Спецможливості
Новини

Передвиборча держактоманія

07.12.2009
600
Передвиборча  держактоманія фото, ілюстрація

У сільради, де приймають документи на безоплатні оформлення та видавання держактів на землю, деінде люди вишиковуються в черги з ночі

У сільради, де приймають документи на безоплатні оформлення та видавання держактів на землю, деінде люди вишиковуються в черги з ночі

Країну охопила держактоманія. Офіційно її спричинила постанова КабМіну № 844, відповідно до якої громадянам обіцяно до кінця року безоплатно оформити держакти на землю. Хоча, якщо тверезо глянути на речі, причина чергового "українського прориву" від уряду - президентські вибори, що не за горами. У керівних кабінетах на місцях стало модно  рапортувати про масові вручення жаданих для багатьох землевласників документів. Та й з голубих екранів тільки й чути про те, як то в одному, то в другому населеному пункті роздавали акти. Якщо дивитися по телевізору, складається таке враження, що "ощасливлення" громадян документами на наділи стане такою самою гучною акцією, як і виплата "Юліної тисячі" ошуканим вкладникам Ощадбанку. Але видавання держактів до кінця року - процес значно складніший, ніж просто брати з бюджету гроші й роздавати їх вкладникам. Щоб це розуміти - не треба бути землеміром. Безоплатне вручення документів на землю має всі шанси, принаймні цього року, бути незавершеним, як і виплата гривневої тисячі. Статистика свідчить: за короткий термін потрібно роздати майже 6 млн 400 тис. актів, хоча раніше за рік видавали не більш як 350 тисяч. На підтвердження нереальності задумів можна навести й цифри Держкомзему: на 20 жовтня в країні було зареєстровано понад 625 тисяч заяв на отримання безоплатних документів на землю, видано менш ніж 55,5 тисячі держактів.
Утім, навряд чи головна мета - впоратись із завданням, невиконання якого можна потім списати на протидію опонентів. Швидше, усе й задумано заради процесу, який має стати гучною акцією в боротьбі за електорат.
Урочисте "ощасливлення"
після років поневірянь
...Видавали безоплатні держакти й у селі Гоголів Броварського району Київської області. У Будинку культури серед присутніх - сільський голова, очільник райдержадміністрації, заступник голови Держкомзему. На подію запросили телевізійників та газетярів. Звісно, прийшли й тамтешні селяни, бажаючи одержати документи на наділи, багато хто з них оббивав пороги місцевих владних кабінетів не один рік. Як з'ясувалося згодом, акти того дня видавали не за заявами, прийнятими сільрадою на виконання постанови. Просто місцеві керманичі "підчищали хвости": роздавали держакти за документами, які роками безуспішно "блукали" у кабінетах земельних органів. З одного боку, - постанова й президентські вибори, які незабаром. З другого, - тягнеться цілий шлейф з кількарічних обіцянок, незаконних відмов, образ громадян, котрі змушені були довгі часи проводити у приймальнях, щоб зрештою піти додому ні з чим. Тому посадовці справедливо розсудили: щоб не було неприємностей, треба зібрати всіх виснажених від чиновницької сваволі селян, серед яких більшість людей похилого віку, та й вручити їм ті злощасні акти. Причому зробити це вирішили урочисто.
"З безоплатністю" - теж перебільшення. Люди, хоч і не багато, а все ж платили. Принаймні, щоб одержати акт, стверджували селяни, які зібралися в Будинку культури, їм довелося заплатити по 20 грн. Хоча в постанові чітко виписано: "Заборонити стягнення з громадян України плати за оформлення та видачу... таких актів та надання додаткових і супутних послуг з розроблення документації із землеустрою, а також будь-яких інших платежів, зокрема внесків до благодійних та інших фондів". Жителі Гоголева кажуть, що коли здавали документи, теж платили. Буцімто, у кабінетах їм роз'яснили: це на виготовлення паперів.
Але (слава виборам!) у цілому чиновники Броварського району зробили добру справу. Добре, що взагалі почали видавати держакти на землю, бо процес цей останнім часом загальмував: то за бланк держакту вимагали шалених грошей, то за виготовлення технічної документації...
І добре, що в країні на урядовому рівні встановлено строк, упродовж якого розроблятимуть відповідну документацію. Не знаю, чи дотримуватимуться повсюдно чиновники цих термінів, але, думаю, що за 30 днів з моменту подавання громадянином заяви виготовити і видати держакт цілком реально. Ще один крок назустріч людям: щоб одержати акт, не треба нікуди їхати. Заяву та документи треба подати в сільську, селищну чи міськраду, сюди ж і за актом згодом прийти.
Сільський голова Гоголева Петро Примак поскаржився, що в сільраді великий наплив людей, а документи на оформлення 128 актів були подані вже давно. Тож видавання 75 держактів, які посвідчують право громадян на землю, - це, без сумніву, вважає голова, успіх і сільради, й земельних інстанцій.
Справді, добре, що встигли і не вийшло, як із земельними наділами. Бо тоді із 120 працівників реформованого колективного господарства, які одержали право на пай, доки йшло оформлення, 20 людей померло.
Можна погодитися з Петром Примаком, і ось у чому: "Недолуге саме земельне законодавство: іноді спершу були дії, потім приймали закони. Земельні служби ніхто не контролював. От і склалася така ситуація".
Щодо урочистих вручень, то люди, доведені чиновниками до відчаю, щоб отримати обіцяні держакти, прийшли до Будинку культури задовго до початку події. Першою одержувала документи жінка, яка назвалася Надією Миколаївною: вона поспішала в Київ, на роботу. Там і живе. Отримала державні акти на паї батьків як спадщину, бо вони за життя так і не діждалися, мали тільки сертифікати.
- Ми, - розповідала вона, - подавали документи в 1997 році. Потім нам вертали, потім загубили, потім я здала документи в Інститут землеустрою в Києві. Там теж незрозуміло чому зволікали. Їздила, дзвонила. Так усе набридало, що я про це й слухати не хотіла... А тут радість така - повідомлення, що все оформили, треба тільки приїхати в сільську раду. Дуже приємно, що так організовано вручають. І люди зібралися, один одного побачили, поговорили.
Мешканець Гоголева Микола Мишкоріз нарешті теж задоволений. Хоча і йому, і його внукам довелося не один рік "побігати" кабінетами.
 - Оце по 20 грн заплатили, бо сам у район не поїдеш. Заплатили, мабуть, за те, що папери роблять. Ходив-ходив, уже три роки, як подав документи. А раніше ще 25 грн заплатив. Це небагато, тут якби отримати держакт скоренько. Щоб нікуди не їхати та не ходити. А коло хати - 50 соток, які також треба приватизувати. А зараз отримав документ на те, що в полі. Землі там гуляють. Бур'яном усе позаростало...
Пригадала кабінетні поневіряння й Галина Кирій. Документи на приватизацію паю подавав ще її чоловік, Володимир Тихонович. "Сорок років, - повідала жінка, - в колгоспі пропрацював. Як передовика, вітали, нагороджували. Уже сім років, як його немає на цьому світі. Так і живу сама - сестра молодша допомагає. А пай в оренді у фермера".
Непроста ситуація й у Володимира Шевеля: ще три роки тому разом із сином та невісткою здали документи. "Дивно, - вголос розмірковує чоловік, намагаючись збагнути логіку земельної реформи, - родичі не платили, але свої держакти вже забрали. Я одразу заплатив, а мене в жодному списку немає...".

