Спецможливості
Агрохімія

Як ефективно справитися з підгризаючими совками?

24.04.2017
6693
Як ефективно справитися з підгризаючими совками? фото, ілюстрація

Посівам сільськогосподарських культур в Україні значно шкодять підгризаючі совки. Трапляються ці шкідники в господарствах різних форм власності, а також на присадибних ділянках. Їхній видовий склад досить різноманітний — це близько 15 видів метеликів, гусениці яких більшу частину часу перебувають у ґрунті. 

 

 

До них на­ле­жать ози­ма, ок­лич­на, ди­ка (півден­на підгри­за­ю­ча), пше­нич­на та сов­ка-іпси­лон. Біологічні особ­ли­вості, спосіб жит­тя й шкідливість їх ба­га­то в чо­му подібні. Най­по­ши­ренішою є ози­ма сов­ка.

Уп­ро­довж ос­танніх п’яти років се­ред­ня по Ук­раїні чи­сельність гу­се­ниць підгри­за­ю­чих со­вок на по­лях ста­но­ви­ла 0,1–2,0 екз./м2; а мак­си­маль­на їхня щільність в осе­ред­ках ся­­га­ла 3–10 екз./м2. Ни­ми бу­ло уш­ко­д­­же­но в слаб­ко­му, се­ред­нь­о­му, по­де­ку­ди силь­но­му сту­пені 0,1–8,0, мак­си­маль­но 10–26, а в ок­ре­мих осе­ред­ках і 50% рос­лин ку­ку­руд­зи, бу­ряків цу­к­ро­вих та кор­мо­вих, кар­топлі, со­няш­ни­ку, ово­че­вих куль­тур, ріпа­ку ози­мо­го, пше­ниці ози­мої. Осе­ред­ки ви­со­кої чи­сель­ності й шкідли­вості на­зва­ної гру­пи шкідників ма­ли місце в аг­ро­це­но­зах май­же всіх об­ла­с­тей, і це інко­ли при­зво­ди­ло до знач­них не­до­борів уро­жаїв.

За­го­ст­рен­ня фіто­санітар­но­го ста­ну аг­ро­це­нозів че­рез по­ши­рен­ня підгри­за­ю­­чих со­вок пов’яза­не як із по­год­ни­ми фак­то­ра­ми, так і умо­ва­ми гос­по­да­рю­ван­ня. Ос­таннім ча­сом клімат Ук­раїни ха­рак­те­ри­зується по­теплінням — це при­зво­дить до зміни як три­ва­лості се­зонів ро­ку, так і, відповідно, роз­вит­ку сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, шкідників та хво­роб рос­лин. Че­рез дефіцит фінансів тех­но­логію ве­ден­ня рос­лин­ництва ча­с­то ви­ко­ну­ють да­ле­ко не в по­вно­му об­сязі, і як ре­зуль­тат — знач­но по­ру­шується аг­ро­техніка ви­ро­щу­ван­ня куль­тур, збільшується за­бур’я­­неність полів, до аб­сурд­но­го мініму­му зво­дить­ся ви­ко­ри­с­тан­ня три­хо­г­ра­ми, вкрай не­до­стат­ньо за­сто­со­ву­ють і хімічні за­хо­ди за­хи­с­ту посівів. Погір­шен­ню фіто­санітар­ної си­ту­ації, стрім­ко­му по­ши­рен­ню шкідників, зо­к­ре­ма со­вок, сприяє та­кож стихійне ви­лу­чен­ня землі з обо­ро­ту й ра­зом із тим — віднов­лен­ня еко­логічної ніші різних ба­га­тоїдних фіто­фагів.

