Віце-президент Спілки пасічників України Володимир Дмитрук: «Лише невелику частину своїх доходів я отримую від меду»

По мірі того, як Україна виходить у світові лідери з експорту меду, зростає інтерес до бджільництва. Водночас пасічники скаржаться на низькі ринкові ціни. Віце-президент Спілки пасічників України Володимир Дмитрук у цій ситуації радить розвивати спеціалізацію пасік та виробництво різноманітних продуктів бджільництва — від пилку і перги до косметичних кремів та лікувальних мазей на основі меду та прополісу. Заодно пасічник розповів про причини загибелі бджіл, про те, як громадська організація добивається відшкодувань за потрави, як мед зробити популярним подарунком, а магазин з продажу продуктів бджільництва — туристичною атракцією.

Як Ви стали пасічником?

Цікаво, що в моєму роду пасічників не було. Але у дружини дід був пасічником, свого часу тримав колгоспну пасіку. І якось приїхав до нього і бачу, що йому вже важко кришку вулика підняти. Захотів допомогти, а потім спитав: «А якби мені захотілося бджільництвом зайнятися — чи вийшло б?». Так попросив його мене навчити. А була саме осінь, то він першим ділом дав мені книжку «Довідник пасічника» на зиму почитати і пообіцяв навесні почати розповідати все, що знає. Але перед Новим Роком раптово захворів і помер.

Я-то книжку прочитав, але що робити, коли далекий від цього і нема в кого запитати — з чого почати, як приступити? Каша в голові. Наступний рік я ще вагався, бо боявся нашкодити бджолам своєю необізнаністю. А потім у тестя, який теж тримав трохи бджіл, побачив порожній вулик і попросив подарувати. Я його відремонтував, пофарбував і так 2 роки він у мене у дворі й стояв — чекав, що рій залетить, бо купити все вагався. Згодом завіз його на дачу в село неподалік від Луцька — і за кілька днів туди залетів рій. Рій був невеликий, залетів пізно — 22 липня, в такий час рої вже майже не літають. Але я його підгодував і зберіг. Так у 1998 році я став пасічником.

Та лише через 3 роки після того вперше потрапив на чужу пасіку, а доти варився у власному соку — вчився в основному по книжках. Багато термінів не розумів, а в книжках не було роз’яснення. Не міг зрозуміти, що таке теплий заніс і холодний, різницю між відводком і нуклеусом. Читаєш книжку — здається, що все розумієш, підходиш до вулика — розумієш, що нічого не розумієш. Але наполегливо вів щоденники, навіть рамки були в вулику пронумеровані — увесь час шукав свої помилки.

Так за два чи три роки збільшив пасіку до десятка вуликів — то шляхом відводків, то рої ловив. А потім почав шукати людей, зацікавлених не тільки в утриманні бджіл, а і в спілкуванні, бо живого спілкування не заміниш нічим. З такого клубу за інтересами з 4 осіб поступово виросло Братство пасічників Волині «Ройовий стан», зареєстроване як ГО в 2006 році, коли наші лави зросли до близько 200 осіб. З тих пір ми збираємося щомісяця з перервою на 2–3 місяці влітку. Звісно, карантин змусив шукати інші форми спілкування — наприклад, створили свою Viber-групу.

Що дає пасічникам громадська організація?

Людина, як і бджола, — соціальна істота. Тож у першу чергу організація дає живе спілкування. У нас немає секретів один від одного.

Також активно кооперуємося, наприклад, коли треба поїхати на кочівлю. В організації яскраво проявляється взаємодопомога. Так, позаторік у одного з наших пасічників, у інваліда без обох ніг, загинула вся пасіка — близько 30 сімей. Ми підозрюємо потраву. То ми допомогли йому грошима, хто міг — дав відводок, а Михайло Переста з Мукачево дав йому 17 бджолопакетів.

Або торік поїхали ми на бджолярський ярмарок, а до нас телефонує наш братчик з Ковельщини і скаржиться на потраву. Попри те, що був вечір п’ятниці, я подзвонив до директора департаменту агропромислового розвитку, до його заступника, в ДПСС, підняли на ноги комісію — там скрізь мене вже знали, також подзвонили до юрисконсульта нашої спілки в Києві. І того ж вечора фермер пішов на мирову угоду.

І таких випадків було кілька. В 2017 р. була потрава і фермери спочатку не хотіли йти на мирову. То ми вийшли на заступника голови ОДА, створили комісію, було виконано лабораторні випробування, на які ДПСС виділила 22 тис. грн і доведено, що це провина фермерів. І вони пішли на мирову угоду.

