Спецможливості
Технології

Хвороби сої: діагностика, особливості розвитку та заходи захисту

12.12.2013
5986
Хвороби сої: діагностика, особливості розвитку та заходи захисту фото, ілюстрація

Останніми роками в Україні відбувається динамічне зростання посівних площ сої. Відповідно, збільшується частка цієї культури в сівозміні. Водночас зростає масове накопичення інфекційного матеріалу багатьох фітопатогенів, що можуть спричинювати спалахи низки хвороб. Останні не тільки призводять до значного недобору врожаю, але й погіршують його якість. У такій ситуації важливою є оперативна фітосанітарна оцінка посівів, на основі якої за потреби проводять кардинальні захисні заходи. Тож для максимально ефективного використання агротехнічних заходів важливо знати біологічні та екологічні особливості збудників захворювань.

М. Кирик, д-р біол. наук,

М. Піковський, канд. біол. наук,
Ю. Таранухо, канд. біол. наук,
С. Лич, наук. співробітник,
НУБіП України

Фузаріоз
Хвороба сої виникає у посівах щорічно в усіх грунтово-кліматичних зонах України. Проявляється на рослинах сої протягом усього вегетаційного періоду. Для її діагностики (хвороби сої) потрібно викопати рослини, ретельно відмити кореневу систему, провести візуальний огляд, а за потреби, застосовуючи біологічний метод, спровокувати формування спороношення та провести його мікроскопічний аналіз. Водночас слід враховувати мінливість симптомів захворювання сої, що зумовлено різними чинниками: видовим складом збудників та їхніми патогенними властивостями, екологічними умовами, джерелами інфекції тощо. Фузаріоз сої проявляється у вигляді загнивання насіння під час його проростання, кореневої гнилі, некрозу сім’ядоль, загибелі точки росту, в’янення рослин, плямистості листків, загнивання стебел, бобів і насіння.
Ураження ( захворювання) сходів рослин може бути наслідком нерівномірного потовщення та деформації проростків, появи на кореневій системі коричневих некротичних плям, а на сім’ядолях у вологу погоду — глибоких бурих виразок із рожевим нальотом і такого самого кольору подушечками. Прояв хвороби сої на молодих рослинах спричинює їхнє випадання.
Надалі, у період бутонізації і на початку утворення бобів, симптоми фузаріозу сої змінюються. Зокрема, хвороба може призводити до пожовтіння, засихання й опадання листків; стебло біля кореневої шийки набуває темно-коричневого забарвлення, і вся рослина в’яне. Вологої погоди біля основи стебел з’являються оранжево-рожеві подушечки. На поперечному зрізі стебла та кореня хворих рослин можна спостерігати побуріння провідних судин.
У разі прояву фузаріозу сої на бобах їхні стулки знебарвлюються. Однак типові симптоми хвороби сої спостерігають за підвищеної вологості у вигляді блідо-рожевої грибниці патогену на уражених ділянках бобу. Зерно при цьому плюскле, зморшкувате, часто вкрите білуватим нальотом. Його посівні якості погіршуються або цілком втрачаються.
Збудниками хвороби сої є гриби роду Fusarium Link. Це грунтові міксоміцети, які у життєвому циклі формують різні морфологічні структури, що забезпечують їхнє розмноження, поширення та збереження за несприятливих умов. Видовий склад цих патогенів на сої залежить від грунтово-екологічних умов, фази росту та розвитку рослин тощо.
Паразитична спеціалізація грибів роду Fusarium поширюється на багато культурних та дикорослих рослин. Передумовою для їхнього ураження є ослаблення рослин різними стресовими чинниками (перепадами температури та вологості грунту, порушенням агротехніки тощо).
Осіннього та зимового періодів збудник фузаріозу( хвороба сої) зберігається в грунті на рослинних рештках (де може відбуватись їхній ріст, розвиток і масове накопичення інокулюму). Інфікованим також може бути насіння, в якому міститься грибниця.
Септоріоз
Хвороба сої проявляється на всіх надземних органах рослин протягом усього вегетаційного періоду. Виникає щорічно. Діагностувати її можна візуально та за допомогою мікроскопічного аналізу спороношення патогену. На уражених сім’ядолях утворюються округлі червоно-коричневі плями діаметром до 10 мм із численними дрібними чорними крапками — пікнідами. Надалі симптоми хвороби сої спочатку з’являються на нижніх, а потім на верхніх листках, стеблах у вигляді червонувато-бурих, кутастих (обмежених жилками) плям діаметром від 1 до 5 мм, у межах яких формуються пікніди патогену. Останні візуально проглядають нечітко. Тканина навколо уражених ділянок хлоротична. Сильний розвиток хвороби на листках призводить до їхнього передчасного опадання, що спричинює недорозвиненість бобів.
Діагностичні ознаки хвороби сої на бобах мають вигляд дрібних, дещо кутастих опуклих плям завдовжки до 4 мм. Спочатку плями рожеві, а згодом набувають майже чорного кольору. На них також з’являються дрібні чорні пікніди патогену.
Збудником хвороби є гриб Septoria glycines T. Hemmi. Протягом вегетаційного періоду він поширюється пікноспорами, багаторазово інфікуючи рослини.
Септоріоз інтенсивно розвивається у вологу погоду за температури 24…28°С та вологості повітря понад 90%. Інкубаційний період становить 7–10 днів.
Зимує гриб на уражених рештках рослин у формі пікнід. Інфікованим також може бути насіння.
