Спецможливості
Технології

Кон­троль ко­ре­не­па­ро­ст­ко­вих бур’янів

12.10.2015
1155
Кон­троль  ко­ре­не­па­ро­ст­ко­вих бур’янів фото, ілюстрація

Під час планування розміщення культур у сівозміні задля уникнення шкідливості багаторічних бур’янів у посівах просапних культур слід проводити заходи із їхнього контролю ще у посівах попередників.

Під час планування розміщення культур у сівозміні задля уникнення шкідливості багаторічних бур’янів у посівах просапних культур слід проводити заходи із їхнього контролю ще у посівах попередників.

І. Стор­чо­ус, канд. с.-г. на­ук

Тра­диційно по­пе­ред­ни­ка­ми про­сап­них куль­тур є куль­ту­ри зви­чай­но­го ряд­ко­во­го спо­со­бу сівби (пше­ни­ця ози­ма, ячмінь ярий то­що). У їхніх посівах бу­де еко­номніше (у 1,8–2,4 ра­за де­шев­ше) вжи­ти за­ходів із об­ме­жен­ня шкідли­вості осо­ту ро­же­во­го та жов­то­го, ла­ту­ку та­тарсь­ко­го, хво­ща по­льо­во­го та інших, аніж потім об­ме­жу­ва­ти шкідливість та­ких бур’янів у посівах сої або цу­к­ро­вих бу­ряків. У посівах со­няш­ни­ку кон­тро­лю­ва­ти такі ба­га­торічні бур’яни, як ви­ди осо­ту, ла­тук, та­тар­ник, бу­дяк, прак­тич­но не­мож­ли­во, че­рез те що во­ни, як і рос­ли­ни куль­ту­ри, на­ле­жать до бо­танічної ро­ди­ни Ай­ст­ро­вих. То­му ефек­тив­ним за­хо­дом кон­тро­лю цих бур’янів є об­ме­жен­ня їхньої чи­сель­ності у посівах по­пе­ред­ників.   