Селянам ще доведеться поборотися?
Після вручення документів на землю, крім радості, селяни висловлювали й стурбованість. Розповідали, начебто землі колишнього колективного господарства, на які людям роздавали держакти, свого часу передано одному з товариств. Так само зробили нібито і з господарськими дворами - землею, яку не розпайовували. Тому, буцімто, за виділені селянам гектари ще доведеться поборотися в судах.
У сільраді того дня теж було людно, тільки настрої панували інші. Тут приймали документи на безоплатну приватизацію. Як розповіла жителька Гоголева Ірина Розсохач, вона зайняла чергу попід сільрадою ще о першій годині ночі. Щоб зранку бути першою, та виявилася третьою. Ірина Анатоліївна передбачливо прихопила з собою стільчика, щоб не стояти, а хоча б сидіти в черзі. Але з відкриттям сільради присутнім повідомили, що багато людей не пройшли попереднього прийомного дня, тож почнуть із них. Я розмовляла з жінкою близько дванадцятої дня, а Ірина Розсохач усе ще чекала під дверима, де висіло написане великими літерами оголошення: "Громадяни, які повинні здати документи на одержання державного акту на пай, заходять до землевпорядника без черги"...
Та зовсім не в тому проблема - безоплатна приватизація чи ні. Думається, кожен, навіть пенсіонер, у змозі знайти 56 грн 58 к. на "виготовлення одиниці технічної документації" та 7 грн 49 к. на "проведення державної реєстрації державного акту". І це було б навіть краще. Адже ці безоплатні акти фактично стають платними для кожного з нас. Бо гроші на них беруть із Стабілізаційного фонду. І якщо запитати, чи хочемо ми, платники податків, давати власні кошти на виготовлення цих земельних паперів, знайдеться немало тих, хто буде проти. Хай навіть їхні отримувачі - селяни й пенсіонери - люди не надто заможні. Навряд чи варто робити безоплатним видавання держактів, щоб підняти таким чином рейтинг одного з провладних кандидатів у президенти. А ось навести елементарний порядок у земельній сфері - вкрай потрібно: зробити механізми приватизації ділянок і виготовлення відповідних документів прозорими, без хабарів і чиновницького свавілля. Тоді не буде ні черг, ані ображених. І такі, як у Гоголеві, вручення паперів на право власності на землю стануть буденним явищем, а не святом раз на п'ять років напередодні виборів.

