Спецможливості
Агрохімія

До пи­тан­ня ви­ля­ган­ня льо­ну

17.12.2015
2495
До пи­тан­ня ви­ля­ган­ня льо­ну фото, ілюстрація
поле льна

Ос­нов­ни­ми чин­ни­ка­ми, що при­зво­дять до ви­ля­ган­ня рос­лин льо­ну олійно­го, є надмірні опа­ди під час цвітіння та фор­му­ван­ня насіння, ви­со­ка гу­с­то­та сто­ян­ня рос­лин, над­ли­шок азот­них до­б­рив, пізні стро­ки сівби то­що. Так, збільшен­ня ме­ханічно­го на­ван­та­жен­ня на стеб­ло во­ло­гою на ли­ст­ках зни­жує стійкість і  пружність рос­лин під час  по­ривів вітру. Підви­щен­ня гу­с­то­ти стеб­ло­с­тою та­кож ство­рює умо­ви для за­три­ман­ня зай­вої во­ло­ги в па­зу­хах листків.

 

Упро­довж ба­га­ть­ох де­ся­тиріч провідною олійною куль­ту­рою в Ук­раїні є со­няш­ник, мен­шою мірою — ріпак. Про­те їхні посіви за­над­то вис­на­жу­ють грунт, що при­зво­дить до по­ру­шен­ня міне­раль­но­го за­без­пе­чен­ня, змін мікробіологічно­го фо­ну. Мож­ли­вою аль­тер­на­ти­вою є льон олійний, або ку­че­ря­вець, — по­су­хостійка, ско­ро­стиг­ла рос­ли­на, здат­на да­ва­ти ви­сокі вро­жаї насіння, з якої от­ри­му­ють од­но­час­но й во­лок­но, до­б­рий по­пе­ред­ник для ба­га­ть­ох сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур.

Ко­рот­кий ве­ге­таційний період та по­су­хостійкість льо­ну да­ють змо­гу роз­ши­рю­ва­ти йо­го посіви, збільшува­ти ви­роб­ництво рос­лин­ної олії без погіршен­ня ста­ну зе­мель. Насіння льо­ну олійно­го містить до 50% цінної олії, ба­га­тої не­на­си­че­ни­ми жир­ни­ми кис­ло­та­ми, близь­ко 20–30% білка, 12–20% вуг­ле­водів, а та­кож ка­ро­тин, калій, кальцій, магній, залізо, цинк. Ос­таннім ча­сом із ко­рот­ко­го во­лок­на льо­ну олійно­го одер­жу­ють ко­тонізо­ва­не, ба­вов­но­подібне, во­лок­но для ви­роб­ництва зміша­них лля­но-ба­вов­ня­них тка­нин, ме­дич­ної ва­ти. Про­дук­ти йо­го пе­ре­роб­ки ви­ко­ри­с­то­ву­ють у хар­човій, фар­ма­цев­тичній, хімічній, легкій, пар­фу­мерній, еле­к­т­ро­технічній, авіаційній про­мис­ло­вості, для ви­го­тов­лен­ня дієтич­них про­дуктів, тек­с­тиль­них ви­робів, лаків, фарб, як си­ро­ви­ну для біопа­ли­ва. Льон та­кож має кор­мо­ву цінність: у ма­кусі містить­ся 6–12% жи­ру і 38% про­теїну, по­живність її 1 кг ста­но­вить 1,2 к. о. Лля­ний шрот містить низ­ку не­замінних аміно­кис­лот і не по­тре­бує ек­с­т­рузії.

Од­нак су­час­ний стан роз­вит­ку сфе­ри ви­роб­ництва і пе­ре­роб­ки льо­но­про­дукції в Ук­раїні до­сить склад­ний. Роз­ви­ток га­лузі льо­нар­ст­ва не­мож­ли­вий без ви­роб­ництва ви­со­ко­якісної кон­ку­рен­то­­спро­мож­ної про­дукції. Це знач­ною мірою за­ле­жить від ви­ко­ри­с­тан­ня но­вих сортів льо­ну і еко­номічно доцільних прий­омів ви­ро­щу­ван­ня, здат­них за­без­пе­чу­ва­ти ви­сокі вро­жаї насіння та во­лок­на.

