Льон — культура прибуткова… чи заморочлива?

Останніми роками в Україні починають відроджувати вже дещо забуту культуру — льон. Нині його висівають здебільшого великі господарства та агрохолдинги. За своєю рентабельністю насіння льону наближається до соняшникового.

Проте  якщо, окрім насіння, на яке є великий попит, реалізувати ще й стебла — на виробництво волокна, то можна впевнено стверджувати, що прибуток від вирощування льону буде достеменно більший, порівняно із   соняшником.  За словами практиків, виростити льон — узагалі не проблема, на відміну від сої чи кукурудзи.

Ця культура досить добре реагує на гербіцидний захист, здатна рости на бідних ґрунтах та є добрим попередником під озимі. Проте збирання льону, яке закриває технологічний цикл польових робіт, має свої особливості. І якщо ви думаєте, що сучасна закордонна техніка, яку маєте в своєму господарстві, впорається з будь-яким завданням на полі, то тут якраз помиляєтеся… Річ у тім, що льон — це культура, яку не так-то легко «підкорити». Про особливості вирощування цієї красивої голубоквітої культури можуть знати лише старі,  досвідчені агрономи, адже сучасні — вчаться за методом проб та помилок. Тож, сподіваємося, матеріал цієї статті, в якій ідеться про особливості вирощування льону-кучерявця  (про що нам випала нагода дізнатися, відвідавши чернігівське відділення ТОВ «Баришівська зернова компанія»), послугує корисною інформацією для тих, хто має намір відродити вирощування цієї культури на українських полях.

Повернення до регіональних агротрадицій

Сьогодні чернігівський кластер «Баришівської зернової компанії» обробляє близько 10 тис. га землі. Останнім часом тут найбільше висівають кукурудзу, яка займає 4,8 тис. га, а також на значних площах вирощують: соняшник — 1,6 тис. га, озиму пшеницю — 1,5 тис., сою — 0,5 тис. та льон — близько 800 га. Чимало земель у цьому регіоні тільки освоюють або  повторно  вводять в обробіток після довгих років виведення із сільськогосподарського використання в період «запущення».

На таких  полях проводили розкорчовування чагарників та розпочали висівати «євролайтнінгові» гібриди соняшнику.  Чернігівщина як агрорегіон донедавна був несприятливим для вирощування кукурудзи та соняшнику, але, враховуючи  зміни клімату та напрацювання сучасної селекції, ареал цих культур в Україні став значно

ширший. Вони все впевненіше освоюють північні райони країни. Так, зокрема, кукурудзу господарство, яке ми відвідали, висіває із ФАО не вище як 260, соняшник — також ранньостиглий, зі строком вегетації не більше ніж  110 днів. За словами головного агронома Юрія Івановича, землі Чернігівщини за своїм агрохімічним складом  бідні, із вмістом гумусу максимум 1,5% (а подекуди — навіть і 0,5%). На одному й тому самому полі врожайність,

скажімо, озимої пшениці на одній ділянці показала 4,8 ц/га, а місцями є прогалини, на яких навіть і бур’яни не  ростуть.

Ґрунти  переважно супіщані, піщані, та суглинки. Та, попри досить бідні ґрунти, у чернігівському відділку збирають кукурудзи в середньому по 80 ц/га, озимої пшениці  — 50, соняшнику — 26, а сої торік зібрали 28,3 ц/га.

Льон — це традиційна  (в усякому разі — раніше) культура Чернігівщини, тому вище керівництво агрокомпанії

Прийняло рішення відновлювати на своїх полях цю незаслужено забуту культуру.

Перші кроки в освоєнні льонарства

Попередником під льон були кукурудза та озима пшениця. Після збирання попередників з осені в ґрунт було внесено нітроамофоску з акцентом на калій: 5:17:36 — 130 кг/га у фізичній вазі. Після цього провели дискування на глибину 15–20 см, і в такому стані поле ввійшло в зиму. Рано навесні перед висівом, під боронування, було внесено нітроамофоску NPK 16:16:16 — 150 кг та карбамід — 150 кг/га у фізичній вазі.

