Спецможливості
Агробізнес

ЧИЄ МОЛОКО КРАЩЕ?

05.06.2008
1169
ЧИЄ МОЛОКО КРАЩЕ? фото, ілюстрація
ЧИЄ МОЛОКО КРАЩЕ?

У поточному році в Україні, скоріш за все, не вдасться зберегти тенденцію до збільшення виробництва молока, і причина цього — дефіцит кормів та зростання цін на них.

Сировина
За даними Держкомстату України, за січень-серпень 2003 р. валовий надій молока за всіма категоріями господарств становив 9741,9 тис. т, що на 9,6% менше відповідного періоду попереднього року. Зменшення відбувалося за рахунок скорочення надоїв молока в сільськогосподарських підприємствах практично по всіх регіонах. Не радує і той факт, що поголів’я корів за всіма категоріями господарств також зазнало значного (7%) скорочення — до 4607,1 тис. голів порівняно з січнем-серпнем 2002 р. Підтримувати більш-менш стабільний об’єм молока вдається за допомогою головних “молочних гравців” — господарств населення, які з року в рік ще більше зміцнюють свої позиції. Так, лише за останній рік вони посунули сільськогосподарські підприємства на 5%.

Закупівля молока
Структурні зміни на ринку сирого молока змусили виробників молочної продукції застосувати нові підходи до закупівлі сировини. Підприємства переорієнтовуються на “приватне” молоко, і на деяких заводах цей показник вже перевищує 60%. Звісно, заводам вигідніше брати молоко у сільськогосподарських підприємств, які можуть забезпечити стабільні поставки і високу якість, але ціна “індивідуалів” перекреслює всі надії на конкуренцію. Господарства населення пропонують молоко вдвічі дешевше (в середньому по 55 коп.), тоді як сільгосппідприємства не можуть собі дозволити знизити ціну до цієї відмітки (хто захоче працювати зі збитками?), адже собівартість молока, з урахуванням податків та амортизації, вже перевищує відмітку 70–80 коп. Така тенденція призвела до скорочення молочного стада у великих підприємствах та зниження рентабельності молока до мінусової.

На сьогодні кожний завод вже сформував свої території, де здійснює закупівлю молока. Також проводять інтеграцію з його виробниками, що дає змогу скоротити сировинний ланцюжок, а отже, і здешевити молоко. Але через несприятливу ринкову кон’юнктуру у всіх переробників залишається невирішеним питання сировини на всі 100%, тому зустрічаються непоодинокі випадки “цінових війн” за сировину не на “своїх” територіях (особливо це відчувається взимку). Влітку ж заводи знову переорієнтовуються на “свої” території, а в програшу найчастіше залишаються “індивідуали”. Тому останнім часом як індивідуальні, так і великі господарства надають перевагу “стійким зв’язкам”. За такої ситуації на ринку незалежні постачальники можуть стати зайвими.

Слід згадати і про деякі особливості, що впливають на заводський вибір щодо господаря сировини. Товарність “домашнього” молока, зазвичай, порівняно, тому заводи надають перевагу молоку сільгосппідприємств. До того ж, останні завозять на заводи охолоджене молоко, якість якого можна проконтролювати, тоді як проблема перевірки якості “домашнього” молока на заготівельних пунктах досі залишається невирішеною. Не менш важливим є і той факт, що “домашнє” молоко окуповується, якщо відстань не перевищує 50 км. Що ж до сільгосппідприємств, то цифра окупності збільшується до 100–300 км залежно від потужностей заводу.

Зменшення поголів’я і, як наслідок, відставання нарощення обсягів сировини від потреб ринку молока та молочних продуктів потребують від переробників застосування нових підходів до організації закупівлі сировини. До того ж, на підприємствах відбувається переорієнтація на “вибагливіші” продукти (йогурти, сиркові маси та інше), що примушує виробника звертати увагу не тільки на кількість сировини, а й на її якість, що в кінцевому результаті впливає на якість готових продуктів.

Ціни
Закупівля молока підприємством передбачає розподіл його за сортами: несортове молоко, молоко І та ІІ сортів, молоко вищого сорту та термостійке молоко. Ціна починає формуватися від базової закупівельної ціни без ПДВ та дотацій за 1 ц молока першого сорту при базисних нормах вмісту жиру та білка (відповідно, 3,7% та 3,0%). Урахування в ціні молока частки білка та жиру, яке вже давно діє в розвинених країнах, в Україні було введено зовсім недавно новим державним стандартом. Хоча багато заводів уже давно не приймають молоко, яке не відповідало бодай одному показникові ДСТУ. Із введенням нового ДСТУ витрати молокозаводів на тестування молока значно зростуть, що одразу відіб’ється на собівартості продукції (звісно, у бік зростання).

