Спецможливості
Технології

Захистити кукурудзу

15.08.2016
4848
Захистити кукурудзу фото, ілюстрація
zdorova kukurudza

В останні роки відстежується поширення захворюваності кукурудзи по всій території України. Відповідно, все більшого значення набувають питання інтегрованого захисту цієї культури від хвороб і шкідників.

Інтегрований захист кукурудзи від хвороб базується на забезпеченні культури сприятливими грунтово-кліматичними умовами місця вирощування; дотриманні науково обгрунтованої сівозміни; впровадженні вологоощадних технологій обробітку грунту; збалансованому мінеральному живленні рослин; використанні придатних для певної грунтово-кліматичної зони гібридів кукурудзи, стійких проти хвороб, шкідників та інших стресових чинників; протруюванні або інкрустації насіння; дотриманні оптимальних строків сівби, глибини і норм висіву насіння; проведенні хімічного або біологічного захисту культури кукурудзи.

Більшість нових гібридів і сортів кукурудзи характеризується груповою стійкістю проти хвороб. У районах з високою вологістю грунту і недостатнім його прогріванням особливу увагу приділяють стійкості до хвороб кукурудзи, пліснявіння насіння і хвороб сходів. Для районів із підвищеною вологістю в період дозрівання і збирання кукурудзи передусім приділяють увагу стійкості проти хвороб качанів кукурудзи.

Серед районованих гібридів і сортів кукурудзи комплексною польовою стійкістю проти хвороб характеризуються гібриди із групи ранньостиглих: ДН Зоряна, ДЗ Латориця, Магепі КС, СИ Алізетт, Рогозо, Дніпровський 181 СВ, Mas 14.G та ін.; середньоранніх: СИ Ротанго, Цирконія, Вінсенто, ДКС 2949, ДКС 3730, Адевей, ЛГ 30215, КВС 2370, Деcперадо, ПР 39К13, Оржиця 237 МВ, Роберто, Харківський 295 МВ, Mas 23.K, Mas 33.A, Mas 36.A та ін.; середньостиглих гібридів і сортів кукурудзи: ДН Берека, Амандо, Туарег, НС 3041, Матео, Карберос, Фортеза, ПР 38М27, П8567, Сангрія та ін.; середньопізніх гібридів і сортів кукурудзи: Арабат, Арістейд, ДН Аншлаг, Дніпровський 453 СВ, Mas 47.P, ДКС 5143, ДКС 5190, СИ Креон та ін.

Суворе дотримання сівозміни кукурудзи для кожної еколого-географічної зони. У степовій зоні найкращими попередниками кукурудзи є озимі зернові по чорному і зайнятому парах, зернобобові культури, завдяки яким забезпечується не тільки максимальна продуктивність рослин, але й при цьому суттєво знижується ураженість їх кореневими і стебловими гнилями, пухирчастою та летючою сажками. Посів кукурудзи після кукурудзи в степовій зоні можливий, але за суворого дотримання заходів проти сажкових хвороб кукурудзи, пліснявіння насіння, кореневих гнилей і нігроспорозу. У зоні Лісостепу кращими попередниками є озимі, зернобобові, кукурудза, картопля. За достатнього зволоження, крім перелічених культур, кукурудзу можна сіяти і після цукрових буряків. У зоні Полісся кращі попередники — це озимі, зернобобові, картопля, цукрові і кормові буряки, овочеві культури.

За умов сильного розвитку хвороб кукурудзи, вугільної, білої, сірої, бактеріальної кореневої та стеблової гнилей повертати кукурудзу на попереднє поле слід через чотири-п’ять років. Якщо частка площ посіву кукурудзи у полях сівозміни становить понад 30%, це призводить до інтенсивного ураження рослин кореневими і стебловими хворобами кукурудзи ,гнилями, сажкою, іржею, плямистостями і знижує їхню продуктивність.

Вирощування кукурудзи після кукурудзи протягом трьох-чотирьох років на удобрених полях у більшості господарств різних грунтово-кліматичних зон часто не поступається врожаю цієї культури після задовільних попередників. Однак за сприятливих погодних умов для розвитку збудників хвороб кукурудзи пухирчастої та летючої сажок, стеблових гнилей, фузаріозу, нігроспорозу качанів ураженість рослин хворобами інтенсивне зростає і суттєво знижує якість вирощеного врожаю. Тому беззмінне вирощування кукурудзи слід переривати хоча б один раз на три-чотири роки посівом озимої пшениці або ячменю, кореневі виділення рослин яких сприяють біологічному очищенню грунту від спочиваючих структур багатьох збудників хвороб культури кукурудза.