Також організовуємо збут: регулярні ярмарки, виставки, свята меду. До усіх цих карантинів у Луцьку робили ярмарки 14 серпня — на медовий Спас, 19 серпня — на день пасічника, в травні на день першого меду. Міськрада надавала дозволи на торгівлю, ми ж з нашого боку гарантували, що участь беруть тільки зареєстровані пасіки, мед пройшов лабораторні випробування.

Є у нас і свій музей бджільництва, який ми створили у приміському селі Баїв у приміщенні старого клубу, яке після створення ОТГ хотіли знести.

Скільки у вас вуликів?

Зараз небагато — два десятки. Багато часу займає громадська робота. До того ж я ще й медовар, займаюсь виробництвом інших продуктів переробки меду.

Пасіка моя знаходиться в селі Промінь неподалік Луцька. У мого друга дитинства сад площею 20 га, я йому залишаю бджіл на зиму, вони там зимують під охороною. Навесні я йому запилюю сад, а потім їду на інші медодайні культури. Торік переїздив тричі — на липу, потім на соняшник і на пізню гречку. Торік останній мед відкачував 22 вересня. Книжки рекомендували останній мед відкачувати в середині або кінці серпня, а зараз цей строк змістився на цілий місяць.

Ви вже казали, що продаж меду забезпечує лише невелику частину Ваших доходів. На чому ж Ви ще заробляєте?

Я у бджільництво йшов не для того, щоб заробити. Хто хоче заробити, хай краще качок розводить чи там кроликів. Я йшов до того, щоб з пасіки заробити якісь кошти, приблизно 10 років. Тому що йшов сам.

Щоб пасіка давала хороші прибутки, треба спочатку вкласти дуже багато коштів. Але головне навіть не кошти. Прибутковість визначають дуже багато чинників. Але насамперед це голова пасічника, його знання. В першу чергу треба навчитися працювати так, щоб не шкодити бджолі. Наступний рівень майстерності — треба допомагати бджолі. Допомогти — це вчасно підставити рамки, вчасно полікувати, підвезти до медодайних культур, вчасно відібрати мед. Тільки тоді пасічник має моральне право відбирати частину її продукту.

І тут невелика різниця, скільки ти маєш вуликів. У нас чимало пасічників, які не мають товарного меду, тримаючи всього по кілька вуликів. Є пасіки в Тернопільській, Полтавській областях до 4000 бджолосімей. Це зовсім інший підхід до бджільництва, там необхідні складські приміщення, уніфіковані вулики, тощо.

Але звичайному пасічнику на одному меду не вижити, та й ризиковано це. Тому є й інший підхід — спеціалізовані пасіки: спрямовані на отримання пилку або ж прополісу або маточного молочка, матковивідні пасіки з невеличкими нуклеусними вуликами, пасіки, спрямовані на продаж відводків і бджолопакетів.

А є пасіки, які, як моя, які продають усього потроху. Я збираю і прополіс, і воскову міль, і пергу, і гомогенат трутневих личинок, і мед. Пилку збираю зовсім трохи, бо їздити далеко, а пилок треба відбирати щодня, тому докуповую його у колег.

З дружиною й дочками заливаю медом горішки, роблю медову мармуляду, іншими словами — крем-мед. Для виробництва останнього купив спеціальну машину, вітчизняну. Цілком нею задоволений, окупилася дуже швидко.

Єдине, на чому я не заробляю грошей, так це на своїх знаннях. Я ділюся ними безкоштовно, розповідаю колегам з «Ройового стану», як можна зробити медовий квас, як горішки залити, як зробити питний мед.

Крем-мед — вигідна справа?

Споживачу цікавий не так крем-мед, як оригінальний подарунок, яким може бути наша «Медова мармуляда». Цим займається моя менша дочка Катя: купує через Інтернет подарункові коробки, формує подарункові набори з продуктів бджільництва. Багато таких коробок продалося перед Днем учителя: вочевидь замість квіти дарувати вирішили дарувати щось корисне. Купують подарункові набори до Нового Року, Різдва, Святого Миколая, Великодня.

Я бачу, що у Вас цілий спеціалізований магазин, де подібні подарунки — лише частина асортименту.

І не лише магазин — в нашій «Медовій хаті» можна не тільки купити щось солоденьке, а й посидіти, випити гарячого медового вина. За 10 років після того, як ми викупили згорілий бар у вигідному місці, в самому центрі Луцька, позаду пам’ятника Лесі Українці, «Медова хата» стала також туристичною атракцією і просвітницьким центром. Сюди привозять групи зі шкіл, дитсадочків, і ми дітям розповідаємо, який буває мед, яка різниця між медами, як і коли мед вживати.

