Спецможливості
Архів

Фермерське господарство “Бастіон” освоює нові технології

18.03.2009
329
Фермерське господарство “Бастіон” освоює нові технології фото, ілюстрація

Ігор Павленко, підприємець:
“Зелені газони і квіткові клумби біля свинарника також гідні наслідування”

Усім любителям кросвордів відомо, що український наркотик з чотирьох букв — це сало. Справді, ось уже багато віків свинина — традиційний продукт на українському столі, а сало — завжди жаданий делікатес. Українці жартують, що любов до нього почалася з часів Київської Русі, а розвитку свинарства сприяла монголо-татарська навала. Завойовники збирали данину, вигрібаючи з будинків усе, що можна з’їсти. А ось від свинини вони відверталися…

Ігор Павленко, підприємець:
“Зелені газони і квіткові клумби біля свинарника також гідні наслідування”

Усім любителям кросвордів відомо, що український наркотик з чотирьох букв — це сало. Справді, ось уже багато віків свинина — традиційний продукт на українському столі, а сало — завжди жаданий делікатес. Українці жартують, що любов до нього почалася з часів Київської Русі, а розвитку свинарства сприяла монголо-татарська навала. Завойовники збирали данину, вигрібаючи з будинків усе, що можна з’їсти. А ось від свинини вони відверталися…
Зміна епох і революцій лише укріпила смакові уподобання населення. І сьогодні в асортименті кожного українського супермаркета та в ресторанному меню, як завжди, наявний улюблений продукт. Правда, він нерідко приготований з імпортної сировини, здобреної місцевим часничком. Свинарство країни нині переживає не кращі часи, вкладання грошей в цей вид бізнесу подібне  ходінню по канату над ареною цирку без усілякого страхування. Але люди вчаться балансувати на цьому канаті, незважаючи на ризик. З одного боку, кон’юнктура ринку непередбачувана: палкі дискусії у Верховній Раді — звичайна справа, і немає ніякої впевненості в тому, що поставки дешевого імпорту і навіть “викид” контрабанди не перекреслять усіх зусиль вітчизняних свинарів. З іншого боку, контрабанда начебто зникла, оформити пільговий кредит на розвиток тваринництва до початку кризи було все ж таки можливо, а бюджетні дотації, що їх виділяли господарствам за вирощених свиней та збільшення поголів’я, росли з кожним роком.
Треба сказати, що тваринники ще пам’ятають часи, коли ціни на м’ясо в Україні перевищували європейські. Отже, була можливість працювати за небаченою для аграрного ринку рентабельністю. Молоді підприємці Ігор Павленко та Юрій Ганський з Хмельницької обл., звичайно ж, розуміли, що це не назавжди. Проте скористатися подібною ситуацією було спокусливо. До того ж, вони й не надто ризикували: викупили в одному із сіл на території колишнього заводу-мільйонера “Летичівський” старий сарай, підремонтували його і поставили на відгодівлю кілька тисяч голів свиней.

