Кращі сорти ярої пшениці для Степової зони
Однією з основних умов стабілізації та підвищення врожаю зерна ярих зернових культур у сучасних умовах господарювання є вдалий добір високопродуктивних і конкурентоспроможних сортів із широкими адаптивними властивостями до несприятливих абіотичних чинників, найважливішими серед яких є посухо- й жаростійкість.
Щороку в Україні реєструють для використання у виробництві значну кількість сортів, які пройшли конкурс у державному сортовипробуванні. Так, у Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на 2016 рік представлено близько 150 сортів ячменю ярого, із яких для зони Степу — 72 шт., а пшениці м’якої ярої — відповідно 38 і 12 шт. та твердої — 11 і 6 шт. Це надає широкі можливості господарствам різних форм власності з неоднаковим ресурсним забезпеченням добирати сорти для конкретних агрокліматичних зон з урахуванням попередників та полів із різним рівнем вологозабезпечення.
Які ж сорти ячменю ярого й пшениці ярої можуть забезпечувати високий урожай на неполивних землях зони Південного Степу? Відповідь на це запитання ми отримали з результатів демонстраційних полів з екологічного випробовування сортів цих культур, які проводили на полях Інституту зрошуваного землеробства НААН (Херсон) та дослідних господарств «Копані» Білозерського і «Піонер» Нововоронцовського районів Херсонської області.
Попередником для всіх демонстраційних полів під ранні ярі зернові культури був зайнятий пар. У посушливих умовах Півдня України недоцільно вирощувати ячмінь ярий і пшеницю яру після культур, що сильно висушують ґрунт, тобто після ячменю, соняшнику та сорго.
Важливу роль у технології вирощування ярих зернових культур відводять обробітку ґрунту. Тому відразу ж після збирання попередника поле задискували на глибину 8–10 см із тим, щоб спровокувати проростання бур’янів. За масової появи їхніх сходів на дослідних полях ІЗЗ НААН та ДП «ДГ “Піонер”» провели оранку на глибину 23–25 см плугом в агрегаті з кільчасто-шпоровим котком, а в ДП «ДГ “Копані”» на таку саму глибину — безполицеве розпушування ґрунту агрегатом Gaspardo GR-3. Надалі догляд за демонстраційними полями зводився до проведення однієї-двох культивацій, що залежало від кількості опадів та появи бур’янів. Тобто з осені демонстраційні ділянки під сівбу ранніх зернових культур були вирівняні.
Завдяки значним опадам за осінньо-зимовий період запаси вологи в ґрунті на початку весни були достатніми для отримання повних сходів та задовільними для росту й розвитку рослин на початкових етапах органогенезу. Так, перед сівбою сортів ячменю ярого й пшениці ярої запаси продуктивної вологи в 0–20-сантиметровому шарі ґрунту в ДП «ДГ “Копані”»,
ІЗЗ НААН і ДП «ДГ “Піонер”» відповідно становили 29,7, 37,8 і 41,1 мм; у шарі 0–50 см — 78,9, 87,2 і 93,1 мм, а в метровому — 153,7, 166,9 і 170,6 мм відповідно, що дещо перевищує показники середньої багаторічної норми. Порівнюючи запаси продуктивної вологи демонстраційних полів, слід зазначити, що вищими вони були в ДП «ДГ “Піонер”» Нововоронцовського району, яке розташоване в північній частині Херсонщини, а нижчими — в ДП «ДГ “Копані”» Білозерського району — на заході області.
Для всебічного розуміння формування продуктивності сортів ячменю ярого і пшениці ярої передусім слід проаналізувати погодні умови, які спостерігалися впродовж періоду вегетації цих культур 2016 року. Метеорологічні показники погодних умов цього періоду взято з даних спостережень обласного центру з гідрометеорології м. Херсон.
Слід зазначити, що метеорологічні умови 2016 року впродовж весняного періоду вегетації ранніх ярих зернових культур були нетиповими для зони. Відмітною особливістю цього періоду була достатньо висока кількість атмосферних опадів у квітні й травні — відповідно 56,8 і 71,7 мм, що на 23,8 і 29,7 мм більше порівняно з середніми даними за період 1945–2010 рр. Проте опади в ці місяці мали зливовий характер, і найбільша їхня кількість випадала впродовж двох-трьох днів. У березні й червні відзначено недобір опадів — відповідно на 8,5 і 2,0 мм менше від середньої багаторічної норми.
Водночас у період від березня до червня спостерігали досить помітне зростання температури повітря. Так, у березні й квітні 2016 року її показники, порівняно з 65-річним періодом метеорологічних спостережень (1945–2010), підвищилися на 3,2 і 2,4°С відповідно.