Ви­ля­ган­ня льо­ну

Для куль­ту­ри льо­ну важ­ли­вим є пи­тан­ня стійкості до ви­ля­ган­ня, що зни­жує вро­жайність та якість льо­но­про­дукції. Не­без­пе­ка ви­ля­ган­ня льо­ну на ранніх ета­пах он­то­ге­не­зу по­ля­гає у ви­к­рив­ленні стеб­ла, що зу­мов­лює гірше освітлен­ня листків, зни­жен­ня фо­то­син­те­тич­но­го по­тенціалу рос­лин. Дефіцит асимілятів у цей період про­во­кує фор­му­ван­ня тон­костінних еле­мен­тар­них во­ло­кон, за­кла­дан­ня мен­шої кількості ко­ро­бо­чок на рос­лині, не­ви­пов­неність насіння. Ви­ля­ган­ня льо­ну під час фор­му­ван­ня і на­ли­ван­ня насіння ус­клад­нює тех­но­логічний про­цес зби­ран­ня, зни­жує якість во­лок­на та насіння.

Ос­нов­ни­ми чин­ни­ка­ми, що при­зво­дять до ви­ля­ган­ня рос­лин льо­ну олійно­го, є надмірні опа­ди під час цвітіння та фор­му­ван­ня насіння, ви­со­ка гу­с­то­та сто­ян­ня рос­лин, над­ли­шок азот­них до­б­рив, пізні стро­ки сівби то­що. Так, збільшен­ня ме­ханічно­го на­ван­та­жен­ня на стеб­ло во­ло­гою на ли­ст­ках зни­жує стійкість і пружність рос­лин під час  по­ривів вітру. Підви­щен­ня гу­с­то­ти стеб­ло­с­тою та­кож ство­рює умо­ви для за­три­ман­ня зай­вої во­ло­ги в па­зу­хах листків.

В ос­нові стійкості льо­ну олійно­го до ви­ля­ган­ня ле­жить ана­томічна ор­ганізація стеб­ла. Зо­к­ре­ма, струк­ту­ра де­ре­ви­ни, кількість еле­ментів кси­ле­ми, тов­щи­на клітин­них стінок кси­ле­ми і луб’яних во­ло­кон впли­ва­ють на стійкість рос­лин. Інтен­сив­не ут­во­рен­ня це­лю­ло­зи та лігніну в ге­не­ра­тив­ний період роз­вит­ку зміцню­є стеб­ло льо­ну. Кількість во­лок­на, йо­го якість і міцність за­ле­жать від місця роз­та­шу­ван­ня у стеблі. Біля ос­но­ви стеб­ла ут­во­рюється во­лок­но пе­ре­важ­но низь­кої якості — ко­рот­ке, то­в­сте, у верхній ча­с­тині стеб­ла пуч­ки фор­му­ють­ся з мен­шої кількості еле­мен­тар­них во­ло­ко­нець і во­лок­но стає менш міцним. Най­ви­щий вміст якісно­го во­лок­на, дов­го­го і міцно­го, з ви­со­кою пря­див­ною здатністю, рос­ли­ни куль­ту­ри фор­му­ють у се­редній ча­с­тині стеб­ла.

Знач­ну роль у фор­му­ванні стеб­ла льо­ну відіграє відповідність міне­раль­но­го жив­лен­ня фа­зам роз­вит­ку рос­ли­ни. По­си­ле­не азот­не жив­лен­ня при­ско­рює лінійний ріст стеб­ла, але ана­томічний роз­ви­ток не інтен­сифікується, та­ким чи­ном стеб­ло швид­ко ви­дов­жується, а ме­ханічні тка­ни­ни не всти­га­ють зміцніти. Такі рос­ли­ни ха­рак­те­ри­зу­ють­ся низь­кою стійкістю і схильні до ви­ля­ган­ня. Ці фак­то­ри мож­на ніве­лю­ва­ти за­сто­су­ван­ням аг­ро­технічних прий­омів, на­при­клад вно­си­ти до­стат­ню кількість фо­с­фор­них і калійних до­б­рив, азотні пре­па­ра­ти — ди­фе­ренційо­ва­но, слідку­ва­ти за рівномірністю та роз­поділом еле­ментів жив­лен­ня всією ділян­кою. Про­те уник­ну­ти ви­ля­ган­ня посівів олійно­го льо­ну тільки аг­ро­технічни­ми за­хо­да­ми не­мож­ли­во. По­кра­щен­ня стійкості до ви­ля­ган­ня у зер­но­вих куль­тур до­ся­гається ви­ко­ри­с­тан­ням низь­ко­рос­лих сортів, со­ло­ми­на яких більш ко­рот­ка, по­тов­ще­на і міцна. Подібна стра­тегія ви­ро­щу­ван­ня льо­ну змен­шить якість і вихід во­лок­на.

