Спецможливості
Техніка та обладнання

Го­ло­вне — ба­жан­ня пра­цю­ва­ти, а мож­ли­вості знай­дуть­ся

17.12.2015
1413
Го­ло­вне — ба­жан­ня пра­цю­ва­ти,  а мож­ли­вості знай­дуть­ся  фото, ілюстрація

Кож­на лю­ди­на завжди за­дається цілком логічним пи­тан­ням, як от­ри­ма­ти мак­си­маль­ну ви­го­ду за мінімаль­них ви­т­рат. І аг­рарії, яс­на річ, — не ви­ня­ток.

Кож­на лю­ди­на завжди за­дається цілком логічним пи­тан­ням, як от­ри­ма­ти мак­си­маль­ну ви­го­ду за мінімаль­них ви­т­рат. І аг­рарії, яс­на річ, — не ви­ня­ток.

А. Сухина
a.sukhina@univest-media.com

Су­час­ний технічний парк та тех­но­логічний су­провід для ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур фер­мерсь­ких гос­по­дарств уже прак­тич­но «відшліфо­ва­ний» до мак­си­му­му. І гос­по­дар­ст­во у будь-яко­му разі от­ри­мує бо­дай якийсь при­бу­ток, па­ра­лель­но за­без­пе­чу­ю­чи ро­бо­чи­ми місця­ми де­сят­ки пра­цівників, підтри­му­ю­чи місце­ву ін­фра­­с­т­рук­ту­ру та по­пов­ню­ю­чи рай­он­ний бю­д­жет.
Про­те амбітним і ціле­с­пря­мо­ва­ним лю­дям не си­дить­ся на місці — во­ни завжди праг­нуть більшо­го і став­лять собі за ме­ту ви­го­тов­лен­ня кон­ку­рент­ної про­дукції із ви­со­кою рен­та­бельністю ви­роб­ництва. То­му ос­нов­не за­вдан­ня та­ких підприємств — це змен­шен­ня ви­т­рат на оди­ни­цю ви­роб­ле­ної про­дукції. Як до­сяг­ти цьо­го в су­час­них умо­вах, ми дізнаємось із прак­тич­но­го досвіду ФГ «Степ», що на Чер­ка­щині.
«Сьо­годні всі аг­рарії націлені на оп­тимізацію всіх ви­роб­ни­чих про­цесів у гос­по­дарстві за­для підви­щен­ня еко­номічних по­каз­ників, — роз­по­чи­нає роз­мо­ву керівник цьо­го гос­по­дар­ст­ва Олек­сандр Сто­ро­жук. — Про­те й еко­номія має бу­ти ро­зум­ною, то­му що ко­го-ко­го, а зем­лю не об­ду­риш».
Сьо­годні ФГ «Степ» об­роб­ляє
2 тис. га землі у Жашківсько­му рай­оні і за ук­раїнськи­ми мірка­ми є не­ве­ли­ким гос­по­дар­ст­вом. Уже впро­довж три­ва­ло­го ча­су тут  ви­ко­ри­с­то­ву­ють су­час­ну ви­со­ко­про­дук­тив­ну техніку, якісні та ефек­тивні ЗЗР та насіння. «Після то­го, як ми оно­ви­ли МТП гос­по­дар­ст­ва, ефек­тивність ро­бо­ти знач­но підви­щи­лась», — зга­дує керівник. Про­те сьо­го­ден­ня ви­су­ває нові ви­мо­ги що­до ве­ден­ня ефек­тив­но­го гос­по­да­рю­ван­ня. Це спо­ну­кає до по­шу­ку до­дат­ко­вих шляхів еко­номії, ад­же сьо­годнішні ціни на ви­т­ратні ма­теріали, до­б­ри­ва, паливо «дик­ту­ють» свої умо­ви ве­ден­ня ро­бо­ти. Еко­но­ми­ти  на до­б­ри­вах,  змен­шу­ю­чи ре­ко­мен­до­вані до­зи, так  са­мо як і на за­сто­су­ванні якісних насіння та ЗЗР — та­ку мож­ливість у гос­по­дарстві навіть не роз­гля­да­ли. І по­яс­нен­ня тут, зви­чай­но, зайві. За­ли­ши­лись тільки дві, до­сить ва­гомі, статті ви­т­рат у ви­роб­ни­чо­му про­цесі, на яких ще мож­на якось зе­ко­но­ми­ти, — це об­робіток грун­ту та висів. І в гос­по­дарстві серй­оз­но за­ду­ма­ли­ся над по­тре­бою зміни тех­но­логії грун­то­об­робітку та пе­ре­хо­ду на менш ви­т­рат­ний і еко­номічно вигідніший...