У травні й червні температура повітря зросла на 0,2 і 2,0°С. Вищі її показники впродовж березня — червня 2016 року призводили до інтенсивного випаровування вологи з ґрунту, внаслідок чого підвищувалася посушливість клімату. Це несприятливо вплинуло на проходження фази наливання зерна, особливо у вологолюбних сортів.
Слід зазначити, що ячмінь ярий і пшениця яра добре реагують на удобрення. Тому перед проведенням культивації були відібрані зразки ґрунту для визначення в ньому вмісту елементів живлення. Аналіз ґрунту показав, що на демонстраційному полі ІЗЗ НААН перед сівбою в орному шарі містилося: нітратів — 1,82 мг, Р2О5 — 5,45, К2О — 31,6 мг на 100 г ґрунту. А в ДП «ДГ “Копані”» та ДП «ДГ “Піонер”» —відповідно 1,34, 3,66 і 43,3 та 1,70, 3,71 і 52,5 мг/100 г ґрунту. Це свідчить про те, що всі ґрунти збіднені на вміст рухомих форм азоту та достатньо забезпечені фосфором і калієм. Тому на всіх демонстраційних полях перед проведенням культивації вносили тільки азотне добриво — аміачну селітру N55–60.
Відомо, що ячмінь ярий і пшениця яра — культури ранніх строків сівби, тому їх слід висівати відразу на початку весняно-польових робіт. На наших демонстраційних полях сівбу цих культур провели якраз у ранні висівні терміни — 11 (ІЗЗ НААН), 15 (ДП «ДГ “Копані”») і 17 березня (ДП «ДГ “Піонер”»), що забезпечило отримання повноцінних та дружних сходів, які в своєму розвитку уникнули ушкодження шведською та гессенською мухами.
Сівбу провадили протруєним насінням (із масою 1000 зерен 45 г і більше та посівними якостями, що відповідали першому класу). Відразу ж після сівби на всіх демонстраційних полях провели прикочування посівів кільчасто-шпоровими котками в один слід.
У зв’язку з тим, що посіви ранніх ярих зернових культур можуть заростати бур’янами та уражуватися грибними хворобами й пошкоджуватися шкідниками, ми приділили дуже серйозну увагу захисту рослин. У системі захисту ячменю ярого й пшениці ярої в ІЗЗ НААН і ДП «ДГ “Копані”» використовували пестициди компанії “Байєр” (табл. 1), а в ДП «ДГ “Піонер”» — фірми BASF (табл. 2). Система захисту вегетуючих рослин передбачала дворазове хімічне обприскування: перше — наприкінці кущіння (гербіцидом і фунгіцидом), а друге — на початку колосіння (баковою сумішшю фунгіциду з інсектицидом).
Крім того, в Інституті зрошуваного землеробства на посівах ячменю ярого й пшениці ярої, крім унесення аміачної селітри, застосовували разом із хімічним прополюванням препарат Аміно Тотал (повністю водорозчинний, містить комплекс 18 L-амінокислот, дія яких спрямована на швидке ліквідування дефіциту поживних елементів).
В ІЗЗ НААН збирання врожаю зерна сортів ячменю ярого та пшениці ярої проводили у фазі повної стиглості культур за допомогою зернового селекційного комбайна Sapmo-130. Облік урожаю проводили методом суцільного скошування комбайном рослин з усієї облікової площі ділянки та зважування з точністю до 0,1 кг. У дослідних господарствах із кожної облікової ділянки розміром 2 м2 відбирали снопові зразки, а потім проводили їхнє обмолочування. Урожайні дані перераховували на 100%-ву чистоту та стандартну вологість — 14%.
В агроекологічному сортовипробуванні 2016 року на демонстраційних полях вивчали 19 районованих сортів ячменю ярого, із яких: дев’ять (Вакула, Водограй, Всесвіт, Еней, Командор, Святогор, Лука і Сталкер) створені в Національному центрі насіннєзнавства та сортовивчення (Селекційно-генетичний інститут, Одеса), сім (Аграрій, Алегро, Взірець, Доказ, Інклюзив, Козван і Модерн) — в Інституті рослинництва НААН (Харків) та три сорти (Віраж, Триполь і Хадар) — у Миронівському інституті пшениці НААН. За стандарт був узятий сорт Сталкер, яким у Південному Степу засівають найбільші площі. Сорт Вакула — шестирядний, решта сортів — дворядні, а сорт Модерн ще й вирізняється тим, що він безостий.