Ре­гу­ля­то­ри рос­ту на посівах льо­ну

На сьо­годні ак­ту­аль­ним є пи­тан­ня оп­тимізації тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня льо­ну, важ­ли­вим еле­мен­том якої стає ви­ко­ри­с­тан­ня ре­гу­ля­торів рос­ту та роз­вит­ку рос­лин. Ця гру­па спо­лук дає мож­ливість ціле­с­пря­мо­ва­но ре­гу­лю­ва­ти про­це­си рос­ту і роз­вит­ку рос­лин, ефек­тивніше ре­алізу­ва­ти по­тенційні мож­ли­вості сортів та гібридів, за­кла­дені у ге­номі при­ро­дою, се­лекційним чи ге­не­тич­но-інже­нер­ним шля­хом.

Су­час­на аг­ро­біо­логія має знач­ний ар­се­нал син­те­тич­них ре­гу­ля­торів рос­ту, які за своєю при­ро­дою є або ана­ло­га­ми, або мо­дифіка­то­ра­ми дії фіто­гор­монів. Рістре­гу­лю­вальні пре­па­ра­ти, які впли­ва­ють на мор­фо­ге­нез рос­лин, ши­ро­ко за­сто­со­ву­ють для бо­роть­би з ви­ля­ган­ням зла­ко­вих куль­тур. На­при­клад, пре­па­ра­ти ре­тар­дант­ної дії бло­ку­ють син­тез чи ре­цепцію фіто­гор­монів гібе­релінів і як наслідок — галь­му­ють надмірний ріст ве­ге­та­тив­них ор­ганів. Най­чут­ливіши­ми до дії ре­гу­ля­торів рос­ту ви­яв­ля­ють­ся рос­ли­ни з дов­гим стеб­лом, які повільно і без­пе­рерв­но рос­туть, менш чут­ли­ви­ми — ті, що здатні ут­во­рю­ва­ти ор­га­ни відкла­дан­ня за­пас­них по­жив­них ре­чо­вин: буль­би, ко­ре­не­ви­ща, ко­ре­неп­ло­ди.

Літе­ра­турні дані що­до впли­ву ре­гу­ля­торів рос­ту на ви­ля­ган­ня рос­лин льо­ну, по­кра­щан­ня якості со­ло­ми та збільшення кількості насіння до­сить об­ме­жені, а іноді зустріча­ють­ся ре­ко­мен­дації із ви­ко­ри­с­тан­ня за­бо­ро­не­них сьо­годні пре­па­ратів з до­ве­де­ною му­та­ген­ною дією. Аналіз на­уко­вих публікацій свідчить, що досліджен­ня дії пре­па­ратів на ос­нові N-ок­сидів похідних піри­ди­ну та їхніх ком­по­зицій з на­тив­ни­ми ре­гу­ля­то­ра­ми рос­ту на ріст і роз­ви­ток рос­лин льо­ну по­ка­за­ли по­зи­тив­ний вплив на про­дук­тивність куль­ту­ри. Зо­к­ре­ма, по­за­ко­ре­не­ве вне­сен­ня Емісти­му С, Аг­ро­сти­муліну — за по­вних сходів, Во­гни­ку — у фазі «ялин­ки» обу­мов­лю­ва­ло при­бав­ку вро­жаю со­ло­ми на 4–6% та насіння — на 2–14%. За ви­ко­ри­с­тан­ня сти­му­ля­торів рос­ту Аг­ро­сти­мулін, Емістим С для об­роб­ки насіння та посівів льо­ну спо­с­теріга­ли інтен­сивніший ріст рос­лин, підви­щен­ня вмісту до­вшо­го во­лок­на в со­ломці, од­нак ефек­тив­но­го впли­ву на по­кра­щен­ня стійкості рос­лин не зафіксо­ва­но. За дії Аг­ро­сти­му­ліну інтен­сифікується син­тез це­лю­ло­зи, поліцукрів у луб’яній тка­нині, зро­с­тає міцність і гнучкість во­ло­кон.