Через терни...
до узаконення наділу
Як уже йшлося в "Пропозиції", Кабінет Міністрів прийняв постанову № 844. Документ передбачає до кінця нинішнього року оформити та видати держакти на право власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських споруд; ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів; садівництва. У бажаючих оформити наділи немало питань з цього приводу і до нашого видання, і до земельних установ: "Як зробити, щоб було безоплатно?". У десятому номері нашого видання вміщено деякі поради з цього приводу. Тепер пропонуємо рекомендації Держкомзему.

Заява - перша справа
Куди треба подати заяву громадянам, які бажають безоплатно оформити державний акт на право власності на земельну ділянку: до місцевої ради чи до територіального органу Держкомзему?
Громадяни, які бажають безоплатно оформити державний акт на право власності на земельну ділянку, згідно з прийнятим рішенням про приватизацію, подають відповідну заяву до управління (відділу) Держкомзему в районі (місті). Однак подають не самі безпосередньо, а через органи місцевого самоврядування, які здійснюють організований прийом та передавання таких заяв до відповідного територіального органу Держкомзему за актами приймання-передавання.
Підставою для укладення договору на виготовлення технічної документації із складання державного акту на право власності на земельну ділянку та договору на виготовлення й державну реєстрацію такого державного акту буде саме заява громадянина до того органу, який і укладає такі договори.
У разі, якщо заява буде подана органу місцевого самоврядування й звернена саме до нього, територіальний орган Держкомзему не матиме підстав для укладення зазначених вище договорів.
Територіальні органи
можуть майже все
Чи можуть територіальні органи земельних ресурсів брати заяви безпосередньо у громадян на безоплатні оформлення та видавання державних актів на право власності на земельні ділянки у разі блокування або затягування передавання таких заяв органами місцевого самоврядування?
Як виняток, можуть, однак у разі будь-яких непорозумінь у цьому питанні територіальний орган земельних ресурсів має негайно повідомити про такі факти Держкомзем.