Система захисту кукурудзи. Для усунення небезпеки ураження рослин кукурудзи хворобами слід дотримуватися просторової ізоляції насіннєвих ділянок. Поля в сівозміні необхідно розміщувати так, щоб посіви кукурудзи поточного року не були поруч з полями, де її вирощували у попередньому році. Відстань між ними повинна бути не менше ніж один кілометр. Не рекомендується розміщувати посіви соняшнику, ріпаку, льону, рицини, суданки, могару по сусідству з полями зернової кукурудзи, оскільки вони уражуються багатьма збудниками кореневих і стеблових гнилей, що сприяє розмноженню та розселенню шкідників — переносників вірусної і бактеріальної інфекцій.

Своєчасне і високоякісне проведення основного та передпосівного обробітків грунту підвищує стійкість рослин кукурудзи проти хвороб і покращує якість отриманої продукції. Внесення збалансованих норм органічних і мінеральних добрив на підставі результатів агрохімічного аналізу грунту і розрахунків на запланований врожай посилює стійкість рослин до багатьох хвороб кукурудзи, підвищує урожайність кукурудзи. Провідна роль у підвищенні стійкості рослин кукурудзи до хвороб належить фосфорним і калійним добривам. Азотні добрива в помірних дозах також сприяють зниженню розвитку хвороб кукурудзи. Проти кореневих і стеблових гнилей більш ефективним є використання нітратної форми азоту. У разі загрози хвороб кукурудзи, пліснявіння насіння і проростків внесення азотних добрив слід обмежити або використовувати для цього амонійну їх форму.

З метою оздоровлення грунту, поліпшення росту та розвитку рослин, посилення їхньої витривалості до стресових чинників і підвищення врожайності проводять передпосівну обробку грунту за 10–14 днів до висіву кукурудзи одним із рекомендованих біопрепаратів: Азотер, р. (10 л/га); Азотер СЦ, р. (10 л/га); Азотер Ф, р. (10 л/га). Вносять 300–500 л водного розчину препарату із наступним загортанням у грунт протягом 2–3 год.

Кукурудза для свого росту й розвитку потребує достатньої кількості доступних для живлення мікроелементів у грунті — цинку, марганцю, міді й бору, які підвищують стійкість рослин культури до інфекційних хвороб. Вапнування кислих грунтів суттєво обмежує розвиток пліснявіння насіння в грунті та ураження сходів фузаріозом.

Засоби захисту кукурудзи. Проти зовнішньої і внутрішньої інфекцій збудників кореневих гнилей, видів сажок, бурої плямистості, цефалоспоріозу та інших хвороб насіння кукурудзи протруюють одним із препаратів на основі діючих речовин: карбендазиму + карбоксину (Шелтер, 2,0 л/т); карбоксину + тираму (Вітавакс 200 ФФ, 2,5–3,0 л/т, та аналогами); металаксилу + імазалілу + тебуконазолу (Бенефіс, 0,6–0,8 л/т), піраклостробіну, (Стаміна, 0,25 л/т); протіоконазолу (Февер 300 FS, 0,6–0,9 л/т); тіабендазолу + азоксістробіну + металаксилу-М (Максим Кватро 382,5 FS, 1,0–1,5 л/т, або 8,5 мл на 50 000 насінин), тираму (Роялфло, 2,5–3,0 л/т, та аналогами); тритіконазолу (Аліос, 1,0–2,0 л/т;); тритіконазолу + піраклостробіну (Іншур Перформ, 0,5 л/т); флудіоксонілу (Максим 025 FS, 1,0 л/т); флудіоксонілу + металаксилу-М (Максим XL 035 FS, 1,0 л/т) у баковій суміші з мікроелементами у формі розчинних комплексонатів, 3 л/т, або солей цинку, марганцю по 0,5–0,6 кг/т та одним із рекомендованих регуляторів росту рослин.

Знезаражування насіння від інфекції проводять також біопрепаратами: Бактофіт (3 кг/т); Планриз БТ (1–2 л/т); Сабрекс (0,87 г/100 кг); Спектрал (250 мл/100 кг); Спектрал Дуо (250 мл/100 кг) та ін.