Відо­мо, що рос­ли­ни льо­ну схильні до ви­ля­ган­ня за оп­ти­маль­них умов вод­но­го жив­лен­ня, що мо­же бу­ти зніве­ль­о­ва­но внаслідок ви­ко­ри­с­тан­ня ре­тар­дантів — пре­па­ратів, які уповільню­ють лінійний ріст рос­лин. Так, за об­роб­ки посівів льо­ну за ви­со­ти рос­лин 4–6 см роз­чи­ном хлор­холінхло­ри­ду в кон­цен­т­рації 2–6 кг/га та Ет­ре­лу в дозі 1–2 кг/га відміча­ло­ся уповільнен­ня рос­ту куль­ту­ри. За ви­щої стійкості рос­лин спо­с­теріга­ли змен­шен­ня вро­жаю со­ло­ми і зро­с­тан­ня ма­си насіння. Од­нак ви­сокі до­зи Ет­ре­лу та дигідре­лу зни­жу­ва­ли насіннєву про­дук­тивність льо­ну. Засто­суван­ня кам­по­за­ну на по­чат­ку бу­то­нізації або цвітіння спри­я­ло збільшен­ню вро­жаю насіння на 1,4 ц/га.

Вне­сен­ня хлор­холінхло­ри­ду та ет­ре­лу у фазі «ялин­ки» уповільнює ріст куль­ту­ри, що су­про­во­д­жується збільшен­ням діаме­т­ра стеб­ла, зро­с­тан­ням кількості су­дин­но-во­лок­ни­с­тих пучків, підви­щен­ням міцності нижніх міжвузлів. Під дією хлор­холінхло­ри­ду збільшується вміст клітко­ви­ни та лігніну в со­ло­мині. Ефек­тив­ним для за­побіган­ня ви­ля­ган­ню технічних куль­тур є та­кож за­сто­су­ван­ня сумішей кам­по­за­ну М, хлор­холінхло­ри­ду, дигідре­лу, 2,4-Д, гу­ма­ту натрію. Ви­ко­ри­с­тан­ня ту­ру, дигідре­лу, кам­по­за­ну М та­кож сприяє підви­щен­ню стійкості посівів до ви­ля­ган­ня та мож­ли­вості ме­ханізо­ва­но­го зби­ран­ня вро­жаю.

При  об­робці посівів льо­ну олійно­го сумішшю пак­ло­бу­т­ра­зо­лу та хлор­­мек­ватх­ло­ри­ду в умо­вах надмірно­го во­лого­за­без­пе­чен­ня підвищувалась стійкість рослин до ви­ля­ган­ня за­вдя­ки змен­шен­ню ви­со­ти стеб­ла. Ра­зом з цим, спо­с­теріга­ло­ся збільшен­ня кількості ко­ро­бо­чок на рос­лині, що спри­я­ло підви­щен­ню вро­жаю насіння. Вне­сен­ня пре­па­ратів у ранні стро­ки роз­вит­ку рос­лин зни­жу­ва­ло вро­жайність куль­ту­ри.

За­сто­су­ван­ня суміші кам­по­за­ну, пак­ло­бу­т­ра­зо­лу та хлор­мек­ватх­ло­ри­ду при­во­ди­ло до змен­шен­ня ви­ля­ган­ня посівів льо­ну олійно­го. Про­те об­роб­ка рос­лин ре­тар­дан­та­ми змен­шу­ва­ла вро­жай со­ло­ми, а ви­сокі кон­цен­т­рації пре­па­ратів зни­жу­ва­ли насіннєву про­дук­тивність льо­ну.