Продається тут продукція багатьох пасічників — різноманітні меди і продукти на основі меду, інші продукти бджолярства. Наприклад, дружина одного з наших пасічників виробляє мазі і креми. Пасічник з Буська на Львівщині робить воскові свічки. Тут і продукція потужних медоварень.

На сьогодні «Медова хата» — більше візитівка, а багато продукції продається через Інтернет. Цим займаються мої дочки. Онлайн-продажі пішли активно не відразу, треба було і сайти створювати, і блогерів залучати.

Як ви навчилися отримувати отримувати прополіс, пергу, тощо?

В цьому мені дуже багато допомогли книжки і спілкування з відомим на всю Україну пасічником Василем Соломкою, або дідом Василем, як його називають. Мені сподобалися його багатий досвід роботи в різних сферах і бажання докопатися до причини. Можу порадити його книжку «Слово про мед».

Тому й сам почав намагатися докопатися до причини. Наприклад, з’ясував, як у Бразилії мають до 4 кг прополісу з вулика. Там підставляють клинці під корпуси вуликів і потрошку, по міліметру збільшують проміжок між корпусами вуликів. А бджоли всі ці щілини заліплюють прополісом.

Так само з маточним молочком, гомогенатом трутневих личинок, восковою міллю. Якщо збираємо пергу, то важливо, щоб її воскова міль не з’їла, щоб вона не окислилася – її можна залити медом, трохи підсушити, залити в банку, законсервувати. Мед – багато залежить від тари і умов зберігання.

Наскільки перспективною справою є питні меди?

Кілька років тому я мав більше ентузіазму щодо них. Це справа прибуткова, але законодавство настільки недолуге, складне, настільки обтяжує чесних людей податками, що я з осторогою рекомендував би займатися медоварінням. Хоча я заступник голови Гільдії медоварів України. Виробити напій з меду — це половина справи, а заробити на ньому зараз настільки складно. Я цілий 2018-й рік ходив під слідством за виготовлення і збут алкогольних напоїв.

Або візьмемо ТОВ «Українські медовари», яке в 2017 р. в Дрогобичі створили 5 пасічників. Вони були першими, хто виробляв медові напої без додавання спирту і досі єдині, хто виробляє кріплені медові напої. І от навіть зараз, через 5 років, вони не знають, чи виживуть вони. Реалізація слабка, бо левова частка ресторанів, барів продають підпільний алкоголь, і легально продати їм алкоголь практично неможливо, бо це звітність, це податки. Тому перспектива у питних медів є, але тільки якщо навести порядок у законодавстві, зробити послаблення і контролювати, чим торгують у наших закладах.

А у Вас бджоли гинули?

Так. Бувало, що хотів зробити як краще, а виходило як завжди. А одного разу — в мене тоді пасіка була більше 50 бджолосімей, більше 40 га землі в оренді, на яких сіяв медодайні культури — залишив пасіку в селі біля покинутої хати, а господар до неї заніс зерно. В хату кинулися миші і до Нового Року 14 бджолосімей майже повністю знищили: в вулику було по 5–6 мишей. Після того на пасіці роблю обробки проти мишей. Застосовую методи, які не шкодять ні бджолам, ні сільгосптваринам. І на зборах пасічників щоосені наголошую, щоб обробляли пасіку від мишей.

А якось залишив дуже багато рамок у вулику: шкода було скорочувати сильну сім’ю. Були у мене сім'ї на 10–12 рамок. І найсильніша сім'я загинула. На березень було 3 рамки печатного розплоду, але оскільки березень був холоднішим за січень, коли температура досягала 14–15°С тепла, то в січні матки починали червити, бджоли вилітали. А потім настали холоди, бджоли мед навколо розплоду виїли і залишилися гріти розплід, а до меду добутися не могли. Так і загинули з голоду, хоча мед на краях рамок був.

То пасічники справді потерпають від кліматичних змін?

Так. Найбільше — через теплі, з частими і тривалими відлигами, зими. У відлигу, окрім вищезгаданих проблем, у вулику може з’явитися сирість, бджолині клуби розпадаються.