Льон — холодостійка культура. За словами головного агронома, рослини льону можуть витримувати навіть короткочасні  заморозки до -5°С, тому затягувати із його висіванням не варто. Строк сівби збігається в часі з висівом ярих ранніх культур, таких як овес, а то й навіть настає дещо раніше. Так, виходячи з поточних погодно- кліматичних умов цього року, в агрохолдингу почали висівати культуру 28 березня.

Передпосівний  обробіток після попередника озима пшениця проводили ґрунтообробним комплексом «Рубін» на глибину 5–6 см, після кукурудзи — до 8 см задля кращого загортання післяжнивних решток. Глибина висівання — 2–3, максимум — 4 см, позаяк ґрунт має бути не розпушеним, а відносно ущільненим. Норма висіву насіння — 75 кг/га. Висівали сорт льону Евріка (насіння І та ІІ репродукції). Оскільки льон — культура дрібнонасінна, коткування слід проводити в обов’язковому порядку. Такий агроприйом додатково вирівнює поверхню ґрунту та дає змогу волозі із нижніх шарів підтягнутися вгору, ближче до зони залягання  насіння, а згодом — кореневої системи рослин.

Професійний підхід до захисту культури

Захист льону, як і будь-якої культури, розпочинається з протруювання насіння. Тож насіннєвий матеріал перед висіванням протруювали препаратом Гаучо — 4 кг/га, тому що на полях чимало дротяників, які пошкоджують  молоде коріння льонових рослин. Також насіння додатково обробляли продуктами Рексолін та Яра Кріста, які місять комплекс мікроелементів. Фунгіцидні протруйники не застосовували. І ще одна важлива технологічна операція — калібрування насіння. Адже для того, щоб ефективно провести протруювання та забезпечити якісний висів, насіння повинне мати 100%-ву плинність. Агрохолдинг замовляв таку операцію  у професіоналів цієї прави, позаяк власного обладнання для відповідної насіннєвої обробки в господарстві поки що немає. У фазі «ялинки» в   розвитку  культури застосовували проти однорічних дводольних бур’янів гербіцид Базагран нормою використання 2,5 л/га, а через п’ять днів потому, за висоти рослин 12–15 см, провели позакореневе підживлення фосфорно-калійним добривом Яра Кріста — 3 кг/га. Після першого позакореневого підживлення посів обробили проти злакових бур’янів — гербіцидом Тарга Супер нормою 1,2 л/га. Перед цвітінням проти шкідників на культурі було проведено інсектицидну обробку рослин препаратом Енжіо із додаванням добрива Яра Віта Бортрак. Таким чином питання захисту та удобрення культури було вирішено досить якісно.

Перші випробування проблемами: особливості десикації

Торік перед збиранням урожаю агрохолдинг проводив десикацію посівів, адже льон достигає нерівномірно: пепредусім — коробочка, насіння в якій має вологість 7–8%, а стебло рослини на цей час іще зелене. Десикацію проводили шляхом обприскування (із залученням орендованого гелікоптера) препаратом Реглон Ейр нормою 2,2 /га, за витрати робочого розчину  70 л/га. Позаяк для застосування гелікоптера інших замовлень в окрузі не було, а тримати його в господарстві певний час із урахуванням особливостей достигання льону (а отже,  й поетапної обробки) досить витратно, то десикацію було проведено на всій площі, як кажуть, з одного маху. Через п’ять- шість днів після десикації холдинг почав збирати врожай. Здавалося б, що всі проблеми із вирощування льону вже позаду. Проте, як виявилося, з практично «нульовим льонарським досвідом у перший рік вирощування цієї   культури, основні проблеми були ще попереду. Спеціалісти про них, звісно, чули, але мали великий сумнів щодо можливості стикнутися з ними у власній практиці.