Осот ро­же­вий
(Cirsium arvense L. (Scop.))
Один із найзлісніших і знач­но по­ши­ре­них в усіх об­ла­с­тях Ук­раїни, особ­ли­во на зро­шу­ва­них і осу­шу­ва­них зем­лях, видів бур’янів. Засмічує по­льові й го­родні куль­ту­ри. Та­кож рос­те на зем­лях, що не об­роб­ля­ють­ся, лу­ках, уз­довж доріг.
Еко­номічний поріг шкідли­вості — дві-три рос­ли­ни на 1 м2. На­ле­жить до ро­ди­ни Ай­ст­рові, розмно­жується як насінням, так і ве­ге­та­тив­но — ко­ре­не­ви­ми па­ро­ст­ка­ми. Схо­ди з’яв­ля­ють­ся пізно на­весні або влітку. Мінімаль­на тем­пе­ра­ту­ра про­ро­с­тан­ня — 4…6°С. Од­на рос­ли­на мо­же да­ти до 40 тис. сім’янок. Схожість насіння у грунті зберігається впро­довж трьох-
чо­ти­рьох років.    
Мо­лоді рос­ли­ни осо­ту ро­же­во­го у посівах зер­но­вих куль­тур роз­ви­ва­ють­ся повільно, без кон­ку­рент­них умов здатні особ­ли­во швид­ко рос­ти й роз­ро­ста­ти­ся. Рос­ли­ни ма­ють пря­ме, гілля­с­те, зав­виш­ки 40–160 см стеб­ло, вкри­те во­ло­с­ка­ми. На вер­ти­каль­них і го­ри­зон­таль­них ко­ре­нях має ве­ге­та­тивні брунь­ки віднов­лен­ня, які здатні про­ро­ста­ти із гли­би­ни 60–170 см. На дру­гий і третій ро­ки жит­тя ко­ре­не­ва си­с­те­ма ся­гає 5–7 м.
   Аг­ро­технічні ме­то­ди кон­тро­лю
Подрібнен­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми у ре­зуль­таті ме­ханічно­го об­робітку грун­ту зу­мов­лює про­ро­с­тан­ня спля­чих бру­нь­ок, віднов­лен­ня їх на кож­но­му відрізку ко­ре­ня.
Осот ро­же­вий мо­же про­ро­ста­ти навіть від ко­ре­не­вих відрізків за­вдовжки 10 мм і діаме­т­ром 1 мм. Що мен­ша до­вжи­на та­ко­го відрізка, то з мен­шої гли­би­ни він зда­тен про­ро­с­ти. На­при­клад, ко­ре­неві відрізки за­вдовжки 25 см про­ро­с­та­ють із гли­би­ни 50 см. Відміче­но, що від ве­ли­кої кількості дрібних відрізків ут­во­рюється більше па­гонів, аніж від од­но­го ве­ли­ко­го — та­кої са­мої до­вжи­ни, як усі дрібні ра­зом. Оп­ти­маль­ною для про­ро­с­тан­ня бру­нь­ок є тем­пе­ра­ту­ра 15°С, а за тем­пе­ра­ту­ри ниж­че 5°С інтен­сивність їхньо­го про­ро­с­тан­ня різко зни­жується. Ко­ли­ван­ня во­ло­ги не впли­ває на ступінь про­ро­с­тан­ня спля­чих бру­нь­ок. Відрізки вер­ти­каль­них ко­ренів ма­ють де­що ви­щу життєздатність, ніж го­ри­зон­таль­них. Най­кра­ще во­ни при­жи­ва­ють­ся із дру­гої де­ка­ди квітня по дру­гу де­ка­ду трав­ня. Після цьо­го періоду їхня життєздатність по­сту­по­во зни­жується, і в червні ли­ше ок­ремі про­ро­ст­ки до­ся­га­ють по­верхні грун­ту.
Для кон­тро­лю осо­ту ро­же­во­го в аг­рофіто­це­но­зах за­сто­со­ву­ють різні ме­ханічні за­хо­ди. Од­ним із най­е­фек­тивніших є лу­щен­ня — за про­ве­ден­ня та­ко­го об­робітку грун­ту після зби­ран­ня куль­ту­ри зни­щу­ють­ся май­же всі насіннєві схо­ди осо­ту ро­же­во­го. Ефек­тивність лу­щен­ня знач­ною мірою за­ле­жить від ча­су йо­го за­сто­су­ван­ня: у разі по­ру­шен­ня ре­ко­мен­до­ва­них термінів, що зу­мо­ви­ло укорінен­ня осо­ту та фор­му­ван­ня рос­ли­ною роз­ви­не­ної ро­зет­ки листків, ефек­тивність цьо­го за­хо­ду зни­жується. У до­рос­лих рос­лин осо­ту ро­же­во­го про­ве­ден­ня лу­щен­ня сти­му­лює про­бу­д­жен­ня спля­чих бру­нь­ок й ут­во­рен­ня но­вих ро­зе­ток. То­му після лу­щен­ня вар­то про­во­ди­ти інші за­хо­ди, спря­мо­вані на зни­щен­ня осо­ту. Гли­би­на про­ве­ден­ня лу­щен­ня за­ле­жить від кліма­тич­них умов. У по­су­ш­ли­вих умо­вах оп­ти­маль­ною вва­жається гли­би­на 12–14 см. Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють важкі дис­кові бо­ро­ни, а для якісно­го підрізан­ня рос­лин бур’яну цей захід потрібно про­во­ди­ти у два сліди — це обу­мов­ле­но тим, що од­но­ра­зо­вий прохід БДТ-7 за­без­пе­чує підрізан­ня ли­ше 28–30% сте­бел. За не­стачі во­ло­ги схо­ди осо­ту ро­же­во­го мо­жуть не про­ро­с­ти, як­що ж у верх­нь­о­му шарі грун­ту її до­стат­ньо, то гли­би­ну лу­щен­ня слід змен­ши­ти до 5–8 см і про­во­ди­ти дис­ко­вим лу­щиль­ни­ком. Не вар­то за­бу­ва­ти, що у во­ло­го­му грунті відрізки підзем­них сте­бел швид­ко при­жи­ва­ють­ся.
Після відро­с­тан­ня осо­ту, за ви­со­ти ро­зе­ток 10 см, про­во­дять оран­ку. Ефек­тивність цьо­го за­хо­ду за­ле­жить від гли­би­ни, а та­кож від якості про­ве­ден­ня по­пе­редніх робіт. Вра­хо­ву­ю­чи біологічні особ­ли­вості осо­ту ро­же­во­го, оп­ти­маль­на оран­ка, що здат­на за­без­пе­чи­ти ефек­тив­ний кон­троль по­пу­ляції осо­ту, — на гли­би­ну 27–32 см. За та­ких умов ча­с­ти­на ко­ре­не­вих па­ростків втра­тить свою життєздатність під дією со­няч­но­го проміння.