Також метеорологи кажуть про скорочення тривалості весни і прискорення її перебігу. Місцями в Україні трапляються роки, коли через місяць після сніготанення вже стоїть літня температура. А для того, щоб матка, почувши тепло, відклала яйця і з них вилупилася бджола і доросла до того, щоб стати на крило, потрібно близько 40 днів. Якщо весна має швидкий перебіг, то нікому буде сади запилювати і пасічник не матиме весняного меду, крім ріпакового, далеко не найкращого за якістю.

Хоча є й сприятливі кліматичні зміни. Наприклад, завдяки потеплінню у нас на Волині почали сіяти соняшник, котрий на сьогодні є головною медодайною культурою в Україні. Зараз по пустирях дуже багато золотарника — дикорослої медодайної культури. Позаторік з нього багато взяли меду. А 15 років тому на Волині він був тільки де-не-де, ми його бачили тільки на Тернопільщині.

Як уберегти бджіл від загибелі?

Наша наука ще не на такому рівні, щоб знати, образно кажучи, що болить у бджоли. Бачимо тільки, або вона жива, або нежива. Тому ми ще багато чого не знаємо. До того ж часто бджола зразу не гине — шкідливі речовини накопичуються в пилку поступово.

Але те, що я можу знати напевне, так це те, що не слід нехтувати аналізом на наявність кліща. Рідко де його нема. Буває, що пасічники обробляють бджіл і півлітровими банками виносять кліщів з вулика.

Аналіз треба робити з кількох рамок, бо на різних рамках бджоли закліщені неоднаково. Є рекомендація від відомого матковода Василя Гайдара: якщо на кожні 100 бджіл впало на дно вулика 3 кліщі, то сім’я закліщена і її треба обробляти, якщо 2 кліщі — закліщеність мала, якщо 1 — дуже мала, якщо більше 3 кліщів — сильна. Крім того, кліщі — перенощики інших захворювань, зокрема вірусних. Тому проти кліща бджіл обов’язково треба обробляти. Також слід мати на увазі, що кліщі, які падають на дно вулика, не гинуть усі — частина тільки чманіє і потім знову може вилізти.

Вибір препарату від кліща залежить від того, що вже застосовувалось. І треба дивитися не на назву, а на діючу речовину. Буває, що одного року купив один препарат, а наступного — інший, але з тією ж діючою речовиною та ще й у меншій концентрації. А кліщ уже звик до препарату, вони швидко пристосовуються. Тобто, рекомендація дуже залежить від індивідуального досвіду.

Є метод вставлення смужок — довготривалий, на місяць часу. Є метод обробки т. зв. гарматою — заливається гас у спеціальний приймач, додається туди препарат і розчин проходить через спіраль, де нагрівається від гасової лампи, випаровується і вже випарами препарату з гасом обробляється вулик. Але це шкідливо і для бджіл, і для пасічника — радять працювати в протигазі.

Є метод обробки від кліща в термокамері: кліщ набагато менший за бджолу і набагато гірше переносить високі температури. Але пасічники кажуть, що з’явився термостійкий кліщ. Є методи обробки кислотами – мурашиною, тощо.

Є біологічний метод боротьби з кліщем: у спеціальні кліточки ховати матку, щоб вона не червила, оскільки під час безрозплідного періоду кліщ не має де розвиватися і гине. Але цей метод не дуже ефективний, бо безрозплідний період треба робити такий довгий, що сім’ї спадають з сили.

А як уникнути потрав?

Ми розуміємо, що без «хімії» сільське господарство неможливе. Тому наша ГО взимку проводить наради з фермерами в департаменті агропромислового розвитку, в ДПСС щодо уникнення потрав. А то часто фермери не розуміють, що краще купити дорогий препарат, який не вбиває бджіл. Нагадуємо, що треба дотримуватися закону: оповістити за 3 дні в радіусі 10 км, яким препаратом якого класу шкідливості проводитиметься обробка. Пасічник зі свого боку повинен сповістити ОТГ, де знаходиться пасіка, скільки сімей, тобто пасіка має бути зареєстрована.

Часто потрава бджіл трапляється не фермерами чи агрофірмами, а сусідами. Купив сусід препарат для саду і вирішив для надійності дати подвійну норму. А в саду бджоли літають. Або якось пасічник ніяк не міг зрозуміти, звідки в меду антибіотик. Виявилося, в селі є люди, у яких багато курчат і в поїлки додають антибіотики, а бджола звідти п’є.

Чи варто заборонити неонікотиноїди?

Напевно їх заборонять і у нас. На жаль, Україна – зараз полігон для використання вже заборонених у ЄС препаратів.

Що б Ви порадили початківцям?

Обов’язково порадитися з пасічником, якому довіряєте. Не маєте такого — приходьте в нашу ГО, все пояснимо.

