ГМО: боротьба з неіснуючим “демоном” триває?

Україна, принаймні на словах, проголосила курс на входження до Європейського Союзу. Тут не до сміху: ситуація є справді трагікомічною. Рішення в ЄС приймають за умови досягнення консенсусу, тобто лише за цілковитої згоди всіх країн. Це, як колись у польському сеймі кілька сотень років тому, коли якийсь шляхтич міг заблокувати прийняття рішення абсолютної більшості.

Так і тут: наприклад Греція, країна - повний банкрут, яку від цілковитого банкрутства вже ніщо не врятує, в якій відсутня хоч-якась більш-менш високотехнологічна індустрія, - блокує впровадження найбільш високорозвиненими членами ЄС найсучасніших технологій. Практично те саме стосується і Болгарії. Купка політиків, які керуються власними інтересами, з найвідсталіших і найбідніших країн ЄС стоїть на заваді технологічного прогресу цілого континенту.
Враховуючи домінуючу думку про те, що Європа як цивілізаційний проект досягла межі свого існування, виникає питання: а навіщо нам туди? В цьому сенсі наш мудрий народ створив прислів'я: "За компанію і циган повісився". Наприкінці травня найбільша щоденна шведська газета "Дагенс Нюхетер" надрукувала статтю на захист біотехнологій. Тобто політика нерішучості й невизначеності ЄС та невгамовна істерія щодо найновішої і найперспективнішої технології "дістала" вже навіть холоднокровних шведів.

Гучні голоси на захист ГМ-технологій
Європа стоїть осторонь решти світу, який упроваджує технологію генетично модифікованих культур (ГМ). Це перспективна, вигідна та екологічно чиста технологія, яка, з точки зору науки, поза всякими сумнівами, є нешкідливою. Вивчення нами цього питання - на замовлення групи експертів із дослідження навколишнього середовища Міністерства фінансів - показує, що європейські країни, марнуючи щороку 25 млрд євро, не використовують, наприклад, стійкі до гербіцидів олійний ріпак та цукрові буряки. ЄС бореться з неіснуючим "демоном", тоді як країни Азії, Південної Америки та Африки розвивають сучасні технології.
Ситуація в Європі є такою. З одного боку, в нас наявні перспективні, прибуткові, екологічно чисті технології для селекції рослин, які, з точки зору науки, не становлять жодної загрози. З іншого боку, - нормативна база, впливові лобістські групи і політична система, які трактують цю саму технологію як "винахід диявола".
Це означає цілковите протиріччя між наукою і політикою, між передовим досвідом і громадською думкою, між довірою і недовірою. Як пояснення часто згадують галасливе протекціоністське аграрне лобі, впливовий "зелений" рух з бізнес-ідеєю протистояння ГМ-культурам і роздратування, що декілька великих компаній мають монополію у селекції.
Але жодний із цих чинників не є унікальним для Європи. Тут ми маємо цілий комплекс імпотентної політичної системи з центром у Брюсселі, синдром "довгої лавки", лакейство перед гучними голосами, що пояснює, чому Європа, на відміну від решти світу, стоїть осторонь багатообіцяючої технології.
У цій статті мова йде лише про дві культури, які можна вирощувати в Швеції на великих площах: стійкі до гербіцидів олійний ріпак і цукрові буряки, - а також про картоплю, стійку до фітофторозу та бурої гнилі.

ГМ-технології: очевидні вигоди
У разі вирощування стійких до гербіцидів цукрових буряків урожайність зростає на 10-50%. Хоча при цьому вартість насіння зростає на 1600-1900 шведських крон (178-211 євро) на гектар, водночас скорочуються витрати на хімічні засоби захисту рослин із 1600 до 500 крон/га (відповідно, із 178 до 56 євро/га). Для країни в цілому це означає щорічний прибуток понад 90 млн крон (10 млн євро), або приблизно 14%  загальної вартості продукції. При цьому можна було б вивільнити близько 3000 га орних земель (8% нинішньої площі під цукровими буряками). Для ріпаку та картоплі ці цифри аналогічні, тому ми вважаємо, що загальний економічний ефект від впровадження всіх трьох культур становитиме 275 млн крон (30 млн євро) на рік і вивільнення 10 тисяч гектарів орних земель. Крім того, виникають екологічні вигоди від зниження використання пестицидів, зменшення проходів техніки та багато іншого.
Для Європи в цілому перехід на вирощування трьох зазначених ГМ-культур забезпечував би щорічний прибуток у 20 млрд крон (2,2 млрд євро) і вивільнення приблизно 645 тисяч гектарів. Навіть якщо ці культури не використовувати для харчових або кормових цілей, нові олійні культури можна було б використати, наприклад, для виробництва біопалива як альтернативи нафти. На площах, що вивільняться, можна було б отримати 300 тисяч тонн машинних олій, ринкова ціна яких становила б 4,5 млрд крон (500 млн євро) і стільки ж звичайної олії для виробництва, наприклад, біодизеля вартістю 1 млрд крон (110 млн євро). Макуху можна було б використати в системах місцевого опалювання (300 млн крон).
Але ці вигоди не реалізуються. ЄС вважає, що споживач має право знати, чи отриманий даний харчовий продукт із ГМ-культур (незрозуміло навіщо, оскільки будь-який ГМ-продукт, дозволений для використання, вже пройшов перевірку на безпечність). Більше того, різноманітні групи "за інтересами" мають право довільно самостійно забороняти без будь-якого наукового обгрунтування наявність ГМО у генетично немодифікованих продуктах, а потім апелювати до громадськості.
Тому ЄС запровадив повний набір правил, що стосуються умов культивування, походження і т.д., що призводить до зростання вартості всіх харчових продуктів на 10%, тоді як лише 25% покупців готові купляти цукор із ГМ-буряків. Унаслідок цього економічні вигоди скорочуються до одного відсотка від загальної вартості продукції. Те ж саме стосується ріпаку та картоплі. За таких мізерних вигод і непевної громадської думки цілком логічним є те, що в Європі практично не вирощують ГМ-культури. Внаслідок цього європейські країни щороку недоотримують 25 млрд крон, не рахуючи вже екологічні вигоди. Це відповідає сумі (за дво-тривідсоткової ставки) в 800-1250 млрд крон (89-139 млрд євро).
Більшої поразки освіченого суспільства ми не бачили з післявоєнних часів. І схоже, що в самому Брюсселі домінує повний хаос. Європейські наукові досягнення, в тому числі в сфері біотехнологій, є конкурентоспроможними. Одночасно фактично зберігається мораторій на впровадження однієї з цих найновіших технологій - біоінженерії, - хоча Єврокомісія сама визнала, що, за результатами досліджень безпеки ГМ-продуктів, на які було витрачено 300 млн євро, не виявлено жодного ризику для здоров'я людей та довкілля.
Європа стоїть і дивиться, як повз неї рухається цивілізаційний потяг, а її молоді вчені зосереджують свої зусилля в інших галузях. У своїх розрахунках ми навіть не намагалися оцінити втрати від цього. Але вони, ймовірно, величезні.
Створюються нові технології, такі як синтетична біологія. Зрозуміло, що вона не є настільки революційною, як називається: мова йде про створення бактерій зі специфічними властивостями для широкомасштабного виробництва біопалив або ліків. Але вже знову гучно б'ють на сполох організації, які живуть за рахунок медійного залякування суспільства, але не несуть жодної відповідальності за збитки, завдані їхніми діями.
Час вступити в боротьбу. Бо через кілька років ми знову муситимемо визнати, що ЄС витратила ресурси на боротьбу з неіснуючим "демоном", у той час як решта світу вклала ресурси у розвиток нової, екологічно безпечної, технології.

Турб'єрн Фагерстрьом,
старший радник і колишній заступник голови Шведського університету с.-г. наук
"Дагенс Нюхетер", 29.05.2011