   Хімічні ме­то­ди кон­тро­лю
На сьо­годні в аг­ро­номії ре­ко­мен­до­ва­но до за­сто­су­ван­ня ве­ли­ку кількість пре­па­ратів, які ефек­тив­но кон­тро­лю­ють ріст і роз­ви­ток осо­ту ро­же­во­го. В ос­нов­но­му це пре­па­ра­ти на ос­нові та­ких діючих ре­чо­вин: клопіралід, гліфо­сат, хлор­суль­фу­рон, бен­та­зон, три­бе­ну­рон­ме­тил, мет­суль­фу­рон-ме­тил, МЦПА та 2,4-ди­хлор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та.
Так, пре­па­ра­ти на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни хлор­суль­фу­рон ма­ють ви­со­ку ефек­тивність кон­тро­лю осо­ту. За да­ни­ми досліджень, у посівах пше­ниці пре­па­рат на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни хлор­суль­фу­рон із нор­мою ви­т­ра­ти 30 г/га об­ме­жу­вав чи­сельність осо­ту ро­же­во­го на 90–98%. Та­ку са­му ви­со­ку ефек­тивність у посівах пше­ниці та яч­ме­ню про­яв­ляв пре­па­рат на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни мет­суль­фу­рон-ме­тил із нор­мою ви­т­ра­ти 8 г/га. Ступінь дії три­бе­ну­рон­ме­ти­лу зро­с­тає за йо­го поєднан­ня із по­верх­не­во-ак­тив­ною ре­чо­ви­ною (ПАР) Тренд у мак­си­мальній нормі.
Ра­зом з тим, за­галь­но-ви­ни­щу­вальні пре­па­ра­ти на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни гліфо­сат для кон­тро­лю осо­ту ро­же­во­го доцільно за­сто­со­ву­ва­ти у післяз­би­раль­ний період. Оп­ти­маль­ною нор­мою гліфо­са­ту для зни­щен­ня осо­ту ро­же­во­го є 2,0–4,0 л/га. Після зби­ран­ня ранніх куль­тур для ефек­тив­но­го зни­щен­ня рос­лин цьо­го бур’яну най­кра­щим бу­де дво­ра­зо­ве за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни гліфо­сат із нор­мою ви­т­ра­ти 3,0 л/га. Ефек­тивність дії за­галь­но­ви­ни­щу­валь­них пре­па­ратів та­кож підви­щується за їхньо­го поєднан­ня із ПАР та азот­ни­ми до­б­ри­ва­ми — у та­ко­му разі їхню нор­му вне­сен­ня ре­ко­мен­до­ва­но змен­ши­ти вдвічі. Так, за­сто­су­ван­ня гліфо­са­ту у пізньо­осінній період два ро­ки поспіль із нор­мою ви­т­ра­ти 1,7 л/га у поєднанні з 0,5 л/га ПАР за­без­пе­чує зни­щен­ня осо­ту ро­же­во­го на 94% три­валістю на два на­ступні ро­ки. Тоб­то за од­но­ра­зо­во­го за­сто­су­ван­ня цієї суміші по­чат­ко­ва чи­сельність по­пу­ляції осо­ту ро­же­во­го по­нов­люється че­рез два ро­ки. Зни­жен­ня нор­ми вне­сен­ня доцільно ли­ше за умов ви­ко­ри­с­тан­ня ба­ко­вих сумішей. Досліда­ми до­ве­де­но, що об­при­с­ку­ван­ня посівів кар­топлі змен­ше­ни­ми до­за­ми гербіцидів навіть у поєднанні із куль­ти­вацією зу­мов­лює вто­рин­не за­бур’янен­ня осо­том ро­же­вим. Кількість бур’яну збільшується на 70–79% порівня­но із по­каз­ни­ком у разі про­ве­ден­ня за­ходів із йо­го кон­тро­лю.
Тра­диційні пре­па­ра­ти гру­пи 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вої кис­ло­ти для кон­тро­лю цьо­го ви­ду за­сто­со­ву­ють із мак­си­маль­но до­пу­с­ти­мою нор­мою ви­т­ра­ти. Так, за да­ни­ми дослідників, МЦПА у посівах пше­ниці ози­мої ефек­тив­ний для кон­тро­лю осо­ту ро­же­во­го з нор­мою ви­т­ра­ти 1,0–1,5 л/га (дія про­яв­ляється в ос­нов­но­му на над­земній ча­с­тині бур’яну).
Для надійно­го кон­тро­лю рівня по­ши­ре­ності цьо­го ви­ду ре­ко­мен­до­ва­но за­сто­со­ву­ва­ти ба­кові суміші пре­па­ратів — відповідно, вра­хо­ву­ю­чи їхню ан­та­гоністич­ну, ади­тив­ну і си­нергічну дію. На­при­клад, у посівах ку­ку­руд­зи за­сто­су­ван­ня ба­ко­вої суміші (бен­та­зон у поєднанні з 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вою кис­ло­тою) під час фа­зи сходів куль­ту­ри за­без­пе­чує зни­щен­ня осо­ту ро­же­во­го на 70–80%.
Ви­ко­ри­с­тан­ня ба­ко­вих сумішей пре­па­ратів по­тре­бує чітко­го знан­ня їхніх вла­с­ти­во­с­тей та ме­ханізму дії (слід ма­ти на увазі, що не завжди ба­ко­ва суміш пре­па­ратів має ви­щу су­мар­ну дію, ніж за­сто­су­ван­ня ок­ре­мо­го пре­па­ра­ту). Так, ба­ко­ва суміш пре­па­ратів на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни клопіралід у поєднанні з 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вою кис­ло­тою про­яв­ля­ла мен­шу ефек­тивність кон­тро­лю осо­ту ро­же­во­го, ніж один пре­па­рат на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни клопіралід, то­му що швид­ке зни­щен­ня ли­ст­ко­вої по­верхні бур’яну 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вою кис­ло­тою по­слаб­лю­ва­ло про­ник­нен­ня клопіраліду в ко­ре­не­ву си­с­те­му осо­ту.
 Ре­ко­мен­до­вані гербіци­ди на ос­нові діючих ре­чо­вин: у посівах зер­но­вих ко­­ло­со­вих — клопіралід (0,12–0,66 кг/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та (1,2–1,7 л/га), етил­гек­си­ло­вий ефір 2,4-Д у поєднанні з фло­ра­су­ла­мом
(0,6 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою
(0,8 л/га), МЦПА (1,5 л/га). За на­яв­ності сходів осо­ту ро­же­во­го в осінній період мож­ли­ве за­сто­су­ван­ня ди­кам­би з нор­мою ви­т­ра­ти 0,2–0,3 л/га або пре­па­ратів на ос­нові ком­по­зицій три­а­суль­фу­ро­ну у поєднанні з ди­кам­бою (150 г/га) або амідо­суль­фу­ро­ну з йод­суль­фу­рон-ме­ти­лом натрію та з ан­ти­до­том ме­фенпірди­е­ти­лом (200 г/га). У посівах ку­ку­руд­зи — клопіралід (0,2–1,0 л/га), рим­суль­фу­рон (40–50 г/га + ПАР), ди­кам­ба (0,8 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та (1,0–1,7 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою (1,5 л/га); а на бу­ря­ках — клопіралід (0,5 л/га); у посівах го­ро­ху ефек­тив­ни­ми для кон­тро­лю осо­ту ро­же­во­го є ба­ко­ві суміші бен­та­зо­ну та МЦПА (3,0+0,5 л/га); після зби­ран­ня вро­жаю з осені — 2,4-ди­хлор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та (1,2–1,7 л/га), гліфо­сат (4,0–6,0 л/га).