Але сам пасічник повинен бути в постійному пошуку, йому постійно повинно бути цікаво. Бо бувають люди, яких учиш, а вони наступного року знову ті самі питання задають — з таких людей пасічника не буде.

Починати треба не з 1 вулика, а мінімум з двох-трьох. Вони мають бути однакової системи. Раджу починати з даданівських вуликів з надставкою, бо з нього легко перейти на багатокорпусні — професійні, з якими працювати простіше. Вулик-лежак дає змогу краще пізнати фізіологію бджолосім’ї, він легкий в обслуговуванні.

Обов’язково раджу почитати літературу. Починати краще з книжок Віктора Поліщука, Василя Гайдара. А в кого є трохи досвіду — перейти до книг Василя Соломки. Обов’язковим є відвідування пасік, практичні навички, бо в книжках є не все.

Також хочу наголосити, що бджолярський сезон починається восени, а не навесні. Як ти підгодуєш бджіл, які корми даси, як від хвороб обробиш, так вони й перезимують.

Взимку бджоли клубляться. Вони не сплять, рухаються, прогрівають мед, живляться ним (середньостатистична сім’я витрачає приблизно 50 г меду на добу). Бджоли в цей період дуже вразливі, їх не можна перевозити, збуджувати. А збуджуються вони, навіть коли якась гілка стукає по вулику.

Синиці багато шкоди приносять: дзьобами стукають по льотку, бджоли виходять і птахи їх скльовують. Щоб боротися з цим, льотки закривають, на льотки ставлять пилковловлювачі, щоб синиця туди не лізла. Куниця може видерти вулик.

Прийшла весна — в першу чергу треба перевірити наявність кормів. І тут багато залежить від того, як пасічник підготує сім’ю до першого медозбору. Для цього треба навчитися рахувати: підгадати час, щоб бджоли встигли народитися і достатньо вирости. Бо на короткий період цвітіння садів (у нас на Волині це зазвичай з 15–25 квітня по 9 травня) треба мати багато бджоли, яка може летіти за нектаром.

Для цього треба вже в березні стимулювати матку на відкладення яєць: робити підгодівлю, дати їй ілюзію взятку, утеплювати гніздо, дати рамки, щоб вона мала де червити, якщо мед печатний — розпечатати його, побризкати його теплою водою, дати бджолам доступ до теплої чистої води, дати в підгодівлю мед з пилком в невеликих кількостях, утеплити гніздо, забезпечити вентиляцію. Якщо у бджіл спрага, вони шукають воду, а, напившись холодної води, холонуть і гинуть.

Матка починає відкладати перші яйця в другій половині лютого. Пасічники, які ізолювали маток і виводили їх з ізоляції в середині березня, кажуть, що сім’ї обганяли ті сім’ї, де матки починали червити раніше, бо погодні умови були більш сприятливі. Але тут велика роль пасічника: як він підготував вулик, утеплив його, чи правильно склав гніздо, велику роль грає наявність меду, кормів, пилку.

Де найкраще влаштовувати пасіку?

Продуктивний літ бджоли — на відстань до 2,5–3 км. Тому в цьому радіусі треба все вивчити. По-перше, дізнатися кількість пасік у цьому радіусі. Там повинно бути не більше 50 бджолосімей, бо станеться перенаселення. Це показник для Волині. Бо є місцевості, де до половини площі — соняшник, там медоносна база ширша.

По-друге, вивчити медоносну базу, познайомитися з фермерами: може вони сіятимуть якісь медодаї — якщо не як основні культури, то, може, фацелію чи олійну редьку на сидерат. Якщо кормової бази нема — треба кочувати. А для цього треба визначитися з конструкцією вуликів. З вуликами-лежаками кочувати важко, з багатокорпусними легше.

Бджолам треба хоча б якесь різноманіття. Якщо їх тримати на пилку однієї культури, вони втрачають імунітет і силу. Тому хоча б будяки на пустирях варто сіяти, або якісь дикорослі медодаї. Взятку вони не дадуть, але вони дадуть різноманіття пилку. Не дарма в Британії фермерам дають гроші, щоб по неугіддях підсівали дикороси, а в Данії фермерів закон зобов’язує 5% полів засівати медодайними культурами. Де монокультура, там і бджоли погано зимують, хворіють, тощо. Один пасічник казав, що дід завжди сіяв на пасіці тютюн, бджоли несли з нього пилок і вулики були здоровіші.

Розмовляв Богдан Малиновський

b.malinovskiy@univest-media.com