  Ос­нов­ною ме­тою ви­ро­щу­ван­ня олійно­го льо­ну є насіння та олія, на вихід яких ре­гу­ля­то­ри рос­ту та­кож справ­ля­ють знач­ний ефект. Так, пе­ред­посівна об­роб­ка насіння Емісти­мом С, Аг­ро­сти­муліном, Три­ма­ном, метіуром спри­я­ла зро­с­тан­ню вро­жаю насіння на 12–16%. За за­сто­су­ван­ня Фун­да­зо­лу, Епіну-ек­с­т­ра, Цир­ко­ну збільшу­ва­лась кількість ко­ро­бо­чок на рос­лині та насінин у ко­ро­бочці, що спри­я­ло зро­с­тан­ню вро­жай­ності на 1,0–1,5 ц/га. Ви­ко­ри­с­тан­ня пре­па­ратів на ос­нові сти­му­ля­торів рос­ту та індук­торів імуніте­ту для пе­ред­посівної об­роб­ки насіння льо­ну підви­щу­ва­ло вро­жайність насіння на 6–12%, у поєднанні з по­за­ко­ре­не­вим піджив­лен­ням — на 18–21%. Об­при­с­ку­ван­ня посівів льо­ну біос­ти­му­ля­то­ром Фіто­с­тим, який містить фіто­гор­мо­ни та інші біологічно ак­тивні спо­лу­ки, за­без­пе­чу­ва­ло при­бав­ку вро­жаю насіння на 17%. За пе­ред­посівно­го його  за­сто­су­ван­ня насіннєва про­дук­тивність збільшу­ва­ла­ся на 21%, при цьо­му зро­с­та­ла кількість ко­ро­бо­чок на рос­лині та ма­са 1000 насінин. При об­робці посівно­го ма­теріалу пре­па­ра­та­ми гу­ма­ту натрію та за по­втор­но­го вне­сен­ня їх у фазі «ялин­ки» зни­жу­ва­ла­ся ура­женість рос­лин льо­ну ан­т­рак­но­зом та по­кра­щу­ва­ли­ся по­каз­ни­ки про­дук­тив­ності, особ­ли­во ма­са 1000 насінин. За­сто­су­ван­ня епібра­си­ноліду та го­мо­бра­си­ноліду на посівах льо­ну спри­я­ло нор­малізації вод­но­го ре­жи­му, за­без­пе­чу­ва­ло при­бав­ку вро­жаю льо­но­про­дукції, рівну до­дат­ко­во­му вне­сен­ню 30 кг/га міне­раль­но­го азо­ту. За ви­ко­ри­с­тан­ня епіну та го­мо­бра­си­но­ліду на зни­же­но­му PK та NPK-фоні міне­раль­но­го жив­лен­ня вро­жайність насіння льо­ну олійно­го підви­щу­ва­лась відповідно до 16,7 і 17,2 ц/га про­ти 15,0 ц/га за по­вно­го міне­раль­но­го жив­лен­ня.

Та­ким чи­ном, різні гру­пи ре­гу­ля­торів рос­ту да­ють змо­гу по­кра­щува­ти умо­ви зби­ран­ня льо­но­про­дукції і підви­щу­ва­ти вро­жаї сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур. Оп­тимізація про­дук­тив­ності рос­лин льо­ну олійно­го за впли­ву подіб­них рістре­гу­лю­валь­них ре­чо­вин пов’яза­на зі зміна­ми гор­мо­наль­но­го ста­ту­су. Ра­зом з тим, дані розрізнені, іноді но­сять су­пе­реч­ли­вий ха­рак­тер, що виз­на­чає не­обхідність по­даль­ших досліджень про­бле­ми.

 

О. Хо­даніцька, канд. с.-г. на­ук,
В. Хо­даніцький, канд. біол. на­ук

https://mzuri.in.ua/

Інтерв'ю
Теплица
Сучасне життя диктує необхідність ІТ- модернізації вітчизняних агропідприємств, проте новітніми технологіями поки що володіє лише десята частина підприємств. 
Роберто Хавельяна
Американське видання Future Farming взяло інтерв’ю у Роберто Хавельяни — співробітника відділу компанії John Deere, який займається перспективними розробками потужних тракторів (серій 7R, 8R та 9R) на найближчі 20 років. Представляємо його... Подробнее

1
0