Мор­фо­логія ози­мої сов­ки

Совка — це ме­те­лик із роз­ма­хом крил 35–45 мм. Пе­редні кри­ла ма­ють за­барв­лен­ня від бу­ру­ва­то-сіро­го до май­же чор­но­го ко­ль­о­ру, з круг­лою, нир­ко- й кли­но­подібною пля­ма­ми, чор­ни­ми штри­ха­ми вздовж зовнішньо­го краю й дво­ма здвоєни­ми по­пе­реч­ни­ми лініями по­се­ре­дині. Гу­се­ни­ця зем­ли­с­то-сіро­го ко­ль­о­ру з лег­ким зе­лен­ку­ва­тим відтінком і жир­ним бли­с­ком, із вісьмо­ма па­ра­ми ніг. До­вжи­на її ся­гає 50 мм. Ля­­леч­ка чер­во­но-бу­ра, бли­с­ку­ча, розміром 16–20 мм. Яй­ця ку­лясті з пла­с­кою ос­но­вою, діаме­т­ром 0,5 мм, мо­лоч­но-білі.

Гу­се­ниці ози­мої сов­ки по­шко­д­жу­ють озимі куль­ту­ри (зер­нові, ріпак), бу­ря­ки, ку­ку­руд­зу, со­няш­ник, ри­ци­ну, кар­топ­лю, ка­пу­с­ту, морк­ву, ци­бу­лю, ба­ш­танні й інші куль­ту­ри, різні бур’яни — усьо­го близь­ко 150 видів рос­лин із 36 ро­дин. Во­ни підгри­за­ють рос­ли­ни біля ко­ре­не­вої ший­ки. Нa бу­ря­ках або моркві пе­ре­гри­за­ють біля ос­но­ви че­реш­ки листків, виїда­ють ко­рон­ку й верх­ню ча­с­ти­ну ко­ре­неп­ло­ду. Внаслідок по­шко­д­жень ви­сокі рос­ли­ни, такі як ри­ци­на, ку­ку­руд­за то­що, ви­ля­га­ють, посіви зріджу­ють­ся, зни­жується рівень уро­жаю, якість йо­го погіршується.

Ози­ма сов­ка в умо­вах Ук­раїни роз­ви­вається в двох по­коліннях. 

Зи­му­ють до­рослі гу­се­ниці в ґрунті на гли­бині ор­но­го ша­ру (18–20 см). На­весні підніма­ють­ся у верхній шар (6–10 см), де й за­ляль­ко­ву­ють­ся. Літ ме­те­ликів пер­шо­го по­коління при­па­дає на се­ре­ди­ну трав­ня — чер­вень. Ме­те­ли­ки ак­тивні за на­стан­ня при­смер­ку та вно­­­чі. Вдень во­ни хо­ва­ють­ся в кур­ти­ни бур’янів, а та­кож під гру­доч­ки ґрун­ту. Для відкла­дан­ня яєць відда­ють пе­ре­ва­гу па­ро­вим по­лям, посівам про­сап­них та ово­че­вих куль­тур, ви­би­ра­ю­чи се­ред них зріджені й за­бур’янені. Са­миці від­кла­да­ють яй­ця на нижній бік листків бу­дя­ка, бе­рез­ки по­льо­вої, ло­бо­ди й ін­­ших бур’я­­нів, а та­кож на ґрунт і сухі рос­­­лин­ні решт­ки за­зви­чай по од­но­му, рідше не­ве­ли­ки­ми куп­ка­ми — по 10–30 шт. За спри­ят­ли­вих умов один ме­те­лик мо­же відкла­с­ти до 2000 яєць. Гу­се­ниці в своєму роз­вит­ку про­хо­дять шість віків. У мо­лод­шо­му віці во­ни жив­лять­ся ли­ст­ка­ми бур’янів, а по­чи­на­ю­чи з тре­ть­о­го — по­шко­д­жу­ють куль­турні рос­ли­ни. Жив­лять­ся гу­се­ниці вве­чері та вночі, а вдень хо­ва­ють­ся в по­верх­не­во­му шарі ґрун­ту або з ниж­нь­о­го бо­ку листків, які при­ля­га­ють до землі. Жив­лен­ня гу­се­ниць три­ває 24–26 днів, після чо­го во­ни роб­лять у ґрунті на гли­бині до 6 см комірку, в якій за­ляль­ко­ву­ють­ся.

