Аграрні інвестиції: «за» і «проти»
Запорукою успішного бізнесу є капіталовкладення. Яскравий приклад цього — аграрні підприємства. Там, де запроваджені сучасні технології господарювання, підкріплені новими зразками техніки та обладнання, досягаються кращі виробничі та економічні показники. Проте нестабільна економічна та політична ситуація в країні вносить свої корективи в інвестиційні програми аграріїв. Одні відкладають свої наміри поновлення основних засобів та інфраструктурних об’єктів до кращих часів, а інші все ж таки знаходять більш вигідні джерела залучення коштів.
Запорукою успішного бізнесу є капіталовкладення. Яскравий приклад цього — аграрні підприємства. Там, де запроваджені сучасні технології господарювання, підкріплені новими зразками техніки та обладнання, досягаються кращі виробничі та економічні показники. Проте нестабільна економічна та політична ситуація в країні вносить свої корективи в інвестиційні програми аграріїв. Одні відкладають свої наміри поновлення основних засобів та інфраструктурних об’єктів до кращих часів, а інші все ж таки знаходять більш вигідні джерела залучення коштів.
О. Маслак, канд. екон. наук, керівник Центру стратегічних досліджень АПК, Сумський національний аграрний
університет
Необхідність капіталовкладень
Сільське господарство України завжди приваблювало інвесторів. Україна має 30% світового чорнозему, сприятливі кліматичні умови, забезпечена людським ресурсом, адже у сільській місцевості проживає до третини всього населення. З іншого боку, зростаючий попит на продовольство у світі, можливості розширення внутрішнього продовольчого ринку додатково спонукали інвесторів до вкладення коштів у вітчизняний аграрний бізнес.
Нинішній технічний стан сільськогосподарських підприємств не повною мірою відповідає потребам виробництва. Машинно-тракторний парк морально і технічно спрацьований та забезпечений лише на 60–65% до технологічної потреби, що відображається на виробничих показниках. За інформацією Мінагрополітики України, щорічне мінімальне науково обгрунтоване оновлення машинно-тракторного парку до технологічної потреби оцінюється у 35 млрд грн, у тому числі тракторів — 15 (близько 40 тис. од.) та зернозбиральних комбайнів — 10,5 млрд грн (майже 7 тис.). За збільшення капіталовкладень виробництво сільськогосподарської продукції в Україні стане більш привабливим бізнесом, а сама країна закріпиться як потужний конкурентний гравець на світових аграрних ринках. Разом з тим, інвестицій потребує не лише виробництво, але й технології, наука, інфраструктура. Необхідність капіталовкладень у сільське господарство оцінюється у близько 150 млрд дол. За таких надходжень технічне та технологічне оснащення галузі відповідатиме кращим світовим аналогам, а виробничі показники досягнуть значень більш розвинених аграрних країн.
Прямі іноземні інвестиції
Основними формами здійснення прямих іноземних інвестицій в АПК України є створення спільних або власних дочірніх підприємств. За даними Держстату станом на 1 червня 2014 р., агропромисловий комплекс України впродовж 1994–2014 рр. залучив 3,6 млрд дол. прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу), що становить 7,2% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку країни. Зокрема, в підприємства харчової та переробної промисловості вкладено 2,9 млрд дол. та майже 0,7 млрд — у сільськогосподарські підприємства.
Основними інвесторами сільського господарства України є, млн дол.: Кіпр
(277), Німеччина (66), Велика Британія (61), Данія (63), Польща (33), Франція (21). Більше за інших інвестували в харчову промисловість, млн дол.: Кіпр (692), Нідерланди (666), Беліз (393), Люксембург
(209), Велика Британія (136).
Разом із тим, упродовж першого півріччя 2014 р. в агропромисловому секторі відбувся відтік іноземного капіталу в розмірі 379,1 млн дол. При цьому галузь сільського господарства втратила 104,1 млн дол., харчова промисловість — 275 млн. На це впливала низка факторів, які призвели до вилучення частини коштів із вітчизняного аграрного бізнесу та стримували приплив нових інвестицій.
Стримуючі фактори
За даними Міжнародної фінансової корпорації (IFC), обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну залишається менше можливого. Потенційні та наявні інвестори не поспішають приймати рішення щодо фінансування вітчизняного АПК. Така ситуація склалася через несприятливе ділове середовище, інвестиційний клімат та занадто великі витрати на ведення господарської діяльності в Україні. Як підтвердження цього, у рейтингу Світового банку «Ведення бізнесу-2014» Україна за «простотою ведення бізнесу» посідає 112 місце серед 189 країн.
Про сприятливий інвестиційний клімат не варто згадувати, доки тривають військові дії на Донбасі. Напружені стосунки між Росією та Україною і конфлікт на сході країни (у Донецькій і Луганській областях) продовжують чинити сильний тиск на політичну і економічну стабільність України. Геополітичні ризики є серйозною загрозою для виконання Україною своїх зовнішніх зобов’язань.
