Спецможливості
Агробізнес

Аграрна реформа в Українi: здобутки i прорахунки

05.06.2008
3826
Аграрна реформа в Українi: здобутки i прорахунки фото, ілюстрація
Аграрна реформа в Українi: здобутки i прорахунки

Аграрна реформа в Українi: здобутки i прорахунки

12 червня Український центр економiчних i полiтичних дослiджень
iменi Олександра Разумкова провiв круглий стiл на тему
“Аграрна реформа в Українi: здобутки i прорахунки”.

Висновки експертiв Центру є досить цiкавими для того, щоб їх, принаймнi, стисло навести (у версiї для засобiв масової iнформацiї висновки займають 14 сторiнок i 80 сторiнок — у версiї для учасникiв круглого столу).
До позитивних результатiв аграрної реформи експерти Центру вiдносять приватизацiю землi та її паювання серед членiв колишнiх КСП, розвиток орендних вiдносин — нині площа переданих в оренду земельних дiлянок перевищує 22 млн га. (Власне, не зовсiм зрозумiло, чому не можна було залишити землю в державнiй власностi i здавати її в оренду вiд iменi держави, а за рахунок отриманої орендної плати пiдвищити рiвень доходiв селян?) Експерти Центру дійшли висновку, що динамiка виробництва у фермерських господарствах протягом 1993—2000 рокiв була кращою, нiж у сiльському господарствi в цiлому, хоча данi Держкомстату свiдчать про протилежне. Фахiвцi Центру, проте, зазначають, що фермерськi господарства переважно зосередилися на вирощуваннi зернових i соняшнику (86% усiх посiвних площ) i проiгнорували тваринництво.
До позитивних результатiв аграрної реформи експерти Центру вiдносять той факт, що на присадибних дiлянках (у приватному секторi, як висловлюються експерти Центру, хоча нині всi сiльгоспвиробники є приватними), якi займають 15% усiх сiльгоспугiдь, виробляють 2/3 усiєї сiльськогосподарської продукцiї, що, радше, свiдчить про деградацiю сiльського господарства до рiвня дрiбнотоварного виробництва.
Нарештi, останнiй позитивний результат, який подають експерти Центру, — це зростання обсягiв сiльськогосподарського виробництва у 9,2% у 2000 роцi. Ця цифра є доволi суперечливою, оскiльки, за даними Держкомстату, зростання виробництва в сiльському господарствi протягом сiчня-жовтня 2000 року становило 2,1%. Несподiвано протягом не найбiльш сприятливих для розвитку сiльського господарства України мiсяцiв — листопада-грудня — воно зросло ще на 7%, хоча другого врожаю сiльгосппродукцiї нiхто не збирав.
Ось такi досягнення. Перелiк прорахункiв, за висновками експертiв Центру iм. Разумкова, виглядає набагато довшим i вкрай песимiстичним. Головний висновок: багаторiчний процес деградацiї села та селянства зупинити не вдалося. Прорахунки в стратегiї трансформацiї мають не виключний, а системний характер.
Отже, який негатив? У 2000 роцi значна кількість селян продала свої земельнi сертифiкати власникам великих капiталiв, у тому числi “тiньових” (точнiше кримiнальних) за безцiнь — по 100—200 грн/га за номiнальної вартостi 8700 грн/га. Широкомасштабними стали випадки нерiвноправних i невигiдних угод оренди землi на великi термiни за мiзерну орендну плату без права розiрвання таких угод.
Засновниками нових агроформувань стала обмежена кiлькiсть селян: засновниками товариств — 4,6—4,9% усiх власникiв землi, керiвниками господарств — 0,23% власникiв землi. Переважна бiльшiсть селян — це найманi працiвники.
Замiсть послiдовної реструктуризацiї колишнiх колгоспiв i радгоспiв (пiзнiше — КСП) у пiдприємства ринкового типу (наприклад, в акцiонернi товариства, як пропонували експерти американської консалтингової компанiї “Ронко”, яка здiйснювала в Українi Проект приватизацiї землi), в Українi деколективiзацiя вiдбулася шляхом простої руйнацiї КСП. Пiд час трансформацiй було розкрадено або знищено 30—50% виробничого потенцiалу сiльгосппiдприємств.