Осот жов­тий
(Sonchus arvensis L.)
Осот жов­тий на­ле­жить до ро­ди­ни Ай­ст­рові. Один із най­по­ши­реніших і найбільш шкідли­вих бур’янів, що засмічує всі куль­ту­ри, особ­ли­во зер­нові. В Ук­раїні цей вид та­кож на­був по­ши­рен­ня у посівах про­сап­них куль­тур. Шкідливість осо­ту жов­то­го по­льо­во­го відміче­но та­кож у посівах куль­тур суцільно­го висіву, ку­ку­руд­зи, со­няш­ни­ку, цу­к­ро­вих бу­ряків, ово­че­вих куль­тур. Цей вид ста­но­вить про­бле­му в са­дах, ви­но­град­ни­ках, особ­ли­во за відсут­ності кон­ку­ренції з інши­ми ви­да­ми бур’янів. У кор­мо­вих тра­вах суцільно­го висіву (ко­ню­ши­на, лю­цер­на, ба­га­торічні зла­ки) бур’ян не настільки по­ши­ре­ний, то­му що щільність тра­во­стою і періодич­не ско­шу­ван­ня пригнічу­ють йо­го ріст.
Розмно­жується насінням і ве­ге­та­тив­но. Го­ло­вний корінь про­ни­кає на гли­би­ну 20–30 см, а го­ри­зон­тальні — по­ши­рю­ють­ся вглиб на 6–8 см. Ко­ре­неві відрізки 0,5–0,8 см здатні до ре­ге­не­рації. Схо­ди із насіння й па­ро­ст­ки від ко­ре­не­вих бру­нь­ок про­ро­с­та­ють ра­но на­весні. Мінімаль­на тем­пе­ра­ту­ра про­ро­с­тан­ня — 6…8, оп­ти­маль­на — 25…29°С. Мак­си­маль­на пло­дючість — 30 тис. насінин. Схожість бур’яну в грунті зберігається до п’яти років. Оп­ти­маль­на гли­би­на про­ро­с­тан­ня — 8–12 см. Па­го­ни із підзем­них бру­нь­ок ве­ге­та­тив­них ор­ганів ви­ро­с­та­ють із гли­би­ни до 1,7 м. Для цьо­го ви­ду ха­рак­тер­ним є те, що з дру­гої по­ло­ви­ни літа і до на­стан­ня осені кількість сходів різко змен­шується, то­му що брунь­ки вхо­дять у стан фізіологічно­го спо­кою. Ра­зом з тим, рос­ли­на про­дов­жує рос­ти, роз­ви­ва­ти­ся і фо­то­син­те­зу­ва­ти, на­ко­пи­чу­ю­чи за­пасні по­живні ре­чо­ви­ни у ко­ре­нях. У цей час подрібнен­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми прак­тич­но не ви­во­дить брунь­ки зі ста­ну фізіологічно­го спо­кою, то­му осінні за­хо­ди з об­робітку грун­ту не вик­ли­ка­ють ак­тив­ної по­яви сходів цьо­го ви­ду бур’яну.
   Аг­ро­технічні ме­то­ди кон­тро­лю
Під час пе­ре­па­ду тем­пе­ра­тур в осінньо-зи­мо­вий період сплячі брунь­­­­­ки ви­хо­дять зі ста­ну спо­кою. У разі як­що об­робіток грун­ту не про­во­ди­ли, гу­с­то­та про­ро­с­тан­ня у вес­ня­ний період за­ле­жа­ти­ме ли­ше від біологічних особ­ли­во­с­тей ви­ду і виз­на­ча­ти­меть­ся на­яв­ною кількістю бру­­ньок. При цьо­му про­ро­ста­ти­муть верхівкові брунь­ки, а більшість бру­нь­ок, розміще­них у глиб­ших грун­то­вих ша­рах, не про­ро­ста­ти­муть. Більша ак­тивність верхніх бру­нь­ок, мож­ли­во, зу­мов­ле­на градієнтом тем­пе­ра­ту­ри за го­ри­зон­та­ми ор­но­го ша­ру.
В осо­ту жов­то­го ви­ко­ри­с­тан­ня за­пас­них по­жив­них ре­чо­вин відбу­вається до фа­зи ше­с­ти-вось­ми ли­с­точків у ро­зетці, після цьо­го їхнє над­хо­д­жен­ня із листків по­чи­нає пе­ре­ва­жа­ти над ви­т­ра­чан­ням. За цим по­каз­ни­ком виз­на­ча­ють час по­втор­но­го ме­ханічно­го підрізан­ня рос­лин осо­ту.
Та­ким чи­ном, кон­троль осо­ту про­во­дять ком­плекс­но, за­сто­со­ву­ю­чи за­хо­ди, спря­мо­вані на вис­на­жен­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми, за­побіган­ня за­не­сен­ню насіння на по­ля, змен­шен­ня ре­ге­не­раційної здат­ності бур’яну шля­хом подрібнен­ня підзем­них ор­ганів, підсу­шу­ван­ня та гли­бо­ке за­гор­тан­ня рос­лин у грунт, а та­кож лу­щен­ня стерні після по­пе­ред­ни­ка, на зем­лях, відве­де­них під пар, — куль­ти­вацію, а за по­яви бур’яну — гли­бо­ку оран­ку, за­сто­су­ван­ня гербіцидів во­се­ни і під час ве­ге­тації куль­тур.

