Спецможливості
Технології

Фенхель: особливості та вирощування

07.09.2022
797
Фенхель: особливості та вирощування фото, ілюстрація

Фенхель овочевого різновиду відо­мий в Україні як «італійський». У тому, що цей овоч надзвичайно поширений саме в Італії, була змога особисто пере­конатися торік у вересні, під час пере­бування в Турині, де відбувалася XII зу­стріч «Терра Мадре Салон Смаку (Terra Madre Salone del Gusto)», організована міжнародною асоціацією «Слоу Фуд» спільно з адміністрацією регіону П’ємонт і адміністрацією міста. Там у якості гарніру пропонували головки фенхелю, нарізані кільцями, й цей продукт був постійно у великих кількос­тях. Головки, що демонструвалися у ви­ставкових павільйонах, вражали своїми розмірами. Тож синонімічна назва — «італійський», що набула поширення, зокрема, й в овочівництві, тепер вида­ється цілком виправданою.

На вітчизняний ринок насіннєвий матеріал сортів овочевого типу поста­чається з-за кордону, проте останнім часом на дослідній станції «Маяк» Ін­ституту овочівництва і баштанництва НААН провадять селекційну роботу з цим типом фенхелю, тож невдовзі очі­куємо на збагачення асортименту й сортами вітчизняного походження. Тим паче, що на сьогодні Державний ре­єстр сортів рослин, придатних для по­ширення в Україні, взагалі не містить сортів фенхелю — ані вітчизняної, ані іноземної селекції.

 

Ботанічна характеристика та біологічні особливості

Головка овочевого фенхелюФенхель звичайний (Foeniculum vulgare Mill./F. officinale All.) — багаторічна або дворічна рослина родини Селерові або Зонтичні (Apiaceae). В Україні його вирощують переважно в однорічній куль­турі. Батьківщина фенхелю — Середземномор’я. Рослину в якості пряної і лі­карської вирощували здавна римляни, греки, єгиптяни, індійці та китайці. В наш час у дикому вигляді він зустрічається на Кавказі, в Криму, південних районах Се­редньої Азії, де росте на сухих кам’янистих схилах, біля доріг і обійсть, на неугіддях.

Кореневище у фенхелю потовщене, жовтувато-білого забарвлення, за фор­мою переважно веретеноподібне. Рос­лина формує досить потужну розетку зі світло-зелених або жовтуватих сокови­тих листків. Розеткові листки з довгим черешком, стеблові — сидячі; за формою листки тричі- або чотириразово перисто-розсічені на довгі ниткоподібні частки. Висота насіннєвої рослини, залежно від сортових особливостей, може сягати 2 м, зазвичай у сортів овочевого типу насін­ники нижчі — в досліджуваних нами зразків висота становила 0,8–1,5 м. Стебло міцне, голе, вкрите синювато-сизим нальотом, сильно галузиться, особливо в зріджених посівах, схильне до виля­гання, викривлення, може навіть лама­тися під впливом сильного вітру.

Цвіте фенхель звичайний у липні-серпні. Суцвіття — зонтик, квітки жовто­го забарвлення. Плоди — продовгуваті двосім’янки завдовжки 5–10 мм, завширшки 2–3 мм, сірувато-зеленого за­барвлення, на смак солодкувато-пряні, із сильним приємним ароматом, схожим на анісовий. Напівплодик у господарському значенні і є насіниною фенхелю. Достигає насіння у вересні, а в пізньостиглих сор­тів — у першій декаді жовтня. Дружність достигання плодів фенхелю у значній мірі залежить від розвитку насіннєвої росли­ни: що більша її розгалуженість, кількість пагонів першого і наступних порядків, а отже й суцвіть (це залежить від загущен­ня/зрідженості посівів, дотримання агро­технічних заходів, режиму зволоження, погодних умов упродовж усього періоду вегетації), то довшим буде цей період.

Відмітною ознакою сортів овочевого типу є здатність формувати пласкі неве­личкі головки із численних соковитих че­решків (заввишки 10–15 см, завширшки 5–10 см і масою до 100 г). Розмір, маса і якісні показники таких головок залежать як від сортових особливостей, так і від дотримання агротехнічних заходів.

Фенхель звичайний — рослина тепло- й світлолюбна. В посушливих спекотних умовах культура потребує додаткового поливу. Найкраще росте на родючих чор­ноземах, ґрунтах легкого гранулометрич­ного складу (суглинки та супіски).

 

Використання

Зелена масаЗелень фенхелю має приємний, злегка солодкуватий, освіжаючий смак. У рослині міститься 4–6% ефірної олії, основною складовою якої є анетол (50– 60%). Наявні також рослинні жири, біл­ки, цукри; солі калію, кальцію, заліза, фосфору, натрію; вітаміни: С, В1, В2, В3, В6, К, Е.