До стримуючих факторів інвестування в сільське господарство також належать невирішені земельні питання, стихійність у процесах оренди та купівлі-продажу землі. Так, нераціональна структура виробництва та інтенсивні технології в рослинництві призводять до порушення науково обгрунтованих систем ведення сільського господарства, монокультуризації землеробства, деградації сільгоспугідь. Досі не створено цивілізований ринок агропродукції, тож існують ризики непередбачуваності адміністративного регулювання цін та можливих обмежень експорту. Отже, ці та інші наявні фактори стримують надходження іноземних та вітчизняних інвестицій в аграрний сектор.
Джерела інвестування
Основним джерелом фінансування суб’єктів аграрного сектору залишаються власні кошти. Понад дві третини загальних інвестицій формуються за рахунок власних коштів, тоді як решта є залученими фінансовими ресурсами, серед яких домінують банківські кредити. Таким чином обсяги інвестування залежать від ефективності ведення бізнесу.
За попередніми підсумками Держстату, фінансовий результат від основної діяльності сільськогосподарських підприємств у 2013 р. становив
12,5 млрд грн прибутку, що майже вдвічі менше минулого року. Рівень рентабельності (без урахування бюджетних дотацій і доплат) загалом становив 11,5% проти 20,2% попереднього року. Прибутки від виробництва продукції сільського господарства отримали дві третини підприємств, у середньому на одне підприємство сума прибутку становила 3,1 млн грн. Водночас решта підприємств зазнали збитків, сума яких розрахунково на одне підприємство становила 2,1 млн грн. Тож можливості аграріїв до капіталовкладень за рахунок власних коштів суттєво зменшилися.
Альтернативою власним коштам у завершенні існуючих інвестиційних проектів та започаткуванні нових може стати банківське кредитування. В Україні понад 100 банків надають підприємствам агропромислового комплексу коротко- та довгострокові кредити. Проте вартість кредитів залишається досить високою. Відсоткові ставки, під які залучали кредити вітчизняні аграрії у 2014 р., у середньому становили 24–26% річних. Підприємства, які мають стабільний фінансовий стан, але відчувають потребу в залученні додаткових фінансових ресурсів, можуть скористатися послугами фінансових установ. При цьому підприємства аграрного сектору перебувають у вигіднішому становищі порівняно з представниками інших галузей. Банкіри зацікавлені в кредитуванні саме суб’єктів агропромислового комплексу. Зараз багато банків створюють цілі структурні підрозділи та окремі програми кредитування аграрного сектору, проводиться активна робота з позичальниками. Проте не варто забувати, що існують інші інструменти залучення інвестицій. Вибір інструменту залучення капіталу залежить від рівня розвитку компанії. У нашій країні залучення капіталу, частіше за все, здійснюється за допомогою приватного, а не публічного розміщення акцій. Для виходу агропідприємства на IPO потрібно вийти на високий рівень господарювання, а це під силу далеко не кожному. У цьому випадку провідниками капіталу разом із фондами прямих інвестицій, фінансовими інвесторами можуть бути також стратегічні інвестори — корпорації, що діють в аналогічних або суміжних сферах бізнесу до суб’єкта інвестування. Тож під час вибору джерела інвестицій необхідно розглядати всі наявні можливості.
Вимоги інвесторів
Більш поширеними є інвестиції, залучені через банківські кредити. Основним показником інвестиційної привабливості кожного окремо взятого підприємства є його конкурентоспроможність. Це стосується абсолютно всіх господарюючих суб’єктів, незалежно від сфери їхньої діяльності.
Як правило, фахівці банківських установ під час оцінки конкурентоспроможності підприємства враховують такі факти.
По-перше, фінансовий стан компанії повинен бути винятково стабільним. По-друге, до уваги береться її прибутковість, а також консолідована звітність. Крім того, перевіряється факт наявності у аграріїв постійних контрактів на реалізацію продукції великим компаніям. До того ж уточнюється наявність виробничих активів у доброму стані, а також сільськогосподарської техніки з терміном експлуатації до 5 років. Якщо всі перераховані показники в нормі, то підприємство можна вважати надійним і вкладати у нього кошти.
Міжнародна підтримка
Можновладці всіляко намагаються залучити міжнародні організації та компанії до вкладення коштів у вітчизняний аграрний сектор. Одним з головних завдань при цьому вбачають гарантування безпеки інвесторам в умовах військових дій на сході України. В основі такого співробітництва мають бути інвестиції в техніку та технології закордонних партнерів, спільне виробництво та реалізація продукції. З цього питання Україна проводить переговори із США, з європейськими виробниками сільськогосподарської техніки. Зокрема, уряд розглядає можливість надання дозволів європейським компаніям з експорту сільськогосподарської техніки в Україну. Крім цього, є наміри щодо отримання значних інвестиції у вітчизняну аграрну галузь та кредитів під 2% річних. Проте на перешкоді міжнародним інвестиціям стають хибкі гарантії їхньої безпечності.
Міжнародні донори, включаючи США, ЄС, Канаду і Японію, а також низку міжнародних організацій відзначають як необхідну умову для залучення інвестицій в Україну зміцнення її кордонів та відпрацювання спеціальної «пост-конфліктної реабілітаційної програми» для Донбасу.