Проти грунтових та наземних шкідників сходів, які у разі пошкодження рослин сприяють зараженню їх кореневими і стебловими гнилями, у робочий розчин добавляють один із інсектицидних системних препаратів на основі діючих речовин: біфентрину (Семафор 20 ST, 2,0–2,5 л/т), імідаклоприду (Гаучо 70 WS, 28 кг/т, та аналогами); імідаклоприду + біфентрину (Антихрущ, 3,0–5,0 л/т, та аналогами), клотіанідину (Пончо FS 600, 3,5 л/т ); тіаметоксаму (Круїзер 350 FS,  6,0–9,0 кг/т; Круїзер 600 FS, 4,5 л/т, та аналогами); тіаметоксаму + тефлутрину, (Форс Зеа 280 FS, 5,0–6,0 л/т); фіпронілу (Космос 250, 6,5 л/т або 0,035 л/п.о.), або біопрепарату Фабіліс (250 мл/100 кг).

Зволожене протруєння або інкрустацію насіння кукурудзи, як правило, проводять централізовано на насіннєвих заводах, де попередньо відбирають, сушать, обмолочують качани, сортують і калібрують.

Сіяти кукурудзу слід в оптимальні строки за стійкої середньодобової температури грунту на глибині загортання насіння 10…12°С. Сівба кукурудзи в прохолодний грунт затримує появу сходів, іноді насіння перебуває в грунті до 30 діб й інтенсивно уражується збудниками пліснявіння, а проростки — кореневими і стебловими гнилями. На полях пізніх строків сівби зростає ураження рослин сажковими хворобами кукурудзи, іржею, нігроспорозом, пліснявінням насіння в качанах до збирання врожаю і під час його зберігання.

Від глибини загортання насіння залежить його схожість, рівномірність появи сходів, інтенсивний ріст рослин у початковій стадії вегетації. Глибоке загортання насіння сприяє його ураженню пліснявінням, кореневими і стебловими гнилями, пошкодженню дротяниками.

Ураженість кукурудзи більшістю хвороб залежить від густоти стояння рослин. Оптимальна густота стояння рослин нових гібридів кукурудзи зазвичай паспортизується селекціонерами, як і інші елементи сортової агротехніки. Слід пам’ятати, що в більш загущених посівах зростає кількість полеглих рослин, що спричинює розвиток хвороб кукурудзи, кореневих і стеблових гнилей; спостерігається гірше визрівання насіння в качанах, що призводить до його зараження пліснявінням.

Після сівби слід здійснювати комплекс агротехнічних заходів, які сприяють швидкому проростанню насіння і кращому розвитку рослин кукурудзи: досходове і післясходове боронування. У районах з недостатнім зволоженням після висіву кукурудзи рекомендується проводити коткування кільчасто-шпоровими котками, що покращує проростання насіння, стримує розвиток пліснявіння й ураження збудниками пухирчастої сажки, кореневих і стеблових гнилей.

За період вегетації насіннєвої кукурудзи необхідно провести одне-два фітопрочищення з видаленням і знищенням рослин, уражених хворобою кукурудзи білою, сірою, фузаріозною, вугільною та бактеріальною гнилями. Проти бурої плямистості ефективним заходом є позакореневе підживлення рослин мікроелементами: 0,5%-м розчином сірчанокислого цинку або йодистого калію.

У разі прогнозу інтенсивного розвитку іржі, гельмінтоспоріозу, фузаріозу у фазі викидання волоті — молочна стиглість зерна насіннєві посіви обприскують одним із фунгіцидів на основі діючих речовин: піраклостробіну (Ретенго, 0,5 л/га); піраклостробіну + епоксіконазолу (Абакус, 1,5–1,75 л/га); пікосістробіну + ципроконазолу (Аканто плюс 28, 0,75–1,0 л/га), тебуконазолу + трифлоксістробіну (Коронет 300 SC, 0,6–0,8 л/га).

 

І.Марков, канд.біол.наук, професор, НУБіП УКраїни

Інтерв'ю
 Стручков
В Україні практично відсутнє власне виробництво ЗЗР. Попит на цю продукцію задовольняється завдяки імпорту. Економічна криза спричинила збільшення фальсифікату засобів захисту рослин. 
координатор проекту "Купуймо разом!" Томаш Будзяк
Сільське господарство відноситься до тих галузей, де об'єднання може принести до значного підвищення конкурентноздатності. За ініціативи найбільшої в Польщі гастрономічної закупівельної групи Horeca GGZ в Україні буде створена вітчизняна... Подробнее

1
0