує чимало.
Втім, за нинішніх ринкових розкладів інших перспектив, окрім як Росії та Казахстану, в українських сироварів не проглядається. По-перше, смакові якості вітчизняного сиру незрозумілі іншим світовим країнам — імпортерам цього товару, по-друге — ціна нашого продукту просто не конкурує із цінами нинішніх країн — лідерів експорту. Приміром, Україна реалізує традиційні сири до Росії по 7000 дол./т, а країни ЄС продають сири категорії «Гауда»/«Едам» по 5000 дол. Із підписанням Угоди про асоціацію наші сировари небезпідставно побоюються: це може спричинити істотне скорочення зовнішніх продажів цього товару.

Без базару і без корів не обійтися
За оцінками Мінагропроду, в Україні минулого року середнє споживання молока дещо збільшилося — до 219 кг на людину. У 2012-му цей показник становив 210 кг, або, у масштабах країни, — на рівні 9,7 млн т. Хоча промисловість запропонувала населенню молокопродуктів (у перерахуванні на молоко) лише 3,75 млн т, або 82 кг молока на душу населення. Ще 7 кг заводської продукції додатково до цієї цифри «підкинули» українцям іноземні постачальники. Решту споживачі беруть на базарах. Варто зазначити, що основою нашої молочної промисловості є продукція із незбираного молока.
За підсумками 2013-го, стверджують експерти, виробництво продукції із незбираного молока на 6–7% перевищує показник 2012 р.
У перспективі переробники розраховують на подальше зростання виробництва свіжих молокопродуктів в Україні хоча б тому, що в країні намітилась тенденція до скорочення пропозиції домогосподарствами молочних продуктів на ринках. Сподіваються, що євроінтеграційні кроки ще більше підштовхнуть цей процес: сільське населення й саме скоротить споживання власного молока, і значно зменшить реалізацію домашньої продукції на базарах.
Особливо перспективне виробництво молока, сиру й сметани, тобто продукції, яку нині найчастіше купують на ринках. Правда, у цьому разі нові обрії усередині країни відкриваються насамперед для імпортерів. Українським же переробникам доведеться відповідати стандартам ЄС і новим ціновим викликам. Чи сподобається це сільським жителям, адже в процесі євроінтеграції практично немає місця для корів на обійстях? Вимоги ЄС не допускають використання молока, видоєного вручну, для виробництва харчових продуктів.

Правила гри — гра без правил
Один із песимістичних для галузі сценаріїв торгівлі молочними продуктами з країнами Митного союзу змоделював керівник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський. Причому санкції можуть бути застосовані і з підписанням Угоди про асоціацію України та ЄС, і у разі, якщо цей знаковий документ так і не народиться. Причиною перепон на шляху вітчизняної молокопродукції стане хоча б той факт, що додатковий експорт не сприяє розвитку переробної промисловості Митного союзу.
«Червоне світло» може включитися попри тісні, документально закріплені, торгівельні зв’язки між Україною та Митним союзом: чинні Двосторонню угоду про зону вільної торгівлі (1993 р.), Угоду про ЗВТ між країнами СНД (2011 р.) та інші важливі папери. Завдяки їм наша молочна продукція, спрямована до Митного союзу, митом не обкладається.
Але у кожного правила є свої винятки. Красномовним прикладом, як обійти торгівельні угоди, можуть бути так звані продовольчі війни, коли наші товари не допускають на зовнішні ринки через звинувачення у низькій якості. Так, заборона ввезення молочної та м’ясної продукції у 2006 та 2010 рр. призвела до суттєвого послаблення позицій українських виробників на російському ринку. А у 2012-му «сирне протистояння» із закидами з боку РФ про високий вміст пальмової олії перекривало сімом нашим переробним заводам доступ на російський ринок.
Та країни Митного союзу можуть піти ще далі. У відповідь на підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та утворення повної і всеосяжної зони вільної торгівлі вони будуть вправі встановити ввізне мито на молочну продукцію на рівні режиму найбільшого сприяння. Такий крок навіть не потребує вивчення причинно-наслідкового зв’язку, досить провести консультації. У результаті середнє мито зросте від 0 до 21,8%, а середньозважене мито підніметься від 0 до 16,2%. Унаслідок цього, за оцінками експертів, український експорт молокопродукції до Російської Федерації знизиться у середньому на 64,5 млн дол. (15,9%) у річному вимірі. Тоді постраждають виробники твердих і плавлених сирів, згущеного молока та вершків, а також йогуртів.
Як доповнення до підвищення ввізних мит й надалі існує загроза посилення вимог до української продукції або ускладнення процедур її ввезення, що може призвести до виникнення нових торгівельних воєн.
Водночас у просуванні харчів «made in Ukraine» на ринок об’єднаної Європи основним бар’єром є невідповідність стандартам ЄС. Тож нині частка експорту української молочної продукції до Євросоюзу становить менше 1%.
Після ознайомлення з усіма цими аргументами стає зрозумілим, чому українські виробники молокопродукції не надто прагнуть до зближення з ЄС. Але і російський варіант — із гірчинкою, повний несподіванок. За таких умов, вважають експерти, важливим кроком для переробних підприємств залишається гармонізація санітарних та фітосанітарних норм з європейськими, а також забезпечення якості продукції.

Інтерв'ю
Ле­онід Ко­за­чен­ко, на­род­ний де­пу­тат, пре­зи­дент Ук­раїнської аг­рар­ної кон­фе­де­рації
Чи ре­аль­но «за­пу­с­ти­ти» земельну реформу вже за рік? Як дер­жа­ва має за­хи­с­ти­ти влас­ників паїв і аг­раріїв? Що че­кає на них 2017 ро­ку? Чи вдасть­ся по­до­ла­ти ко­рупцію в дер­жаві? На ці
Директор компании "Агро-Вент" Андрей Марущак
Малиновий сезон-2017 в Україні проходив дуже бурхливо. Зростаючі обсяги пропозиції ягоди змусили дуже нервувати самих виробників, які побоювалися обвалу цін. У такому ж нервовому, і навіть виснаженому стані були і переробники, які зірвали... Подробнее

1
0