Ме­те­ли­ки дру­го­го по­коління літа­ють із се­ре­ди­ни лип­ня до се­ре­ди­ни ве­рес­ня. Са­миці відкла­да­ють яй­ця пе­ре­важ­но на за­бур’яне­них па­ро­вих по­лях, на стер­ню, низь­ко­рослі й пізні посіви про­сап­них та ози­мих куль­тур. Гу­се­ниці цьо­го по­ко­лін­ня жив­лять­ся бур’яна­ми, схо­да­ми ози­мих куль­тур, мо­жуть ви­г­ри­за­ти буль­би кар­топлі, ко­ре­неп­ло­ди морк­ви, бу­ряків, а та­кож зни­щу­ва­ти висіяне насіння й про­ро­ст­ки. Особ­ли­во по­тер­па­ють пізні й не­­дружні схо­ди пше­ниці ози­мої, які по­­шкод­жу­ють­ся до кущіння — у та­ко­му разі рос­­ли­ни ги­нуть. За більш пізньо­го по­­шко­д­жен­ня ву­зол кущіння за­ли­шає­ть­ся не­уш­ко­д­же­ним і рос­ли­ни мо­жуть ви­­жи­ти. Жив­лен­ня гу­се­ниць три­ває до по­чат­ку жовт­ня, а за теп­лої осені — до се­ре­ди­ни міся­ця, після чо­го, до­сяг­ши п’ято­го-шо­с­то­го віку, во­ни за­ла­зять у гли­бокі ша­ри ґрун­ту на зимівлю.

На ди­наміку чи­сель­ності ози­мої сов­ки впли­ва­ють по­годні умо­ви: ду­же спри­ят­ли­ви­ми є опа­ди в період роз­вит­ку гу­се­ниць мо­лод­ших віків за до­сить ви­со­ких се­ред­нь­о­до­бо­вих тем­пе­ра­тур та низь­ка во­логість у період за­ляль­ко­ву­ван­ня гу­се­ниць і льо­ту ме­те­ликів. На­явність квіту­чих рос­лин під час льо­ту шкідни­ка сприяє різко­му зро­с­тан­ню пло­дю­чості ме­теликів, тоді як їхня не­ста­ча ча­с­то при­зво­дить май­же до по­вної безплідності са­миць дру­го­го по­коління.

Із при­род­них ен­то­мо­фагів ве­ли­ке зна­чен­ня ма­ють різні пе­ре­тин­ча­с­то­крилі па­ра­зи­ти (яй­цеїд-три­хо­г­ра­ма, їздці-іхнев­моніди, бра­коніди), му­хи-тахіни то­що. Зни­щу­ють ли­чи­нок та­кож де­які ви­ди хи­жих жу­же­лиць та ко­ма­хоїдних птахів. Гу­се­ниці та­кож ура­жу­ють­ся гри­ба­ми (білою, ро­же­вою та чер­во­ною му­с­кар­ди­ною), віру­сни­ми (гра­ну­ль­о­зом та ядер­ною поліедрією), про­то­зой­ни­ми хво­ро­ба­ми й не­ма­то­да­ми.

Та по­при відмічені при­родні фак­то­ри ре­гу­лю­ван­ня роз­вит­ку підгри­за­ю­чих со­вок, чи­сельність цієї гру­пи шкідників в аг­ро­це­но­зах Ук­раїни за­ли­шає­ться на ви­со­ко­му рівні, тож тре­ба завжди пла­ну­ва­ти про­ве­ден­ня за­хис­них за­ходів.

Ефек­тивні за­хисні за­хо­ди від підгризаючих совок

Зва­жа­ю­чи на трофічні особ­ли­вості й спосіб жит­тя ози­мої та інших видів підгри­за­ю­чих со­вок в об­ме­женні їхньої чи­сель­ності й шкідли­вості важ­ли­ву роль відігра­ють ор­ганізаційно-гос­по­дар­­ські та аг­ро­технічні за­хо­ди, які є скла­до­ви­ми тех­но­логії от­ри­ман­ня ви­со­ких уро­жаїв май­же всіх куль­тур, ви­ро­щу­ва­них у то­му чи іншо­му гос­по­дарст­ві. Інші ж спеціальні за­хо­ди (біологічні, хімічні) ма­ють ли­ше до­пов­ню­ва­ти ос­новні в інте­г­ро­ваній си­с­темі за­хи­с­ту.