Установлено, що в середньовологих умовах 2016 р. досліджувані сорти ячменю ярого здатні формувати досить високу врожайність, яка на демонстраційному полі ІЗЗ НААН досягала понад 42,0 ц/га у таких сортів: Воєвода — 46,1, Доказ — 44,7, Інклюзив — 42,6 і Сталкер — 42,6; у ДП «ДГ “Копані”» отримали врожайність понад 33,0 ц/га — Вакула — 36, Водограй — 34,5, Воєвода і Сталкер — 33,6; у ДП «ДГ “Піонер”» зібрали по 36,0 ц/га — Вакула (38,8), Водограй (38,8), Інклюзив (37,5), Воєвода (36,3), Козван (36,3) і Сталкер (36,3) (табл. 3). Інші сорти ячменю ярого на всіх демонстраційних полях сформували врожай зерна нижчий від стандарту Сталкер.
У середньому за даними демонстраційних полів сорти ячменю ярого забезпечили врожайність 36,3–38,7 ц/га (максимальну — 38,7 ц/га, дав сорт Воєвода, що на 1,2 ц/га вище, ніж стандарт Сталкер). Близьку до стандарту врожайність — 37,6, 37,1 і 36,3 ц/га відповідно, забезпечили сорти Водограй, Інклюзив і Вакула. Такий рівень урожаю зерна вони формували завдяки кращій стійкості до вилягання (лише 15–20% виляглих рослин), особливо стійким виявився сорт Інклюзив (5%). На інших сортах вилягання рослин становило понад 30%, а таких сортів, як Еней, Лука і Святогор — 45–50%. Тому урожайність виляглих сортів була нижчою і становила 25,2–34,9 ц/га, що на 2,6–12,3 ц/га менше, ніж у стандарту.
Серед сортів пшениці ярої вищий урожай зерна формують сорти твердої. Так, сорти пшениці твердої ярої Нащадок, Спадщина і Чадо забезпечили врожайність 32,6–35,7 ц/га, в той час як сорт м’якої Улюблена — 22,5 ц/га, що на 10,1–13,2 ц/га менше. Це можна пояснити тим, що пшениця м’яка яра має подовжену вегетацію (її визрівання тривало на сім днів довше), порівняно із твердою, до того ж наливання зерна в неї проходило в умовах повітряної і ґрунтової посухи, що призвело до недостатнього виповнення зерна та зменшення маси 1000 насінин і, відповідно, до втрат урожаю. Тому в Південному Степу навіть після розміщення посівів після зайнятого пару слід висівати тільки сорти пшениці твердої ярої, серед яких перевагу надати сорту Спадщина, який за середньою врожайністю був на першому місці — 35,7 ц/га.
Останніми роками зріс інтерес товаровиробників до вирощування найдавніших видів пшениці — генетичних родичів і пращурів сучасної пшениці м’якої і твердої, які були відомі ще багато тисячоліть тому. До таких, зокрема, належить пшениця полба: одно- і двозернянка. Різниця між сучасною пшеницею і полбою — в числі хромосом, структурі протеїну і поживній цінності. Через те, що пшениця полба має відмінні показники якості (більший вміст, порівняно із сучасною пшеницею, білка, незамінних жирних кислот, клітковини, мінералів, антиоксидантів і лігнінів), її використовують для профілактики серцево-судинних й онкологічних захворювань. З огляду на це пшениця полба привертає все більшу увагу прибічників здорового харчування.
Вважають, що основним недоліком пшениці полби як сільськогосподарської культури є відносно низька врожайність та труднощі з обмолочуванням і первинною переробкою (плівчасті сорти). Завдяки селекційній роботі ці недоліки частково були подолані. Створено голозерні сорти, які добре піддаються обмолочуванню і первинній обробці, та підвищено їхню врожайність.
На наших демонстраційних ділянках висівали сорт полби Голіковська, який забезпечив урожайність у середньому 23,2 ц/га. Це на 9,4–12,5 ц/га нижче, ніж сорти пшениці твердої ярої. Проте, порівняно з пшеницею м’якою ярою, врожайність якої становила 22,5 ц/га, у полби цей показник на 0,7 ц/га вищий. Тобто є сенс вирощувати полбу як круп’яну культуру, придатну, зокрема, й для виробництва продуктів дитячого харчування.
Отже, навіть в умовах Південного Степу використання сучасних високоврожайних сортів ячменю ярого і пшениці ярої за чіткого дотримання зональних технологій їхнього вирощування може забезпечити високий потенціал урожайності зерна. Показники його будуть на рівні 36–39 ц/га.
С. Заєць, канд. с.-г. наук, заввідділу агротехнологій, ІЗЗ НААН,
В. Нестерчук, директор ДП «ДГ “Копані”»,
В. Бєлов, директор ДП «ДГ “Піонер”»
Інформація для цитування
Кращі з кращих: випробовування ярих зернових у Степу / С. Заєць, В. Нестерчук, В. Бєлов// Пропозиція/ — 2017. — № 3. — С. 78-81