   Хімічні ме­то­ди кон­тро­лю
Як підтвер­д­жу­ють чис­ленні ек­с­пе­ри­мен­тальні дані, за­сто­со­ву­ва­ти гербіци­ди для кон­тро­лю бур’яну ефек­тив­но у ве­ге­та­тивній фазі вось­ми до­б­ре роз­ви­не­них листків. У цей час у ли­ст­ко­во­му апа­раті інтен­сив­но про­хо­дить ут­во­рен­ня по­жив­них ре­чо­вин, і ве­ли­ка кількість асимілянтів над­хо­дить до ко­ре­не­вої си­с­те­ми. Гербіци­ди, що у цей час по­трап­ля­ють у рос­ли­ну, транс­пор­ту­ють­ся до ко­ре­не­вої си­с­те­ми, що в по­даль­шо­му при­зво­дить до її по­шко­д­жен­ня. Як­що ж гербіци­ди вне­сти на більш ранніх фа­зах роз­вит­ку осо­ту жов­то­го, під час яких ви­т­ра­ти по­жив­них ре­чо­вин із ко­ре­не­вої си­с­те­ми пе­ре­ва­жа­ють над над­хо­д­жен­ням їх із листків, то ефект про­яв­ля­ти­меть­ся пе­ре­важ­но зни­щен­ням над­зем­ної ча­с­ти­ни бур’яну. За цих умов фіто­ток­сич­ний вплив на ко­ре­не­ву си­с­те­му бу­де мінімаль­ним або зовсім не про­явить­ся.
Ефек­тив­ним для кон­тро­лю осо­ту є за­сто­су­ван­ня гербіцидів, діючи­ми ре­чо­ви­на­ми яких є MЦПА, 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та, гліфо­сат, клопіралід, три­бе­ну­рон, три­ф­лу­суль­фу­рон.
За мінімаль­ної або ну­ль­о­вої си­с­тем об­робітку грун­ту у посівах ріпа­ку ефек­тив­ним є за­сто­су­ван­ня гербіцидів із діючою ре­чо­ви­ною клопіралід. Вне­сен­ня суміші клопіраліду у поєднанні з MЦПA у посівах яч­ме­ню зни­жує кількість осо­ту від 4,0 до 0,5 шт./м2. Ана­логічна ефек­тивність спо­с­терігається за за­сто­су­ван­ня гербіцидів із діючою ре­чо­ви­ною мет­суль­фу­рон або ди­кам­ба у поєднанні із калійною сіллю MЦПA.
За­леж­но від по­год­них умов (дов­го­­три­ва­ла теп­ла осінь) та за до­стат­ньої кількості во­ло­ги осот жов­тий відро­с­тає після зби­ран­ня зер­но­вих, то­му в цей період ефек­тив­не осіннє за­сто­су­ван­ня гербіцидів. За да­ни­ми дослідників, на надмірно за­бур’яне­них по­лях за вне­сен­ня гліфо­са­ту із нор­мою ви­т­ра­ти 4,2 і 5,5 л/га че­рез 14 діб кількість осо­ту зни­жа­ла­ся відповідно на 77 і 86%. На­ступ­но­го ро­ку в посівах сої за­вдя­ки післядії гліфо­са­ту кількість осо­ту, порівня­но з кон­тро­лем, зни­жа­ла­ся на 88%. За­сто­су­ван­ня три­бе­ну­рон­ме­ти­лу (27 г/га) чи суміші три­бе­ну­рон­ме­ти­лу (15 г/га) із ПАР Трен­дом (0,2 л/га) у посівах пше­ниці у фазі ку­щен­ня куль­ту­ри за­без­пе­чу­ва­ло пригнічен­ня ма­си осо­ту на 80%. Та­кож по­вну за­ги­бель осо­ту за­без­пе­чує пре­па­рат на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни клопіралід із нор­мою ви­т­ра­ти 0,3 л/га.