Листки, головки й недостиглі плоди використовують у салатах, соусах, у якості гарніру до овочевих, рибних і м’ясних страв. Споживають у сирому вигляді як десерт, використовують для прикра­шання страв, бутербродів. Соковиті лист­ки й суцвіття-зонтики про запас солять, консервують і сушать. Плоди (насіння) використовують як пряність самостійно або в пряних сумішах, лікеро-горілчаному виробництві, додають у хліб і кондитер­ські вироби. У разі додавання плодів фенхелю під час квашення капусти їх по­міщають у марлеві торбинки, аби уникну­ти погіршення товарного вигляду готово­го продукту. Головки фенхелю викорис­товують подібно до цвітної капусти, їх також можна маринувати. Стебла й зон­тики додають під час соління овочів.

У медицині використовують насіння й ефірну олію у лікуванні захворювань печінки й нирок, простуди, для зняття шлункових і кишкових спазмів, болей. Кропову воду готують як із олії фенхелю (1 частина олії на 1000 частин води), так і з його плодів. Насичений специфічний запах сировини і готових препаратів із фенхелю обумовили його досить поши­рену народну назву — «аптечний кріп». У народній медицині плоди використову­ють для полоскання, примочок, приси­пок, мазевих пов’язок як антисептичний засіб при очних хворобах, гнійних ура­женнях шкіри, екземі.

Фенхель звичайний — хороший пізній медонос із довгим періодом цвітіння на­сінників. За нашими спостереженнями, навіть наприкінці вересня і в першій дека­ді жовтня в сонячну теплу погоду суцвіття рослини часто обліплені бджолами (що­правда, насіння, яке зав’язується в цей період, уже не встигає дозріти), тому рос­лину з успіхом можна висівати побіля па­сіки для гарантованої «страховки» бджо­лам в осінній безвзятковий період.

 

Агротехнологія вирощування

Пласка головка фенхелюФенхель звичайний вибагливий до світла: у затінку зменшується урожай зеленої маси і насіння, вміст ефірної олії, затримується достигання насіння. То­варні й насінницькі посіви фенхелю роз­ташовують на легких і середніх за грану­лометричним складом ґрунтах, із висо­ким умістом поживних речовин (кращі ґрунти — супіщані й суглинкові чорнозе­ми), низьким рівнем залягання ґрунто­вих вод, нейтральною реакцією ґрунто­вого розчину (рН близько 7). Ділянка, як і під усі овочеві культури, має бути окуль­турена, чиста від бур’янів.

Хорошими попередниками для фен­хелю є озимі зернові, зернобобові куль­тури, багаторічні трави, просапні (окрім представників рослин родини Селерові). За вирощування сортів овочевого типу на товарні цілі, що передбачає незначні площі, враховуючи реальні поточні по­треби в цій специфічній продукції на вітчизняному ринку, в сівозміні фенхель доцільно розміщувати в «збірному» полі, групуючи з іншими салатними та шпи­натними однорічними рослинами.

Підготовку ґрунту проводять за за­гальноприйнятими для зони вирощуван­ня технологіями. Основний обробіток розпочинають відразу після збирання попередника. Проводять лущення дис­ковими лущильниками в двох напрямках на глибину 8–10 см для подрібнення й загортання рослинних решток, підрізан­ня бур’янів, що вегетують, і провокуван­ня насіння бур’янів до проростання. Якщо поле засмічене коренепаросткови­ми бур’янами, застосовують лемішні лу­щильники. Глибина першого обробітку становить 12–14 см, а другого, який про­водять за два тижні, — 14–16 см.

Через 15–20 діб, залежно від погод­них умов, виконують оранку на глибину орного шару. Під оранку вносять міне­ральні добрива: суперфосфат і калійну сіль — по 150–200 кг. Якщо під попередник не вносили органічне добриво, то на бідних виснажених ґрунтах уносять до 30 т/га перегною або компосту. У разі потреби — за масової появи сходів бур’янів — проводять культивацію на глибину 10–12 см.

Серцевина фенхелюРано навесні ділянку боронують у два сліди для затримання вологи. Перед сівбою проводять культивацію в два слі­ди на глибину 8–10 см з одночасним бо­ронуванням. Під передвисівну культива­цію вносять 100–150 кг/га аміачної селі­три. Доцільно передвисівний обробіток проводити комплексними агрегатами, здатними за один прохід провести де­кілька операцій: розпушити ґрунт до дрібногрудкуватого стану, вирівняти та ущільнити його. В такому разі макси­мально зберігається волога в ґрунті та створюються оптимальні умови для сів­би насіння і його дружного проростання.

Сівбу проводять у першій-другій дека­дах квітня. Ширина міжрядь — 45 см (то­варні посіви для отримання головок і ви­рощування зеленої маси — розетки лист­ків) і 70 см (на насінницьких посівах і для отримання плодів для ефіроолійної про­мисловості та використання їх як пря­нощів). Глибина загортання насіння — 2–3 см. Одночасно або відразу після сів­би ґрунт прикотковують легкими котка­ми, що сприяє його вирівнюванню та ущільненню. Відтак сходи з’являються раніше (через два-три тижні після висіву), й вони рівномірні. Весняними заморозка­ми сходи фенхелю не ушкоджуються.

Під час вирощування фенхелю на зе­лену масу для забезпечення конвеєрного надходження товарної продукції протя­гом тривалішого періоду сівбу проводять у декілька строків, з інтервалом 10–15 діб. Проте літні посіви не практикують, особливо якщо немає змоги організувати полив. Догляд за посівами включає три-чотири розпушення міжрядь до збирання продукції на товарних посівах або до зми­кання рядків — на насінницьких (у такому разі глибину обробітку збільшують від 5–6 до 10–12 см), боротьбу з бур’янами та за потреби — полив.

У сортів фенхелю звичайного збира­ють зелену масу вручну у фазі добре розвиненої розетки, до появи квітконо­са, а в сортів овочевого типу — у фазі повністю сформованих головок. Зрізу­ють рослини на рівні ґрунту або висмику­ють із корінням. Перед укладанням рос­лин у тару слід видалити землю з коре­нів. У разі запізнення зі збиранням пере­рослі рослини залишають для одержан­ня плодів, які використовують як пря­ність або сировину для ефіроолійної промисловості чи на насіннєві цілі (за умови використання посівного матеріалу високих репродукцій).

Як зазначалося вище, нині на насіннє­вому ринку пропонують сорти фенхелю різного еколого-географічного походження, багато з них не адаптовані до умов України. Такі сорти, як правило, мають подовжений вегетаційний період, на­приклад, у північних областях можуть у перший рік вегетації не сформувати на­сіння або ж воно не встигне дозріти. Для отримання насіння з таких зразків варто застосовувати додаткові прийо­ми: вирощування розсадним способом (перевагу слід надавати розсаді в тор­фоперегнійних горщиках чи кубиках роз­міром 5х5 або 7х7 см), переведення рос­лини в дворічну культуру шляхом зали­шання маточних кореневищ у ґрунті (утепливши тирсою, соломою, проте для кожного сорту варто проводити додат­кові дослідження в цьому напрямі) або зберігати їх запіскованими у сховищах, погребах тощо. Можна розмножувати фенхель і поділом куща.

Збирання плодів проводять розділь­ним способом: рослини скошують, коли достигне насіння на центральному зонти­ку та зонтиках першого порядку, насінни­ки дозарюють у валках протягом п’яти — семи діб (невеликі партії за несприятли­вих погодних умов по можливості зво­зять під навіси, розстилаючи на забето­нованих площадках чи мішковині), після чого обмолочують. Збільшити вихід на­сіння можна шляхом вибіркового багато­разового збирання зонтиків у міру дозрі­вання в них насіння, проте такий спосіб використовують на невеликих площах або експериментальних ділянках.

Сушать насіння на сонці, під навіса­ми, в сушарках з активним вентилюван­ням, не допускаючи його самозігрівання та пліснявіння. Потім очищають на очис­них машинах типу «Петкус», зберігають насипом або у мішках у чистих сухих при­міщеннях.

Згідно з ДСТУ 7160:2010, сортова чистота, або типовість для добазового насіння (ДН) фенхелю (овочевого) має становити не менше як 99%, а для базо­вого (БН) — 98%, для сертифікованого (СН1) — 96%. Уміст насіння інших сортів та різних гібридів у загальній масі домі­шок не допускається. Мінімальна схо­жість для всіх категорій насіння повинна бути мінімум 70%, максимальна воло­гість насіння за чинним стандартом для всіх категорій — не більше як 12%.

 

О. Позняк, м. н. с.,

Дослідна станція «Маяк» ІОБ НААН

Журнал «Пропозиція», №7, 2019 р.

Інтерв'ю
Радник з сільського господарства Посольства Франції в Україні Ніколя Перрен
    Радник Посольства Франції в Україні з питань сільського господарства Ніколя Перрен розповів сайту propozitsiya.com, чому в званні великої аграрної країни нема нічого поганого, чим його батьківщина заслужила це звання і чим зі свого... Подробнее
Компанія «Нор-Ест Агро» свою роботу розпочала у 2013 році як ДП «ТАК» у складі групи компаній «ТАК». А 2019 року ДП «ТАК» стало повністю самостійною компанією, отримало нову назву, новий імпульс до розвитку та нові ідеї. І зовсім не просто... Подробнее

1
0