Біла гниль
Хвороба проявляється на всіх надземних органах рослин. Сильне її поширення ми спостерігали під час вегетації рослин у 2011 р. Знаючи всі можливі симптоми прояву хвороби сої, на різних етапах патологічного процесу діагностувати її можна візуально. Перші ознаки білої гнилі сої було виявлено в період утворення та наливання бобів (кінець липня — початок серпня). Уражувались стебла (частіше у нижній частині та в районі кореневої шийки), бічні пагони (у місцях їхнього прикріплення до стебел), боби та насіння, черешки листків та листкові пластинки. Найпоширенішою була стеблова форма прояву хвороби.
Початок патологічного процесу на стеблах характеризується набуттям ураженою ділянкою брудно-зеленого забарвлення та її насиченням вологою. У подальшому, за підвищеної вологості повітря, відбувається утворення на поверхні хворих тканин білої ватоподібної грибниці, яка інтенсивно поширюється стеблом угору та вниз від місця первинного формування.
У подальшому на стеблах у межах росту грибниці починають формуватись склероції. На початкових етапах вони мають вигляд округлих, білого забарвлення ущільнень, які поступово стають жовто-сірими, темніють, а після дозрівання набувають чорного відтінку. Міцелій гриба також проникає усередину стебла, де з часом формує склероції. Форма та розміри останніх досить різноманітні. Так, склероції, що сформувались на поверхні стебел, частіше округлої форми, випуклі, а у разі зростання між собою набувають витягнутої та неправильної конфігурації; ті з них, що утворилися всередині стебел, — видовжені.
За сприятливих для хвороби умов грибниця її збудника окільцьовує стебла, викликаючи руйнування та загнивання серцевини і паренхімної тканини. Водночас залишаються незруйнованими судинно-волокнисті пучки. Стебла сої можуть надламуватись та розмочалюватись. Хворі рослини візуально вирізняються на фоні здорових хлоротичним відтінком вегетативної маси. З часом вони стають пригніченими, до кінця вегетації можуть в’янути і гинути (засихати).
Згідно з нашими спостереженнями, сильний розвиток хвороби на стеблі здебільшого зумовлює поширення грибниці патогену й на боби. Останні в різному ступені вкриваються білим ватоподібним міцелієм, який проникає й усередину бобів, інфікує насіння та заповнює міжнасіннєві простори. Розвиток грибниці на поверхні та всередині бобів супроводжується формуванням склероціїв.
У кінці вегетації сої уражена частина рослин знебарвлюється та підсихає, а більшість склероціїв, що сформувалися на її поверхні, опадають на поверхню грунту, стебла розмочалюються.
Склероції, що містяться всередині уражених органів, потрапляють під час збирання врожаю в насіннєвий матеріал. Їх можна виявити серед насіння під час його візуального аналізу.
Шкідливість хвороби сої полягає у передчасній загибелі рослин, зниженні врожайності та погіршенні якості насіння.
Збудником хвороби є гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary. Його склероції після перезимівлі можуть проростати двома способами: міцеліально та із формуванням сумчастого спороношення, — що забезпечує масове продукування інфекційного матеріалу.
Гриб є поліфагом — уражує багато зернобобових, технічних, овочевих культур та різні види бур’янів.
Біла гниль сої масово проявляється за випадання частих атмосферних опадів та високої вологості повітря.
Зимує патоген у грунті, в формі склероціїв, котрі зберігають життєздатність до восьми років. Вони також можуть бути в якості домішок серед насіннєвого матеріалу. В ураженому насінні міститься грибниця патогену.
Сіра гниль
Нами встановлено, що сіра гниль проявляється на сої, починаючи із фази цвітіння. Уражуються стебла, листки, боби та насіння. В окремих випадках ураженою може бути вся рослина ( хвороба сої).
На стеблах патологічний процес характеризується появою бурої розпливчастої плями, яка швидко збільшується у розмірах та окільцьовує уражений орган. Поряд із цим, на уражених ділянках починає формуватися густий сірий наліт. Хвороба прогресує, поширюючись стеблом униз та вгору від місця первинного зараження. Інфікована рослина в’яне та засихає.
Ураження ( хвороба) рослин сої сірою гниллю в період цвітіння призводить до її загибелі. Боби в такому разі не формуються.
Інфікування бобів сої сірою гниллю було відмічено за ураження стебла, на якому вони кріпляться. Хворі боби частково або повністю вкривалися сірим нальотом. Насіння, уражене в сильному ступені, стає плюсклим, втрачає природний блиск.
Збудником хвороби сої є гриб Botrytis cinerea Pers., що паразитує на багатьох рослинах із різних ботанічних родин. В умовах України епіфітотії сірої гнилі ми спостерігали на соняшнику, ріпаку, горосі, нуті, багатьох овочевих та ягідних культурах.
Для інтенсивного ураження рослин збудником сірої гнилі необхідна висока вологість повітря та наявність атмосферних опадів. Згідно з результатами наших досліджень, сіра гниль сої мала значне поширення у багатьох регіонах України під час вегетаційного періоду 2011 р.
Джерелом інфекції є склероції гриба, що формуються на уражених рештках рослин. За інфікування насіння усередині нього формується грибниця патогену.