Об­робіток грун­ту та висів — за один прохід
Сьо­годні для ро­бо­ти мож­на об­ра­ти декілька до­сить відо­мих тех­но­логій об­робітку грун­ту. У гос­по­дарстві «Степ» свій вибір зу­пи­ни­ли на сму­го­во­му об­робітку грун­ту, або стрип-тіллі, ад­же ця тех­но­логія поєднує тра­дицій­ний грун­тооб­робіток та висів у до­б­ре підго­то­ва­ний грунт. Про­те в ро­зумінні біль­шості пе­ресічних гро­ма­дян стрип-тілл — це, в пер­шу чер­гу, ви­ко­ри­с­тан­ня ви­со­ко­точ­ної навігації. «Од­но­го ра­зу, відвіду­ю­чи Поль­щу, мій парт­нер за­про­по­ну­вав мені де­тальніше оз­най­о­ми­тись із англійською сівал­кою “Мзурі”, яка про­во­дить сму­го­вий об­робіток грун­ту вод­но­час із висіван­ням», — роз­повідає Олек­сандр Сто­ро­жук. (Вар­то за­зна­чи­ти,  що сівал­ка на сьо­годні має змо­гу висіва­ти всі відомі зер­нові та технічні куль­ту­ри, в то­му числі й со­няш­ник, ку­ку­руд­зу, бу­ря­ки.)