У періоди спа­лахів чи­сель­ності підгри­за­ю­чих со­вок тре­ба по­си­лю­ва­ти спо­с­те­ре­жен­ня за їхнім роз­вит­ком та вста­нов­лю­ва­ти ступінь за­гро­зи на кож­но­му полі. Для цьо­го слід ма­ти фе­ро­монні па­ст­ки або ко­рит­ця для шу­му­ю­чої ме­ля­си. Ос­танні є універ­саль­ни­ми для всіх видів со­вок, за їхньою до­по­мо­гою відлов­лю­ють більшу кількість са­миць пе­ред відкла­дан­ням та в період відкла­дан­ня яєць. За­сто­су­ван­ня цих за­собів дає змо­гу про­сте­жи­ти, крім си­ли льо­ту ме­те­ликів, за по­тенційною їхньою пло­дючістю та дозріван­ням яєць. За до­по­мо­гою кон­троль­них ко­ри­тець мож­на на кож­но­му полі виз­на­ча­ти по­ча­ток та ма­со­ве відкла­дан­ня яєць, роз­ра­ху­ва­ти щільність шкідни­ка, нор­ми, стро­ки й кратність ви­пу­с­ку три­хо­г­ра­ми.

Ве­ли­ке зна­чен­ня ма­ють ранні й стислі стро­ки сівби про­сап­них куль­тур, за­без­пе­чен­ня оп­ти­маль­ної гу­с­то­ти рос­лин та умов їхньо­го рос­ту й роз­вит­ку. Такі посіви мен­ше за­се­ля­ють­ся сов­ка­ми. У період відкла­дан­ня яєць, а та­кож під час за­ляль­ко­ву­ван­ня підгри­за­ю­чих со­вок ефек­тивні роз­пу­шу­ван­ня міжрядь про­сап­них та ово­че­вих куль­тур із при­си­пан­ням бур’янів у ряд­ках.

У Лісо­сте­пу і Північно­му Сте­пу най­е­фек­тивнішим за­хо­дом бо­роть­би із сов­ка­ми є за­сто­су­ван­ня три­хо­г­ра­ми у період відкла­дан­ня ни­ми яєць. В інших же регіонах під час ви­ко­ри­с­тан­ня цьо­го яй­це­па­ра­зи­та за­зви­чай спо­с­терігається над­ли­шок або не­ста­ча во­ло­ги чи теп­ла, що знач­но зни­жує йо­го ефек­тивність. З ог­ля­ду на це, три­хо­г­ра­му слід роз­се­ля­ти скрізь у ви­гляді па­ра­зи­то­ва­них яєць ла­бо­ра­тор­но­го жи­ви­те­ля за 11–24 год до вип­ло­д­жен­ня до­рос­лих ко­мах. При­чо­му її тре­ба ви­пу­с­ка­ти не менш як у 300–400 місцях на 1 га вранці або вве­чері, бо во­на най­ак­тивніша в періоди із 7-ї до 11-ї та з 16-ї до 20-ї го­д.

Про­ти со­вок на ово­че­вих куль­ту­рах, цу­к­ро­вих бу­ря­ках та інших про­сап­них у спри­ят­ли­вих для ви­ко­ри­с­тан­ня три­хо­г­ра­ми регіонах упер­ше ви­пу­с­ка­ють 50 тис. са­миць три­хо­г­ра­ми на 1 га, вдру­ге — 100 тис. і на­далі — до 150 тис. са­миць на гек­тар. У регіонах, менш спри­ят­ли­вих для ви­ко­ри­с­тан­ня цьо­го яй­це­па­ра­зи­та, за­сто­со­ву­ють йо­го ме­то­дом на­си­чу­ю­чих ви­пусків: пер­ший — прак­ти­ку­ють за чи­сель­ності не менш як 4–5 яєць/м2, у разі по­оди­но­кої яй­це­клад­ки шкідни­ка три­хо­г­ра­му ви­пу­с­ка­ють за чи­сель­ності 10–15 яєць/100 рос­лин.