Фомопсис
Останніми роками хвороба сої може набути значного поширення в різних регіонах України. Уражуються всі надземні органи рослин. Захворювання проявляється у вигляді гнилі насіння, плямистостей на сім’ядолях, стеблах та листках.
Згідно із результатами наших досліджень, симптоми захворювання сої відмічено на початку формування бобів. У нижній частині уражених стебел утворювались червоно-коричневі плями, які з часом збільшувались у розмірах та поширювались угору стеблом, окільцьовуючи його. Таке явище супроводжувалося відставанням хворих рослин сої у рості та поступовим засиханням, призупиненням розвитку бобів. Під час візуальної діагностики хвороби слід враховувати, що уражені ділянки можуть знебарвлюватися. Водночас характерною діагностичною ознакою захворювання сої є формування на уражених тканинах великої кількості чорних крапок — пікнід патогену.
У разі ураження бобів вони розтріскуються, насіння в них формується плюскле та зморшкувате.
Збудником хвороби є гриб Phomopsis sojae Lehm. (сумчаста стадія — Diaporthe phaseolorum (Cooke & Ellis) Sacc.), який під час вегетації поширюється пікноспорами.
Розвитку хвороби сої сприяє висока вологість повітря та температура в діапазоні 20…25°С.
Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки з пікнідами. У хворому насінні міститься грибниця патогену.
Аскохітоз
Хвороба сої проявляється на всіх надземних органах рослин : сім’ядолях, листках, стеблах, бобах і насінні. Рослини уражуються від початку появи сходів до збирання врожаю. Діагностувати захворювання доцільно шляхом мікроскопічного аналізу спороношення патогену.
На уражених сім’ядолях утворюються темно-коричневі плями і виразки з темною облямівкою. Симптоми хвороби сої на листках характеризуються появою округлих, до 10 мм у діаметрі, сіруватих плям із бурою облямівкою. Їхня конфігурація може змінюватися шляхом злиття уражених ділянок. Характерною діагностичною ознакою хвороби є формування з верхнього боку листкової пластинки концентричних кіл у вигляді великої кількості бурих крапок — пікнід патогену. Нерідко уражені ділянки листка випадають, а залишається тільки облямівка.
Ураження стебел сої спричинює білястість відмерлої тканини, яка розщеплюється на поздовжні смуги. Стулки бобів робляться білуватими, трухлявіють. На них формується велика кількість темно-бурих пікнід. В уражених бобах зерно або не утворюється, або формується плюсклим, дрібним та трухлявим.
Загалом аскохітоз може бути причиною зниження схожості насіння, випадання сходів і дорослих рослин, зменшення асиміляційної поверхні листя. У кінцевому результаті це супроводжується зниженням врожаю і погіршенням його якості.
Збудником хвороби є гриб Ascochyta sojaecola Abr.
Хвороба сої прогресує за підвищеної вологості повітря, наявності атмосферних опадів і температури повітря в діапазоні 20…24°С.
У міжвегетаційний період гриб зберігається в уражених рештках рослин у вигляді пікнід, а в інфікованому насінні — у вигляді міцелію.
Церкоспороз
Хвороба сої проявляється протягом усього вегетаційного періоду на всіх надземних органах рослин. Для її точної діагностики доцільно проводити мікроскопічний аналіз спороношення патогену.
На сім’ядолях симптоми захворювання характеризуються появою коричневих поверхневих плям або виразок із вузькою темно-бурою облямівкою. На поверхні уражених ділянок формується темно-сірий наліт, що являє собою спороношення патогену.
