«За­ас­фаль­то­ва­не» по­ле

 Як­що ви вва­жаєте, що по­ле не мож­на «за­ас­фаль­ту­ва­ти», то дар­ма так ду­маєте. Не потрібно се­бе пе­ре­оціню­ва­ти як спеціаліста-зем­ле­ро­ба. Од­но­му фер­ме­рові на Пол­тав­щині (який гос­по­да­рює близь­ко 10 років) вда­ло­ся це зро­би­ти, і причо­му шар «ас­фаль­ту» на полі сяг­нув тов­щи­ни по­вноцінної міської тра­си — 6–7 см.

Г. Жолобецький
g.zholobetskiy@univest-media.com

Сільське гос­по­дар­ст­во є однією із тих га­лу­зей, де не­очіку­вані «сюр­при­зи» та всілякі «па­тен­ти» мож­на відкри­ва­ти щорічно, по­при влас­ний ба­га­тий досвід гос­по­да­рю­ван­ня. До­по­ма­гає у цьо­му аг­ро­ви­роб­ни­кам про­фесійна зацікав­леність та по­шук но­вих, до­с­ко­наліших, тех­но­логічних рішень.
Так, ре­дакції жур­на­лу «Про­по­зиція» на од­но­му із семінарів по кар­топ­ляр­ст­ву по­ща­с­ти­ло по­знай­о­ми­ти­ся із фер­ме­ром, яко­му, на­впа­ки, не зовсім по­ща­с­ти­ло торік із ви­ро­щу­ван­ням кар­топлі. Ділив­ся гос­по­дар вла­сним «на­би­тим» досвідом не­о­хо­че, ад­же йо­го, як і кож­но­го, мож­на зро­зуміти — хва­ли­ти­ся приємно до­сяг­нен­ня­ми, а по­раз­ки не ду­же-то спо­ну­ка­ють до відвер­тих роз­мов...               
«Про­по­зиція»: Як Вас «за­тяг­ну­ло» у гос­по­да­рю­ван­ня на землі?       
    Фер­мер:
Жар­то­ма чи всерй­оз, знай­омі ви­со­ко­по­са­довці у 2004 р. за­про­по­ну­ва­ли мені очо­ли­ти од­не збан­крутіле гос­по­дар­ст­во. По­го­див­шись, взяв­ся за йо­го ре­абілітацію.    
Землі об­роб­ляємо близь­ко 1000 га. У на­шо­му гос­по­дарстві пра­цює моя ро­ди­на (я, дру­жи­на та син) та три ме­ханіза­то­ри. Маємо два ком­бай­ни New Holland, два трак­то­ри New Holland, вся грун­то­об­роб­на техніка — ви­роб­ництва Case. Як­що у більшості гос­по­дарств ро­бо­та в се­зон ки­пить щод­ня зран­ку до ве­чо­ра, то у нас суб­о-та, неділя — вихідні дні, і при цьо­му ро­бо­та ро­бить­ся вчас­но.
На мо­мент очо­лю­ван­ня гос­по­дар­ст­ва мені відвер­то жалілись — мов­ляв, «прий­шов 37-й рік». Я на той час приїхав із Німеч­чи­ни, де пе­ре­бу­вав у діловій поїздці. По­ба­чив­ши там­тешнє гос­по­да­рю­ван­ня і німець­кий «орд­нунг» (по­ря­док), і у се­бе впро­ва­див жор­ст­ку німець­ку дис­ципліну.        
Прой­ш­ло не­ба­га­то ча­су, і сьо­годні мої працівни­ки щи­ро дя­ку­ють мені за та­ку дис­ципліну. Я осо­би­с­то підра­ху­вав, що у ме­не в гос­по­дарстві ме­ханіза­тор у се­ред­нь­о­му за­роб­ляє
250 грн/день. І це у селі. До то­го ж умо­ви праці у ньо­го кращі, ніж у де­ко­го у ве­ли­ких містах — си­ди та на­ти­с­куй собі на кноп­ки. Ро­бо­та на такій техніці — за­до­во­лен­ня. Знаєте, ко­жен керівник будь-яко­го підприємства не по­ви­нен бре­ха­ти своїм працівни­кам, а має ве­с­ти з ни­ми відвер­ту роз­мо­ву і вчас­но пла­ти­ти зар­плат­ню. Ще вам ска­жу щи­ро: кра­що­го бізне­су на не­ве­ли­ких пло­щах (до 1,5 тис. га) — годі й ба­жа­ти. Ще хо­чу за­ува­жи­ти, що на сьо­годні я ве­ду гос­по­да­рю­ван­ня без за­лу­чен­ня кре­дитів.

