Спецможливості
Новини

Дискусії аграрних міністрів — повне взаємонепорозуміння

01.03.2011
313
Дискусії аграрних міністрів — повне взаємонепорозуміння фото, ілюстрація

Щороку в січні в Берліні проходить найбільший у світі ярмарок сільського господарства та продовольства під назвою
"Зелений тиждень". Це - справжній ярмарок, де країни-учасники намагаються привернути увагу споживачів до продуктів і національних страв своїх країн із метою розширення ринків збуту. Робота з просування своїх товарів і продукції є важкою і марудною, а результат досягається лише через багато років.
Україна бере участь у "Зеленому тижні" вже тринадцятий раз.

Щороку в січні в Берліні проходить найбільший у світі ярмарок сільського господарства та продовольства під назвою
"Зелений тиждень". Це - справжній ярмарок, де країни-учасники намагаються привернути увагу споживачів до продуктів і національних страв своїх країн із метою розширення ринків збуту. Робота з просування своїх товарів і продукції є важкою і марудною, а результат досягається лише через багато років.
Україна бере участь у "Зеленому тижні" вже тринадцятий раз.

Основною темою цьогорічної виставки була продовольча криза: як нагодувати населення світу, що стрімко зростає, і як уникнути продовольчої нестабільності внаслідок кліматичних змін і політичних дурощів. Хоча на "Зелений тиждень" у Берліні приїздять найвпливовіші діячі світового сільського господарства - аграрні міністри, єврочиновники, керівники ФАО і ВТО, які проводять між собою численні переговори і намагаються переконати інших у правоті своїх поглядів і дій, насправді вони погано усвідомлюють, що реально відбувається в світі. А дискусії між ними нагадують дискусії глухих: кожний говорить про своє і не чує, що говорять інші. Так би мовити, повне взаємонепорозуміння.
За три дні перебування на "Зеленому тижні" я зміг почути виступи міністрів сільського господарства України, Польщі, Німеччини, Франції, Канади, Кенії, Марокко, Єврокомісара з питань сільського господарства, генерального директора ВТО. Всі говорили про харчі, думаючи при цьому про гроші.
До речі, сама цьогорічна атмосфера "Зеленого тижня" була захмарена грандіозним "діоксиновим" скандалом у Німеччині. Виявилося, що протягом багатьох років великий німецький виробник кормів для птиці та свиней - компанія Harles & Jentzsch - використовував у виробництві своєї продукції відходи виробництва біодизелю, що містили великі концентрації діоксину. Внаслідок цього майже п'ять тисяч ферм, що займалися тваринництвом, були закриті з відповідними втратами для фермерів, супермаркети повернули назад виробникам вироблені ними свинину, м'ясо птиці та яйця, споживачі по всій Європі вмить стали вегетаріанцями.
Це було основною темою прес-конференцій і виступів міністра продовольства, сільського господарства та захисту споживачів Німеччини пані Ільзе Айгнер. Вона пообіцяла вжити в найстисліші строки заходів із підвищення безпечності та якості продукції.
Реально це означає ще більше зростання цін на харчі для кінцевого споживача. Більше того, як це не звучить парадоксально, але це - сприятлива нагода для ЄС звести ще більші торговельні бар'єри для захисту свого внутрішнього ринку. При цьому пані міністр ухилилася від відповіді на запитання, коли саме фермери, які постраждали внаслідок закриття їхніх ферм, отримають відповідні компенсації.
Зростання цін на харчі по всьому світі, насамперед, турбує тих, хто "пиляє бабки" на наданні допомоги населенню країн, яке потерпає від цього зростання цін. За великими рахунком, - це брехня, що від зростання цін на харчі потерпають найбідніші країни. У бідних країнах понад 90 відсотків населення займається натуральним господарством: що виростили самі на своєму городі, те й з'їли. І від зростання цін на харчі на біржах світу їм ні холодно, ні спекотно. Ну, подумайте самі, хіба Робінзона Крузо або героїв "Таємничого острова" хоч скільки-небудь хвилювали ціни на харчі в Австралії або Північній Америці?