На листкових пластинках хвороба проявляється у вигляді попелясто-сірих плям діаметром 3–6 мм із темно-коричневою облямівкою. Темно-сірий наліт формується у місцях плям із нижнього боку листків. На стеблах плями видовжені, вдавлені, спочатку червонуваті, із сіруватим центром і коричневою облямівкою, здебільшого без нальоту. На стулках бобів сої з’являються вдавлені округлі плями бурого кольору з коричневою облямівкою, без утворення нальоту. У разі ураження насіння сої на ньому утворюються плями неправильно-округлої форми, опуклі, штрихуваті, з добре помітним обідком без нальоту.
Інтенсивний розвиток хвороби може знижувати врожайність культури, при цьому погіршується якість насіння.
Збудником хвороби є гриб Cercоspora sojina Нага. Під час вегетації рослин він поширюється конідіями. Гриб є вузькоспеціалізованим та уражує тільки сою.
Інкубаційний період хвороби становить 6–12 діб. Інтенсивному зараженню рослин сприяє тепла погода із вологістю повітря 90–100%. Зниження температури до 10°С та її підвищення понад 30°С разом із вологістю повітря, нижчою за 80%, — уповільнюють розвиток хвороби.
Джерелом інфекції є уражені післязбиральні рослинні рештки, в яких патоген зберігається грибницею, а також інфіковане насіння.
Бактеріальний опік
Захворювання сої проявляється на молодих і дорослих рослинах. Патоген уражує всі надземні частини сої. На сім’ядолях виникають сіро-коричневі маслянисті плями, які з часом засихають. На листках симптоми хвороби з’являються спочатку з верхнього боку у вигляді дрібних, кутастих, темних, прозорих плям, оточених жовтою тканиною, а на нижньому боці у вологу погоду виникають крапельки слизу, які за підсихання набувають форми блискучих лусочок. За інтенсивного розвитку хвороби плями часто зливаються й нерідко охоплюють половину листка, набувають темно-коричневого і чорного кольорів. Відбувається випадання тканини у місцях ураження. На черешках листків і стеблах за бактеріального опіку утворюються чорні смуги різного розміру, а на бобах — розпливчасті, маслянисті, світло-коричневі мокрі плями. Зерна у таких бобах сої недорозвинені, із зморшкуватою оболонкою.
Шкідливість хвороби сої полягає у загибелі сильно уражених сходів і дорослих рослин. Передчасне опадання листя зумовлює зменшення асиміляційної поверхні та зниження продуктивності рослин. Уражене насіння втрачає схожість або має низькі посівні якості.
Збудниками хвороби є бактерії Pseudomonas syringae pv.glycinea (Coerper) Youngetal.
Розвиткові бактеріального опіку сприяє температура повітря 25…30°С та висока вологість повітря. Масове поширення інфекції відбувається за дощової погоди і сильного вітру. Пошкодження рослин градом підвищує їхню уражуваність патогеном.
Бактерії зберігаються на насінні і в рештках уражених рослин.
Вірусні хвороби
Жовта мозаїка. Хвороба розвивається в усіх районах вирощування сої. Захворювання проявляється у вигляді жовто-зеленої крапчастості поверхні листка або смуг, що утворюються вздовж листкових жилок. Із часом крапчастість та смуги жовтіють і буріють. Жовта мозаїка не викликає деформації листків.
Шкідливість хвороби сої виражається у зниженні продуктивності рослин і погіршенні якості насіння. Її збудником є вірус жовтої мозаїки квасолі Bean yellow mosaic virus. Він уражує всі бобові, із насінням не передається. Місцем резервації вірусу є багаторічні бобові трави. Патоген переносять попелиці.
Зморшкувата мозаїка. Початковими симптомами хвороби сої є посвітління жилок листя, яке згодом робиться зморшкуватим, між жилками з’являються темно-зелені здуття, утворювані внаслідок проліферації пластини. Ці здуття часто розкидані по всій поверхні листка або розміщені по боках хворих жилок.
На дорослих рослинах сої хвороба спричинює посвітління жилок листків та скручування їхніх країв донизу, а верхівок — угору. Листки робляться крихкими. Хворі рослини погано ростуть, формують менше бобів. Останні нерідко зігнуті у вигляді серпа, блискучі, не опущені, особливо у жовтозерних сортів, часто мають строкату пігментацію.