«Про­по­зиція»: У чо­му «род­зин­ка» Ва­шо­го аг­робізне­су, які куль­ту­ри ви­ро­щуєте?
       
    Фер­мер: 
На сьо­годні весь аг­робізнес уже «пе­ре­жо­ва­ний». Люд­ст­во ба­чить пер­спек­ти­ву у та­ких куль­ту­рах, як ку­ку­руд­за, соя, со­няш­ник, ози­мий ріпак та зер­нові ко­ло­сові. На цих куль­ту­рах, як­що якась із них бу­де домінант­ною на ва­шо­му полі, а ціна — ви­со­кою, порівня­но із торішнім се­зо­ном, мож­на за­ро­би­ти не­по­га­но. Ось, на­при­клад, соя торік ко­ш­ту­ва­ла близь­ко 3 тис./т, а в цьо­му році аг­ро­трей­де­ри про­по­ну­ють уже за 6 ти­с. Ку­ку­руд­за бу­ла по 1200, на­разі — 2 тис. грн. Тож цьо­го се­зо­ну ми ви­ро­щуємо, як і до цьо­го, ку­ку­руд­зу, сою, со­няш­ник та зер­нові ко­ло­сові.
А «род­зин­кою» мож­на на­зва­ти ви­ро­щу­ван­ня у на­шо­му гос­по­дарстві овочів та кар­топлі. Так, ос­тан­ню ми ви­ро­щуємо на площі 26 га. Що­до цієї куль­ту­ри до­сить вда­ло на­ла­го­ди­ли збут, то­му рен­та­бельність її — по­над 100%. Та­кож на площі у 4 га ви­ро­щуємо то­ма­ти, ци­бу­лю та ка­пу­с­ту. На­разі рин­ко­ва ціна на ово­чеві куль­ту­ри та­кож підня­лась, то­му, ду­маю, вар­то ча­ст­ко­во роз­ши­рю­ва­ти пло­щу під ни­ми до 8 га. Я ро­зумію, що по­ку­пець на рин­ку ра­хує кож­ну копійку і завжди скар­жить­ся, що все так до­ро­го. Так, 2012 р., ко­ли ци­бу­ля ко­ш­ту­ва­ла на рин­ку 1,2 грн/кг (на той час ціна ре­алізації бу­ла на рівні собівар­тості), то ніхто із по­купців не по­дя­ку­вав аг­ро­ви­роб­ни­кам за її низь­ку вартість, а як у 13-му ціна на неї підско­чи­ла до 5 грн — по­купці ма­со­во по­ча­ли скар­жи­ти­ся на ви­со­ку ціну. Тоб­то осо­би­с­то я вва­жаю, що ви­со­ка ціна ре­алізації будь-якої про­дукції завжди сти­му­лює її ви­роб­ництво. Тут пра­цює про­стий і логічний прин­цип: хто пер­ший ви­ро­с­тив—про­дав, той більше за всіх і має.

«Про­по­зиція»: А за якою тех­но­логією ви­ро­щуєте — ма­буть, «ноу-тілл»?

