Фітосанітарний стан посівів зернобобових у Східному Лісостепу України
Захист посівів зернобобових культур від шкідників та хвороб — важлива й актуальна складова отримання високих стабільних урожаїв і покращання якості насіння, особливо останніми роками, в зв’язку із зростанням обсягів посівних площ і підвищенням урожайності завдяки впровадженню новітніх технологій їхнього вирощування.
Захист посівів зернобобових культур від шкідників та хвороб — важлива й актуальна складова отримання високих стабільних урожаїв і покращання якості насіння, особливо останніми роками, в зв’язку із зростанням обсягів посівних площ і підвищенням урожайності завдяки впровадженню новітніх технологій їхнього вирощування.
В. Петренкова, Т. Сокол, І. Боровська,
Інститут рослинництва
ім. В. Я. Юр’єва НААН
Для ефективного захисту зернобобових культур від шкідливих організмів одним із обов’язкових заходів інтегрованої технології є моніторинг фітосанітарного стану посівів, який дає змогу своєчасно виявити шкідника, спрогнозувати його поширення і розробити захисну систему. Фахівці Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН щороку проводять маршрутні обстеження посівів гороху і сої в Харківській області, в результаті яких візуально та методом відбору рослинних проб аналізують рослини на заселеність шкідниками та ураженість збудниками хвороб.
Так, згідно з даними фітосанітарного моніторингу 2012 р., виявлено, що в різних районах області хвороби на посівах гороху та сої проявлялись по-різному залежно від погодних умов та агротехніки. Високі температури повітря в травні, відсутність ефективних опадів та сильні вітри сприяли утворенню суховійних явищ. Ослаблені весняною та літньою посухами рослини гороху значно уражувалися фузаріозними кореневими гнилями, а рослини сої — комплексом збудників фузаріозної кореневої гнилі та вугільної гнилі.
На посівах гороху у фазі сходів найбільшої шкоди завдавали бульбочкові довгоносики — в середньому 5,5% рослин, у наступні фази розвитку — горохова попелиця (заселеність становила 22% площ) та гороховий зерноїд (17%), проти якого рекомендовано проводити обов’язкові інсектицидні обробки. Оскільки зимуючий запас жука досить високий, то в поточному році слід планувати заходи з обмеження його чисельності.
Серед хвороб гороху у 2012 р. зафіксовано розвиток фузаріозних кореневих гнилей (фото 1, 2), аскохітозу, бактеріозу, а на пізніших етапах розвитку рослин — іржі та борошнистої роси. Молоді рослини гороху, уражені кореневою гниллю, після випадання опадів сформували бічні корені, які утворилися вище від місця ураження, завдяки чому і продовжили вегетацію та змогли сформувати врожай.
Травневі перепади денних та нічних температур зумовили випадання рясних рос, що, своєю чергою, сприяло інфікуванню гороху збудниками аскохітозу (фото 3) та бактеріозу (фото 4).
Відомо, що збудник бактеріозу може зберігатися в насінні гороху і негативно впливати на його схожість, тому слід контролювати посівний матеріал та аналізувати насіннєві партії на наявність інфекції. Хімічних засобів боротьби з бактеріозом не розроблено, тому використання для сівби насіння, вільного від бактеріальної інфекції, — основний профілактичний і водночас найефективніший захід.
Стосовно сої, то ще кілька років тому, коли її посівні площі в Україні були незначними, ця культура майже не потребувала захисту від хвороб.
Однак розширення її площ спричинює дедалі більше насичення грунту шкідливими для неї патогенами, які негативно впливають на врожай та якість насіння. В ході обстежень 2012 р. у посівах сої виявлено пошкодження бульбочковими довгоносиками 1,8% рослин та павутинним кліщем — 23%.
На сходах сої та дорослих рослинах відмічали ураження фузаріозом, яке проявлялось у вигляді кореневої гнилі, пошкодження сім’ядоль, в’янення рослин та засихання, а у фазі бутонізація — початок утворення бобів виявлено інфікування такою небезпечною хворобою, як вугільна гниль.
За даними обстежень, розвиток кореневих гнилей на сої коливався від 3,3% на півдні області до 16,7% — на півночі. Фузаріоз на сім’ядолях виявлено на 29% рослин. У південних районах області посіви сої потерпали від посухи, яка була основним лімітуючим фактором для розвитку рослин.
Спека та посуха підсилювали жорсткість перебігу хвороби (фото 5). Уражені комплексом збудників кореневої гнилі рослини сої дуже швидко всихали і не сформували насіння (або ж воно було дрібне та недорозвинуте, фото 6). Кількість загиблих від кореневих гнилей рослин у середньому становила 5,1%.