Насамперед, зростання цін на харчі хвилює ФАО, оскільки на ті гроші, що їй виділяють, можна закупити менше харчів для тих, хто не працює, але їсть (я маю на увазі всіх отих жебраків і "христарадників", якими так опікуються ООН і ФАО). Адже за такого становища важче "відпиляти" щось для себе. Ну, згадайте, наприклад, хоча б корупційний скандал, пов'язаний із програмою ООН для Іраку "Харчі в обмін на нафту", "героєм" якого був Коджо Анан - син тодішнього Генерального секретаря ООН Кофі Анана.
Зростання цін на харчі хвилює споживачів розвинених країн і країн, що розвиваються, адже їм усе більшу частку свого сімейного бюджету доводиться витрачати на харчі, через що вони менше витрачають на все інше, що вже турбує далі всіх виробників іншої продукції.
А от фермери в цих країнах поки не вирішили: зростання цін на продовольство - це добре чи погано? З одного боку, їхні доходи зростають. З іншого, - одночасно зростають витрати на пальне, добрива, інші ресурси.
Нинішнє стрімке зростання цін на продукти харчування викликане величезною емісією доларів у США (2,1 трлн дол., тобто 2100 млрд дол. за останні два роки), "парадом девальвацій" національних валют (порівняйте падіння курсів євро та долара відносно швейцарського франка або шведської крони та зростання ціни на золото), перетіканням незабезпечених доларів і євро з фінансових ринків на товарні (тобто стрімким зростанням обсягів спекуляцій на них), початком розвалу зони євро.
І в цей самий час президент Німецької асоціації фермерів Герд Зоннляйтнер щось белькоче про зміну клімату та зростання доходів  населення. А Генеральний директор Всесвітньої торговельної організації Паскаль Ламі згадав ще зміну харчових уподобань (м'ясо - замість сочевиці та масло - замість олії тощо). Хоча, все ж таки, Паскаль Ламі згадав зростання виробництва біопалив із сільськогосподарської сировини: нині у світі на біопалива витрачається 35 відсотків цукрової тростини, 15 відсотків зерна та 15 відсотків рослинних олій.
(Але це, так би мовити, зворотний бік вимоги бідних країн щодо скасування субсидування розвиненими країнами сільськогосподарського виробництва. США та ЄС відмовилися від субсидування виробництва продуктів харчування і стали субсидувати виробництво сільськогосподарської продукції для технічних потреб, що дозволяється правилами ВТО. Так що думати треба перед тим, як щось від Америки та Європи вимагати.)
Ну, й ще Паскаль Ламі згадав зростання нестабільності ринків сільськогосподарської продукції через введення заборон і обмежень на експорт харчів. Принагідно він дорікнув Росії за її повну заборону експорту зерна. Але Росія не є членом ВТО, і нема чого до неї чіплятися. А от Україна є членом ВТО, і до неї мали б із вуст Паскаля Ламі прозвучати серйозні звинувачення у безпідставному обмеженні експорту зерна. Але вроджена французька делікатність Паскаля Ламі не дозволила висловити це привселюдно нашому сільському міністру Миколі Присяжнюку, який сидів поруч нього на форумі міністрів сільського господарства.
Схвалила дії України міністр сільського господарства Кенії пані Саллі Косгей. Чому? А тому що обмеження експорту зерна з України викликало   зростання цін на зерно у світі, в тому числі в Кенії, від чого виграли кенійські фермери (зрозуміло, що наші виробники зерна програли), і тепер площі під зерновими в Кенії зростають.
Комісар ЄС із питань сільського господарства Даміан Чолош окреслив нову політику ЄС в аграрному секторі: захист внутрішнього ринку, збереження субсидій фермерам, але не задля нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, а для краси сільських краєвидів (зрозуміло, від "озеленення території" харчів у світі більше не стане), відкритість ЄС для імпорту продуктів із південних країн, першою чергою, тропічних овочів і фруктів, кави, какао, чаю. ЄС заохочуватиме інновації в нові технології в сільському господарстві, проте не схвалює вирощування в ЄС генетично модифікованих рослин і виробництво м'яса з клонованих тварин.