Нарешті — збирання…

Для обмолочування льону спочатку «кинули» два комбайни «Джон Дір» із роторною системою обмолоту. Проте вони в полі довго не затрималися. Як згадує головний агроном, основна проблема полягала  в тому, що солома льону досить швидко намотувалася на бітер комбайна. Річ у тім, що цей робочий орган в агрегаті  розміщений позаду обмолочувального ротора, тож, як результат, стеблова маса спричинювала заклинювання бітерів та  иводила з робочого стану привідні паси. Після того, як їх було спалено по два на кожному комбайні, порахували, що для того, аби змолотити всю площу льону, на кожен агрегат потрібно буде придбати не один десяток  таких... Тож перша спроба зібрати вирощений урожай не увінчалася успіхом. Відразу було прийнято рішення запустити в  роботу два комбайни «Клаас Лексіон 480», які мають гібридну систему обмолоту (барабан + ротор). Стебла льону на час збирання були не  зовсім сухі.

Після кількох проходів техніки виявилося, що ці комбайни теж були не зовсім готові до збирання — досить багато льонових  коробочок не вимолочувалося. Стало зрозуміло, що за таких умов для поліпшення обмолочування бажано було б підбарабання на цих комбайнах замінити на інші — для дрібнонасінних культур. Проте оснащення  техніки новими підбарабаннями обійдеться сьогодні в чималу копійку, тож купувати їх керівництво холдингу не  стало.

Зрештою, молотили льон технікою зі стандартною комплектацією. Спеціалісти господарства лише встановили на  комбайни домолочувальний сегмент (деко),  що дало змогу затримувати скошену масу в молотильному  барабані і, відповідно, підвищити якість обмолочування. Таким чином продуктивність цих комбайнів становила на початку збиральних робіт 50 га/день. У міру підсихання стебла культури якість скошування та обмолочування погіршувалася.

Тож ще один важливий висновок: зі збиранням урожаю не варто затягувати, адже якщо в цей період пройде дощ,  то  в результаті змочування на стеблі почнуть відокремлюватися волокна. І якщо на жатці комбайна між  різальним  сегментом та пальцями з протирізальними частинами є невеликий зазор, то в результаті скошування на косі жатки намотується пакля, яка виводить із ладу як косу, так й інші робочі вузли комбайна.

Практичні висновки з власного досвіду

За рекомендаціями головного агронома, до збирання льону потрібно готуватися належним чином, адже це луб’яна культура, й косити її зовсім не просто. Як показала практика, комбайни з роторною системою обмолоту для збирання цієї культури не дуже придатні, а з барабанною — потребують,  окрім установленого на самому барабані спеціального підбарабання для дрібнонасінних культур,  додатково ще й нові бичі, які забезпечать якісне обмолочування коробочок. Для отримання максимального результату збирання бажано, щоб на жатці було встановлено нову косу.

Оскільки зерно льону досить легке, силу вітру (його вплив на знесення насіння поза межі комбайнового бунке ра)  потрібно зменшити шляхом зниження кількості обертів вентилятора в системі очищення та прикривання заслінки,   щоб уникнути видування насіння. Також у системі очищення, замість стандартних решіт, потрібно ставити пробійні: верхні — з отворами розміром 6–7 мм, нижні — 4–5 мм. В умовах цього холдингу під час збирання льону один із комбайнів був переобладнаний пробійними решетами, а в системі очищення другого агрегату верхнє  решето було стандартне (для зернових культур), нижнє — пробійне, але з діаметром отворів 7 мм. У результаті насіння в бункер цього комбайна надходило з досить великою часткою сміттєвої домішки (до 30%).

Збирання  культури в холдингу розпочали 10–12 серпня, хоча льонова коробочка була стигла вже на початку цього місяця. Виходячи з власного досвіду, головний агроном наголошує, що до збирання врожаю потрібно було приступити раніше як мінімум на десять днів. Десикацію слід проводити поетапно, щоб не допустити повного достигання стебла, адже вологіше стебло значно легше зрізується жаткою. Процес збирання льону в агрохолдингу затягнувся  на місяць. І що ближче було до завершення робіт, то все важче культура піддавалася обмолочуванню.

