Фумігація від А до Я

У карантинному знезараженні метод фумігації рослинної продукції, на жаль, є головною ланкою. Він дає обмежену можливість запобігати проникненню з імпортованою продукцією карантинних і некарантинних шкідників рослин і продуктів запасу, які надходять із зарубіжних країн і сприяють поширенню карантинних шкідників територією України.
Будь-яка технологія проведення знезараження починається з обстеження об'єкта на зараженість шкідниками.
Мета обстеження об'єктів на зараженість шкідниками - виявлення місць заселення й умов гніздування шкідливих організмів, установлення джерел і шляхів їхнього розселення для проведення профілактичних та винищувальних заходів. Як правило, таке обстеження проводить комісія, що складається з фахівців інспекції карантину рослин, територіальної Держсанепідслужби та фумігаційної компанії.
   Як правило, зараженість шкідниками виявляється в продуктах рослинного походження і продуктах їхньої переробки; також місцем поширення шкідників є приміщення сховищ, підприємств, лабораторій з відповідними технологічним, транспортним та іншим обладнанням і приладами; приміщення й устаткування потокових ліній для приймання, обробки і відвантаження; території підприємств; транспортні засоби; інвентар; мішки і брезенти та інше.
Зараженість об'єктів шкідниками і збудниками хвороб визначають оглядом їх і аналізом зразків, які відбирають із продукції, а також просипів, органічних решток тощо, зібраних у ході обстеження з різних місць приміщень. Зараженість незавантажених складів визначають шляхом огляду стін, підлоги, каркасів, дверей, плінтусів, приймальних пристроїв, нижніх і верхніх галерей, транспортерів, каналів і решіток активного вентилювання, аерожолобів, устаткування. В елеваторах, на млинах, круп'яних, комбікормових заводах, заводах із обробки сортового і гібридного насіння кукурудзи обстежують усі приміщення, силос, надсилосні і підсилосні галереї, зерносушарки, транспортувальне, зерноочисне, технологічне, вагове й аспіраційне устаткування, пилові камери, циклони, цехи і бункери для відходів, оглядаючи їх та аналізуючи зібрані в процесі обстеження просипи зерна, зразки продукції.
   Транспортні засоби (контейнери, вагони, автотранспорт) перевіряють на зараженість шкідниками, оглядаючи внутрішні і зовнішні поверхні, на суднах - стінки трюмів, палубу і зовнішні стіни надпалубних споруд, аналізуючи зібрані в процесі обстеження просипи. На суднах встановлюють видовий склад шкідників у кожному трюмі окремо.
Відповідальними особами за проведення обстеження об'єктів на зараженість шкідниками хлібних запасів є заступники директорів, начальники виробничих (технологічних) лабораторій підприємств. У разі, якщо санітарно-технічний стан незадовільний і зараженість перевищує допустимі норми, відподальність несуть районні наглядові державні служби.
Результати обстеження є підставою для виконання керівниками об'єктів відповідних фітосанітарних заходів. У разі прийняття рішення про необхідність проведення знезараження об'єктів або транспортних засобів особливу увагу під час обстеження приділяють наявності умов проведення фумігаційних робіт (герметичність, санітарно-технічний стан транспортних засобів тощо).
Для роботи із знезараження із застосуванням хімічних засобів наразі використовують дві найпрогресивніші технології: дезінсекція аерозольним методом і фумігація препаратами на основі фосфіну. Знезаражувальні роботи виконують під керівництвом інспектора Держкарантину фумігаційні компанії, що мають відповідні дозвільні документи. Метод хімічної обробки об'єктів визначають фахівці із знезараження, карантину рослин і фахівці фумігаційних компаній із урахуванням виду і призначення об'єкта, ступеня зараженості, виду комах, технічного стану об'єкта, вимог техніки безпеки.
Наприклад, незавантажені елеватори, склади, транспорт, відкриті території та ін. об'єкти, заражені шкідниками, знезаражують аерозольним методом. Порожні залізничні вагони, автомобілі та інші транспортні засоби - у такий самий спосіб.
   Елеватори, ХПП, млини, круп'яні, комбікормові, кукурудзообробні заводи й інші підприємства, що переробляють або використовують повністю або частково рослинну продукцію, піддають фумігації або аерозольній дезінсекції залежно від чисельності шкідників, яка спричиняє токсичність і псування продукції.
Але знезараження приміщень, завантажених продукцією рослинного походження, карантинних і підкарантинних матеріалів можна провести тільки методом фумігації.

Фуміганти
Для проведення фумігації використовують препарати на основі фосфіну: Фостоксин, Фостек, Магтоксин виробництва фірми Detia Deqesch GtвН, Німеччина.
Основою цих препаратів є фосфід алюмінію або магнію, які, вступаючи в хімічну реакцію з вологою повітря і продукції, виділяють газ - фосфін - (фосфорний водень), що сприяє зростанню рівня летальності шкідників (зернові довгоносики, зерновий точильник, борошняні хрущаки, борошноїди тощо).
Вміст активного інгредієнта фосфіду алюмінію або магнію для різних найменувань препарату становить від 55 до 57%. Решту відсотків становлять наповнювачі: карбамат амонію, каолін або харчовий парафін, інертні інгредієнти тощо.
   Призначення наповнювачів - зменшення швидкості виділення фосфіну з препаратів упродовж перших годин після їхнього застосування із виділенням вуглекислого газу, який підвищує пожежну небезпеку. Виділення аміаку із запахом часнику є попередженням про утворення фосфіну. Після завершення хімічної реакції протягом трьох-шести діб усередині оболонок препаратів залишається нетоксичний порошок гідроокису алюмінію або магнію.
Фуміганти - препарати для проведення фумігації - випускають у вигляді пігулок або палет на основі фосфіду алюмінію або фосфіду магнію.
Перед використанням фосфідні препарати зберігають у герметично запаяних ємностях. За взаємодії з вологим повітрям за температури понад 5°C відбувається реакція розкладання фосфіду алюмінію (або магнію) на газоподібний фосфорний водень (фосфін) і порошкоподібний гідроокис алюмінію (або магнію). Під час цього процесу з кожних 3 г препарату виділяється 1 г газоподібного фосфіну, який має високу пружність, проникає всередину знезаражуваної продукції і заповнює незавантажений простір об'єкта.
До складу препаратів входить також карбамат амонію, який виділяє аміак і вуглекислий газ. Різкий запах аміаку з'являється ще до початку виділення фосфорного водню, що слугує застережним сигналом до обов'язкового вжиття захисних заходів. Вуглекислий газ, що виділяється, збільшує пожежну небезпеку перевезення продукції. Фосфідні препарати містять також фармацевтично чистий парафін та інші інертні інгредієнти, призначення яких - уповільнення інтенсивності виділення фосфорного водню на початковому етапі реакції.
   Інтенсивність реакції розкладання фосфідних препаратів і виділення фосфорного водню визначають, в основному, двома факторами: температурою навколишнього середовища і відносною вологістю, - за підвищення яких вона прискорюється, за пониження - сповільнюється. Інтенсивність розкладання препаратів на основі фосфіду магнію вища, ніж на основі фосфіду алюмінію. Аналіз показує, що на початковому етапі реакції (1-2 г), попри безпосередню взаємодію препаратів із вологою, кількість фосфорного водню, що виділився, незначна (не більше 2% кількості закладених препаратів) і не може створити небезпечних концентрацій.   

   Перед проведенням фумігації зерна або продукції механічному очищенню піддають вільну частину приміщення, балки, карнизи, стовпи, вікна, двері тощо, вкриваючи зерно і штабелі з продукцією брезентами, застосовують інші заходи безпеки, що запобігають засміченню і запорошенню зерна і продукції.
Для запобігання витіканню газу під час проведення фумігації після механічного очищення проводять герметизацію знезаражуваних об'єктів. Герметизацію проводять особливо ретельно, причому закладають усі, навіть малі, щілини в стінах, даху, вікнах, дверях тощо, через які можливе витікання газу. У складах особливу увагу звертають на герметизацію дахів, місць з'єднання покрівлі із стінами, фронтонів, віконних і дверних отворів, зовнішніх отворів каналів активної вентиляції.
У будь-якому разі під час підготовки до знезараження в елеваторах герметизують щілини в засувці випускного люка, а також місця з'єднання металевої частини конуса з бетонною. Отвори і щілини заклеюють щільним папером, липкою поліетиленовою стрічкою або закладають масою, що виготовляють за такою рецептурою: два відра піску і одне відро глини розводять водою і ретельно перемішують до отримання однорідної маси.

Стан їхньої герметизації обов'язково перевіряють незадовго до проведення робіт із знезараження, а також контролюють під час експозиції, виявлені місця витоку газу додатково герметизують. Складають акт про перевірку безпечності герметизації (для уникнення отруєнь та смертельних випадків), що є головним критерієм для початку безпечного проведення фумігації та подальшої експозиції, який видає токсиколог СЕС на підставі спільного обстеження із керівником робіт із знезараження. Останній інструктує працівників об'єкта щодо проведення робіт із герметизації та контролює їхнє виконання.

Підготування до знезараження морських та річкових суден
Адміністрація судна зобов'язана ознайомити керівника робіт із знезараження з мірильним свідоцтвом судна і вантажним планом, повідомити дані про конструктивні особливості трюмів, розташування вентиляційних каналів, надати йому можливість у супроводі представника команди судна провести обстеження трюмів і огляд службових, житлових приміщень та машинного відділення судна й інших допоміжних приміщень.
Перед проведенням знезараження керівник робіт знайомиться з технічним станом судна, особливо ретельно перевіряє герметичність трюмів, лазових люків, вентиляційних каналів, житлових і службових приміщень; визначає видовий склад шкідників, характер завантаження трюмів і види вантажу. На підставі отриманих даних складають докладну план-карту фумігації, де вказують: виявлені види шкідників, кубатуру трюмів, вид вантажу і характер його укладання (насипом, у тарі, в кипах, у трюмах), систему вентиляції трюмів, її герметичність, порядок розстановки біопроб, температуру середовища вантажу, норму витрати фуміганту і потрібну кількість препарату по трюмах, орієнтовний термін знезараження судна в годинах тощо.
Важливе значення надають конструктивним особливостям і розташуванню житлових і службових приміщень, машинно-котельного відділення відносно трюмів, їхній герметичності, виявляють місця можливого проникнення парів фуміганту з трюмів до цих приміщень і вживають заходів щодо їхньої герметизації. Складають акт про перевірку безпечності герметизації (для уникнення отруєнь та смертельних випадків серед членів екіпажу, вахтової служби, докерів та спеціалістів із проведення фумігації), що є головним критерієм для початку безпечного проведення знезараження та подальшої експозиції, дозвіл на які видає токсиколог СЕС на підставі спільного обстеження із керівником робіт із знезараження. Одночасно вимірюють температуру і відносну вологість повітря (зовнішнього і в трюмах). Ретельно очищають від пилу і просипів канавки під металевими кришками і всі інші приховані ділянки із зовнішнього боку спардека, куди можуть проникати шкідники і звідки вони можуть потрапляти у фуміговану продукцію (все, що просипалось, поміщають у трюм). Усі вентиляційні труби, лазові люки тощо, канали, що сполучаються з трюмами, ретельно герметизують покриттями з поліамідної або поліетиленової плівки.
Продукти, що підлягають, за висновком карантинної інспекції, знезараженню (борошно, крупа, макарони, свіжі і сушені фрукти й овочі тощо), переміщують за узгодженням із керівником фумігаційного загону в ізольовані приміщення для проведення знезараження. Тютюн, тютюнові вироби, медикаменти, що містяться в негерметичній упаковці, за узгодженням із карантинним інспектором переміщують із комор на верхню палубу або в одне з надпалубних приміщень. Продукти і напої в герметичній упаковці можна зберігати в місцях їхнього постійного зберігання. Воду в цистернах, на камбузі і в душових перекрити наглухо, а з графинів, бачків та інших ємностей, що не закриваються герметично, вилити.
Для визначення попередньої ефективності знезараження від шкідників вантажу і незавантажених трюмів у доступних місцях лазових люків або вентиляційних труб кожного трюму розміщують біоіндикатори, вкладені в глибинні (глибокі) металеві садки або пробірки, поміщені в м'які мішечки. Біоіндикатори закладають у трьох горизонтах: вгорі, посередині, внизу, -беручи по одній пробі шкідників у всіх горизонтах (по 10-15 особин у кожній пробі) з числа найстійкіших до фумігації видів шкідників, зібраних у вантажі або трюмах.
Покриття із синтетичних плівок готують для герметизації кожного трюму з таким розрахунком, щоб їхні довжина і ширина перевищували довжину і ширину люка на 2-3 м. Провіряють їх на герметичність.
Керівник робіт із фумігації здійснює заходи щодо забезпечення безпеки людей. Під його контролем члени екіпажу задраюють ілюмінатори кают і службових приміщень, відключають вентиляцію. Спільно з вахтовою службою складають список членів екіпажу, що перебувають на борту, із вказівкою їхнього місцезнаходження, часу і місця несення вахтової служби.
Вахтову службу інструктують про початок і тривалість фумігації, ознайомлюють із токсиколого-біологічними властивостями фосфіну і заходами безпеки під час роботи з ним. Керівник газації разом із старшим помічником капітана з допомогою суднової радіотрансляції повідомляють усіх осіб, що перебувають на борту, про порядок знезараження трюмів і заходи безпеки.
Підготовку судна до фумігації провадять у будь-який час доби, у тому числі і вночі: за достатньої освітлюваності палуби і причальної лінії. Перед початком фумігації в допомогу загону з фумігації адміністрація судна виділяє частину команди, які забезпечені ЗІЗ, для підняття на борт і розподілення судном фумігаційних засобів і для закриття та відкриття трюмів, якщо їхні просвіти закриваються кришками-щитами за допомогою спеціальних пристроїв.
На період проведення знезараження, експозиції і дегазації за 30 м від судна встановлюють цілодобову вахту. Вахтовий разом із черговим із фумігаційної компанії мають стежити за тим, аби в захисну зону і на судно не потрапили люди, що не беруть участі в знезараженні. Керівник робіт із знезараження передає капітанові судна засоби індивідуального захисту: дві протигазові маски; чотири протигазові фільтри; два насоси; 30 індикаторних трубок.
За виявлення умов, що дають змогу проводити фумігацію без виведення суден із експлуатації, слід враховувати таке:
знезараженню піддають завантажені і порожні трюми, що не примикають до житлових приміщень і до машинно-котельного відділення;
трюми мають бути надійно ізольовані один від одного, а також від житлових приміщень і машинно-котельного відділення;
обробці піддають тільки добре герметизовані трюми, що закриваються металевими кришками;
бажана наявність примусової вентиляції в трюмах;
житлові і службові приміщення добре герметизують.

Керівник знезараження на підставі даних обстеження судна і довідки про герметичність трюмів, що підлягають обробці, виданої капітаном, спільно з фахівцями карантину рослин і територіальної санепідслужби вирішує питання про проведення фумігації без виведення судна з експлуатації.

Підготування контейнерів
Контейнер (спеціально сконструйоване транспортне устаткування) є багатооборотною тарою підвищеної місткості, яку використовують для полегшення перевезення вантажів автомобільним, залізничним і водним транспортом.
Конструкція основних вузлів контейнерів складається з: бічних і торцевих стінок завширшки близько 2 мм із вертикальним розташуванням гофрів; торцевих двостулкових металевих дверей із гумовим ущільненням; кут відкриття кожної дверної стулки - 170°; вони мають два замки і пристрій для пломбування і закріплень у відкритому стані.
У бічних стінках між двома гофрами, на відстані 100 мм від даху, розташована група отворів у три ряди в кількості 48 шт., діаметром по 10 мм кожний. Для унеможливлення попадання вологи всередину контейнера через отвори вони захищені кожухом (сталевий лист, приварений до бічної стінки). Вказана група отворів (вентиляційні жалюзі) призначена для природного повітрообміну продукції, розміщеної в закритому об'ємі (контейнері).
До початку фумігації контейнерів на фумігаційному майданчику (в терміналі) керівник фумігації спільно з представником порту проводять ретельний зовнішній огляд із метою визначення їхнього технічного стану. Потім сповіщають по радіо або іншим шляхом усіх працівників, що перебувають у терміналі, на фумігаційному майданчику або в фумігаційній ємності, про проведення робіт із газації і заходи особистої і загальної безпеки. Складають графік чергування фахівців.
Перед початком знезараження фахівець фумігаційної компанії старанно перевіряє готовність технічних засобів, а також власне об'єкта до знезараження (жалюзі контейнерів мають бути заклеєні липкою стрічкою або щільним папером, двері контейнерів перевірені на щільність закривання і відсутність перекосу) і лише після перевірки на герметичність дає вказівку про початок роботи. Навколо контейнерів на відстані 10 м заздалегідь роблять огорожу канатами (штахетниками) з червоними прапорцями і встановлюють попереджувальні знаки затвердженого зразка. Знаки має бути добре видно, а в темний час доби їх слід освітлювати.

На період проведення підготовчих робіт і робіт із знезараження на відстані 50 м від об'єкта із навітряного боку встановлюють спостережний пост із задіянням чергового спеціаліста фумігаційного загону і представника портової адміністрації. Вони стежать за тим, щоб у захисну зону, захищену канатами (парканами), не проходили особи, що не беруть участі у фумігації.
Підготовка залізничних вагонів і автотранспорту
Фумігації підлягають залізничні вагони й автотранспорт, завантажені продукцією рослинного і тваринного походження. Підготовчі роботи для проведення фумігації залізничних вагонів - очищення їх від залишків вантажу - проводять за перебування залізничного транспорту на коліях на відстані 50 м від виробничих і 100 м - від житлових приміщень, віддалік від високовольтних ліній електропередач.
Усі підготовчі роботи до знезараження автотранспорту проводять на фумігаційних майданчиках - спеціально відведених безпечних місцях для проведення знезараження. Перед початком робіт керівник знезараження оглядає цілісність вагону, вантажного відсіку автотранспорту, провіряє герметичність вантажних люків і дверей.
Порожні залізничні вагони й автотранспорт доцільно знезаражувати аерозольним методом. Перед проведенням аерозольної дезінсекції вагони і автотранспорт ретельно очищають від залишків продукції і проводять замивання. Після завершення всіх операцій, пов'язаних із підготовкою об'єкта до знезараження, керівник фумігації телефонограмою сповіщає територіальну службу і Держінспекцію із карантину рослин про готовність до проведення знезараження вантажів у залізничних вагонах із вказівкою препаратів, які для цього застосовуватимуть.
Фумігацію автотранспорту здебільшого можна провести тільки у фумігаційній герметичній ємності.

Після закінчення підготовчих робіт і отримання акта щодо безпечної герметизації чи акта щодо безпечності об'єкта для проведення фумігаційних робіт приступають безпосередньо до внесення препарату фосфіну (у вигляді пігулок) на знезаражуваному об'єкті під постійним контролем фахівців Держінспекції із карантину рослин і територіальної санепідслужби. Час фумігації не має перевищувати 1,5-2 годин.
Дозування препарату на основі фосфіну добирають залежно від стану знезаражуваної продукції, виду виявлених шкідників і стадій їхнього розвитку, температури вантажу (враховуючи і температуру води на глибині осідання судна), потреби створення в знезаражуваному об'єкті середовища достатньої концентрації вільної пари фуміганту для отримання за час експозиції летальної дози препарату для найстійкішого виду шкідника.
   Перед початком фумігації відповідальний за фумігацію ретельно перевіряє остаточну готовність технічних засобів, а також готовність власне об'єкта для знезараження і тільки після цього дає вказівку про початок фумігації.
Для введення фуміганту (пігулок або гранул препарату фосфіну) на суднах використовують фумізливи, а також металеві зонди, які з'єднуються сполучними муфтами на потрібну довжину. Згідно з попередніми розрахунками, гранули чи пігулки вносять рівномірно за допомогою фумізливів, які розподіляють у трюмі так, щоб на кожен квадратний метр припадала однакова кількість препарату фосфіну (з обов'язковою фіксацією фумізливів мотузками до кілочків, для того щоб під час дегазації їх за потреби було легко витягувати з трюму).
   Для внесення пігулок або гранул до сипких вантажів, що містяться в залізничних вагонах, контейнерах і автотранспорті, використовують прилад для їхнього укладання - металевий зонд (кожна його ланка - завдовжки 1,5 м із внутрішнім діаметром 30 мм, складові з'єднуються сполучною муфтою на потрібну довжину). Для досягнення рівномірного розташування пігулок або гранул в оброблюваному вантажі зонд уводять в кожен квадратний метр знезаражуваної продукції двічі, за правильного його введення пігулки зісковзують трубкою на рівній відстані одна від одної.

