Державний акт хаосу й корупції

Історіями, коли на одну й ту саму земельну ділянку видають кілька державних актів, уже нікого не здивуєш. Ситуацію останніх років з отриманням документів на право власності на гектари можна охарактеризувати хіба що словом "хаос". Це якщо бути толерантним. Нещодавно у головному земельному відомстві країни змінилося керівництво. Тож є надія: там візьмуться наводити порядок. Хоча, як воно іноді у нас буває: спочатку "нова мітла" завзято вимітає старі порядки, а потім і собі тягають рибку з каламутної водички. Але поки що сподівання на краще залишається.

Підтвердження цьому: колегія Держкомзему визнала роботу Центру державного земельного кадастру в 2008 році незадовільною. Центр ДЗК за шість років існування, свідчать матеріали колегії, не особливо просунувся у створенні й забезпеченні функціонування державного земельного кадастру як складової гарантування прав землевласників. За цей час не спромоглися розробити навіть концепції його запровадження та ведення автоматизованої системи чи визначити поетапність робіт і нормативно-технічне забезпечення. Водночас на створення та ведення кадастру за шість років витрачено, лише в центральному апараті Центру ДЗК, 168,2 мільйона гривень. У рамках бюджетної програми на ведення Державного земельного кадастру профінансовано 17 мільйонів. Але конкретної звітності щодо використання цих коштів немає. Вже цього року до підприємства надійшло 300 звернень громадян, а саме підприємство борсається в 846 судових справах.
Не випадково громадськість, землевпорядні організації, обурені ситуацією з виданням правовстановчих документів на землю, звертаються до інстанцій - від Президента до Служби безпеки. Їм не зрозуміло, приміром, чому громадянин, якому закон гарантував право на землю, крім оплати за реально виконану роботу землевпорядної організації, має віддати ще від двох з половиною до п'яти тисяч гривень, щоб одержати державний акт з кадастрового центру хоча б упродовж місяця!
Рада намагається зарадити
У парламенті вишукують свої шляхи боротьби з земельним хаосом. Там винайшли спосіб, як прискорити виготовлення держактів на землю й убезпечити українців від додаткових витрат. Депутати вирішили, що громадянам, які купують, вимінюють, отримують у дар або у спадщину наділ, не треба заново виготовляти на нього держакт. Така норма міститься в ухваленому Верховною Радою законі "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок". Дотепер громадянинові, котрий, приміром, успадкував садибу після смерті батьків, доводилося іноді роками оббивати пороги офіційних кабінетів, щоб оформити державний акт на себе. Треба було заново запрошувати землемірів, погоджувати з сусідами межі, збирати висновки природоохоронних, санітарно-епідеміологічних та інших служб. Лише після таких ось поневірянь можна було стати повноправним власником. Ось як описує ситуацію у своєму листі наш читач Петро Батюкевич із селища Смотрич Дунаєвецького району Хмельницької області:
"Мене як голову селищної ветеранської організації пенсіонерка попросила переоформити спадщину - померла її мати. Усе оформив, як має бути. Але мені так і не пояснили, за що я заплатив 1300 гривень. У померлої були державні акти на право власності: і на пай, і на присадибну ділянку. За їхнє виготовлення заплатила покійна. Після її смерті я від імені дочки заплатив ще 1300 гривень. За що? Спеціалісти на ці ділянки не виїжджали, нічого не міряли. В кабінеті натиснули кілька кнопок - і плати 1300 гривень. За що? Але які треба було чути приниження, бо запитав, за що платити стільки? Відповідь: "Не хочеш - іди". Так само й начальник філії ДЗК виганяв мене з кабінету, нічого не пояснивши. Ми просимо пояснювати нам, за що ми платимо, бо одержуємо пенсії дуже мало... Може, це корупці. А як ні, то нехай пояснять, за що ми платимо і чому так багато".
Обурення пенсіонера можна зрозуміти. Здавалося б, навіщо влаштовувати бюрократичні хащі, якщо ці документальні процедури вже пройшов попередній власник? Але в багатьох земельних інстанціях добре знають це "навіщо": часто землеміри "виїжджають на місце" лише на папері, але гроші за ці послуги беруть.
Якщо система запрацює, це може значно спростити переоформлення земельної ділянки з однієї особи на іншу. Громадянину, який купує або в інший спосіб одержує наділ, достатньо, щоб нотаріус на держакті, одержаному від попереднього власника, зробив відповідну відмітку. Потім потрібно тільки зареєструвати свої права на ділянку в земельному відомстві, до того ж, державному органу законом на це відводено два тижні.
"Підкоригований" нотаріусом державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучать до документа, на підставі якого у наділу змінився власник. Приміром, до договору купівлі-продажу, дарування, міни чи до свідоцтва про право на спадщину.
Варто зазначити: така спрощена система діятиме за умови, що під час передання земельної ділянки новому власникові межі та цільове призначення її залишаться незмінними.
Коли ж, приміром, наділ надають із земель державної чи комунальної власності, то, звісно, без виготовлення державного акта тут не обійтися. Робити держакт доведеться й тоді, коли новому власникові передають тільки частину ділянки чи кілька наділів, об'єднаних в один.
Навряд чи в окремих земельних конторах нові правила приймуть схвально. Адже будь-кому на селі відомо: кожний папірець, отриманий в офіційних кабінетах, чогось та вартий. А видання державних актів, поза сумнівом, - один із сегментів, де "заробляють" величезні гроші. Саме в особистих вигодах слід шукати відповіді на запитання: "Чому такий спрощений механізм не запроваджено раніше?" Бо ж діючі тривалий час вигідні для чиновників правила гри в тих самих офіційних земельних кабінетах і розробляють. А новий закон, подейкують у парламенті, з'явився на світ лише після того, як від одного з народних обранців у земельному відомстві зажадали кругленьку суму за бланк держакту. Прикро й за тих людей, з яких познущалася чинна бюрократична система. Звісно, витрачених грошей їм ніхто не поверне.