Проти такого підходу до ГМО виступив міністр сільського господарства Польщі Марек Савіцький. Так, за його словами, у Польщі діє потужне анти-ГМО-лобі, яке досягло заборони на вирощування ГМО в Польщі. Однак, з іншого боку, в ЄС дозволяється імпортувати та використовувати ГМО в кормах і продуктах харчування. Також дозволяється імпорт м'ясо- та молокопродуктів і яєць, отриманих від тварин, яких годували ГМО. Корми на основі ГМО є суттєво дешевшими за традиційні, через що виробники продукції тваринництва надають перевагу саме їм для збереження своєї конкурентоспроможності. Внаслідок цього потерпають фермери, в тому числі польські, яким не дозволяється вирощувати ГМО-культури.
Міністра сільського господарства Польщі підтримав міністр сільського господарства Канади Джеррі Рітц. За його словами, застосування біотехнологій (ГМО) у сільському господарстві дало змогу збільшити виробництво продуктів харчування в Канаді вдвічі незалежно від погодних умов (стійкість культур до посухи, повеней, потреба внесення меншої кількості добрив та пестицидів).
Виступ нашого міністра Миколи Присяжнюка на берлінському форумі міністрів сільського господарства торкався всіх питань, озвучених іншими міністрами до нього.
Я наводжу виступ Миколи Присяжнюка на форумі міністрів сільського господарства в Берліні verbatim (дослівно).
"Міністри сільського господарства країн світу зобов'язані звернутися з пропозицією до Світового банку, щоб той виступив з ініціативою створення продовольчого резервного банку, який би мав можливість сформувати цей резерв і оперативно реагувати у таких випадках, які мали місце в попередньому природно-аномальному кліматичному році. Сьогодні фінансисти світу повинні бути готовими до створення форми фінансової підтримки аграрного сектору. І, звичайно, ми маємо розуміти, що Світовий банк чи інша світова установа повинні бути готові до певних фінансових втрат, із тим щоб дати можливість забезпечити продовольчою безпекою (!) ті країни, які не спроможні заплатити за продукти харчування.
Це наше завдання міністрів сьогодні зробити цей крок назустріч (?!), для того щоб не було таких коливань, щоб не було такої боязні, тому що ми, аграрії, я переконаний, готові робити все для того, щоб наростити обсяги виробництва, але ми не спроможні зробити світовий баланс і світову логістику.
Так що, я думаю, що ці кроки дадуть можливість уникнути тих побоювань (?!), які сьогодні ми обговорюємо.
На превеликий жаль, ми не маємо поки що угоди з Європейським союзом. Ми провели 14 раундів перемовин, і в рамках аграрного сектору ми не знайшли на сьогоднішній день повного порозуміння. На 14-му раунді перемовин ми зупинилися на тому, що ЄС дає нам обсяги квоти, яку ми можемо продавати до ЄС, у рамках зернових це становить лише один відсоток від нашої продукції, що експортується. А в таких сегментах, як кондитерські вироби, нам ставлять нульовий обсяг.
...з великим задоволенням... протягом року ми відвідуємо Кенію, тому що ми якраз розглядаємо можливості розширення ринку сільськогосподарської продукції, і не тільки зернових. Потенціал наших аграрних земель дає нам змогу подвоїти обсяги виробництва зернових, як мінімум. І ви знаєте, що Україна прагне бути стабільним поставщиком, у першу чергу, зернових. Це наша можливість, це наше бажання і це наша необхідність, для того щоб можна було інвестувати в сільське господарство нашої країни.
Інформація про дефіцит продуктів харчування викликає велику паніку в світі. Щодо питань, які піднімала пані федеральний міністр, що сьогодні короткострокові транзакції є неефективними, наше завдання - прагнути, щоб транзакції (?!) в аграрний сектор були більш довгострокові, хоча б річні. Ми говоримо, що зернотрейдери та інші торговці сільськогосподарською продукцією повинні брати участь у фінансуванні та вирощуванні врожаю.
Важливе питання - це скоординовані торги, тому що ми бачимо, з одного боку, дешеві закупівельні ціни, з іншого, - виникає проблема високих цін у супермаркетах. Я переконаний, що відповідальність за торгівлю, певну координацію у цьому напрямі треба вводити.