Типові симптоми хвороби сої проявляються за температури 18…20°С. Водночас температура понад 28…30°С призводить до пригнічення ознак захворювання.
Збудником хвороби є вірус Bean wrinkle mosaic virus. Він уражує тільки сою. Передається інокуляцією, багатьма видами попелиць і з насінням.
Основні заходи щодо обмеження розвитку хвороб сої
Впровадження у виробництво стійких проти хвороб сортів сої .
Дотримання науково обгрунтованих сівозмін, у яких передбачено висівати насіння сої на тому самому полі через три-чотири роки. Кращими попередниками з точки зору фітопатологічного стану є зернові культури.
Використання для сівби кондиційного насіння, що пройшло фітопатологічну експертизу і відповідає вимогам ДСТУ та оброблене дозволеним протруйником. Насіння також обробляють біопрепаратами, що забезпечують фіксацію атмосферного азоту.
Добрива вносять відповідно до результатів агрохімічного аналізу грунту.
Сівба сої в оптимальні строки, коли грунт на глибині загортання насіння прогрівся до температури 10°С і вище. Висівання насіння сої у непрогрітий грунт може спричинювати масове його пліснявіння та як наслідок — зрідження сходів культури.
Під час вегетації рослин сої проводять заходи щодо контролю бур’янів (багато з них можуть бути резерваторами інфекції), а також шкідників (можливих переносників фітопатогенних вірусів). Що стосується фітопатогенних об’єктів, то їхній видовий склад щороку суттєво різниться залежно від грунтово-кліматичних умов, сорту, агротехніки культури та ін. Наприклад, плямистості листя у різному ступені розвиваються практично щорічно. У роки з надлишковим зволоженням сильно прогресують сіра та біла гнилі (хвороби сої). Тому слід систематично здійснювати моніторинг сої щодо її ураження хворобами та з урахуванням прогнозу їхнього розвитку приймати рішення щодо проведення заходів захисту. На сьогодні для використання на сої в Україні зареєстровано широкий асортимент фунгіцидів різного спектра дії (Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. — К.: «Юнівест медіа», 2012 р.; Доповнення до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні — К.: «Юнівест медіа», 2013 р.).   
Важливе значення також має передзбиральна десикація рослин сої, що прискорює збирання врожаю (особливо за несприятливих умов), а також призупиняє ураження насіння різними патогенами.
Після збирання врожаю сої своєчасно та якісно проводять обробіток грунту з метою знищення джерел інфекції.
Особливу увагу слід приділяти насіннєвим посівам сої. Зокрема, у фазі бутонізації потрібно проводити противірусне прополювання рослин сої, також вчасно здійснювати відповідні заходи боротьби проти шкідливих організмів. Збирати врожай слід в оптимальні строки. Затримання цього процесу, особливо у вологі періоди, призводить до масового ураження насіння різними грибами. Дуже важливо очищати та калібрувати насіння сої, а також доводити його до кондиційної вологості, інакше воно стає сприятливим субстратом для розвитку пліснявих грибів.

Інтерв'ю
Аграрний союз України — громадська організація, яка об’єднує сільгоспвиробників. Переважно — «середняків» із земельним банком від 1000 до 3000 га. Вона, як і низка інших об’єднань сільгоспвиробників, виступила з різкою критикою тієї моделі... Подробнее
Керівник агрохімічної лабораторії з дослідження ґрунтів університету Міссурі-Дельта-Центр Девід Данн
Майбутня урожайність приблизно на 60% залежить саме від родючості ґрунту. Визначити, яких елементів бракує, а яких забагато, допоможе аналіз ґрунту. США як один із світових лідерів у вирощуванні зернових та бобових накопичили великий... Подробнее

1
0