Африканська чума свиней –небезпека свинарству України

З 2007 р., після того як африканську чуму свиней (АЧС) зафіксували в Грузії, а потім в Російській Федерації, в Україні було розроблено і впроваджено низку ветеринарно-санітарних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на недопущення цієї хвороби на територію держави. Завдяки цьому майже п'ять років вдавалося стримувати поширення хвороби в західному напрямку.

М. Бабкін, канд. вет. наук, заввідділом біотехнології і контролю вірусних препаратів,
В. Ушкалов, д-р вет. наук, заст. директора,
Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів (ДНКІБШМ),
М. Троцький, начальник Управління забезпечення протиепізоотичної роботи, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України

На жаль, втримати захворювання в межах Російської Федерації не вдалося, і в Запорізькій області виник спалах цієї небезпечної хвороби.

«Обличчя» ворога
Африканська чума свиней (АЧС) (лат. - Pestis africana suum, син. - хвороба Монтгомері) - надзвичайно гостра контагіозна вірусна хвороба, що уражує свійських і диких свиней незалежно від віку та породи. Характеризується вона ціанозом шкіри, значними геморагіями у внутрішніх органах та летальністю, яка досягає майже 100%.
Хвороба перебігає в гострій, підгострій, хронічній і безсимптомній формах і супроводжується лихоманкою, геморагічним діатезом, запальними та некродистрофічними змінами парентеральних органів.
До епізоотологічних особливостей АЧС можна додати ще й надзвичайно швидку зміну форм перебігу інфекції серед свійських свиней - від гострого, з майже 100% летальністю, до хронічного безсимптомного перебігу, що через несвоєчасну діагностику призводить до її неконтрольованого поширення.
Характерним для першого виникнення будь-якої хвороби, зокрема й АЧС, на сприйнятливого поголів'я є її перебіг у яскраво вираженими клінічними ознаками. Але, як видно з епізоотичної ситуації щодо АЧС в Російській Федерації, хвороба еволюціонує, і вже зареєстровано випадки зі стертими, не вираженими клінічними ознаками. Тож будь-які відхилення від звичної поведінки тварин (пригнічення, відмова від корму тощо) є підставою для підозри щодо захворювання й застосування певних невідкладних заходів, а саме: виклик лікаря ветеринарної медицини, термометрія та спостереження за тваринами, недопущення контакту з іншими тваринами та сторонніми особами, за потреби, проведення лабораторних досліджень.

Як діяти?
Усі дії в разі підозри щодо виникнення АЧС та вжиття заходів для її ліквідації визначено «Інструкцією щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней», яка є обов'язковою для виконання власниками тварин. Інформування ветеринарних спеціалістів є обов'язковим для власників свиней незважаючи на потужність господарства, його тип та форми власності. Від швидкості інформування відповідних служб залежить ефективність лабораторної діагностики та заходів, які здійснюватимуть у подальшому.
До з'ясування ситуації треба ізолювати хворих і підозрілих щодо захворювання свиней у тому самому приміщенні, в якому їх утримували. Припинити найменші переміщення та забій і реалізацію тварин усіх видів (зокрема й птиці) та продуктів їхнього забою (м'яса, сала, шкіри, шерсті, пір'я тощо).
Крім того, щоб обмежити можливе поширення вірусу, потрібно  заборонити виїзд і в'їзд будь-якого транспорту в населений пункт або господарство, де виявлено АЧС, а також вивезення за територію епізоотичного осередку будь-яких вантажів.
Діагноз на АЧС ставлять на основі аналізу епізоотичних і клінічних даних, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.

Уникнути зараження
Характерною особливістю виникнення та перебігу епізоотичних спалахів час африканської чуми свиней є те, що вірус найчастіше розноситься із непровареними інфікованими відходами з ресторанів, літаків, пароплавів, потягів, або з харчовими продуктами тваринного походження, завезеними із зон стаціонарного неблагополуччя щодо цієї хвороби. Важливим у виникненні спалахів хвороби є також контакт здорових свиней із хворими тваринами або вірусоносіями, інфікованими обладнанням, транспортом, засобами догляду за тваринами. Тож годівлю свиней харчовими відходами слід заборонити або спершу проварювати їх.
АЧС можуть переносити деякі види кліщів, у яких може відбуватися розмноження вірусу, зокрема Аргасові кліщі роду Ornithodorus. Ці кліщі знаходять собі господарів серед багатьох теплокровних (птахи, ссавці) і живуть у норах тварин, тріщинах грунту, в щілинах споруд. Тому важливим елементом профілактики в разі підозри щодо хвороби АЧС або в загрозливих зонах є заборона на випасання свиней та утримання їх за межами приміщень.
Механічними переносниками можуть бути також мишоподібні гризуни, мухи, комарі. З огляду на це важливим елементом захисту є підвищення рівня культури ведення господарства, а саме: утилізація трупів свиней та іншого інфікованого матеріалу, наприклад, гною, залишків кормів,  тари та інвентарю. Відповідно до законодавства, їх належить спалити, бо це єдиний спосіб гарантованого знешкодження інфікованого матеріалу. Якщо неможливо спалити все це, його закопують на глибину не менше двох метрів. При цьому інфікований матеріал пересипають сухим хлорним вапном. Протягом року на місці захоронення забороняється проведення земельних робіт.

Карантин та знищення хворих тварин
Вакцин і медикаментів, які убезпечують від цієї хвороби, немає. Лікування хворих тварин заборонено. Все поголів'я свиней у господарствах, куди проникає вірус, гине. В разі захворювання свиней у конкретному регіоні все поголів'я, що може захворіти, знищують.
Збитки, спричинені АЧС, значні. Так, в одному тільки Краснодарському краї РФ за 2010 р. збитки від АЧС становили 1 млрд руб., а через спалахи хвороби в тому ж році було забито 67 тис. голів свиней.
Одне з обмежень у разі виникнення африканської чуми свиней - заборона  розводити їх протягом року безпосередньо в епізоотичному осередку та півроку - в першій зоні, де не реєстрували захворювання. Крім того, протягом півроку після зняття карантину забороняється вивозити свиней та продукти їхнього забою за межі неблагополучних районів, продавати свиней на ринках та купувати їх у населення, пересилати поштою продукти переробки свинини.
Неухильне дотримання ветеринарно-санітарних вимог власниками тварин є передумовою недопущення інфекції і збереження епізоотичного благополуччя регіону.
Слід мати на увазі, що проблема загрози АЧС, яка наразі виникла, надзвичайно складна і її розв'язання залежить від тісної співпраці органів влади, державних інститутів, виробників свинини та населення України.