Ринок вовни

Пропозиція
Світова практика господарювання не знала таких аналогів скорочення поголів’я й продукції в жодній галузі тваринництва навіть у найважчих кризових ситуаціях, як це сталося в українському вівчарстві, що перебуває майже на межі самоліквідації.
Аналіз сучасного стану й напрямів розвитку світового вівчарства дає можливість зробити деякі висновки, які треба врахувати, відроджуючи галузь вівчарства в Україні. Виробництво вовни зменшується в усіх країнах-виробниках, що пов’язано зі зменшенням попиту на натуральні волокна із одночасним збільшенням на дешевші синтетичні — в міру вдосконалення технологій одержання останніх. Тому попит на вовняну сировину з боку переробників і споживачів зменшуватиметься.
У 2005 р. в усіх категоріях господарств України настригли 3195 т вовни, майже стільки одержали в попередньому році. Зменшення сталося в сільськогосподарських підприємствах на 10,2%, тоді як у господарствах населення виробництво вовни зросло майже на 3%. Зменшили виробництво вовни сільськогосподарські підприємства майже всіх областей України, але найбільше — Херсонської області (на 13,5%), Одеської (7,6%) та АР Крим (10,2%). Понад 78% вовни, настриженої у 2005 р., припадає на господарства населення. На 25,3% збільшили її виробництво господарства АР Крим.
За дев’ять місяців 2006 р. господарства всіх категорій настригли 3079 т вовни, що на 1,2% більше, ніж за відповідний період 2005 року. Збільшення сталося в основному за рахунок господарств населення (див. табл. 1).
За увесь 2006 р. у всіх категоріях господарств очікується одержати 3279 т вовни (зростання на 2,6% проти 2005 р.), у тому числі в сільськогосподарських підприємствах — 734 т (+6,1%) та в господарствах населення — 2545 т (+1,7%).
Спад виробництва зумовлено низькою економічною ефективністю галузі. Рівень збитковості 2003 року становив 75,4%, 2004 — 74,7%, у 2005 році — 72,8%. Собівартість 1 т вовни у сільськогосподарських підприємствах торік становила, в середньому, 17021,6 грн, ціна реалізації — 4624,0 грн/т. Із 316 господарств, що займаються виробництвом вовни, 77,2% є збитковими (собівартість перевищує закупівельні ціни у 3,7 раза). Зменшення виробництва вовни зумовлено скороченням поголів’я овець і низьким настригом вовни від однієї вівці.
Станом на кінець 2006 р. (див. табл. 2) очікується збільшення поголів’я овець порівняно з 2005 р. За оцінками, в сільськогосподарських підприємствах утримуватимуть 265,0 тис. голів (зниження на 1,4% проти 2005 р.), а в господарствах населення — 620,0 (збільшення на 2,7%). Прогнозується подальше зменшення поголів’я овець у сільськогосподарських підприємствах і незначне зростання його у господарствах населення у І півріччі 2007 року.
Однією з основних причин зменшення валового виробництва вовни є низькі середні настриги вовни від однієї вівці. Настриг вовни на вівцю в Україні зменшився до рівня 1955 року і в 2005 р. становив у господарствах усіх категорій 3,5 кг, в тому числі в сільськогосподарських господарствах усіх форм власності — 2,6 кг, в господарствах населення — 3,8 кг.
Найвищі середньорічні настриги вовни від однієї вівці в сільськогосподарських підприємствах були в господарствах Харківської області — 4 кг, Донецької — 3,4, Кіровоградської і Харківської — 3, АР Крим — 3,1; у господарствах населення: Херсонської — 4,8, Харківської — 3,8 кг.
Очікується, що 2006 р. сільськогосподарські підприємства одержать по 2,6 кг вовни від однієї вівці, господарства населення — по 3,8 кг (табл. 3).
Стан галузі значною мірою зумовлений станом кормової бази. За даними Мінагрополітики України, за останні роки кількість згодованих кормів на одну вівцю зменшилася з 3,11 до 2,58 ц к. о. (» 80% потреби). Зауважимо, якби витрати кормів на одну вівцю перебували в межах 6,3–6,6 ц к. о., настриги вовни на вівцю становили б 4,2–4,4 кг.
Занедбаність природних угідь, збіднення травостою, де переважають бур’яни, погіршують якісні й кількісні показники щодо зеленої маси. Зменшилося споживання кормів у натурі. Використання концентрованих кормів скорочується, або його й зовсім немає в раціоні овець. За такої годівлі високої продуктивності досягти неможливо.
Ще один аспект — використання племінних овець. Протягом останніх років із виставлених на продаж племінних овець вітчизняної селекції реалізовували близько 60%, решта йшла на м’ясо. Попит на племінну худобу низький через високі ціни. Така ситуація не сприяє поліпшенню фінансового стану ані вітчизняних вівчарів, ані племзаводів.
Аналіз забезпечення галузі кормами, ситуація із вирощуванням нових чи вдосконаленням наявних порід овець як у секторі сільськогосподарських підприємств, так і в господарствах населення не дають підстав очікувати найближчим часом збільшення настригів вовни (у І півріччі 2007 р.).
Імпорт. У 2005 р. в Україну було завезено 3105,8 т митої вовни, що на 6,7% більше за обсяги імпорту 2004 р. (табл. 4). Основними імпортерами української вовни були: країни СНД — 54,0%, в тому числі Туркменистан — 28,8%, або 894,6 т, та Російська Федерація — 22,7%, або 704,5 т; інші країни світу — 46%, у тому числі — Угорщина — 15,5%, або 480,7 т.
У 2005 р. загальна пропозиція становила 11055 т, що на 1% менше за показник 2004 р., формувалась за рахунок вітчизняного виробництва на 28,9%, із початкових запасів — 14,9% й імпорту — 56,2%.