Останніми роками у Східному Лісостепу України почастішали тривалі та досить інтенсивні весняно-літні посухи, які збільшують вірогідність створення сприятливих умов для розвитку вугільної гнилі у виробничих посівах сої. Збудник цієї хвороби уражує рослини в різні фази їхнього розвитку. Але найбільшої шкоди хвороба завдає в період цвітіння. В уражених рослин засихають листки, стебло набуває сіро-сріблястого забарвлення, відмирають головний та бічні корені. У стеблі, особливо в нижній його частині, формуються чорні мікросклероції, що є основною відмітною ознакою хвороби (фото 7).
У разі зараження сої на ранніх етапах розвитку рослини гинуть ще до початку утворення бобів або формують плюсклі боби з недорозвинутим насінням. Джерелом інфекції є мікросклероції у грунті та рослинних рештках. Поширення хвороби зростає за загущеності та забур’яненості посівів. Вугільна гниль у посівах сої найчастіше проявляється за спекотної сухої погоди, коли несприятливі погодні умови зовнішнього середовища спричинюють стрес рослин. У посушливі роки недобір урожаю внаслідок цього захворювання може сягати 40%.
За збереження кліматичної тенденції до частого виникнення посух, а також враховуючи подальше збільшення обсягів посівних площ під соєю, прогнозоване наростання розвитку хвороби до епіфітотійного рівня. Попри розповсюдженість у посівах сої збудника вугільної гнилі, у світі дотепер не виявлено генетичної стійкості культури до цього патогену і практично відсутні імунні сорти.
Почастішали також прояви вірусних хвороб на сої (фото 8, 9), що пов’язано з наявністю шкідливих комах, особливо у південних районах. За сильного розвитку зморшкуватої мозаїки недобір урожаю насіння і зеленої маси може сягати 40%, зниження вмісту білка — на 7–19, олії — на 2–2,5%. За сильного ураження жовтою мозаїкою врожайність знижується на 20–40%.
Для профілактики розвитку хвороб та шкідників на посівах зернобобових культур у поточному році слід, насамперед, приділити увагу якості посівного матеріалу, оскільки часто саме він містить у собі патогенну мікрофлору, а також передбачити низку агротехнічних заходів, як-от: оптимальні строки сівби та збирання.
Під час проведення фітоекспертизи різних партій насіння сої та гороху встановлено, що найчастіше втрата схожості відбувається внаслідок ураження бактеріозом, фузаріозом та аскохітозом.
Якщо висіяти сою дуже рано в холодний грунт, то період проростання насіння збільшиться, і це спровокує загнивання проростків або ураження збудниками хвороб, що призводить до зрідження посівів та зараження рослин у період вегетації з подальшим ураженням насіння. Водночас слід пам’ятати, що запізнення зі збиранням або неправильне зберігання насіння може спричинити його ураження пліснявими грибами (фото 10).
Альтернарія, аспергіл та пеніцил є збудниками пліснявіння. Вони уражують ослаблені рослини, заселяють травмоване, з мікротріщинами, насіння. Ураження насіння сої та гороху збудниками пліснявих грибів відбувається як у полі в період достигання та збирання врожаю, так і під час зберігання насіння, а також у період проростання його в грунті. У польових умовах патогени заселяють, як правило, насіння, травмоване під час збирання або пошкоджене шкідниками. Особливо сильно пліснявіння розвивається в умовах підвищеної вологості. Розвитку цих мікроорганізмів сприяє температура 24…30°С та вологість повітря 85–100%. У зерносховищах плісняві гриби можуть розвиватися на насінні за температури понад 10°С та його вологості понад 15%.
Отже, основною умовою інтегрованого захисту рослин є фітосанітарна діагностика, яка грунтується на обліку і прогнозі комплексу шкідливих організмів. Як профілактичні заходи, що значно зменшують імовірність зараження хворобами, рекомендують дотримання сівозмін, своєчасний і якісний обробіток грунту, повне загортання рослинних решток, які є джерелом інфекції. Для сівби слід ретельно добирати здоровий посівний матеріал, попередньо перевіряти його на зараженість і, за потреби, протруювати насіння з використанням рекомендованих засобів захисту рослин, з-поміж яких одними з найдієвіших препаратів є комбіновані фунгіцидні протруйники: Максим XL (проти пліснявіння насіння, фузаріозу, кореневих гнилей), Февер (із системною дією проти комплексу хвороб насіння, сходів та вегетуючих рослин тощо).
Рекомендується використовувати для вирощування сорти зернобобових культур, включені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні та адаптованих до кліматичних умов відповідної зони, які вчасно достигають, не розтріскуються та не вилягають.