Образили президента
Те, що під "роздачу" у офіційних земельних установах потрапляють не лише рядові пенсіонери, а й відомі у країні люди, з одного боку, насторожує, а з другого, обнадіює. Насторожує, бо в кабінетах, де розподіляють і володарюють над гектарами, м'яко кажучи, зовсім совість втратили. А обнадіює: є сподівання, що з розголосом вдасться швидше побороти хаос у цій царині.
Про свавілля з виданням держактів говорив і президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко під час дебатів, які організував фонд "Ефективне управління". Він переконаний, найбільша проблема - безлад в органі державної влади, який відповідає за реалізацію земельної реформи в країні та інших органах державної влади, що опікуються цими питаннями.
На підтвердження своїх слів Леонід Козаченко повідав таку історію:
- Звернувся чоловік моєї хрещениці: "У мене проблема: маю акт на три з половиною гектари землі в Київській області, але прийшов до мене якийсь чоловік і каже, що в нього є точно такий самий акт і рішення суду на цю землю". Я спробував розібратися. З'ясувалося, сьогодні це масове явище, коли людина має державний акт на ділянку, і такий самий документ на цю землю є ще в однієї особи, а то й у двох.
Уявіть собі ситуацію, коли приходить цей хлопець у банк, дає в заставу землю, отримує кредит, а потім з'ясовується, що інший банк ту землю вже продав, бо вона була заставлена іншою особою. В базі даних ви не перевірите, бо в одному держакті власником цієї землі буде записано Анатолія, а в другому - Степана, і ви не знайдете в базі даних інформації про те, що її було продано.
Тепер інша ситуація: одержала людина рішення суду, але немає бланка, щоб виготовити державний акт. Виявляється, восьми відсоткам власників паїв у країні ще не видано ці акти. Дзвоню в Держкомзем: "Де бланки?" - "Немає". - "Чому?" - "В бюджеті немає коштів..." - "Скільки для цього треба?" - "260 тисяч гривень..." Кажу, що я знайду 260 тисяч гривень, видайте на всю Україну ці державні акти. І чую у відповідь: "Леоніде Петровичу! Ціна питання зовсім інша". Кому це вигідно?! Хто може в цій ситуації отримати держакт? Я не кажу про себе... Хто може змінити ситуацію? Буквально тиждень тому приїхав із села. Кажуть: "Що нам робити, що оце таке з землею відбувається?" Не тільки під Києвом - таке по всій Україні. "Що робити? - люди питають. - Може, нам брати вила та створювати загони самооборони?" Кажу: "Може, ще не час..." - "Ні, вже пізно", - відповідають.
У таких умовах говорити, що сьогодні функціонуватиме ринок землі, неможливо. Тож треба навести тут лад.