Що стосується, зокрема, діяльності із забезпечення обсягів продовольчої і товарної продукції, яка б забезпечила продовольчу безпеку, ми розуміємо, що кожна країна повинна розвивати свій аграрний сектор у тому напрямі, який є і відповідає регіональним умовам і регіональним традиціям. Звичайно, мають бути структури, які об'єднають і дадуть інформацію про їхні необхідні баланси продуктів харчування, які мають бути в світі, враховуючи багато складових: зростання населення, збільшення обсягів споживання і диференціацію продуктів споживання. Моя думка, що Світовий банк повинен взяти активну участь у цьому процесі і відпрацювати можливість створення продовольчого резервного банку, який міг би оперативно реагувати на ті виклики, які виникли минулого року, - природно-кліматичні умови. Я думаю, що це дасть певну координацію, і ми зможемо уникнути тих проблем, які ми маємо сьогодні".
Я розумію, що від хвилювання Микола Присяжнюк переплутав транзакції (операції купівлі - продажу) з кредитами. Але інше... Я довго намагався зрозуміти, що мало б означати "звернутися з пропозицією про виступ з ініціативою щодо можливості", або "забезпечення продовольчою безпекою", або "кроки, які дадуть можливість уникнути побоювань, які ми обговорюємо".
Даміан Чолош говорить про захист європейського ринку і згоду імпорту на нього лише тропічних овочів і фруктів, Ільзе Айгнер говорить про необхідність посилення системи жорсткого контролю за безпечністю харчів, а Микола Присяжнюк говорить, що Європа наші харчі не хоче пускати.  Якщо наразі наші продовольчі товари не відповідають європейським вимогам безпеки, то вони ще більше не відповідатимуть після ужорсточення системи контролю за їхньою безпекою та якістю. Тобто українські продукти харчування ми ще дуже не скоро побачимо на полицях європейських магазинів. То навіщо туди лізти?
Микола Присяжнюк виступив з дивною ідеєю створення якогось міжнародного держрезерву, який має фінансувати Всесвітній банк. Враховуючи, що директором Всесвітнього банку є американець, найвпливовішим членом ВБ є США, і рішення ВБ, насамперед, відповідають інтересам найбільш розвинених країн світу, не зрозуміло, чому США та ЄС мають формувати міжнародний резерв, купуючи продовольство в українських сільгоспвиробників, а не в американських і європейських фермерів?
Я розумію, як приємно під час холодної зими полетіти на тиждень на екватор у Кенію і у час, вільний від офіційної балаканини, полежати на теплому пісочку та зануритися у хвилі теплого Індійського океану. Але я погано уявляю, як танкери з українським зерном допливуть до країн Східної Африки повз узбережжя Сомалі. Україна не те що зерно, а навіть танки на "Фаїні" не спромоглася провезти повз сомалійських піратів.
Незрозумілим є бажання Миколи Присяжнюка, щоб міністри інших країн робили крок назустріч. По-перше, незрозуміло, назустріч кому, а по-друге, чому б просто не взяти та й скасувати самому обмеження на експорт зерна з України і більше таких обмежень узагалі ніколи не вводити?
І нарешті, я завжди вважав, що кредитуванням виробництва займаються фінансові установи: банки, кредитні спілки тощо. Виявляється, я глибоко помилявся: кредитуванням мають займатися зернотрейдери. Але чим тоді мають займатися банки: торгувати зерном?
Світова фінансова криза спровокувала торгівельні війни (протекціонізм, нетарифні обмеження імпорту, обмеження експорту продовольства, девальвація національних валют). Зустрічі і дискусії лідерів найрозвиненіших країн світу (G-8, G-20) і профільних міністрів, хоча б під час того ж "Зеленого тижня", мають нульовий результат. Але їхні дискусії принаймні дають змогу зрозуміти, до яких заходів оборони та наступу вони вдаватимуться у цих торгівельних війнах.

Юрій Михайлов

Інтерв'ю
Зараз багато говориться про деградацію грунтів. Сайт propozitsiya.com попросив детальніше прояснити суть проблеми і порадити шляхи її вирішення генерального директора Інституту охорони грунтів Ігоря Яцука. І він дав докладне інтерв’ю.   Як... Подробнее
Марина Чулаєвська, старший тренер Association4U
Нині Україна на шляху імплементації Угоди про асоціацію з Європейським союзом – документу, що визначає план реформ на найближчі 10 років. Ця угода - великий рамковий документ, що стосується різних

1
0