Як бути з документацією на кількох громадян одразу
Як бути, коли до заяви громадянина на безоплатні оформлення та видавання державних актів на право власності на земельні ділянки додається технічна документація (одна книжка) на прізвища кількох громадян? Чи потрібно в цьому разі розшивати таку технічну документацію?
Якщо технічна документація розроблена на кількох осіб, таку технічну документацію розшивати не потрібно. Разом з тим, до такої документації мають бути додані заяви на безоплатні оформлення та видавання державних актів на право власності на земельні ділянки тих громадян, яким розробляли цю технічну документацію.
У разі, коли не всі громадяни можуть (із різних обставин) одночасно подати заяви на безоплатні оформлення та видавання державних актів на право власності на земельні ділянки, вони зможуть скористатися своїм правом пізніше, бо таку технічну документацію після видавання державних актів громадянам, які подали заяви, зберігають у територіальному органі земельних ресурсів.

З думкою про спадкоємців
Чи можуть спадкоємці особи, якій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92, передано у приватну власність земельну ділянку, але державний акт не видано, отримати державний акт на право власності на земельну ділянку на своє ім'я?
Рішення про передавання громадянам України безоплатно в приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видавання цим громадянам або їхнім спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складення документів, які посвідчують право на земельну ділянку.
Відповідно до Цивільного кодексу України, спадкування відбувається за законом, за заповітом або за спадковим договором. У разі спадкування за законом спадкоємець (спадкоємці) подає заяву про виготовлення та видавання державного акту на право власності на земельну ділянку. До заяви треба додати свідоцтво про право на спадщину (на інше майно). У зазначеному свідоцтві вказується, що майно успадковується спадкоємцем повністю або в певних частинах. Якщо повністю, то державний акт видають на таку особу, в разі успадкування частини майна із заявою мають звернутися всі спадкоємці та одержати в спільну часткову власність земельну ділянку, передану у власність спадкодавцю за рішенням місцевої ради згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92.
У разі успадкування за заповітом питання вирішують, зважаючи на те, чи перейшло за заповітом до спадкоємця нерухоме майно, яке розміщене на цій земельній ділянці. Якщо на земельній ділянці немає майна, тоді питання вирішують у судовому порядку.
Питання успадкування майна за спадковим договором - складніше, і можливість виготовлення та видавання такому спадкоємцеві державного акту на право власності на земельну ділянку має бути підтверджено судовим рішенням.

За дармовий акт платити не забороняється
Чи може громадянин добровільно звернутися до землевпорядної організації, яка має ліцензію на відповідний вид робіт, про виготовлення за його кошти технічної документації та державного акту на право власності на земельну ділянку?
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844 передбачено можливість безоплатних оформлення та видавання державних актів на право власності на земельну ділянку за спрощеною процедурою. При цьому можливість скористатися наданим правом виникає у громадян, які вже мають рішення органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про передавання їм у приватну власність земельних ділянок. Але це не обов'язок громадян, а їхнє право, яким вони можуть скористатися або ж і ні. Якщо громадянин за різних обставин бажає добровільно укласти договір на виготовлення технічної документації та оформлення й видавання державного акту на право власності самостійно із організацією, яка має ліцензію на відповідні види робіт, то й оплату за таким договором він здійснюватиме сам. Ні територіальний орган Держкомзему, ні структурний підрозділ Центру державного земельного кадастру не має права чинити перешкоди здійсненню цих робіт. Разом з тим, щоб унеможливити в подальшому звинувачення щодо неправомірності дій або невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844, доцільно брати відповідну заяву (розписку) від громадянина про добровільність його дій.
Забороняється призупиняти реєстрацію та видавання державних актів громадянам, які уклали відповідні договори з Центром ДЗК до набрання чинності цієї постанови Кабінету Міністрів України.

Продав будинок - ділянка не твоя
Чи можна видати державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку громадянину за рішенням ради, прийнятим згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 у разі, якщо житловий будинок уже не є власністю такого громадянина?
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди не визначено розміру земельної ділянки, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, а також на ту частину земельної ділянки, яка потрібна для їхнього обслуговування.
Таким чином, у громадянина, який продав або іншим способом здійснив відчуження житлового будинку, немає права на виготовлення та видавання йому державного акту на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, оскільки останній йому вже не належить. У такому разі на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданий його покупцеві, орган місцевого самоврядування має прийняти рішення про те, що рішення про передавання в приватну власність громадянину, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92, втратило чинність. Право на оформлення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у власність або у користування має новий власник житлового будинку на загальних підставах.