Бе­рез­ка по­льо­ва
(Convolvulus arvensis L.)
Бе­рез­ка по­льо­ва— бур’ян ро­ди­ни Бе­рез­кові. Стеб­ло слаб­ке або вит­ке, го­ле, за­вдовжки 30–200 см. Квітки ро­жеві або білі. Схо­ди про­ро­с­та­ють із насіння, а па­го­ни із ко­ре­не­вих бру­­ньок з’яв­ля­ють­ся: пер­шо­го ро­ку ве­ге­тації — у липні — ве­ресні, дру­го­го — із трав­ня по осінь. Од­на рос­ли­на мо­же да­ва­ти до 9,8 тис. насінин. Схожість у грунті зберігається до 50 років, насіння здат­не про­ро­с­ти з гли­би­ни не більше ніж 15 см. Відрізки ко­ренів (1–2 см) при­жи­ва­ють­ся у во­ло­го­му грунті й да­ють нові рос­ли­ни. Про­ро­с­тан­ня па­гонів по­чи­нається за тем­пе­ра­ту­ри 10…12°С. Ос­нов­на їхня ма­са відро­с­тає із бру­нь­ок віднов­лен­ня на ко­ре­нях ма­те­ринсь­кої рос­ли­ни.

   Аг­ро­технічні ме­то­ди кон­тро­лю
Досліджен­ня­ми вста­нов­ле­но, що за до­по­мо­гою за­ходів ме­ханічно­го об­робітку грун­ту бе­рез­ку по­льо­ву мож­на кон­тро­лю­ва­ти ли­ше впро­довж двох се­зонів. Термін по­яви сходів ви­ду зі спля­чих бру­нь­ок після підрізан­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми на гли­бині 7,5–10 см ста­но­вить 12 днів. От­же, са­ме в цей термін потрібно що­ра­зу про­во­ди­ти куль­ти­вацію. Збільшен­ня гли­би­ни куль­ти­вації не підви­щує її ефек­тив­ності що­до об­ме­жен­ня чи­сель­ності бур’яну, але по­до­вжує час по­яви но­вих сходів від двох до трьох тижнів. Об­ме­жен­ня по­верх­не­вих об­робітків грун­ту, які про­во­дять в осінній період, до од­но­го-двох мо­же при­зве­с­ти до збільшен­ня чи­сель­ності сходів цьо­го бур’яно­во­го ви­ду на­весні внаслідок по­ши­рен­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми відрізка­ми.
Для об­ме­жен­ня чи­сель­ності бе­рез­ки по­льо­вої слід про­во­ди­ти ком­плекс за­ходів, а са­ме: за­сто­со­ву­ва­ти об­робіток грун­ту із до­три­ман­ням тех­но­логії, впро­ва­д­жу­ва­ти сівозміни із вклю­чен­ням у них про­сап­них і бо­бо­вих куль­тур, про­во­ди­ти лу­щен­ня стерні з по­даль­шою оран­кою, за­без­пе­чу­ва­ти якісний пе­ред­посівний об­робіток грун­ту та до­гляд за посіва­ми.