Про­ти со­вок ефек­тив­но діють ли­ше такі ви­ди три­хо­г­ра­ми, як Trichogramma evanescens Westw. та T. pintoi Voeg., ефек­тивність яких ся­гає 60–85%. Ви­пу­с­ки цьо­го ен­то­мо­фа­га мож­на чер­гу­ва­ти із за­сто­су­ван­ням хімічних та біологічних інсек­ти­цидів в єди­но­му тех­но­логічно­му ре­жимі. Так, у період яй­це­клад­ки со­вок три­хо­г­ра­му ви­­­пу­с­ка­ють двічі-тричі, після чо­го про­ти гу­се­ниць мо­лод­ших віків ви­ко­ри­с­то­ву­ють інсек­ти­ци­ди. Та­кий ре­жим бо­­ро­ть­­би за­без­пе­чує га­ран­то­ва­ний за­хист уро­жаю сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур від со­вок.

Під час підго­тов­ки полів під посів пше­ниці ози­мої після не­стер­нь­о­вих по­пе­ред­ників, а та­кож на чи­с­тих та зай­ня­тих па­рах ре­ко­мен­до­вані куль­ти­вації в період відкла­дан­ня яєць та вип­ло­д­жен­ня гу­се­ниць ози­мої сов­ки. Це сприяє очи­щен­ню полів від бур’янів і ра­зом із тим зни­жен­ню щільності по­пу­ляції шкідни­ка на 80–92%. Ефек­тив­ним за­хо­дом для об­ме­жен­ня чи­сель­ності гу­се­ниць у цей період є та­кож ви­пуск три­хо­г­ра­ми.

В зоні зро­шу­ва­но­го зем­ле­роб­ст­ва в період вип­ло­д­жен­ня гу­се­ниць підгри­за­ю­чих со­вок та їхньо­го відхо­ду на за­­ляль­­ко­ву­ван­ня по­лив до­щу­ван­ням за­без­пе­чує за­ги­бель близь­ко 85% по­пу­ляції цих шкідників.

Вра­хо­ву­ю­чи пев­ну роль при­род­них ре­гу­ля­торів чи­сель­ності со­вок, важ­ли­вим ре­зер­вом у за­хисті ви­ро­щу­ва­них куль­тур від цих шкідників мо­жуть бу­ти й при­ро­до­охо­ронні за­хо­ди.

За по­си­ле­но­го роз­вит­ку підгри­за­ю­чих со­вок на посівах тре­ба за­сто­со­ву­ва­ти інсек­ти­ци­ди. До об­при­с­ку­ван­ня до­­­ці­ль­­но вда­ва­ти­ся тоді, ко­ли чи­сельність гу­се­ниць у фазі пше­ниці ози­мої схо­ди — ку­­щіння або три-чо­ти­ри справжніх лист­­­­­­­ків — у бу­ряків цу­к­ро­вих та інших куль­тур пе­ре­ви­щує еко­номічний поріг шкід­ли­вості: на пше­ниці озимій — 1–3 екз./м2, бу­ря­ках цу­к­ро­вих — 1–2, ку­ку­рудзі, со­няш­ни­ку й інших про­сап­них — 3–8, ба­га­торічних тра­вах — 5 екз./м2. 