Прак­ти­ка ви­ко­ри­с­тан­ня
аг­ре­га­ту
Усі тех­но­логічні про­це­си,  які ви­ко­нує аг­ре­гат, та еко­номіку йо­го ви­ко­ри­с­тан­ня для кра­щої на­оч­ності  гос­по­дар роз­пи­сав  для нас на листі фор­ма­ту А4.
Тех­но­логія ви­ко­ри­с­тан­ня сівал­ки пе­ред­ба­чає нарізан­ня смуг з од­но­ча­сним висіван­ням у них не­обхідної куль­ту­ри без будь-яких по­пе­редніх об­робітків грун­ту. Ос­нов­на ви­мо­га — за­без­пе­чи­ти шар мульчі на полі, який має бу­ти іде­аль­но роз­поділе­ний грун­то­вою по­верх­нею  і скла­да­ти­ся із якісно подрібне­них по­жнив­них ре­ш­ток. Про­те у гос­по­дарстві де­що вдо­с­ко­на­ли­ли цю тех­но­логію:  після зби­ран­ня ос­нов­ної куль­ту­ри на по­ле «за­пу­с­ка­ють» важ­ку пру­жин­ну бо­ро­ну, яка за­без­пе­чує рівномірне роз­поділен­ня рос­лин­них ре­ш­ток. При­чо­му гек­тар­на ви­т­ра­та палива на про­ве­ден­ня цієї опе­рації становить 500 г,  що не­суттєво впли­ває на йо­го еко­номічні по­каз­ни­ки. До то­го ж еко­номія, як го­во­рить пан Олек­сандр, по­ля­гає в то­му, що за один прохід аг­ре­гат ви­ко­нує низ­ку тех­но­логічно не­обхідних робіт, а са­ме: ос­нов­ний об­робіток грун­ту, вне­сен­ня міне­раль­них до­б­рив, висіван­ня і при­ко­чу­ван­ня посіву.
«От, на­при­клад, вартість висіван­ня од­но­го гек­та­ра ріпа­ку цьо­го ро­ку ста­но­вить близь­ко 1200 грн (лу­щен­ня, оран­ка, дві куль­ти­вації, висів і при­ко­чу­ван­ня), а за ви­ко­ри­с­тан­ня  “Мзурі” — всьо­го ли­ше 250 грн/га (ви­т­ра­та палива ста­но­вить 15 л/га і 25 грн —  зар­пла­та опе­ра­то­рові техніки). Проте слід сказати, що дана технологія висівання передбачає також застосування гербіцидів суцільної дії на основі гліфосату. Це ще плюс 380 грн/га (вартість препарату та заробітна плата оператора). Тоб­то на од­но­му гек­тарі еко­но­мить­ся близь­ко 560 грн, що дорівнює 39 л ди­зель­но­го палива!» — за­хоп­ле­но ре­зю­мує пан Олек­сандр і про­во­дить «жир­ну» лінію на ли­ст­ку, відо­крем­лю­ю­чи пер­ший, най­важ­ливіший, пункт у своєму «спи­с­ку еко­номії».
На­ступ­ний тех­но­логічний мо­мент (і, як ви­я­ви­лось, дру­га стат­тя еко­номії) —  вне­сен­ня до­б­рив, на яких у гос­по­дарстві від по­чат­ку бу­ло виріше­но не еко­но­ми­ти. Про­те, як з’ясу­ва­ло­ся зго­дом, і тут без шко­ди для вро­жай­ності  (ба, навіть із її при­бав­кою!) мож­на-та­ки  зе­ко­но­ми­ти й на до­б­ри­вах.
«Під час вне­сен­ня до­б­рив під куль­ти­вацію нор­ма діамо­фо­с­ки ста­но­ви­ла 2  ц/га. Ми ж вно­си­мо 1 або  мак­си­мум 1,5 ц/га за­леж­но від ста­ну грун­ту. При цьо­му вро­жайність за­ли­шається на то­­­му са­мо­му рівні, що й за вне­сен­ня 2 ц/га. По­даль­ша тех­но­логія ви­ро­щу­ван­ня за­­ли­­­­шається  без змін. Та­ким чи­ном ми вже маємо еко­номію при­близ­но
0,5–1,0  ц/га. За сьо­годнішніх цін на до­б­ри­во — 14 тис. грн/т — це ще до­дат­ко­ва еко­номія 700–1400 грн/га», — керівник підво­дить ще од­ну лінію у своєму стра­тегічно­му плані еко­номії.
Спра­ва в то­му, що тех­но­логічно сівал­ка вно­сить міне­ральні до­б­ри­ва де­що ниж­че рівня розміщен­ня ви­­сіяно­го зер­на у ряд­ку. При цьо­му до­б­ри­ва вно­сять­ся рівномірно на всю гли­би­ну об­робітку грун­ту (25 см), тоб­то, так би мо­ви­ти,  «в стовпчик». А це, окрім то­го, що ми уни­каємо та­ко­го не­га­тив­но­го яви­ща, як «підпа­лю­ван­ня» ко­ренів, на­впа­ки, сприяє їхньо­му роз­вит­ку та кра­що­му про­ник­нен­ню у нижні ша­ри грун­ту, а та­кож рівномірно­му спо­жи­ван­ню до­б­рив рос­ли­на­ми впро­довж усієї ве­ге­тації куль­ту­ри. А роз­ви­не­на ко­ре­не­ва си­с­те­ма — це на­сам­пе­ред стійкість рос­лин до стре­су, пов’яза­но­го зі зміною по­год­но-кліма­тич­них умов, та­ких як по­су­ха, яка цьо­го ро­ку знач­но «підко­си­ла» більшість аг­ро­го­с­по­дарств.
Те­пер де­тальніше по­го­во­ри­мо про цьо­горічні умо­ви висіван­ня ріпа­ку та ози­мих. Більшість посівів в Україні пе­ре­бу­ва­ють у не­за­довільно­му стані. Че­рез відсутність дощів та брак во­ло­ги більшість аг­раріїв або зовсім не от­ри­ма­ли схо­ди на ок­ре­мих по­лях, або ж посіви ха­рак­те­ри­зу­ють­ся  знач­ною нерівномірністю своєї по­яви на по­верхні грун­ту. А от ФГ «Степ» ця про­бле­ма вже не тур­бує, ад­же за­сто­су­ван­ня сму­го­во­го об­робітку — це на­сам­пе­ред збе­ре­жен­ня на­яв­ної у грунті во­ло­ги. І цьо­горічні посіви ріпа­ку в цьо­му гос­по­дарстві пе­ре­бу­ва­ють у відмінно­му стані.
Ще один ню­анс — ви­ко­ри­с­тан­ня аг­ре­га­ту «Мзурі». Після про­хо­ду цієї сівал­ки фор­мується не­звич­не для ук­раїнців по­ле з горб­ку­ва­тою по­верх­нею. Ви­со­та горбків ста­но­вить 15 см, тоб­то зер­но ук­ла­дається в ка­нав­ки між ни­ми. Та­кож потрібно до­да­ти, що на не­об­роб­ле­них сму­гах ще за­ли­шається стер­ня зав­виш­ки 15–20 см та то­в­стий шар мульчі. Що це дає? В пер­шу чер­гу — це за­хист сходів від не­спри­ят­ли­вих по­год­них умов. «Пер­ший сніг не ле­тить у лісо­сму­гу, а ут­ри­мується на полі — за­ля­гає в ям­ку і надійно вкри­ває ко­ре­не­ву си­с­те­му. Та­кож по­жнивні решт­ки, які за­ли­ши­лись у міжряд­дях, спри­я­ють кра­що­му за­три­ман­ню зи­мо­вих опадів — сніг ля­гає тов­щим ша­ром. А як­що снігу не­має, то гор­би та по­жнивні решт­ки слу­гу­ють рос­ли­нам за­хи­с­том від вітру. Пер­ший дощ — і вся во­да стікає із горбів до ко­ренів. По­су­ха — муль­ча надійно за­хи­щає зем­лю від со­няч­них про­менів та ви­па­ро­ву­ван­ня. І про­б­ле­ма пе­ре­зимівлі повністю відпа­дає», — підво­дить підсу­мок керівник.