   Фермер:
Ви ро­зумієте, до прак­тич­но­го впро­ва­д­жен­ня «ноу-тіллу» ми ще не «дозріли», спо­чат­ку потрібно до­б­ре вив­чи­ти те­орію, про­студіюва­ти праці декількох на­уковців. Що­до цієї тех­но­логії ак­тив­но кон­так­тую зі своїми дру­зя­ми. Зо­к­ре­ма, в Кри­му, у Саксь­ко­му рай­оні, є фер­мер, який уже по­над 10 років об­роб­ляє свої по­ля за тех­но­логією «ноу-тілл», — Ми­хай­ло Дра­ган­чук. Вва­жаю (і не тільки я) йо­го об­да­ро­ва­ним фер­ме­ром-«но­утільщи­ком».
У не­да­лекій пер­спек­тиві все ж та­ки і я хо­чу пе­рей­ти на цю тех­но­логію, а по­ки що за­ма­ло маю те­о­ре­тич­них знань, то­му всі куль­ту­ри ми ви­ро­щуємо за мінімаль­ною тех­но­логією. Звісно, окрім кар­топлі, під цю куль­ту­ру про­во­ди­мо зяб­ле­ву оран­ку, а на­весні за оп­ти­маль­них строків го­туємо грунт для її ви­са­д­жу­ван­ня. Що­прав­да, торік де­що пе­ре­ста­ра­ли­ся із вес­ня­ною підго­тов­кою під її по­сад­ку.

«Про­по­зиція»: Що зна­чить «пе­ре­ста­ра­ли­ся»?