Головним фактором, що впливає на коливання ціни, продовжує залишатися сезонність. Улітку, коли пропозиція молока достатня, ціна становить від 50 до 80 коп., з настанням же перших холодів (з кінця вересня і до початку березня) об’єми надоїв знижуються, а ціни зростають майже вдвічі. Винятком у цьому разі є термостійке молоко, яке і без сезонного фактора завжди дороге. Ціни на молоко варіюють також залежно від регіону — амплітуда коливань у цьому разі становить 0,50–1,00 грн/л. Така тенденція характерна як для біржового, так і для позабіржового ринків.

Літо 2003 року принесло приємний сюрприз виробникам молока — не сталося сезонного різкого зменшення цін, яке відбувається практично щороку. Потрібно визначити, що великі господарства забезпечені кормами для ВРХ лише на 60–65% — тобто до весни кормів не вистачить, а, з огляду на високі ціни на зерно, можна очікувати і підвищення ціни на комбікорм. І якщо селяни, через брак кормів, не поведуть своїх корівок на бійню, то взимку зможуть непогано заробити, адже ціни на молоко зростатимуть.

Для того щоб підтримати розвиток як великих, так і малих виробників молока, потрібно якнайшвидше законодавчо встановити єдину мінімальну закупівельну ціну на сире молоко та ввести сезонні дотації на молоко.

Переробна промисловість
Молокопереробна промисловість України об’єднує близько 500 заводів з виробничими потужностями до 900 т сировини за добу, але майже 60% підприємств працює збитково. Більшість спеціалістів схиляється до думки, що через кілька років в Україні залишиться 10–15 великих виробників, які сконцентрують у собі весь молочний потенціал. Концентрація молочного ринку дасть можливість великим підприємствам найкраще задовольнити попит відповідного регіону, скоротити витрати на транспортування, а в цілому вести успішну ринкову політику. Вже нині переважна більшість невеликих (та й великих також) регіональних молокозаводів підконтрольні великим операторам. Це й зрозуміло — у дрібних операторів бракує коштів для поліпшення якості, асортименту та упаковки продукції, для реклами і проведення агресивної маркетингової політики. Районні заводи з невеликими потужностями купують великі оператори з метою збільшення ринкової ніші та для збирання, первинної обробки сировини і випуску монопродуктів (молока, масла, сметани). Непоодиноківипадки, коли холдинги використовують невеликі підприємства для поглиблення спеціалізації (орієнтують окреме підприємство на випуск одного конкретного продукту). За даним принципом працюють найбільші підприємства в усьому світі.

У поточному періоді (січень-серпень 2003 р.) збереглася тенденція зростання обсягів виробництва практично за всіма видами молочної продукції. За вісім місяців українські молочарі виробили на 2,3% більше продукції з незбираного молока, ніж за аналогічний період 2002 р. Зростання було відмічено також по молочних консервах — на 16,1%, по сухому молоку — 27,8%, по маслу тваринному — на 3,4%. Останнім часом саме ці продукти стали найбільш вигідні з комерційної точки зору, бо є постійним джерелом валютних коштів.

Найбільші об’єми переробки молока характерні для Київської (23%), Дніпропетровської (15%), Харківської (10%), Черкаської (9%), Донецької (6%) і Полтавської (6%) областей. Це пояснюється присутністю в цих регіонах найбільших виробничих потужностей (1 місце — київський “Галактон”, 2 — Павлоградський МЗ, 3 — черкаська “Юрія”, 4 — Харківський МЗ, 5 — Комбінат “Придніпровський”). Переробка молока в інших областях не перевищує 5%.

Крім основних виробників, представлених в таблиці, на ринку існує ще низка регіональних підприємств, які зорієнтовані на внутрішньорегіональне забезпечення. Так, на лідерів ринку (9–10 підприємств) припадає 50–60% виробництва, а на всі інші (а їх близько 400) — 50–40%.

Хоча кожна з ТМ вже зайняла визначену нішу як за асортиментом, так і за цінами, більшість лідерів продовжує спрямовувати свої зусилля на розвиток асортименту і торговельних марок адже добре прорекламований товар за умови збереження якості — це збільшення прибутків у майбутньому.

Частка визначеної торговельної марки в обсязі продажів постійно змінюється. Фактори, що спричинюють ці коливання, мають широкий спектр: це і брак реклами, і відсутність у магазинах визначених видів, і маленький асортимент. Останні два фактори стосуються (особливо гостро) регіонів, де часом відсутній будь-який вибір. Визначальним фактором в умовах низької купівельної спроможності населення залишається ціна. І, схоже, молочні лідери зрозуміли, що саме за допомоги випуску дешевої молочної продукції вони можуть значно збільшити свої доходи і присутність на ринку. Тому цього року на прилавках почали з’являтися недорогі молочні продукти в поліетиленовій плівці від великих операторів (при цьому йде відволікання покупців у невеликих заводів).

