Спецможливості
Архів

“Кращий господар в Україні”. Акція триває

08.02.2010
253
“Кращий господар в Україні”. Акція триває фото, ілюстрація

Кращий господар - це той, хто за будь-яких умов не зупиняється, не здається, а працює на результат і досягає успіху. Кращий господар - це той керівник, який ніколи не забуває про своїх людей, вчасно виплачує заробітну й орендну плату, дбає про соціальну сферу села.

ращий господар - це той, хто за будь-яких умов не зупиняється, не здається, а працює на результат і досягає успіху. Кращий господар - це той керівник, який ніколи не забуває про своїх людей, вчасно виплачує заробітну й орендну плату, дбає про соціальну сферу села.

Започатковуючи два роки тому конкурс "Кращий господар в Україні", ми мали на меті знайомити наших глядачів та читачів саме з такими аграріями, такими господарями, яких знають і поважають не лише в тих селах, де вони працюють, а й далеко за їхніми межами. Наш проект із самого початку підтримала компанія "Амако", тим самим підтримавши й наше бачення того, що бути кращим, досягати мети в сільському господарстві нині можна, лише змінивши підходи до ведення аграрного бізнесу, запроваджуючи нові технології з допомогою нової техніки. Започаткували ми нову рубрику в середині 2008-го, коли багато сільгосппідприємств були на підйомі, розвивалися завдяки кредитам і будували плани на перспективу. А вже восени, з початком фінансової кризи, наші господарі зіткнулися тепер уже з добре відомими всім проблемами, і те, як вони з ними впоралися, гадаємо, стало в пригоді й іншим господарникам. Той резонанс, який мала рубрика "Кращий господар в Україні" в 2008 році, підтвердив її актуальність і потребу в ній у наступному, 2009, році. Прогнози початку минулого року, як пам'ятаєте, були досить невтішними: і щодо весняної посівної, і щодо ймовірності дотримання вимог агротехнологій, і щодо повернення кредитів та подальшого розвитку. Тож щоразу, готуючи для рубрики новий матеріал, приїжджаючи за новою адресою, важливо було від керівників сільгосппідприємств, які заслужено претендують на звання кращого із кращих в Україні, почути відповіді на ті питання, які хвилювали всіх аграріїв: як у новий рік увійшли - з боргами чи без, як підготувалися до весняно-польових робіт, як планують вибудовувати свою роботу в тих умовах, що склалися.
Наприклад, компанія "Продексим", що на Херсонщині, має в обробітку 16 тис. га землі та являє собою вертикально інтегровану систему - від виробництва сільгосппродукції до її переробки та експорту. В селах, де працюють підрозділи холдингу, нових господарів називають інвесторами. Фінансова криза на роботі компанії відчутно не позначилася, оскільки вже не перший рік сільгоспвиробництво тут базується на чіткому дотриманні всіх вимог агротехнологій. Директор компанії Ігор Колихаєв пояснив, що чималі площі компанія відводить під вирощування високоточних технічних культур, які потребують максимальної кількості добрив і точного дотримання вимог агротехнологій для того, щоб на зрошуваних землях, у зоні ризикового землеробства Херсонщини, можна було вирощувати максимальні врожаї. Оскільки попит диктує пропозиція, у минулорічному аграрному сезоні "Продексим" більше площ виділив під ячмінь, а в найближчій перспективі - вирощування льону.
А ось інший приклад. ВАТ "Ковельський хлібокомбінат" свого часу почало агродіяльність теж із вирощування зернових. Тепер головну ставку вони роблять на ягідництво.
Іван Смітюх, директор ВАТ "Ковельський хлібокомбінат":
- Що стосується ягідництва, то в поліській зоні це одна із перспективних галузей. Ринок є як в Європі, так і в Україні. Попит на нашу продукцію хороший.
На ринок товариство постачає свіжозаморожені продукти: фрукти, ягоди, овочі, дари лісу. За допомогою двох тунелів шокового заморожування за добу тут переробляють близько 100 т продукції. Працює на виробництві 45 осіб.