Юрій Іванович згадує: «Льонарі- практики нам говорили, що цю культуру збирати важко, та спочатку ми ці    зауваження сприйняли з іронією, адже в нас збирання розпочалося легко, як пісня, а домолочували мало не зі сльозами...» У результаті холдингу не вдалося зібрати 2 га льону, оскільки й працівники, й збиральна техніка були вкрай вимотані, а позаяк культура йшла попередником під озиму пшеницю, то не можна  було зволікати з  проведенням наступних польових операцій. Зрештою незібрану ділянку задискували, оскільки осіння посівна кампанія була вже в розпалі. Отак, зі всіма стараннями та професіоналізмом холдингу торік вдалося отримати врожайність льону на рівні 18,3 ц/га. Велика це врожайність чи мала, можна судити за відповідними показниками в інших господарствах.

Так, за словами головного агронома, господарствам Хмельницької та Житомирської областей, де цю культуру також вирощують професійно, вдалося зібрати 23–24 ц/га.

Збут продукції — справа не остання

Зібране насіння льону було транспортоване на власний елеватор, де провели його первинне очищення. Принагідно зазначимо, що на лляне насіння добра ціна як у нас, так і за кордоном. Наразі європейські країни  закуповують його по 300–350 у.о./т, але потрібно чітко розуміти, що вимоги щодо такого насіння дуже високі, тож  його якість має бути відповідною. До того ж воно не має містити жодних сторонніх домішок, бути відібраним на  фотосепараторі за кольором із урахуванням однорідності забарвлення. Тому довести насіння льону  до товарного виду не зовсім просто — для цього потрібно мати, опріч усього, ще й спеціальне обладнання. Цікава ця культура й з точки зору рентабельності вирощування: так, якщо восени  торік, скажімо, ціна соняшнику була на рівні 8 тис./т, то насіння льону на той час коштувало 7 тис./т.

Для того,  щоб підвищити рентабельність льону, окрім насіння, потрібно також знайти шляхи збуту його соломи. В  такому разі культура буде значно рентабельніша за соняшник.  На думку головного агронома цього агрохолдингу, на 3 тис. грн з одного га посівів льону можна отримати більше прибутку порівняно із соняшником. Наразі зразки льонової соломи холдинг відправив у Херсон на лабораторні аналізи, щоб з’ясувати, чи придатна вона для переробки на волокно. В основному, стебла льону досить широко використовують у промисловості для виробництва канатів для потреб кораблебудування та мореплавання, адже вони достатньо стійкі до руйнування в солоній воді порівняно із синтетичними канатами. Якщо ж каналів збуту стеблопродукції ви не знайдете, то лляна солома взагалі є проблемою, оскільки вона придатна лише для спалювання на полі. Здавалося б, це безглуздя, але насправді так. Холдинг має власні потужності для сушіння зерна продуктивністю 1000 т/добу. Ці сушарки «заправляються» різними брикетами, отриманими з полови зернових та відходів соняшнику й інших культур.

Для того, аби виготовити брикети з соломи льону, її потрібно попередньо подрібнити, а таког о обладнання в  господарстві немає. Теплова енергія від тюкованої соломи льону занадто мала, щоб забезпечити роботу сушарки високої продуктивності, тож хіба що така солома підійде для низькопродуктивних сушарок — до 200 т/добу. Із 800  га льоносоломи холдинг затюкував лише 100. Як виявилося, не всі закордонні прес-підбирачі  можуть взагалі її  тюкувати.  Спочатку пробували робити це закордонним пресом, у якому механізм ущільнення маси має гумові стрічки. У результаті роботи з льоновою соломою вони надто швидко спрацьовуються, що потребує дорогого ремонту прес-підбирача. Врешті-решт тюкували льоносолому пресом білоруського виробництва, в якому пресувальна камера повністю металева.

Тож якщо  ви вирішили зайнятися вирощуванням льону — то готуйте відповідну техніку для його збирання заздалегідь.

Геннадій Жолобецький, g.zholobetskiy@univest-media.com