Ре­ко­мен­до­ва­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти інсек­ти­ци­ди Арріво, к.е. (0,24–0,4 л/га), Бо­рей, КС (0,15 л/га), Да­на­дим Мікс, КЕ (1,0 л/га), Де­цис Профі 25 WG, ВГ (0,035–0,1 кг/га), Дра­гун ЕС, КЕ (0,8–2,0 л/га), Дур­с­бан 480, к.е. (2,0– 2,5 л/ га), Ка­ра­те Зе­он 050 SC, мк.с. (0,3 л/га), Пірінекс, КЕ (1,2 л/га), Про­те­ус 110 OD, МД (0,5–0,75 л/га), Сумі-аль­фа, КЕ (0,2 л/га) та інші, які за­сто­со­ву­ють згідно з рег­ла­мен­та­ми за­галь­но­прий­ня­тих тех­но­логій. Кращі ре­зуль­та­ти да­ють об­роб­ки у вечірні го­ди­ни, ко­ли гу­се­ниці жив­лять­ся рос­ли­на­ми. До то­го ж про­ти гу­се­ниць мо­лод­ших (I–II) віків слід за­сто­со­ву­ва­ти низькі нор­ми ви­т­ра­ти хімічних пре­па­ратів, а що­до стар­ших (III–VI) — ви­сокі. Прак­тич­ний досвід свідчить, що про­ти гу­се­ниць со­вок стар­ших віків ви­щу ефек­тивність за­без­пе­чу­ють суміші фо­с­фо­рор­ганічних пре­па­ратів із піре­т­роїда­ми за по­ло­вин­них норм ви­т­ра­ти. Для підви­щен­ня ефек­тив­ності об­ро­бок, особ­ли­во за ви­со­ких тем­пе­ра­тур, у ро­бо­чу ріди­ну мож­на до­да­ва­ти 5 кг/га се­чо­ви­ни або рідких ком­плекс­них до­б­рив.

Як­що на підставі дов­го­ст­ро­ко­вих про­гнозів чи­сельність та шкідливість підгри­за­ю­чих со­вок на ранніх ета­пах роз­вит­ку рос­лин очі­кується ви­со­кою, доцільно висіва­ти такі куль­ту­ри, як пше­ни­ця, ячмінь, бу­ря­ки цу­к­рові, ріпак, ку­ку­руд­за, со­няш­ник, насінням, об­роб­ле­ні інсек­ти­цид­ни­ми пре­па­ра­та­ми. Для цьо­го ре­ко­мен­до­вані такі пре­па­ра­ти: Га­у­чо 70 WS, Ко­с­мос 500, Лорд, Сідопрід 600, Юн­та Ква­д­ро 373,4 FS.

Висновок

На при­са­диб­них ділян­ках ве­ли­ке зна­чен­ня ма­ють аг­ро­технічні за­хо­ди, що спри­я­ють по­кра­щан­ню рос­ту й роз­вит­ку рос­лин, для підви­щен­ня стійкості ос­танніх до по­шко­д­жень. Важ­ливі та­кож ре­тель­ний об­робіток ґрун­ту й зни­щен­ня бур’янів. Ґрунт во­се­ни слід пе­ре­ко­пу­ва­ти, бур’яни на ме­жах об­ко­шу­ва­ти. За ве­ли­кої кількості гу­се­ниць мож­на за­сто­со­ву­ва­ти от­руєні при­на­ди: подрібнені бур’яни (ло­бо­ду, осот, жабрій), змо­чені роз­чи­ном інсек­ти­ци­ду (Аль­текс, Енжіо 247 SC), — які слід роз­кла­с­ти не­ве­ли­ки­ми куп­ка­ми вздовж гряд. 

М. Круть, канд. біол. на­ук (PhD),Інсти­тут за­хи­с­ту рос­лин НА­АН

 

Інформація для цитування
Підгри­за­ю­чим сов­кам — надійний заслін!/
М. Круть// Пропозиція/ — 2017. — № 4. — С. 138-140

 

 

Інтерв'ю
Уявити розвиток будь-якого бізнесу без активного впровадження інформаційних технологій сьогодні неможливо. Вирощування сільськогосподарської продукції на відміну від промислових процесів вкрай чутливо до багатьох непередбачуваних факторів... Подробнее
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 

1
0