Комфорт свиноматки поєднується з добрими умовами утримання поросят

Але ціна на свинину майже відразу почала змінюватися не в кращий бік, а через півроку впала на 40%, надовго застигнувши на цій позначці. Здавши свиней, у програші не залишилися, але прибуток отримали далекий від очікуваного.
Здавалося б, можна й крапку поставити, зайнявшися чимось іншим, наприклад будівництвом. Тим більше, в Ігоря Павленка був великий досвід у цій галузі. Але господарі відгодівельного комплексу були людьми настирливими: вони вирішили створити сучасний племрепродуктор, не відмовляючись і від відгодовування. Нове фермерське господарство отримало назву “Бастіон”. Налагоджувати виробництво по-старому не мало сенсу: перспектив знайти бажаючих для роботи на “допотопному” підприємстві не було. Не можна не враховувати й те, що, за програмою співробітництва з Данією, в Україні намічалося будівництво кількох десятків свинокомплексів за данійськими технологіями. Іноземці ризикнули інвестувати свинарство України. Знайшлися і місцеві підприємці, у яких це викликало почуття загостреного патріотизму.
Словом, племрепродуктор мав відповідати європейським стандартам. Ось тільки де взяти відповідних тварин? Про імпортну генетику і не мріяли: отриманих кредитів ледь вистачало на придбання обладнання, кормів і вітчизняних ремонтних свинок та хряків великої білої та ландрасу. Тварин закупили на племпідприємствах Хмельницької та сусідніх областей. Слід відмітити, що багато українських спеціалістів до ввезення племінних тварин з-за кордону ставляться з недовірою. По-перше, гадають, що у них мало шансів адаптуватися до місцевих умов. По-друге, вважають, що в Україні є свої конкурентоспроможні породи свиней. На території колишнього комплексу із вирощування нетелей, поруч із сараєм, переобладнаним під відгодівельник, вистачало кинутих напризволяще виробничих приміщень. Ігор Павленко та Юрій Ганський їх викупили і почали відбудовувати свій “Бастіон”. Пізніше вони взяли в оренду 100 га землі під вирощування кормових культур. Два великих сараї за півроку були повністю реконструйовані. Правда, поки, замість 560 основних свиноматок, тут утримували вдвічі менше. Тварини були розміщені в модульних родильних боксах фірми Schauer. Станки змонтовані з уніфікованих деталей, що дуже важливо для їхнього збирання та експлуатації. Ці довговічні вироби дають змогу регулювати положення свині в трьох площинах залежно від її точних розмірів. Комфорт свиноматки поєднується з ексклюзивними умовами утримання поросят. Для них — інфрачервоні лампи, теплі килимки та гарантія відсутності протягів.
Поросят на підсисі з четвертого дня життя привчають до престартерів. Залежно від віку та фізіологічного стану, використовують повноцінні комбікорми. Після 28 дня їх переводять на першу дільницю дорощування, підтримуючи в приміщенні впродовж десяти днів фонову температуру 27…28°С, яку потім поступово знижують до 22 градусів.
Маленьких поросят у “Бастіоні” годують кашею за системою Spotmix. Спеціалісти ЄС у галузі свинарства вважають, що ця унікальна технологія, що поєднала переваги рідкого та сухого годування, найкращим чином відповідає потребам тварин масою 25 кілограмів.

Маленьких поросят  у “Бастіоні”
годують кашею 

Установка Spotmix готує корм певної якості і в потрібному обсязі для кожного станка індивідуально. Оптимальний порціон розраховує комп’ютер відповідно до кормової кривої, орієнтуючись на заданий середньодобовий приріст. Комп’ютер, надійно керуючи робочим процесом, слідкує за апетитом поросят, поставляючи нову порцію тільки після того, як попередній корм тварини вже повністю з’їли. Для цього він посилає запити на кожне кормомісце, цікавлячись, чи порожня вже годівниця. Частота запитів регулюється програмою. Вона ж дає можливість автоматично збільшувати або зменшувати порції з урахуванням апетиту поросят під час попереднього годування. Його мультифазність дає змогу домогтися кращого співвідношення енергії і протеїну в раціонах тварин. Важливо, що змішуються та пневматично транспортуються до кожного вентиля сухі корми. А вода в них додається безпосередньо перед подаванням чергової порції “на стіл”. У результаті тварини отримують завжди свіжий корм у кашеподібному вигляді. За рахунок беззупинного годування та повного продування кормопроводу забезпечується ідеальна гігієна всієї системи.
За допомогою однієї установки Spotmix можна нагодувати 500 свиноматок з поросятами, або 5000 поросят, або 2500 свиней на відгодівлі. За наявності круглих годівниць, які встановлені в “Бастіоні”, годівлю можна організувати до 17 разів на день. Частотою подавання корму маленьким поросятам компенсують обмеженість фронту годування. В кожній клітці утримують по 30 відлучників. Система Spotmix являє собою цінність для племінних ферм та змішаних підприємств племінного та відгодівельного напрямів, де використовують дорогі престартери.
– Австралійське обладнання створює широкі можливості для творчої роботи всім спеціалістам, — вважає ветлікар “Бастіону” Дмитро Оборін. — Зручно додавати в корми медикаменти та білково-вітамінні добавки: вони завантажуються в спеціальні міні-бункери і потрапляють суворо за призначенням саме тим тваринам, яким потрібно.
Дмитро раніше працював у районній ветеринарній службі. Під його опікою перебувало 5–7 великих господарств та приватний сектор 16 населених пунктів. Лікував і свиней, і ВРХ, і овець. В “Бастіон” прийшов, тому що зарплатня та умови праці тут більш привабливі. “На новій фермі є душ, де можна помитися в кінці робочого дня, — відмічає Оборін. — Крім того, у маточнику сприятливий мікроклімат. Фіалками, звичайно, не пахне, але система самопливу і вентиляція працює так, як треба. Це відбивається і на здоров’ї тварин, і на самопочутті обслуговуючого персоналу. Збережуваністю поросят ми задоволені”.
Як і для зоотехніка-селекціонера ферми Людмили Бузинської, основним робочим місцем Оборіна став монітор комп’ютера. За визнанням Дмитра, до свиноматок він заходить лише у крайньому разі.