Проблема працевлаштування - найактуальніша для села. Як вирішують її ті господарі, про яких ми розповідали в рамках рубрики, це теж повчально й цікаво для багатьох.
Хто б не погодився працювати в такому господарстві, як товариство "Жовтень", що в Карлівському районі Полтавської області? Очолює його директор Іван Калініченко. Менш ніж 80-100 гривень за зміну в цьому господарстві, так само як і в інших, які очолює Іван Іванович, не заробляють. У жнива денний заробіток механізаторів сягає й тисячі гривень. Знають люди й те, що все зароблене їм обов'язково виплатять.
Тільки з початку минулого року тут взяли на роботу понад 20 людей. Майже 50 своїх стипендіатів учать у вузах та коледжах: це завтрашні молоді спеціалісти. Для містечка Карлівка, довкола якого й розкинулися землі товариства, ті податки, які воно сплачує до місцевого бюджету - одне з головних фінансових надходжень. Інші підприємства стоять, безробітних побільшало.
Традиційно гарантовані робочі місця на селі забезпечує галузь тваринництва. На семи фермах ПСП "Плешкані", що на Черкащині, загалом утримують 4,5 тис. голів великої рогатої худоби, яку нині порає близько трьохсот працівників. А новий молочний комплекс, який будують повним ходом, дасть можливість господарству підняти галузь тваринництва на якісно новий рівень.
Одинадцять років тому місцеве сільгосппідприємство одним із перших в Україні почало реорганізацію, результатом якої стало об'єднання п'яти навколишніх сіл і утворення приватного сільгосппідприємства, в обробітку якого нині 8 тис. 700 га землі - паї 2,5 тис. орендодавців. Очолює господарство Дмитро Олександрович Лисун. Його стаж роботи на посаді керівника сільгосппідприємства - 23 роки.
Загалом же, ті господарники, які вже не перший рік займаються тваринництвом та дбають про його прибутковість, на сьогодні готові вкладати чималі кошти в подальшу модернізацію ферм та в запровадження новітніх технологій у цій галузі.
Приклад - селянське товариство "Маяк", теж Черкаської області. Керівник, Микола Васильченко, очолює господарство вже 30 років, і увесь цей час тут дбають як про розвиток рослинництва, так і про тваринництво. А отже, залежність від коливань ринку вже не така відчутна. В обробітку товариства - 7 тис. га землі, на яких упроваджують інтенсивні технології, й на кожний гектар вносять по 9 т органіки. Тваринництво господарства - це 3 тис. голів ВРХ, з яких тисяча корів (і, відповідно, 19-20 т молока щодня), а також 10 тис. поголів'я свиней. Уже за рік планують цю кількість подвоїти.
Микола Васильченко, директор СТОВ "Маяк":
- Не розвалюємо, не розтягуємо і не розтягли. Все, що було набудовано до нас, ми добудували. На сьогодні село Піщана й агрофірма "Маяк" не бачили кризи. Нема її тут. І, думаю, що ми її й не побачимо.
Звичайно, кризовий рік таки вніс свої корективи в роботу й життя практично всіх сільгосппідприємств. Найперше аграрії відчули проблему з кредитуванням.
Петро Гадз, президент ТзОВ "Бучачагрохлібпром", Тернопільська область:
- Кредити для сільськогосподарського виробництва - це, як кров у жилах. Без них обійтися дуже важко. Було приємно, що з року в рік кредитні ресурси (як зовнішні, так і внутрішні) для України дешевшали. Але цього року ми бачимо зворотний напрям: особливо подорожчали внутрішні кредити наших комерційних банків.
У цій ситуації сільгоспвиробники були особливо вдячні тим партнерам, які, розуміючи ситуацію, йшли назустріч і погоджувалися почекати з розрахунками до збирання врожаю.
Валерій Прусаков, голова наглядової ради с.-г. ВАТ "Україна" (Одеська область), з цього приводу сказав у одній із програм так:
- Ми вже кілька років співпрацюємо з компанією "Амако", закуповуємо в них техніку, насіння, добрива й завжди домовляємося про відстрочення платежів доти, доки не виростимо й не зберемо врожаю. Спеціалісти, керівництво компанії з розумінням ставляться до нашої ситуації, бо знають, що аграрне виробництво сезонне. Так, у злагоді і взаєморозумінні, ми й співпрацюємо.