Обсяг iноземного iнвестування в сiльське господарство станом на 1 сiчня 2001 року становив лише 78,8 млн дол. (2% вiд загальних обсягiв iнвестицiй в Україну). I це при тому, що зношенiсть основних фондiв у сiльському господарствi сягає 70%. У 2000 роцi селяни придбали лише 60 нових зернозбиральних комбайнiв за потреби в 10000. Клiмат для iноземних iнвестицiй в АПК України є несприятливим, за винятком iноземного iнвестування в харчову промисловiсть. Використання мiжнародних позик є недостатньо ефективним i обгрунтованим.
Усi цi негативнi фактори безпосередньо вiдбилися на селянах. Експерти Центру доходять висновку: аграрна реформа в Українi призвела до низького рiвня життя на селi, безробiття, спаду народжуваностi. Десятки тисяч дiтей не вiдвiдують школу, навiть початковi класи. Аграрна реформа не тiльки не вирiшила цих питань, а, навпаки, загострила.
Не дивно, що соцiологiчнi опитування селян дають вельми песимiстичну картину. У тому, що аграрна реформа мала позитивнi наслiдки для них, впевненi лише 13% селян. На думку селян, вiд аграрної реформи перш за все виграли керiвники колишнiх колгоспiв i керiвники мiсцевих органiв влади.
А тепер повернiмося до дискусiй. Круглий стiл через велику кiлькiсть учасникiв i стислий час, вiдведений на виступи, перетворився на цiлу низку монологiв з одного питання: чи можна продавати-купувати землю. Наведемо зi скороченнями кiлька прикладiв аргументiв “за” i “проти”.
Заступник мiнiстра аграрної полiтики Роман Шмiдт: “Чому почалася земельна реформа в Українi? На початку 1990-х рокiв колгоспна система виробництва в сiльському господарствi себе вичерпала. На територiї України, однiй з найбагатших країн континенту, виникла продовольча проблема, пов’язана з iснуванням колгоспної системи.
Найголовнiша мета аграрної реформи — забезпечити прибутковiсть сiльськогосподарських пiдприємств. (Оскiльки прибуток отримують власники новостворених пiдприємств, мова йде про забезпечення прибуткiв лише приблизно 5% селян. — Ю. М.)
Минулий рiк став визначальним у припиненнi тотального спаду виробництва в сiльському господарствi. I це є одним iз найважливiших чинникiв здiйснення аграрної реформи. Виробництво збiльшилося на 9,2% порiвняно з попереднiм роком. Вперше за всю iсторiю України (а можливо, i Радянського Союзу) 92% позичальникiв кредитiв — сiльськогосподарських пiдприємств — повернули взятi кредити. Сiльське господарство стало прибутковим.
Для того, щоб пiдтримати реформи, необхiдно вирiшити найголовнiше завдання — технiчно переоснастити сiльське господарство. Як це зробити? Питання дуже важливе. Треба надати можливiсть селянам отримати довготермiновi кредити. А це неможливо зробити без реформування iнфраструктури ринку землi. I на це спрямований Земельний кодекс. Треба прийняти пакет законопроектiв, який формує ринок землi: реєстрацiя нерухомостi, застава нерухомостi, iпотечний банк.
За оцiнками спецiалiстiв, у тому числi Держкомзему, сiльськогосподарськi угiддя, якi переданi в приватну власнiсть i використовуються на умовах оренди, сьогоднi коштують 360 млрд гривень. Це — тi грошi, якi лежать пiд ногами, якi треба пiдняти i включити в економiчний оборот”.
Не проти купiвлi-продажу землi i народний депутат Iгор Юхновський, але з певними обмеженнями i за умови серйозного державного втручання в сiльське господарство: “Головна мета перетворень в сiльському господарствi — видiлення ефективного господаря на землi.
У результатi безоплатної передачi землi не виникла вiдповiдальнiсть за свою дiяльнiсть. Тому необхiдно прийняти нормативи ведення сiльського господарства. На основi нормативних карт має бути введений нормативний урожай. На основi нормативного врожаю має бути вирахуваний нормативний прибуток. Плата за землю має становити 30% нормативного прибутку. За середнього врожаю 25 ц/га земельний податок має становити 2,5 ц пшеницi. Хто не може заплатити земельний податок, має продати свою дiлянку.