Людмила Бузинська та Віктор Андрійченко

– Виявлення тварин в охоті, — пояснює Оборін, — відбувається автоматично, як і їхнє переміщення в селекційний блок. Мені залишається лише взяти в руки катетер, дозу сперми і виконати свою роботу.
Легкою і приємною роботу ветлікаря зробила кормова станція Compident, що її застосовують для індивідуального годування осіменених та супоросних свиноматок, і для спостереження за ними за групового утримання. Кожна з таких кормових станцій, широко поширених на свинофермах Європи (включаючи Данію), обслуговує до 80 тварин. Їхня ідентифікація здійснюється з допомогою вушного мікрочипа під час входу свиноматки в станцію. Після цього комп’ютер готує певну порцію корму, точно розраховану за кормовою кривою з урахуванням вгодованості кожної тварини та тривалості супоросності. Якщо свиноматка не з’їдає призначену їй порцію відразу, під час першого входження в станцію, то двері Compident відкриваються для неї знову, коли побажає. Під час наступного візиту комп’ютер надасть тварині потрібний залишок її денного порціону.
Кормова станція Compident з комп’ютерним керуванням забезпечує найкраще використання корму, подовжує тривалість життя свиноматок і гарантує отримання здорового приплоду. Індивідуальний підхід до кожної тварини за їхнього групового утримання попереджує стреси.
– Поки свиноматка поїдає корм, — розповідає Людмила Бузинська, — двері в станцію залишаються зачиненими, і їй ніхто не заважає. Після того, як вона з’їсть свою порцію корму, відкриваються вхідні двері, і свиноматка або повертається в групу, або йде в селекційний бокс, залежно від намірів спеціаліста, попередньо визначених у комп’ютері.
До речі, установки Compident застосовують у різних країнах понад 20 років. Увесь цей час програмне забезпечення станції удосконалювалось. У спеціалістів “Бастіону” є можливість за потреби зв’язатися через Інтернет з відділом електроніки  і вирішити всі проблеми, що виникли, з участю розробників. Технологія Schauer дає змогу не лише повністю контролювати хід супоросності свиноматок, але й вести облік зоотехнічних результатів. Комп’ютер фіксує всю інформацію про племінних тварин: дати осіменіння, опоросів, кількість отриманих поросят, їхню масу та життєспроможність.
Надійність і ефективність австралійського обладнання Людмила Бузинська змогла оцінити раніше, ніж воно з’явилося в “Бастіоні”. Всі спеціалісти і навіть власники українських господарств навчалися на одній із словацьких ферм. Було чому повчитися зоотехнікові-сеелкціонеру “Бастіону” в базовому господарстві фірми Schauer і у колег, що займаються племінною справою. Їхні думки і поради виявилися дуже важливими для молодого підприємства, однією з головних турбот якого стало формування племінного ядра. Без його створення, як добре тут розуміли, високої рентабельності господарству важко домогтися. Але власники “Бастіону” ще не повністю розрахувалися за кредитами. Співробітники підприємства пам’ятають про це, прагнучи до кращих результатів буквально кожного дня. Річ у тім, що Павленко і Ганський, очевидно, вміють цінувати людей. А люди відповідають їм взаємністю.
— Не можна не визнати, що обладнання нашої ферми — просто супер, — говорить Людмила Бузинська. — А ось генетичний статус тварин, з якими почали працювати, нас не зовсім влаштовував. У перший рік роботи було чимало труднощів. Ми вчилися на власних помилках і досвід інших використовували, постійно консультувалися з людьми, які довше нас займаються свинарством, у тому числі і за рубежем. І якщо на початку 2008 року свиноматка в середньому давала по 10,8 поросят, то за рік вийшло 11,2 — на один опорос, зрозуміло. Помноживши цю цифру на кількість опоросів (2,2), отримуємо 24,6 поросят на рік, що, погодьтеся, зовсім непогано. До 9–10 кг збільшилася середня маса тварин при відлученні (спочатку вона становила 7–8 кг). Значно покращилась конверсія корму на дорощуванні поросят. Ми розуміли, що для досягнення добрих результатів потрібна інша генетика.