Обсяг прямих іноземних інвестицій у молочну галузь, на відміну від інших галузей харчової промисловості, перебуває на доволі низькому рівні. Основними стратегічними інвесторами залишаються росіяни — близько 65% (основні: Торговельно-промислова група “Вім-Біль-Дан” та Російський холдинг “Група “Планета менеджмент”). Глобалізація молочної галузі та інвестиційна політика підштовхують до створення холдингів і українців. За оцінками експертів, більшість вітчизняних інвесторів ще в недалекому минулому займалася експортом СОМа та казеїну.

З погляду аналітиків, привабливими для інвесторів найближчим часом можуть стати Львівський, Житомирський та Чернігівський регіони, де присутній високий потенціал розвитку.

Столичний ринок
Київська область є найбільш привабливою як щодо виробництва, так і щодо продажу молочної продукції. Тому не дивно, що саме тут розміщені найбільші підприємства галузі, а загальна кількість заводів у регіоні — 30. Столичні виробники (“Галактон”, Київський ММЗ №3, Перший Київський молочний завод, “Святошино”, Яготинський МЗ, Київський завод дитячого харчування ММЗ №4) забезпечують близько 55% всіх продажів в Києві, іншу частину ринку розподілили між собою регіонали. Причому лідерство “Галактону” (який очолює список “великих молочарів”), як і в попередні роки, лишається беззаперечним (близько 40% столичного ринку). У ніші дешевих кисломолочних продуктів також попереду місцеві заводи — Яготинський маслозавод, Кагарлицька фірма “Кагма”, АТ “Макаров молокозавод”, Переяслав-Хмельницький молокозавод, проте їхня частка на ринку постійно зменшується.

У структурі продажів лідирують традиційні для українців продукти: молоко (до 40%), кефір (до 20%) та сметана (до 9%). Потрібно зазначити, що споживчий попит також зазнає суттєвого сезонного впливу: літо-осінь характеризується зменшенням споживання взагалі та зростанням попиту на кисломолочні продукти; взимку спостерігається зростання як попиту в цілому на молокопродукти, так і на молоко, зокрема.

Попит
Українці, на повну противагу європейцям, надають перевагу сирому необробленому молоку, частка якого становить близько 90% ринку молока. Найбільше прихильників “ринкового” молока в західних регіонах (Львівська, Івано-Франківська та Тернопільська області), які, до того ж, є і найбільшими споживачами на одну людину/рік). Причина такого вибору полягає, перш за все, у низькій купівельній спроможності населення. Досвід цивілізованих країн показує, що із збільшенням доходів споживачів зростатиме частка споживання обробленого молока.

Лідерами в регіональному розрізі за обсягами споживання як “магазинного” (більшою мірою), так і “ринкового” молока залишаються промислово розвинені регіони: Київський (18–25%), Донецький (7–14), Дніпропетровський (8–11), Харківський (6–9), Львівський (5–7), Запорізький (4–6%).

У структурі споживання за категоріями молока перше місце посідає сире необроблене молоко, середня ціна якого — 0,80–1,5 грн/л; на другому місці — пастеризоване молоко в картонному пакеті чи плівці, ціна якого коливається від 1,1 до 1,90 грн/л; найменший же обсяг споживання і виробництва — у молока тривалого зберігання, але якість і безпечність цього виду найвища, та й ціна також — 2,5–4,5 грн/л. А перспектива — саме за останнім видом, адже у більшості країн світу воно має особливу популярність. І все це завдяки технологічним особливостям, що дають змогу зберігати молоко без консервантів протягом тривалого часу та гарантують збереження його споживчих якостей.

Перспективи
За оцінками спеціалістів, продуктивність виробництва сирого молока в Україні має значний потенціал до зростання, що пов’язаний з підвищенням продуктивність корів до рівня європейських показників (до 4500–5500 кг на рік), збільшенням поголів’я племінних корів, застосуванням сучасних технологій вирощування та виробництва сирого молока, застосуванням концентрованих кормів, що, своєю чергою, знизить собівартість молока і, відповідно, підвищить його конкурентоспроможність. Також значно знижує можливість ефективного виробництва та довгострокового розвитку проблема фінансування галузі. Одним же з найперспективніших шляхів розвитку є інтеграція колективних та фермерських господарств з підприємствами-переробниками.

Перспективи розвитку переробної промисловості закладені також у подальшому розширенні асортиментної низки (наприклад, випуску оригінальної продукції з наголосом на здоров’ї — вітамінізованої, екологічно чистої).

Ярослава МИЛЕЙКО,
журналіст

Інтерв'ю
голова Української асоціації молодих фермерів Дмитро Мічурін
З розвитком агросектору України підвищуються і вимоги до фахівців аграрної галузі. Навчальні програми профільних вузів все ще часто не відповідають ні вимогам агрокомпаній, ні швидкості розвитку сучасних технологій в АПК. Тому все більший... Подробнее
Олександр Карпенко, директор із маркетингу та технічної підтримки компанії «Адама Україна»
Агрохімічний ринок в Україні нібито великий з чималою кількістю учасників, але водночас усі одне одного знають, і події, які відбуваються на ньому, дуже швидко стають темами для активного обговорення.

1
0