Потрібно стежити, щоб на препарат не потрапляла рідкокраплинна волога або конденсат. Після внесення визначеної кількості пігулок, гранул спеціалісти фумігаційного загону остаточно герметизують об'єкт знезараження, наклеюють на трюмах застережні написи: "Небезпечно: отруйний газ", "Вміст цього трюму (контейнера, залізничного вагона, складу) піддано фумігації".

Дегазація
Після закінчення експозиції приступають до проведення дегазації. Дегазація - природні або штучні процеси видалення газу з об'єкта, на якому проводили фумігацію. Для дегазації продукції в елеваторах, складських приміщеннях ХПП, на переробних підприємствах застосовують, в основному, природне провітрювання, для чого відкривають окремі вікна і двері, вентиляційні канали тощо. Для визначення обсягу дегазації складів і продукції від залишків препарату фосфіну використовують індикаторні трубки. Також для прискорення дегазації окремих штабелів із продукцією можуть бути використані вентилятори (наприклад, ВМ-20), які встановлюють таким чином, щоб вентилятор, що подає повітря, інтенсивно обдував штабель. Дегазацію продукції, яку піддавали знезараженню препаратами фосфіну, проводять дві-три доби (залежно від температури повітря). Після закінчення термінів проведення дегазації за допомогою індикаторних трубок (для препаратів фосфіну) перевіряють результати дегазації у вільних від продукції просторах складу.
   Індикаторні трубки, або трубки Дрейгера, - скляні трубки з наповнювачем, обробленим розчинами хімічних реактивів. вони призначені для контролю забруднення повітря токсичними речовинами. Концентрацію останніх визначають за довжиною або інтенсивністю фарбування шару наповнювача після пропускання через індикаторну трубку певного обсягу досліджуваного повітря.
За взаємодії з фосфіном, що міститься в пробі повітря, індикаторний шар забарвлюється в темний колір: довжина потемнілого шару відповідає кількості фосфіну, що пройшла через трубку. За чітко визначеного обсягу проби повітря і за довжиною пофарбованого шару визначають концентрацію фосфіну в досліджуваній пробі. Оскільки концентрація фосфіну являє собою відношення його кількості в даному обсязі повітря до розміру цього обсягу, для правильного вимірювання слід ретельно стежити за розміром відібраної проби, що прокачується.
   Зручнішою та ефективнішою альтернативою трубкам Дрейгера є використання портативного детектора газу (наприклад, Multi Pro, Toxi Pro, Рас III та інших, зареєстрованих в Україні, виробників). Портативний датчик вимірює одночасно і безперервно небезпечні для життя людини гази. Він обладнаний єдиною кнопкою, яка запускає і контролює всі операції цього приладу, тому його так просто використовувати. Крім того, з великого екрана легко й зручно зчитувати інформацію за будь-яких умов.
   Дегазація продукції буде ефективнішою, якщо її проводити за температури повітря, вищої за температуру продукції. У весняно-осінній період дегазацію продукції проводять тільки вдень, а в нічні години вікна й двері щільно закривають.
Що ж стосується дегазації транспортних засобів, суден, то не раніше ніж мине одна година після відкриття всіх трюмів і лазових люків, видалення з продукції залишків препаратів на основі фосфіну і вимкнення вентиляторів рециркуляційної системи, фахівець із фумігації визначає вміст фосфіну в повітрі на висоті 0,5-1,0 м і в міжвантажному просторі, результати вимірів фіксує в судновому журналі.
Якщо концентрація залишкового фосфіну перевищує мінімально допустимі величини, проводять додаткову дегазацію через годину. Після проведення додаткової дегазації фахівець проводить повторне дослідження проб повітря. Огляд продукції і відбір проб дозволено проводити тільки за повністю відкритих кришок трюмів і лазових люків. Огляд вантажу в трюмах дозволяють проводити лише в тому разі, якщо концентрація фосфіну в усіх трюмах відповідає наведеним нормам.
У процесі вивантаження фахівець із фумігації періодично контролює вміст фосфіну в повітрі робочої зони докерів, особливо біля завантажувальних люків вагонів. Якщо вміст фосфіну в робочій зоні перевищує 0,1 мг/м3, розвантаження зупиняють на одну годину для проведення додаткової дегазації. Дозвіл на спускання людей у трюм дає фахівець із фумігації лише в тому разі, якщо в повітрі над поверхнею зерна на висоті 0,5-1,0 м вміст фосфіну не перевищує 0,1 мг/м3. Перш ніж спускатися в трюм і провадити там роботи із частково вивантаженим зерном, працівники мають убезпечити себе запобіжним поясом із страхувальним кінцем. На палубі в цей час має перебувати інший працівник, який повинен безперервно спостерігати за тим, хто спускається або працює в трюмі. Працівники зобов'язані користуватися засобами індивідуального захисту органів дихання (протигазами), рукавицями згідно з вимогами галузевих норм.