Попит
Внутрішній попит на вовну — це переважно промислова переробка та внутрішнє використання на власні потреби. Для поліпшення фінансового стану, створення додаткових робочих місць (із урахуванням сезонності зайнятості сільських жителів) сільськогосподарські підприємства й господарства населення започаткували власні переробні підприємства та виготовляють ковдри, ліжники, штучне хутро, килими, мисливські костюми тощо. У 2005 р. загальний попит становив 9412 т, у т.ч. з боку внутрішнього ринку — 9277 тонн.
Експорт. Обмаль високоякісної вовни, яка б відповідала міжнародним стандартам, вплинула на рівень її експорту. 2005 року було експортовано 67,4 т митої вовни, що в 3,3 раза менше, ніж 2004 (закуповували Латвія, Білорусь та Молдова). За 9 місяців 2006 р. було експортовано 90,3 т митої вовни.

Цінова кон’юнктура
Ціни на вовну залежать від її якості. В Україні переважно одержують вовну від грубововняних, дуже мало — від тонкорунних і напівтонкорунних овець. До того ж, вовна з українських овець не відповідає вимогам промисловості за звивистістю, еластичністю та пружністю. Вона жовтуватого кольору, запилена, засмічена, зваляна, і в процесі переробки майже 20% її йде в утиль. Тому й низькі закупівельні ціни.
У цілому в 2006 р. середня ціна на вовну очікується на рівні 345,4 грн/ц (в 2004 р. — 444), в т. ч. за бартерними угодами — 340 грн/ц (в 2004 р. — 345). Вовну тонкорунних і напівтонкорунних овець закуповували у виробників за ціною 2–5 грн/кг; грубу, напівгрубу та кольорову — по 0,80–1,0 грн/кг. Прогнозується, що в І півріччі 2007 р. реалізаційні ціни на вітчизняну вовну відповідатимуть рівню 2006 р. (табл. 6).

Т. Кучеренко,
науковий співробітник ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН