Чер­го­вий «сир­це­вий» на­пад

Ви­сокі ціни на цу­кор у ма­га­зи­нах зби­ра­ють­ся «га­си­ти» за­морсь­ким сир­цем

В. Дру­жен­ко
Спеціаль­но для жур­на­лу «Про­по­зиція»

Со­лод­кий пісок на по­ли­цях су­пер­мар­кетів усе більше б’є по ки­ше­нях пе­ресічних по­купців. Аби вга­му­ва­ти зро­с­та­ючі ціни на цу­кор та при­мен­ши­ти апе­ти­ти торгівців, в Ук­раїні пла­ну­ють уде­ся­те­ро зни­зи­ти ввізне ми­то і на тро­с­тин­ний си­рець, і на цу­кор. Уже за­реєстро­ва­но за­ко­но­про­ект, відповідно до яко­го во­но змен­шить­ся від 50% до 5 (!).
Крім то­го, 267,8 тис. т цу­к­ру-сир­цю тор­говці го­тові ввез­ти на зовсім пільго­вих умо­вах — із 2%-м ми­том. Са­ме для та­кої кількості тро­с­тин­ної си­ро­ви­ни Ук­раїна під час всту­пу до Світо­вої ор­ганізації торгівлі бра­ла на се­бе зо­бов’язан­ня що­ро­ку відкри­ва­ти кор­до­ни. Що­прав­да, за ос­танні декілька років цу­кор-си­рець навіть на пільго­вих умо­вах до на­шої країни ма­со­во не за­во­зи­ли, оскільки вітчиз­няні пе­ре­робні під­приємства ва­ри­ли вдо­с­таль со­лод­ко­го піску із бу­ряків. В Ук­раїні на ньо­го три­ма­лась низь­ка ціна, й імпор­те­рам такі по­став­ки бу­ли еко­номічно не вигідні.
Але нині на на­шо­му внутрішньо­му рин­ку си­ту­ація для сир­цю на­ба­га­то спри­ят­ливіша. Із бу­ряків уро­жаю’2013 за­во­ди зва­ри­ли 1,2 млн т цу­к­ру — на 1,1 млн т мен­ше, ніж по­пе­ред­нь­о­го се­зо­ну. І на при­лав­ках су­пер­мар­кетів уже з се­ре­ди­ни жовт­ня — у роз­пал пе­ре­роб­ки — ціни по­ча­ли зро­ста­ти мов на дріжджах: за ос­танні місяці со­лод­кий пісок на кіло­г­рамі «на­брав» май­же 4 грн. Тим ча­сом на зовнішніх рин­ках цу­кор про­дов­жує де­шев­ша­ти — торік, порівня­но із 2012-м, падіння ста­но­ви­ло 18%. Ос­нов­на при­чи­на — вро­жай тро­с­ти­ни ви­я­вив­ся ви­щим за про­гно­зо­ва­ний. Тож те­пер Ук­раїна, де про­по­зиції влас­но­го цу­к­ру помітно ско­ро­ти­ли­ся, для імпор­терів — як знахідка.
Зда­ва­ло­ся б, і без за­морсь­ких по­ста­вок пе­ре­боїв із цу­к­ром не очікується. Ад­же і в Міна­гро­політи­ки, і в Міне­ко­но­м­роз­вит­ку за­пев­ня­ли, що бу­ря­ко­во­го со­лод­ко­го піску хоч і зва­ри­ли мен­ше, про­те для внутрішньо­го спо­жи­ван­ня, вра­хо­ву­ю­чи пе­рехідні за­па­си ми­ну­лих се­зонів, на рік нам ви­с­та­чить із лиш­ком. Ви­с­та­чи­ти то йо­го ви­с­та­чить, але за якою ціною? Річ у тім, що за­па­си цу­к­ру пе­ре­важ­но три­ма­ють кілька ве­ли­ких хол­дингів. Са­ме во­ни ма­ють мож­ливість до­зо­ва­но ви­ки­да­ти на ри­нок со­лод­кий пісок і дик­ту­ва­ти ціно­ву політи­ку.
Зви­чай­но, мож­на потіши­ти­ся за нас, спо­жи­вачів. Є надія, що з імпор­том сир­цю, замість 10 грн за кіло­г­рам цу­к­ру, в ма­­­га­зи­нах пла­ти­ти­ме­мо, приміром, 9–9,5 грн. А мо­же, і мен­ше. Але, як завжди, — це «па­ли­ця з дво­ма кінця­ми». Оче­вид­но, що цу­кор із сир­цю скла­де на внутріш­ньо­му рин­ку кон­ку­ренцію бу­ря­ко­во­му. То­му гос­по­дар­ст­вам не бу­де сти­му­лу ви­ро­щу­ва­ти «со­лодкі корінці», і на­вряд во­ни роз­ши­рю­ва­ти­муть нинішньо­го ро­ку площі під бу­ря­ка­ми.
От­же, на­ша дер­жа­ва як ви­роб­ник цу­к­ру ще більше здасть власні по­зиції: навіщо ма­ти клопіт із бу­ря­ка­ми, ко­ли мож­на за­ку­пи­ти си­рець за кор­до­ном? Але як­що так бу­де й на­далі, Ук­раїна не­за­ба­ром ви­я­вить­ся не­спро­мож­ною ви­роб­ля­ти у потрібних для внутрішньо­го спо­жи­ван­ня об­ся­гах навіть со­лод­кий пісок.

Ар­гу­мен­ти «за»
Ко­му на­да­ють по ру­ках?
Ось ви­тяг із по­яс­ню­валь­ної за­пи­с­ки до за­ко­но­про­ек­ту, який, зо­к­ре­ма, по­кли­ка­ний за­без­пе­чи­ти «вітчиз­ня­них спо­жи­вачів постійним ши­ро­ким асор­ти­мен­том якісно­го цу­к­ру за низь­кою ціною»:
«Цу­к­ро­ва га­лузь Ук­раїни повністю при­ва­ти­зо­ва­на. Вже сьо­годні в Ук­раїні близь­ко 70% ви­ро­ще­них цу­к­ро­вих бу­ряків ви­роб­ляється у вер­ти­каль­но інте­г­ро­ва­них хол­дин­го­вих ком­паніях, і ця ча­ст­ка по­сту­по­во збільшується. При цьо­му їм на­ле­жить більше по­ло­ви­ни цу­к­ро­вих за­водів у дер­жаві.
Та­ким чи­ном, згідно із чин­ним за­ко­но­дав­ст­вом ко­ш­ти держ­бю­д­же­ту ви­т­ра­ча­ють­ся на фінан­со­ву підтрим­ку ве­ли­ких хол­дингів, при­чо­му це жод­ним чи­ном не впли­ває на за­без­пе­ченість внут­рішньо­го рин­ку цу­к­ру та не за­без­пе­чує стабільно низь­ких цін на цей то­вар для спо­жи­вачів. Крім цьо­го, та­ка си­ту­ація пе­ре­шко­д­жає до­сту­пу на вітчиз­ня­ний ри­нок не менш якісно­го і де­шев­шо­го тро­с­тин­но­го цу­к­ру, що не відповідає інте­ре­сам спо­жи­вачів. Тоб­то цу­к­ро­варіння — єди­на сільсько­го­с­по­дарсь­ка га­лузь Ук­раїни, що от­ри­мує пря­му дер­жав­ну підтрим­ку, а ви­роб­ни­ки цу­к­ру, по­став­лені дер­жа­вою фак­тич­но у мо­но­поль­не ста­но­ви­ще, вза­галі не відчу­ва­ють кон­ку­ренції, ма­ю­чи га­ран­то­ва­ний збут про­дукції в рам­ках кво­ти».

Ла­ни і за­во­ди — в утиль!
Де­що із по­яс­ню­валь­ної за­пи­с­ки до за­ко­но­про­ек­ту:
«На світо­во­му рин­ку цу­к­ру спо­с­терігається тен­денція, що бе­зу­мов­но впли­ває на вітчиз­ня­ну цу­к­ро­ву про­мис­ловість: змінюється струк­ту­ра про­по­зиції цу­к­ру — зро­с­тає ча­ст­ка цу­к­ру, ви­роб­ле­но­го із цу­к­ро­вої тро­с­ти­ни, і ско­ро­чується про­по­зиція цу­к­ру із цу­к­ро­вих бу­­ря­ків. Це відбу­ває­ться то­му, що ви­роб­ництво тро­с­тин­но­го цу­к­ру менш за­трат­не, ніж цу­к­ру із цу­к­ро­вих бу­ряків, а пра­ви­ла СОТ за­бо­ро­ня­ють пря­ме суб­си­ду­ван­ня і підтрим­ку не­кон­ку­рен­то­с­про­мож­них га­лу­зей.
Євро­пейсь­кий Со­юз знач­но ско­ро­тив посівні площі під цу­к­рові бу­ря­ки до розмірів, до­статніх для за­без­пе­чен­ня ви­роб­ництва цу­к­ру на рівні внутрішньо­го спо­жи­ван­ня, а з 2017 ро­ку Євро­па вза­галі відмов­ляється від вста­нов­лен­ня квот на цу­кор та мінімаль­них цін на цу­к­рові бу­ря­ки. Очікується, що такі за­хо­ди з де­ре­гу­ляції євро­пейсь­ко­го рин­ку цу­к­ру спри­я­ти­муть зро­с­тан­ню кон­ку­рен­то­с­про­мож­ності євро­пейсь­ких цу­к­ро­варів, мо­дернізації та оп­тимізації ви­роб­ництва цу­к­ру, по­си­лен­ню ек­с­порт­них по­зицій та за­без­пе­чен­ню на­си­че­ності внутрішньо­го рин­ку ши­ро­ким ви­бо­ром якісно­го та де­ше­во­го цу­к­ру».
На дум­ку ав­торів за­ко­но­про­ек­ту, «цу­к­рові за­во­ди не не­суть із со­бою ва­го­мої соціаль­ної функції, оскільки пра­цю­ють ли­ше декілька місяців на рік. При цьо­му ок­ремі за­во­ди за­пу­с­ка­ють свої по­туж­ності ли­ше в ок­ремі ро­ки. Та­ким чи­ном, цу­к­рові за­во­ди в кра­що­му разі про­по­ну­ють ко­рот­ко­ст­ро­ко­ву, се­зон­ну і не­про­гно­зо­ва­ну ро­бо­ту для працівників. На­ба­га­то ефек­тивніше шу­ка­ти мож­ли­вості для пе­ре­профілю­ван­ня та­ких за­водів на більш стабільну ро­бо­ту, зо­к­ре­ма ви­роб­ництво біое­та­но­лу».

Чо­го до­би­ва­ють­ся ав­то­ри «со­лод­ких» про­по­зицій?
Ви­тяг із по­яс­ню­валь­ної за­пи­с­ки до за­ко­но­про­ек­ту:
 «Існу­ючі митні та­ри­фи стри­му­ють імпорт цу­к­ру, цу­кор за та­ких ста­вок в Ук­раїну май­же не за­во­зить­ся. То­му, не­зва­жа­ю­чи на знач­ний розмір — 50%, — митні та­ри­фи на цу­кор не при­но­сять до­ходів до дер­жав­но­го бю­д­же­ту. За чин­них мит­них та­рифів в Ук­раїну імпор­тується близь­ко 1,5 тис. т цу­к­ру, що ста­но­вить усь­о­го 0,05% за­галь­но­го об­ся­гу річно­го спо­жи­ван­ня. Тоб­то в Ук­раїну що­ро­ку імпор­тується цу­к­ру за­галь­ною вартістю близь­ко 2 млн дол., що при­но­сить до дер­жав­но­го бю­д­же­ту май­же  8  млн грн (цу­к­ру ку­пуємо на 16 млн грн. — Ред. ).
У разі за­про­по­но­ва­но­го зни­жен­ня мит до 5% очікується знач­ний ріст об­сягів імпор­ту цу­к­ру. За оцінка­ми ав­торів за­ко­но­про­ек­ту, об­сяг імпор­ту мо­же сяг­ну­ти по­ло­ви­ни всьо­го спо­жи­ван­ня цу­к­ру в Ук­раїні. Та­ким чи­ном, за­гальні до­хо­ди дер­жав­но­го бю­д­же­ту від зни­жен­ня ми­та на імпорт цу­к­ру мо­жуть зро­с­ти від 8 до 250 млн грн (для цьо­го, що­прав­да, тре­ба «знай­ти» 5 млрд грн для імпор­ту цу­к­ру. — Ред.).  До­дат­ко­вий ек­с­порт зер­на за ра­ху­нок ско­ро­чен­ня площ під цу­к­рові бу­ря­ки та збільшен­ня під зер­но й олійні куль­ту­ри, за роз­ра­хун­ка­ми, дасть 425 млн дол., змен­шен­ня об­сягів імпор­ту за ра­ху­нок ско­ро­чен­ня спо­жи­ван­ня га­зу дасть еко­номії ще на 132,8 млн дол.».
      Ар­гу­мен­ти «про­ти»
Аграрні організації попереджають: імпортна тростина небезпечна для здоров’я галузі
«НІ — роз­ва­лу національ­но­го над­бан­ня — бу­ря­ко­цу­кро­во­го ком­плек­су Ук­раїни!». Під та­ким гас­лом пред­став­ни­ки Все­ук­раїнсько­го аг­рар­но­го фо­ру­му звер­ну­лись із відкри­тим ли­с­том до на­род­них де­пу­татів. Під ним по­ста­ви­ли свої підпи­си відомі в АПК лю­ди, зо­к­ре­ма пре­зи­дент Ук­раїнської аг­рар­ної кон­фе­де­рації Ле­онід Ко­за­чен­ко, го­ло­ва Аг­рар­но­го со­ю­зу Ген­надій Но­ви­ков, пре­зи­дент Асоціації фер­мерів та при­ват­них зем­ле­влас­ників Ми­ко­ла Мар­ке­вич, ге­не­раль­ний ди­рек­тор Ук­раїнського клубу аг­рар­но­го бізне­су Во­ло­ди­мир Ла­па та го­ло­ва правління Укр­цу­к­ру Ми­ко­ла Яр­чук.
«У Вер­ховній Раді, — йдеть­ся у звер­ненні, —  за­реєстро­ва­но про­ект За­ко­ну Ук­раїни що­до де­ре­гу­ляції рин­ку цу­к­ру в Ук­раїні (реєстраційний № 4107 від 06.02.2014 р.). Ав­то­ри про­ек­ту фак­тич­но про­по­ну­ють повністю відкри­ти внутрішній ри­нок для іно­зем­но­го цу­к­ру, зни­зив­ши у 10 разів, від 50  до 5%, увізне ми­то, ска­су­ва­ти кво­ту на ви­роб­ництво і по­ста­чан­ня цу­к­ру на внутрішній ри­нок (кво­та «А»). За та­ких об­ста­вин уже не­за­ба­ром по­ло­ви­на цу­к­ру, який спо­жи­ва­ти­муть ук­раїнці, бу­де  іно­зем­но­го ви­роб­ництва. Ма­­ється на меті за­во­зи­ти в Ук­раїну за зни­же­ни­ми ми­та­ми не ли­ше цу­кор-си­рець із тро­с­ти­ни, а й цу­кор білий, що за­гро­жує ос­та­точ­ним зни­щен­ням без пе­ребільшен­ня національ­но­го над­бан­ня — цу­к­ро­вої га­лузі Ук­раїни, вип­ле­ка­ної за 200 років по­коління­ми ук­ра­їнців. Прий­нят­тя та­ко­го за­ко­но­про­ек­ту зму­сить зне­кров­ле­ну кри­зою еко­номіку Ук­раїни ви­шу­ку­ва­ти май­же 400 млн дол. США для за­купівель чу­жинсь­ко­го цу­к­ру та роз­вит­ку за­оке­ансь­ких ви­роб­ників. Унаслідок прий­нят­тя та­ких за­ко­но­дав­чих про­по­зицій знач­на кількість підприємств цу­к­ро­вої  та суміжних га­лу­зей зму­ше­на бу­де на­завжди при­пи­ни­ти свою ро­бо­ту із звільнен­ням со­тень ти­сяч працівників. Бу­де зу­пи­не­но ви­роб­ництво про­мис­ло­вої про­дукції у суміж­них га­лу­зях, що по­ста­ча­ють бу­ря­ко­цу­кро­во­му ком­плек­су ма­теріаль­но-тех­нічні ре­сур­си на су­му по­над 8 млрд грн. А Дер­жав­ний бю­д­жет Ук­раїни щорічно втра­ча­ти­ме май­же 1 млрд грн над­хо­д­жень від цу­к­ро­вої га­лузі. То­му цей за­ко­но­про­ект без усіля­ких ком­пен­са­торів руй­нує й так слабкі по­зиції Ук­раїни у СОТі, на на­шу дум­ку, су­пе­ре­чить інте­ре­сам дер­жа­ви та на­ро­ду Ук­раїни.
Утім, ми пе­ре­ко­нані, що Вер­хов­на Ра­да Ук­раїни не підтри­має такі сумнівні ініціати­ви, цілі яких не ма­ють нічо­го спільно­го із ре­­аль­ним ста­ном та пер­с­пек­ти­ва­ми соціаль­но-еко­номічно­го роз­­вит­ку дер­жа­ви та аг­рар­но­го сек­то­ру еко­номіки Ук­раїни. Скла­дається вра­жен­ня, що у сільсько­му гос­по­дарстві, хар­човій про­мис­ло­вості ком­­­пе­тентні всі, крім спеціалістів, які пра­цю­ють на по­лях і за­во­дах. Для збе­ре­жен­ня і роз­вит­ку всіх без ви­нят­ку га­лу­зей аг­ро­про­мис­ло­во­го ком­плек­су потрібне фа­хо­ве рин­ко­ве дер­жав­не ре­гу­лю­ван­ня, дер­жавні га­лу­зеві про­гра­ми та підтрим­ка з бо­ку дер­жа­ви. Так прий­ня­то в усіх країнах світу. Ми упов­но­ва­жені аг­рар­ни­ми гро­мадсь­ки­ми ор­ганізаціями звер­ну­ти­ся до вас, ша­новні на­родні де­пу­та­ти Ук­раїни, з про­по­зицією тісно співпра­цю­ва­ти із фахівця­ми, не при­ни­жу­ва­ти гідність та кваліфікацію національ­них ви­роб­ників, а, на­впа­ки, за­ко­но­дав­чо підтри­му­ва­ти та за­хи­ща­ти інте­ре­си влас­но­го ви­роб­ни­ка».