Цільове призначення має значення
У разі передавання у власність земельної ділянки громадянину за рішенням ради до 2002 року для ведення особистого підсобного господарства в межах населених пунктів та в розмірі, що не перевищував 0,6 га, виникає питання: за яким цільовим призначенням виготовляти державний акт на право власності на земельну ділянку? Якщо в цьому разі в державному акті на право власності на земельну ділянку необхідно вказувати цільове призначення "для ведення особистого селянського господарства", то чи не буде це порушенням статті 116 чинного Земельного кодексу України при прийнятті райдержадміністрацією розпорядження про безоплатне передавання громадянину земельної ділянки за межами населеного пункту в розмірі до 2 гектарів?
Статтею 56 Земельного кодексу України в редакції 1992 року було встановлено, що громадянам України в межах населених пунктів можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки площею до 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства.
Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, законодавчо визначено можливість одержати одним громадянином безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та для ведення особистого селянського господарства. Водночас, під час прийняття рішення про безоплатне передавання громадянину земельної ділянки із цільовим призначенням "для ведення особистого підсобного господарства" таке право власності, згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92, уже виникло, однак виготовити державний акт та провести його державну реєстрацію за таким цільовим призначенням на сьогодні технічно неможливо. Тому орган місцевого самоврядування, за заявою громадянина, приймає рішення про уточнення цільового призначення земельної ділянки, яка вже перебуває у власності цього громадянина. В державному акті зазначено два рішення ради: про передавання у власність земельної ділянки згідно із зазначеним вище Декретом Кабінету Міністрів України та про уточнення цільового призначення цієї земельної ділянки.
При цьому право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в загальному розмірі, що не перевищує 2 га з урахуванням площі вже наданої земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, цей громадянин не втрачає.

Зникненню ради
й громадяни не раді
Який орган має право вносити зміни до рішення ради, прийнятого згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 в частині уточнення площі або цільового призначення, якщо відповідної ради вже немає (об'єднання кількох рад в одну, приєднання до території міста тощо), або ж земельна ділянка лежить за межами населеного пункту (садівництво)?
Відповідно до Земельного кодексу України в редакції 1992 року, повноваження розпоряджатися земельними ділянками як у межах, так і за межами населених пунктів мали відповідні ради. Ці повноваження до 12 червня 1997 року (дня набрання чинності Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні") могли делегуватися виконкомам цих рад.
Нині, згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, повноваження розпоряджатися землями в межах населених пунктів, які не передані у приватну власність та на яких не стоять державні підприємства, що підлягають приватизації, належать органам місцевого самоврядування (сесіям), а за межами - відповідним органам виконавчої влади (районним, обласним державним адміністраціям, Кабінету Міністрів України).
У разі злиття двох і більше рад в одну або приєднання території сільських рад до меж міста рішення про уточнення як площі, так і цільового призначення земельних ділянок приймають діючі органи місцевого самоврядування або ж відповідна міська рада, в межі якої входять сільська чи селищна ради.
У разі прийняття радою (її виконавчим органом), відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92, рішення про передавання громадянину в приватну власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва певної площі, а під час виготовлення технічної документації було виявлено розбіжність між фактичною площею земельної ділянки та площею, зазначеною в рішенні, районна державна адміністрація має прийняти розпорядження про уточнення площі цієї земельної ділянки (не про внесення змін). При цьому в державному акті на право власності на земельну ділянку треба зазначати як рішення ради, так і рішення районної державної адміністрації.

Галина Квітка

Інтерв'ю
Богдан Шаповал, директор UFEB
Хто з сільгоспвиробників (навіть невеликих за обсягами виробництва) не мріє експортувати продукцію та отримувати за неї тверду валюту? Порадити кому варто розпочинати експорто-орієнтовану діяльність,
    Нові «Правила використання повітряного простору України» викликали чимало запитань та нарікань з боку користувачів безпілотників. Ми поспілкувалися із керівником компанії Drone.ua Валерієм Яковенком, щоб дізнатися, які ж наслідки... Подробнее

1
0