   Фер­мер:
Усім відо­мо, що кар­топ­ля — ду­же повітро­люб­на куль­ту­ра, то­му най­кра­ще рос­те у зоні Полісся, де є легкі супіщані та піщані грун­ти. У на­шо­му гос­по­дарстві — чор­но­зе­ми ти­пові. Порівня­но із піща­ни­ми та супіща­ни­ми грун­та­ми, до­ступ повітря до ко­ре­не­вої си­с­те­ми кар­топлі на та­ких грун­тах має за­без­пе­чу­ва­ти якісний пе­ред­по­сад­ко­вий об­робіток, а та­кож міжрядні об­робітки про­тя­гом ве­ге­тації.
Торік, мож­на ска­за­ти, ми ду­же «пе­ре­ста­ра­ли­ся» із пе­ред­по­сад­ко­вим об­робітком у на­ма­ганні за­без­пе­чи­ти кар­топлі якісний до­ступ повітря до її підзем­них ор­ганів. Після тра­диційної зяб­ле­вої оран­ки на­весні, за­зви­чай пе­ред ви­са­д­жу­ван­ням бульб, ми про­во­ди­мо гли­бо­ку куль­ти­вацію. Та не ми­ну­ло­го ро­ку…            
Один знай­о­мий аг­ро­ном із прак­тич­но­го досвіду інших своїх ко­лег по­ре­ко­мен­ду­вав мені пе­ред ви­сад­кою кар­топлі об­ро­би­ти грунт вер­ти­каль­ною фре­зою. Справді, хто зай­мається про­фесійним ви­ро­щу­ван­ням кар­топлі, пе­ред її ви­са­д­жу­ван­ням об­роб­ля­ють грунт та­ким зна­ряд­дям. Оскільки у ме­не в гос­по­дарстві йо­го не­має, то віднай­шов фре­зу у то­ва­ри­ша, але — го­ри­зон­таль­ну, для трак­то­ра МТЗ-82. Вирішив, що ніякої різниці за якістю підго­тов­ки грун­ту не бу­де.
Хо­ча про­дук­тивність її за­ма­ла, та все ж та­ки за дві до­би ду­же якісно підго­ту­вав грунт до ви­сад­ки кар­топлі. Фре­за зро­би­ла свою спра­ву якісно: струк­ту­ра грун­ту на полі бу­ла у пи­ло­подібно­му стані. А як стаєш на по­ле но­гою — мов по хма­рах ідеш: ступ­ня вгру­за­ла в зем­лю ви­ще кісто­чок. Са­ма кар­ти­на ме­не ра­ду­ва­ла: і ви­са­д­жу­ван­ня бу­де якіснішим у та­кий пух­кий грунт, і куль­турі бу­де вдо­с­таль повітря.
Ви­са­див я кар­топ­лю (пе­ред тим об­ро­бив Пре­сти­жем) та став че­ка­ти сходів. Оскільки я надаю пе­ре­ва­гу пізнім сор­там (во­ни кра­ще зберіга­ють­ся), схо­ди по­ча­ли­ся з’яв­ля­ти­ся на по­верхні грун­ту на третій тиж­день. «Оце б до­щи­ку не за­ва­ди­ло!» — по­ду­мав я. Тут ме­не, ма­буть, най­вищі си­ли по­чу­ли — вночі прой­шов ли­вень. Скільки міліметрів опадів тоді ви­па­ло — не знаю, але по­сад­кові гре­бені бу­ли на­по­ло­ви­ну роз­миті. Зран­ку по­верх­ня кар­топ­ля­но­го по­ля, порівня­но із ділян­ка­ми, що бу­ли по­руч, ви­гля­да­ла спле­с­ка­ною до­щем, як то ка­жуть, по са­ме ніку­ди. День-два підтрях­не, мірку­вав, щоб мож­на бу­ло технікою вий­ти на по­ле, та по роз­ми­тих гре­бе­нях і між ни­ми «за­пу­щу» лег­ку зуб­ча­с­ту бо­ро­ну, щоб зни­щи­ти грун­то­ву кірку.
Цей аг­ро­технічний про­цес відтерміну­вав­ся на п’ять днів, бо потрібно бу­ло терміно­во ви­ко­ну­ва­ти по­льові ро­бо­ти що­до інших куль­тур, а за цей час кірка на кар­топлі ста­ва­ла все міцнішою. І ко­ли на­решті дійшла чер­га до її руй­ну­ван­ня, на­че­пив бо­ро­ни до трак­то­ра та по­дав­ся на кар­топ­ля­не по­ле. Заїхав на по­ле, опу­с­тив бо­ро­ни на зем­лю — по­чав бо­ро­ну­ва­ти. Проїхав­ши близь­ко півсотні метрів, виліз по­ди­ви­ти­ся на ефект від бо­ро­ну­ван­ня.
Бо­же пра­вий!.. Нуль очіку­ва­но­го ре­зуль­та­ту! Бо­ро­ни ков­за­ли по­верх­нею по­ля не­мов по ас­фаль­ту, не по­да­ю­чи жод­них оз­нак руй­ну­ван­ня кірки. Навіть слід трак­то­ра на по­верхні грун­ту був ледь помітним — та­ка бу­ла йо­го щільність. Тут, крім до­са­ди, ме­не взя­ла про­фесійна цікавість, як мож­на зруй­ну­ва­ти та­ку кірку. Я мерщій ки­нув­ся по «мон­ти­ров­ку» та по­чав нею дов­ба­ти грунт, аби дізна­ти­ся, яка во­на зав­тов­шки.
Пра­цю­вав, мов шах­тар у за­бої. Ко­ли про­дов­бав до по­яви м’яко­го грун­ту, то був тро­хи шо­ко­ва­ний: тов­щи­на кірки ся­га­ла 6–7 см! Тут я з прикрістю зро­зумів, що те­пер маю спра­ву із… «за­ас­фаль­то­ва­ним» по­лем. Мені потрібно бу­ло вжи­ва­ти опе­ра­тив­них за­ходів, ад­же ко­ре­невій си­с­темі кар­топлі, як і всім рос­ли­нам, потрібне повітря — од­ним більшою мірою, іншим — мен­шою. Бо ко­ли ко­ре­не­ва си­с­те­ма рос­лин по­чи­нає рос­ти в ана­ероб­них умо­вах, звісно, що, окрім неї, в грунті є й інші рос­линні решт­ки, у про­цесі роз­кла­дан­ня яких під впли­вом бак­терій ут­во­рю­ють­ся вуг­ле­кис­лий газ, ме­тан, сірко­во­день та інші ток­сичні для куль­ту­ри ре­чо­ви­ни. За та­ких умов, без до­сту­пу повітря, роз­по­чи­нається про­цес гнит­тя і са­мої куль­ту­ри.
Вибір техніки для про­по­лю­ван­ня кар­топлі в ме­не один — куль­ти­ва­тор із ла­па­ми-підгор­та­ча­ми. Аг­ре­га­ту­вав йо­го із трак­то­ром та провів міжрядні об­робітки. Та­ким чи­ном і зруй­ну­вав кірку. Але б ба­чи­ли ви, на що бу­ло схо­же це по­ле! Кар­ти­на на­га­ду­ва­ла пе­ре­ора­ний за­ас­фаль­то­ва­ний май­дан­чик, на яко­му по­ла­ма­ний ас­фальт ле­жить бри­ла­ми чи кор­жа­ми — мож­на на­зи­ва­ти це як зав­год­но.
Упер­ше за ро­ки гос­по­да­рю­ван­ня я навіть і гад­ки не мав, що мо­же ут­во­ри­ти­ся та­ка кірка, з якою потім не знаєш, що й ро­би­ти.