Ще од­на, до­сить важ­ли­ва, тех­но­логічна особ­ливість — ши­ри­на міжрядь за висіву цією сівал­кою. Висіван­ня про­во­дить­ся із міжряд­дям 25 см між ан­кер­ни­ми сош­ни­ка­ми та 10 см —  між дво­ма ря­да­ми од­но­го ан­кер­но­го сош­ни­ка. За висіван­ня у та­кий спосіб пше­ниці у гос­по­дарстві от­ри­му­ють удвічі більшу ма­су 1000 зер­нин — це по­яс­нюється ге­не­тич­ним «ба­жан­ням» рос­ли­ни за­ли­ши­ти після се­бе «на­щадків». Спра­ва в то­му, що під час фор­му­ван­ня зер­на за за­гу­ще­них посівів ма­ла ймовірність то­го, що зер­но, яке ви­сип­леть­ся із ко­ло­са,  впа­де біля ма­те­ринсь­ко­го стеб­ла і про­ро­с­те. То­му в та­ко­му разі рос­ли­на фор­мує лег­ке зер­но — для то­го, щоб вітер заніс йо­го як­най­далі. На­томість за зрідже­них посівів рос­ли­на «ба­чить», що на­вко­ло неї вдо­с­таль місця для по­даль­шо­го відтво­рен­ня «по­том­ст­ва», і фор­мує мак­си­маль­но ви­пов­не­не зер­но. «От, на­при­клад, у нас після очи­щен­ня зер­на на “ну­ль­о­вих” ре­ше­тах для підго­тов­ки до висіву от­ри­ма­ли та­кий ре­зуль­тат: за нор­ми висіву  3,5 млн зер­нин на гек­тар ця “порція” пше­ниці у нас ва­жи­ла  260 кг (а в сусідів — 220),  а за 4,5 млн/га  во­на ста­но­ви­ла  280 кг», — го­во­рить пан Олек­сандр.
У жашківсько­му «Сте­пу» це вже дру­гий та­кий аг­ре­гат, при­дат­ний для тех­но­логії грун­то­об­робітку стрип-тілл.  Пер­шою ма­ши­ною бу­ла три­ме­т­ро­ва сівал­ка, яка, відпра­цю­вав­ши рік, бу­ла заміне­на на ана­логічну, про­те чо­ти­ри­ме­т­ро­ву. До речі, ця сівал­ка за­вдя­ки еко­номії ли­ше на ПММ і до­дат­ко­во за­роб­ле­ним ко­ш­там на на­данні по­слуг сусіднім гос­по­дар­ст­вам оку­пи­лась уже пер­шо­го ро­ку ек­сплу­а­тації. Так, що­ро­ку в гос­по­дарстві засіва­ють цим аг­ре­га­том близь­ко 1400 га і стільки ж во­на ро­бить «у наймі». Пла­та за орен­ду сівал­ки дорівнює роз­ра­хун­кам висіву, які влас­ник аг­ре­га­ту провів на ос­нові своєї прак­ти­ки її за­сто­су­ван­ня,  тоб­то 1200 грн. Здебільшо­го аг­ре­гат за­мов­ля­ють для висіван­ня ріпа­ку, ад­же йо­го ро­бо­та — га­рантія  стовідсот­ко­во­го от­ри­ман­ня сходів. До ек­с­т­ре­маль­но­го цьо­горічно­го висіван­ня  ріпа­ку — в су­ху зем­лю —  та­кож потрібно до­да­ти ще й сівбу ози­мих. Та по­при по­год­ний ек­с­т­рим, схо­ди на всіх по­лях гос­по­дар­ст­ва відмінні.
До­бо­ва про­дук­тивність аг­ре­га­ту ста­но­вить 50–80 га за­леж­но від фор­ми та розміру по­ля, ро­бо­ча швидкість — 12–15 км/год, хо­ча ним мож­на висіва­ти і на швид­кості 20 км/год. Різни­ця за по­каз­ни­ка­ми вро­жай­ності між цією сівал­кою та сівал­кою, яка про­во­дить висіван­ня за мінімаль­ної тех­но­логії об­робітку грун­ту, ста­но­вить: зер­но­вих — 500–800, сої, ріпа­ку —  200–400 кг/га.