“Без придбання ремонтного молодняку зарубіжної селекції, вочевидь, все-таки не обійтися, — признавався один із власників підприємства Ігор Павленко навесні минулого року. — Але це потім, коли розрахуємось із кредиторами. А поки що для покращання свого поголів’я починаємо використовувати сперму перевірених німецьких хряків”.
… У фермерському господарстві “Бастіон”, звичайно ж, прекрасно знали формулу успішного свинарства, в якій генетика займає чи не головне місце. Ігорю Павленку і Юрію Ганському доводилося відвідувати передові європейські підприємства, в тій самій Австрії, наприклад. Але що робити, якщо на все відразу не вистачає грошей? Саме з цим стикаються нині сотні підприємливих людей в Україні і Росії, які вболівають за долю села. Можна довго сперечатися про те, що оптимальніше: купити породних тварин, до кращих часів помістивши їх у звичайний хлів (може, виживуть!), або створити найкращі умови майже звичайним свиням? Є ще один варіант: просто сидіти склавши руки і чекати, коли все з’явиться само собою.
Але річ у тім, що життя дає кожному з нас свій шанс. І якщо безстрашно його використати, допомога прийде навіть тоді, коли на це найменше сподіваєшся. Не помічали? Остання моя розмова з Ігорем Павленком стала цьому підтвердженням.
— Минулий, 2008, рік для нашого господарства, у цілому, видався непоганим, — розповів один із власників “Бастіону”. — Поголів’я свиней зросло до 2800 тварин, включаючи 350 основних і перевірюваних свиноматок. За держпрограмою селекції господарству було виділено 20 тис. гривень на збільшення племінного поголів’я. Ми купили два хряки породи ландрас, ще двох — великої білої і 10 свиноматок англійської селекції. Результатами задоволені. Почали навіть продавати ремонтних свинок іншим господарствам. Задоволені й ті, хто купує у нас свиней живою масою: вихід м’яса на кістці становить не менше 70% туші. Це добрий показник для нашого поголів’я. Ціна на живу масу сьогодні нас влаштовує, але ситуація на ринку не проста: доводиться конкурувати з польським імпортом. До того ж, ціни на зерно почали зростати, а через кризу споживання м’ясних продуктів, наприклад ковбас, падає. І якщо в минулому році всі поточні платежі за кредитами ми повністю закрили, завдячуючи держпрограмі компенсації відсотків за ними, то нинішнього року розраховувати на таку саму підтримку держави навряд чи варто. Хоча, сподіваюсь, що влада на пустить все на самоплив.
Думаю, буде нелегко. Але до труднощів ми звикли і продовжуємо боротися “за місце під сонцем”. Особливих планів на 2009 рік не будуємо. Головне — пережити кризу. Вийти з неї з найменшими втратами допомагають ресурсоощадні технології. Нині вони набули особливої актуальності. Дуже хотілося б збудувати біогазову установку, але без підтримки держави це нереально, а значить, треба почекати. Надихає приклад словацьких колег, таких як кооператив “Кочин”. Нині це підприємство, створене на місці колишнього великого колгоспу, випускає доволі конкурентоспроможну на ринку ЄС тваринницьку продукцію. В “Кочині” успішно вирішено багато проблем, добре відомих українським свинарям. В ідеальному порядку утримуються не тільки всі виробничі приміщення, включаючи унікальну племінну ферму, а й територія комплексу. Зелені газони і квіткові клумби біля свинарника також гідні наслідування.

Ірина Комалова

Advertisement

Інтерв'ю
Керівник СТОВ "Дніпро" (Чорнобаївський р-н Черкаської обл.) Андрій Душейко
Керівник СТОВ «Дніпро», що на Черкащині, Андрій Душейко є унікальною постаттю в українському агробізнесі, адже свій чималий практичний досвід вирощування овочевих та польових культур вдало поєднує з серйозною теоретичною базою, будучи... Подробнее
Ле­онід Ко­за­чен­ко, на­род­ний де­пу­тат, пре­зи­дент Ук­раїнської аг­рар­ної кон­фе­де­рації
Чи ре­аль­но «за­пу­с­ти­ти» земельну реформу вже за рік? Як дер­жа­ва має за­хи­с­ти­ти влас­ників паїв і аг­раріїв? Що че­кає на них 2017 ро­ку? Чи вдасть­ся по­до­ла­ти ко­рупцію в дер­жаві? На ці

1
0