«Про­по­зиція»: А які сор­ти кар­топлі ви­са­д­жуєте та якою бу­ла її вро­жайність на фоні та­ко­го об­робітку — яв­но, що не най­кра­щою?
   
   Фер­мер:
В ос­нов­но­му, я ви­са­д­жую вітчиз­няні сор­ти кар­топлі. Із пізніх сортів — Ольвію, Ви­тязь, із се­ред­нь­о­ранніх — Фан­тазію, Світа­нок київський. Що­до уро­жай­ності: торік от­ри­мав 28 т/га — це при­близ­но се­редній по­каз­ник за ро­ки ви­ро­щу­ван­ня кар­топлі. Вро­жайність, мож­ли­во, де­що й зни­зи­лась, але це бу­ло не­помітно порівня­но із се­реднім її зна­чен­ням.
       
«Про­по­зиція»: Як Ви те­пер ста­ви­те­ся до та­ко­го зна­ряд­дя, як го­ри­зон­таль­на фре­за, і які вис­нов­ки з цієї си­ту­ації зро­би­ли?

   Фер­мер:
Моя осо­би­с­та дум­ка сто­сов­но го­ри­зон­таль­ної фре­зи: я б її за­бо­ро­нив до ви­ко­ри­с­тан­ня повністю, а на тих, хто її за­сто­со­ву­вав, — як мінімум на­кла­дав би ве­ликі штра­фи. Це од­не із най­не­без­печніших зна­рядь, яке повністю руй­нує струк­ту­ру грун­ту, після чо­го він ду­же піддається ви­ник­нен­ню різних видів ерозії. До то­го ж на рин­ку грун­то­об­роб­ної техніки вдо­с­таль та­кої, що мо­же ефек­тив­но заміни­ти го­ри­зон­таль­ну фре­зу.
А вис­новків тут мож­на зро­би­ти ба­га­то. Най­го­ловніше — потрібно об­грун­то­ва­но підхо­ди­ти до ви­ко­нан­ня кож­но­го тех­но­логічно­го про­це­су, потім і про­блем бу­де мен­ше. Як я зго­дом уже дізнав­ся, фре­зу та­ко­го ти­пу мож­на за­сто­со­ву­ва­ти як один із варіантів грун­то­об­роб­них зна­рядь на лег­ких піща­них та супіща­них грун­тах, а за умов ви­па­дан­ня ве­ли­кої кількості опадів на важ­ких чор­но­зе­мах, суг­лин­ках її ка­те­го­рич­но не ре­ко­мен­дується за­сто­со­ву­ва­ти, бо мо­же ви­ник­ну­ти про­бле­ма, подібна до моєї.
Тож гос­по­да­рюй­те так, щоб по­ле завжди бу­до схо­жим на по­ле, а ас­фальт був ли­ше там, де він і має бу­ти!