   Хімічні ме­то­ди кон­тро­лю
Най­е­фек­тивніши­ми хімічни­ми за­со­ба­ми кон­тро­лю бе­рез­ки по­льо­вої є за­галь­но­ви­ни­щу­вальні пре­па­ра­ти на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни гліфо­сат. Ре­ко­мен­до­ва­ний час для їхньо­го за­сто­су­ван­ня — післяз­би­раль­ний період або за два тижні до висіву куль­ту­ри чи ви­са­д­жу­ван­ня ба­га­торічних пло­до­вих де­рев.
За да­ни­ми досліджень, та­кож ви­со­ку ефек­тивність кон­тро­лю цьо­го бур’яну про­яв­ля­ли гербіци­ди на ос­нові діючих ре­чо­вин іма­запір і глю­фо­-
си­нат амонію.
За ре­зуль­та­та­ми досліджень вста­нов­ле­но, що іма­запір із нор­мою ви­т­ра­ти 0,38–0,75 л/га об­ме­жу­вав чи­сельність бе­рез­ки по­льо­вої на 97–100%. Вра­хо­ву­ю­чи те, що пре­па­рат на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни іма­запір зда­тен зни­щу­ва­ти й ко­ре­не­ву си­с­те­му, ефект спо­с­терігав­ся впро­довж на­ступ­них трьох років (але вод­но­час відміча­ли післядію на пше­ни­цю ози­му та сор­го).
Для підви­щен­ня ефек­тив­ності кон­тро­лю бе­рез­ки по­льо­вої за­сто­со­ву­ють суміші пре­па­ратів. На­при­клад, для зер­нопа­ро­вої сівозміни ре­ко­мен­до­ва­но вно­си­ти поєднан­ня пре­па­ратів на ос­нові діючих ре­чо­вин 2,4-ди­­хлор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та з ди­кам­бою, гліфо­сат із 2,4-ди­­хлор­фе­нок­си­оц­то­вою кис­ло­тою і ди­кам­бою.
Крім то­го, іно­земні дослідни­ки ви­я­ви­ли у бе­рез­ки по­льо­вої два біоти­пи, стійкі до гліфо­са­ту. Ці дані от­ри­ма­но ек­с­пе­ри­мен­таль­ним шля­хом, у ході яко­го відміче­но, що навіть після річно­го за­сто­су­ван­ня гліфо­са­ту повністю зни­щи­ти бе­рез­ку по­льо­ву не вда­ва­ло­ся. То­ле­рантність рос­лин її стійко­го біоти­пу обу­мов­ле­на од­но­час­ною на­явністю фер­ментів 3-deoxy-D-arabino-heptulosonate-7-phosphate synthase (DAHPS) і 5-enolpyruvylshikimate-3-phosphate synthase [3-phosphoshikimate 1-carboxyvinyltransferase] (EPSPS). Ос­танній ви­роб­ляється рос­ли­на­ми стійко­го біоти­пу під час їхньо­го об­при­с­ку­ван­ня гліфо­са­том.
Стійкість рос­ли­ни до гліфо­сат-три­мезіум по­яс­нюється на­явністю на по­верхні ли­ст­ка та в рос­лині катіонів (Mg і Ca), які є ан­та­гоніста­ми цьо­го пре­па­ра­ту. Вста­нов­ле­но тен­денцію: що ви­щий вміст цих катіонів, то більша стійкість ви­ду до пре­па­ра­ту. За цим по­каз­ни­ком бе­рез­ка по­льо­ва на­ле­жить до се­ред­нь­о­чут­ли­вих видів. До­да­ван­ня до роз­чи­ну гербіци­ду фізіологічно кис­лих азот­них до­б­рив (суль­фа­ту амонію, аміач­ної селітри та ін.) зв’язує катіони Mg і Ca у не­роз­чинні спо­лу­ки, що за­без­пе­чує підви­щен­ня чут­ли­вості бур’яну до гербіци­ду.
Та­кож слід вра­хо­ву­ва­ти, що ефек­тивність дії гербіцидів мо­же зміню­ва­ти­ся за­леж­но від кліма­тич­них умов регіону. Ра­зом з тим, бе­рез­ка по­льо­ва є стійкою та­кож до гербіцидів на ос­нові діючих ре­чо­вин три­а­зи­но­вої гру­пи і бро­мок­синілу.
У ціло­му до­ве­де­но, що для ефек­тив­но­го зни­щен­ня бур’яно­вих сходів, що про­рос­ли із насіння, та про­ростків ко­ре­не­вої си­с­те­ми доцільно за­сто­со­ву­ва­ти пре­па­ра­ти на ос­нові діючих ре­чо­вин 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та, MЦПA, ди­кам­ба і гліфо­сат. Крім цих пре­па­ратів, бе­рез­ка по­льо­ва чут­ли­ва до пре­па­ратів на ос­нові діючих ре­чо­вин бен­та­зон, ме­т­ри­бу­зин, ок­си­ф­лу­ор­фен. Бур’ян є се­ред­нь­о­чут­ли­вим до пре­па­ратів на ос­нові діючих ре­чо­вин три­ф­лу­ралін і пен­ди­ме­талін.
Вне­сен­ня пре­па­ра­ту на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни флу­рок­сипір та­кож пригнічу­ва­ло роз­ви­ток бе­рез­ки по­льо­вої. За ефек­тивністю пре­па­ра­ти на ос­нові цієї діючої ре­чо­ви­ни бу­ли май­же на рівні із гліфо­са­том, глю­фо­си­на­том і MЦПA. Пре­па­ра­ти на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни флу­рок­сипір мож­на за­сто­со­ву­ва­ти у суміші з інши­ми гербіци­да­ми.
Ефек­тив­ний кон­троль ба­га­торічних ко­ре­не­па­ро­ст­ко­вих бур’янів у посівах пше­ниці ози­мої за­без­пе­чує за­сто­су­ван­ня ба­ко­вої суміші пре­па­ратів на ос­нові діючих ре­чо­вин 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вої кис­ло­ти із MЦПA.
Слід відміти­ти, що за­сто­су­ван­ня вка­за­ної ви­ще ба­ко­вої суміші за­без­пе­чує зни­щен­ня ли­ше над­зем­ної ча­с­ти­ни цьо­го бур’яну і їхній термін кон­тро­лю ста­но­вить від трьох до п’яти тижнів.
Вод­но­час за ре­зуль­та­та­ми дов­го­т­ри­ва­ло­го за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів на ос­нові діючих ре­чо­вин 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вої кис­ло­ти із MЦПA відміче­но, що їхнє вне­сен­ня спри­я­ло за­галь­но­му зни­жен­ню рівня по­ши­рен­ня бе­рез­ки по­льо­вої та зміні її фіто­це­но­тич­ної ролі у складі бур’яно­вих уг­ру­по­вань в Ав­ст­ралії, Угор­щині, Польщі та Німеч­чині.
Ре­ко­мен­до­вані гербіци­ди на ос­нові діючих ре­чо­вин на посівах: зер­но­вих ко­ло­со­вих — флу­рок­сипір (0,7 л/га), етил­гек­си­ло­вий ефір 2,4-Д + фло­ра­су­лам (0,6 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою (0,7–0,8 л/га), MЦПA (1,5 л/га); ку­ку­руд­зи — флу­рок­сипір (0,8 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою (1,25–1,5 л/га); льо­ну — MЦПA (1,2 л/га); кар­топлі — MЦПA (1,7 л/га).