Друге завдання — введення оптового ринку сiльськогосподарської продукцiї. В Українi має бути впроваджена Торгово-кредитна корпорацiя, яка займається врiвноваженням ринку первинних товарiв: зерна, пестицидiв, добрив, запасних частин, палива. Цiни на цi товари повиннi бути взаємно врiвноваженi”.
А ось аргументи “проти” i досить вагомi.
Народний депутат Олександр Ткаченко: “Наприкiнцi 1980-х рокiв Україна була однiєю з провiдних аграрних держав Європи. Рiвень, якого досягла Україна в 1990 роцi, Францiя досягла лише в 1998 роцi. Ми виробляли на душу населення тонну зерна, 112 кг цукру, пiвтонни молока. I це ми втратили в пошуках ефективного виробника.
Ще у 1988 роцi мiнiстр сiльського господарства США пан Блок пiсля вiдвiдин України сказав: те, що ви нам показали, — це завтрашнiй день США. А вiдвiдавши вдруге Україну в 1994 роцi вже як представник фiрми “Джон Дір” пан Блок спитав: що ви робите з Україною?
Сьогоднi з великотоварного спецiалiзованого виробництва Україна перейшла на виробництво дрiбнотоварне. Були зробленi величезнi помилки при приватизацiї в промисловостi, де шукали ефективного виробника. I сьогоднi ми бачимо лише 5—6 ефективних виробникiв, яких називають олiгархами.
Пройшов перший етап реформування в АПК — коли землю абсолютно незаконно приватизували i назвали це реформуванням. Другий етап — це етап ринку землi. Нi Конституцiєю, нi законодавчою базою не передбачається, щоб земля була товаром.
Перед тим, як приймати Земельний кодекс у тому виглядi, який було винесено на друге читання у Верховнiй Радi, необхiдно прийняти два закони: перший має чiтко визначити, що таке — “всенародна власнiсть”. Другий має визначити цiновий механiзм на землю. На сьогоднi цiна землi визначається Постановою Кабiнету Мiнiстрiв вiд 1995 року. Згiдно з Перехiдними положеннями Конституцiї Президент України мав право на видання указiв з економiчних питань, не врегульованих законами. Видавати укази стосовно земельних вiдносин вiн права не мав.
На цьому круглому столi порушується дуже важливе питання — власнiсть на землю, i в той же час ми не бачимо тут нi представника Кабiнету Мiнiстрiв, нi мiнiстра аграрної полiтики, нi голову Держкомзему, нi директора Iнституту аграрної економiки та iнших”.
I ще один народний депутат Наталiя Вiтренко: “Спочатку сiльське господарство свiдомо i цiлеспрямовано знекровили, а потiм перейшли до розпаювання. Перейшли тодi, коли люди залишилися без грошей.
Реформи потрiбнi, але не через знищення великих господарств. Реформи потрiбнi в тому, щоб великi господарства мали можливiсть отримувати добрива, технiку, паливно-мастильнi матерiали за цiнами, якi їх влаштовують, i щоб вони були захищенi вiд iмпорту iноземної продукцiї. Ось якi питання треба вирiшувати, якщо ми хочемо пiдняти сiльське господарство України.
Чиновництво ставить на метi оренду як перехiдний етап, iпотеку для продажу землi. Народ вже переходить у розряд найманих працiвникiв для когось”.
Експерти Центру передали свої пропозицiї стосовно наступних заходiв з реформування аграрного сектора економiки народним депутатам, заступнику мiнiстра аграрної полiтики, якi пообiцяли їх уважно вивчити. Проте, здається, що проведений круглий стiл звiвся до старого анекдоту про партiйнi зiбрання комунiстичних часiв: посидiли, побалакали та й розiйшлися.

Юрiй Михайлов

Інтерв'ю
Статуя кохання в Батумі "Алі та Ніно"
Нещодавно Україну відвідав заступник директора «Агросервіс центру» при Міністерстві сільського господарства Аджарії Леван Болгвадзе. Користуючись нагодою, propozitsiya.com поспілкувалась із
Український агрокомплекс відзначає експортна орієнтованість. Тому логістична складова для аграріїв має не менше значення, ніж власно агровиробництво. Зокрема, протягом врожайного минулого року обсяги перевалки зерна в українських портах... Подробнее

1
0