Еко­ном­не опа­лен­ня
Еко­номія в гос­по­дарстві не закінчується тільки ви­ко­ри­с­тан­ням ефек­тив­но­го посівно­го ком­плек­су. Так, для опа­лен­ня гос­по­дарсь­ких приміщень: офісно­го, їдальні, май­стерні та се­ми­квар­тир­но­го бу­дин­ку для працівників — тут ви­ко­ри­с­то­ву­ють твер­до­па­лив­ний ко­тел, який пра­цює на со­ломі. За умо­ви, що тем­пе­ра­ту­ра на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща ста­но­вить -20°С, для їхньо­го опа­лен­ня потрібно ли­ше чо­ти­ри тю­ки со­ло­ми на день, вагою 350 кг кожен! По­ки ж на ву­лиці се­ред­ня теп­ло­ва тем­пе­ра­ту­ра — 5°С, ви­с­та­чає двох тюків на три дні. Пе­ре­важ­но у гос­по­дарстві ви­ко­ри­с­то­ву­ють для опа­лен­ня ріпа­ко­ву со­ло­му, ад­же за спа­лю­ван­ня во­на має більшу енер­ге­тич­ну цінність. На­при­клад, із досвіду гос­по­дар­ст­ва, пше­нич­ної со­ло­ми для цих по­треб потрібно у півто­ра ра­за більше.
І це — са­ме те рішен­ня, що не­обхідне для більшості об’єктів соціаль­но­го при­зна­чен­ня у регіонах, та­ких як шко­ли, лікарні, ди­тячі сад­ки, бідкається керівник. «Сьо­годні потрібно повністю пе­ре­ве­с­ти на ви­ко­ри­с­тан­ня со­ло­ми всі сільські та міські ко­­тельні. І це не про­бле­ма. Фер­мерські об’єднан­ня, я ду­маю, повністю го­тові взя­ти на се­бе ви­т­ра­ти на вста­нов­лен­ня та по­даль­ше об­слу­го­ву­ван­ня ко­тельні. Ад­же як­що че­рез по­га­не опа­лен­ня у селі за­кри­ють шко­лу, то на цьо­му на­се­ле­но­му пункті мож­на по­ста­ви­ти жир­ну крап­ку. Лю­ди це ро­зуміють і го­тові до співпраці. Потрібно ли­ше ба­жан­ня вла­ди на місцях хо­ча б по­спри­я­ти цьо­му про­це­су. Потім — ор­ганізу­ва­ти лю­дей, мається на увазі керівників гос­по­дарств, щоб на рай­он прид­ба­ти од­но­го —  мак­си­мум два про­дук­тивні пре­си для за­готівлі со­ло­ми. Са­мо­хідний чи фрон­таль­ний на­ван­та­жу­вач, ав­то­мобіль для пе­ре­ве­зен­ня та місце для скир­ту­ван­ня со­ло­ми сьо­годні є у всіх», — ділить­ся своїми дум­ка­ми  Олек­сандр.
Крім то­го, сьо­годні для оп­ла­ти то­го ж са­мо­го га­зу із бю­д­же­ту виділя­ють ко­ш­ти, ча­с­ти­ну яких мож­на спря­му­ва­ти на прид­бан­ня відповідно­го об­лад­нан­ня. Про­те із сьо­годнішніми чи­нов­ни­ка­ми, як го­во­рить пан Олек­сандр, ство­рю­ва­ти та ре­алізо­ву­ва­ти подібні про­ек­ти — це рівноз­нач­но роз­мові із вікном чи две­ри­ма. Во­ни не хо­чуть думати, пра­цю­ва­ти, зміню­ва­тись… Ніхто не хо­че ро­би­ти зай­вих рухів. На жаль, ду­же ма­ло в регіонах ініціатив­них, пер­спек­тив­них лю­дей, а як­що і є, то до уп­равління їх не до­пу­с­ка­ють. А сьо­годні чи­нов­ни­ки си­дять на своїх місцях і про­сто роз­поділя­ють (чи, мо­же, пра­виль­ніше — роз­ба­за­рю­ють?) дер­жавні ко­ш­ти.
А ще з ме­тою еко­номії гос­по­дар­ст­во пла­нує на­ступ­но­го ро­ку повністю відмо­ви­тись від ви­ко­ри­с­тан­ня зрідже­но­го га­зу для сушіння зер­но­вих і пе­рей­ти на ви­ко­ри­с­тан­ня де­рев­ної  ще­пи.

Інтерв'ю
Нещодавно в Україні з’явилася ще одна громадська організація, що декларує захист інтересів аграріїв — Всеукраїнське об’єднання власників землі. Ця громадська організація вирізняється на фоні цілої низки подібних тим, що ставить за мету... Подробнее
Керманичі вітчизняного АПК із високих трибун часто стверджують, як важливо розвивати малі й середні підприємства, сімейні ферми, запроваджувати переробку, та запевняють у всебічній підтримці таких виробників. Чи є підґрунтя в подібних... Подробнее

1
0