Якщо з яких-небудь причин не вдалося до початку вивантаження зерна видалити або виявити всі фумігаційні стрічки, касети тощо, фахівець із фумігації організовує прибирання препаратів, що залишилися в процесі вивантаження зерна.
Вийняті залишки препаратів залишають відкритими із підвітряного боку на палубі, біля трюмів не менше ніж на 20-30 хв для подальшого видалення залишків фосфіну. Потім їх укладають у тару (коробки, бочки, мішки тощо) згідно з чинними вимогами.
   Укладати в тару залишки препаратів на основі фосфіну потрібно нещільно, саму тару тримати відкритою, щоб забезпечити постійне провітрювання. Робити це слід у віддаленому від перебування людей місці.
Адміністрація порту організовує вивезення залишків препаратів на основі фосфіну у відведене для цього місце на території порту; для спалювання в сміттєспалювальних печах або утилізації в місцях, узгоджених територіальною санепідслужбою.
Представники порту і фахівець із фумігації складають акт довільної форми (у двох екземплярах - для обох сторін) про знищення залишків препарату на основі фосфіну.
Рішення про початок проведення робіт із механічного очищення трюмів після вивантаження продукції приймає фахівець із фумігації тільки після аналізу повітря на висоті одного метра від днища трюмів і за вмісту фосфіну в цій зоні, що не перевищує 0,1 мг/м3. Усі розпорядження про допуск суднових працівників до виконання службових обов'язків, дозвіл спускання їх у трюми для зачищення фахівець із фумігації обов'язково записує у спеціальному журналі вимірів із зазначенням даних: хто, кому, коли дав відповідне розпорядження, а також годин початку і закінчення робіт у даних зонах.
Перед початком дегазації вантажів у контейнерах, вагонах або автотранспорті керівник фумігаційних робіт вживає заходів для того, щоб на відстані 50 м навколо об'єкта дегазації, особливо з підвітряного боку, було припинено проведення всіх видів робіт, зокрема на кранах, і унеможливлення перебування людей у цій зоні на термін, що забезпечує видалення з контейнера, вагона або автомобіля найбільшої концентрації пари фумігантів.
   Дегазацію вантажів у контейнерах, вагонах, автомобілях здійснюють шляхом природного провітрювання - протягу - через вентиляційні отвори (жалюзі) і відкриті двері. Термін закінчення робіт із дегазації встановлюють на підставі даних перевірки наявності фосфіну вимірюванням його вмісту в повітрі підконтрольного об'єкта на рівні дверного отвору. Закінчення тривалості дегазації визначають на підставі аналізів газоповітряних проб, узятих серед продукції в глибині контейнера, вагона або автомобіля. Перший аналіз проводять через дві години після початку дегазації, другий - через чотири, а подальші - залежно від отриманої концентрації перших двох аналізів. Усі вимірювальні роботи проводять також у засобах індивідуального захисту (протигази).
Залишки фосфіну зсипають у крафт-мішки і передають за актом підприємству, яке проводить утилізацію, або спалюють чи закопують. На підставі даних визначення концентрації, що підтвердили відсутність фосфіну в транспортних засобах, спеціаліст, що проводив фумігацію, доводить до відома телефонограмою санітарно-епідеміологічну службу про закінчення дегазації і дозволяє допуск робітників до виконання службових обов'язків чи виробничих процесів.
Розширення імпорту сільськогосподарської продукції як рослинного, так і тваринного походження і внутрішніх перевезень потребує впровадження в практику нових технічних засобів і нових технологій.

Фумігаційні майданчики та ємності
Для проведення робіт із знезараження вантажів, транспортних засобів потрібно мати фумігаційний майданчик, причал, фумігаційну ємність або складське приміщення, пристосоване для фумігації. Такими можуть слугувати, наприклад, вакуумні фумігаційні камери великої продуктивності, розраховані на знезараження завантажених товарних вагонів, безвакуумні камери, обладнані пристроями для проведення фумігації за новою технологією.
 Найважливішою умовою ефективної газової дезінсекції є повна герметичність ємностей, у яких проводять знезараження, й оснащення їх потрібним устаткуванням і контрольно-вимірювальними приладами. Для знезараження застосовують вакуумні і безвакуумні камери, а також пристосовані для цієї мети приміщення і нестандартні герметичні ємності.
Для фумігації бромистим метилом бавовни і сухофруктів можуть бути встановлені дві металеві вакуумні камери усіченої форми місткістю 320 м3 кожна, що вміщує один чотиривісний або два чотиривісних вагони. Комплекс камер складається з: машинного відділення з вакуум-насосом, газозарядного відділення, спеціального технічного пристрою для повторного використання пари фумігантів шляхом її перекачування з однієї камери (після закінчення газації) в іншу. Повторне використання фуміганту усуває забруднення повітря на робочих місцях і знижує норму витрати препарату на 30-50% залежно від сорбційної активності продукції. Добова продуктивність вакуумної камери - 300-350 т, річна - 100-150 тис. тонн.

Для фумігації великих партій вантажів, що перебувають у залізничних вагонах, фахівці фірми намагаються будувати вакуумні камери не металеві, а залізобетонні обсягом 300 м3 - для вагонів, і близько 150 м3 - для автомашин і контейнерів. Протягом восьмигодинного робочого дня в камерах можна провести чотири фумігації, за безперервної роботи кількість фумігацій може досягти вісьми-десяти на добу, враховуючи, що в одній місткості - сім камер. Великі вакуумні камери, що відповідають міжнародним стандартам, побудовані в основних портах Франції, Бразилії, Іраку і низки інших пунктів.
Окрім вакуумних камер, є також і безвакуумні фумігаційні камери, знезараження в яких відбувається в умовах атмосферного тиску. Розроблені і рекомендовані до впровадження в практику конструкції потужних безвакуумних камер загальною місткістю 860 м3 (на сім вагонів продукції), з чотирма секціями по 215 м3 кожна, на фундаменті із стінами з паленої цегли на складному розчині, підлога, стіни, стеля яких ретельно заштукатурені цементним розчином; стіни і стелю покривають також калійним розчинним скла, а потім олійною фарбою. У таких камерах створюється надійна герметичність. Управління апаратурою (газовипаровувачі, вентиляційно-рециркуляційна система) - дистанційне. Для вантаження і вивантаження продукції використовують автонавантажувачі. За допомогою спеціального технічного пристрою, розміщеного в ізольованій кімнаті, визначають робочу концентрацію парів фумігантів.
Також безвакуумні фумігаційні камери використовують для знезараження посадкового матеріалу плодово-ягідних, субтропічних, декоративних культур, цибулин квіткових рослин та іншої продукції.
Акт про герметичну безпечність об'єкта та акт про безпечність технологічного процесу знезараження в фумігаційних ємностях видає районна СЕС під час уведення його в експлуатацію.

С. Кріводонов,
генеральний директор ТОВ "Спецспектор"