Гірчак сте­по­вий зви­чай­ний (Acroptilon repens (L.) DC.)
Гірчак сте­по­вий зви­чай­ний на­ле­жить до найшкідливіших ка­ран­тин­них бур’янів із ро­ди­ни Ай­ст­рові.
Схо­ди із сім’янок про­ро­с­та­ють у бе­резні — травні, цвіте на пер­шо­му році жит­тя, але не пло­до­но­сить, а дру­го­го ро­ку ве­ге­тації цвітіння на­стає у червні-серпні. Мак­си­маль­на пло­дючість — 23 тис. сім’янок. Насіння про­ро­с­тає із гли­би­ни не більше 6–8 см. Схожість сім’янок у грунті зберігається про­тя­гом не мен­ше п’яти років. Рос­ли­на теп­ло­люб­на, по­су­хостійка. У грунті при­жи­ва­ють­ся відрізки ко­ренів за­вдовжки 10–20 см. Нові па­ро­ст­ки ут­во­рю­ють­ся із бру­нь­ок віднов­лен­ня за­вдя­ки на­гро­ма­­джен­ню у підзем­них ор­га­нах по­жив­них ре­чо­вин. Підземні ор­га­ни за не­спри­ят­ли­вих умов пе­ре­хо­дять у стан спо­кою. Об­ме­жен­ня чи­сель­ності гірча­ку над­то ут­руд­не­не і по­тре­бує за­сто­су­ван­ня цілої низ­ки як за­побіжних, так і ціле­с­пря­мо­ва­них за­ходів, зо­к­ре­ма аг­ро­технічних: про­ве­ден­ня гли­бо­кої оран­ки, вес­ня­но­го чи­зе­лю­ван­ня, ре­тель­но­го до­гля­ду за па­ра­ми та про­сап­ни­ми куль­ту­ра­ми, сівби ози­мих куль­тур, а та­кож за­сто­су­ван­ня гербіцидів.
Ре­ко­мен­до­вані гербіци­ди на ос­нові діючих ре­чо­вин на посівах: зер­но­вих ко­ло­со­вих — 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та (1,2–1,7 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з фло­ра­су­ла­мом (0,6 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою (1,25 л/га); ку­ку­руд­зи — 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та (1,0–1,7 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою (1,25 л/га); на не­об­роб­лю­ва­них зем­лях — гліфо­сат (4,0–10,0 л/га),
ди­кам­ба (0,8 л/га).

https://mzuri.in.ua/

Інтерв'ю
Petro Melnyk2
Компанія Agricom Group спеціалізується на рослинництві. Обробляє землю на Чернігівщині та Луганщині, вирощує олійний льон, соняшник, кукурудзу, овес та гречку. Але більш відома як виробник товарів із
Бакуменко
Голова Верховної Ради Андрій Парубій підтримав продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель в Україні. За продовження мораторію виступають фракції "Народного фронту", "Батьківщини" і

1
0