Під прицілом -
фермерські угіддя
У країні набирає обертів "полювання" на землю фермерських господарств. У брудних схемах зловмисники використовують правоохоронців, стверджує фермер з Житомирщини Віктор Дмитрук. Про свавілля, яке він відчув на собі, повідав з трибуни сесійної зали Верховної Ради під час парламентських слухань "Про сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства і харчової промисловості України".
- Моє фермерське господарство, - розповів Віктор Дмитрук, - створено одним із перших в області. Було виділено в постійне користування 41,5 гектара сільгоспугідь у не найкращому стані. Проте за короткий час господарство почало працювати рентабельно, врожайність цукрових буряків сягала вже 350 центнерів з гектара, зернових - 40-43 центнери, що дало змогу придбати нову зернозбиральну та бурякозбиральну техніку, трактори, вантажівки.
Потім я взяв в оренду 500 гектарів землі у своїх односельців. Кількість працюючих у моєму господарстві постійно була близько 20 осіб, а сезонно - й до ста. Жодного року не мав заборгованості ні з зарплати, ні податкової перед державою.
Коли постало питання розпаювання землі, члени мого фермерського господарства теж виявили бажання отримати середню частку паю по сільській раді, що було й зроблено згідно з чинним законодавством з виготовленням технічної документації, проведенням експертизи та врученням державних актів у 2007 році.
І ось із січня цього року в усіх членів фермерського господарства, їхніх родин почалися жахливі дні. Чомусь розпаюванням та державними актами, особливо (хочу підкреслити) на землю, зацікавилася податкова міліція. У будь-який час доби тероризують телефонними дзвінками, повістками, допитами не лише в своїх кабінетах, а й в автомобілях, по хатах - з погрозами, щоб віддали державні акти на землю.
Так, шостого лютого о сьомій годині ранку на порозі моєї хати з'явився оперуповноважений, який з двома невідомими приїхав, щоб забрати всі оригінали державних актів на землю, не маючи на це жодних повноважень. Та я все ж таки відвіз ксерокопії цих державних актів в обласне управління податкової міліції, відповідно, зареєструвавши їх у канцелярії. Проте цього здалося замало.
25 лютого вони знову з'явилися о шостій тридцять ранку, і я побачив, як із двох автомобілів через вікна вискочило 12 осіб у цивільному, виламавши ворота, травмувавши собаку електрошокером, оточили хату й почали щосили бити у вікна та двері, вимагаючи відчинити...
Не знайшовши держактів, підійшли до мене і на очах у моєї сім'ї та односельців - будинок стоїть у центрі села - наділи наручники, потягли в автомобіль. Це в тому селі, де я працював головою сільської ради два скликання, де був головою КСП і де на сьогодні є чинним депутатом райради. Мій приклад - непоодинокий. В Асоціації фермерів та землевласників України зареєстровано 84 карні справи, заведені на фермерів...
Таке враження, зазначив Віктор Дмитрук, що Україна повертається в 30-ті роки систематичного знищення українського господаря.
Головуючий на слуханнях Перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Лавринович запевнив, що це стане предметом вивчення в Генеральній прокуратурі з тим, щоб закон в Україні був один для всіх.

Галина Квітка