Один із шляхів вирішення багатьох питань - об'єднання, кооперація. І знову ж таки, саме минулий рік підтвердив правильність такої позиції. На Чернігівщині, в Ічнянському районі, об'єдналися й створили обслуговувальний кооператив три сільгосппідприємства, керівники яких переконані, що саме в об'єднанні зусиль криється гарантія успіху в сучасних умовах.
Микола Молібог, директор СТОВ "Степ":
- Треба об'єднуватися. Об'єднуються не слабкі й сильні, а мудрі й передбачливі господарі, щоб подолати цю кризу. Разом усе ж легше виходити з такої ситуації, яка склалась на сьогоднішній день. Одне господарство не зможе придбати трактора чи сівалку. А в кооперативі нам це буде під силу. Завдяки кооперативу ми можемо розширитися, розвиватися, йти вперед і бути господарями на своїй землі.
Минулий рік не був простим і безхмарним для українських господарників. І про це теж говорили наші герої, розповідали про ті погодні негаразди, з якими довелося зіткнутися і наслідки яких, звичайно ж, позначилися на результаті роботи.
Так, на Миколаївщині, в Казанківському районі, з початку 2000 року працює приватне підприємство "Агротех". Його директора, Юрія Корецького, селяни знають як досвідченого розумного керівника, слова якого ніколи не розходяться з ділами. Саме тому ті, хто здає в оренду підприємству свою землю, в усі роки, за будь-яких умов, справно одержують орендну, а працюючі - щомісячну заробітну плату. Під торішній урожай, окрім озимих пшениці та ячменю, господарство висіяло й 830 га ріпаку.
- Навесні я як керівник, - розповів Юрій Опанасович, - підрахував результати, скільки ж ми отримаємо прибутків за цей ріпак. Брав найнижчу врожайність. Ми ріпаком займаємось сім років. За цей період найменше вродило 18, а найбільше - 38 ц/га. Я 18+(38:2) помножив на мінімальну ціну й побачив перспективу.
А вже через кілька днів реальність перекреслила всі перспективи. Тиждень квітневих заморозків до мінус семи на поверхні знищили посіви й завдали збитків мінімум на 12 млн грн, відшкодувати які чи хоча б одержати безвідсоткову позику господарству так і не вдалося. Але потрібно працювати й жити далі. І ця позиція: не опускати рук, не здаватися, за будь-яких умов працювати й намагатися йти вперед - теж позиція справжніх кращих господарів. Так само, як і підтримка соціальної сфери тих сіл, де працюють господарства. На запитання, для чого їм потрібно не тільки справно сплачувати чималі податки до місцевих бюджетів, а ще й витрачати значні кошти на соціальну сферу сіл, зокрема, дбати про ремонти й утримання шкіл, дитсадків, ФАПів, герої наших сюжетів зазвичай відповідали так, як відповів Павло Каленич, директор агрофірми "Ольгопіль" Вінницької області:
- Я вихований на тому, що якщо не господарство (і я як його керівник) будемо дбати про село, його благоустрій, про тих людей, які живуть тут, то хто ж тоді?
Конкурсу "Кращий господар в Україні" уже два роки. За цей період кількість господарств, керівники яких по праву можуть претендувати на звання кращого господаря, без сумніву, збільшилася. Попри фінансові та економічні негаразди, диспаритет цін, погодні перешкоди, в таких сільгосппідприємствах люди працюють, упроваджують нові технології, досягають високих результатів. Їхня праця є переконливим прикладом для інших, підтвердженням того, що справжній господар той, хто за будь-яких умов не зупиняється, не опускає рук, працює й досягає мети. А тому наш конкурс триває й далі!

 

Advertisement

Інтерв'ю
Наталія Гордійчук, засновниця компанії "Агрітема"
"Агріте­ма" своїми біорішен­ня­ми кар­ди­наль­но змінює підхід до зем­ле­роб­ст­ва. Про біоінно­вації, які по­над 10 років компанія на­дає аг­раріям, розповідає засновниця — Наталія Гордійчук.
Николай Сафонов
Потенціал зростання органічного сегменту великий, його частка може досягти 5-10%. Тоді як поки що в Україні на нього припадає це менше 0,1% від загального споживання продуктів харчування. І статися це може в найближчі 5-10 років. Багато що... Подробнее

1
0