Особливості перезимівлі винограду

Ступінь пошкодження вічок та інших органів виноградного куща багато у чому залежить від біологічних особливостей сорту, розташування ділянки, рівня застосованої агротехніки та фізіологічного стану рослин. Саме рівень пошкодження є вирішальним у проведенні подальшої обрізки кущів.

Кліматичні умови півдня України, де розміщено більшість промислових виноградників, вирізняються континентальністю та у певних моментах створюють труднощі для отримання стабільних урожаїв. Попри деяке пом’якшення кліматичних умов в останні зими, все ж таки ризик зниження температур до критично низьких для виноградної рослини зберігається завжди. Важливим показником морозонебезпечності певної території є абсолютний мінімум температур і частота його повторення. За даними багаторічних спостережень, повторюваність критично низьких температур для вічок більшості європейських сортів винограду (-18…-20^оС) на півдні України становить 2–3 роки із десяти. Значно нижчі температури (-26^оС та нижче) можуть повторюватись в один рік із двадцяти.

Стан насаджень

На рівень морозостійкості рослин винограду, окрім біологічних особливостей сорту, впливає цілий комплекс факторів. Ступінь пошкоджень виноградних кущів зростає за умов стихійного розміщення насаджень без урахування кількісних показників основних агроекологічних факторів та морозостійкості сортів. Насамперед від морозних пошкоджень страждають насадження, що розміщені на дні балок та у пониженнях рельєфу, так як в них затримується та накопичується холодне повітря. Порівняно з відкритою місцевістю температури повітря на таких ділянках можуть бути нижчими на 3-4°С. Різниця температури між підніжжям і вершиною схилу може становити близько 2°С. Негативний вплив на стан лоз, їхню готовність до зимівлі зумовлюються також систематичними порушеннями технології догляду за насадженнями, зокрема у визначенні навантаження кущів пагонами та врожаєм, внаслідок чого погіршуються умови розвитку кущів і визрівання однорічного приросту, а, відповідно, й їхня зимо- та морозостійкість. Для кущів винограду важливе значення має достатня тривалість періоду спокою, що попереджує пробудження бруньок під час відлиг наприкінці зимового періоду.

Погодні умови 2020 року на півдні України відзначались надзвичайною посушливістю, рослини винограду починали вегетацію за значного дефіциту вологозапасів у ґрунті (нижче 70% НВ). До кінця вегетації ситуація із вологозабезпеченням не поліпшилась. Погіршення умов для росту та розвитку рослин проявилась у незадовільному фізіологічному стані кущів і відповідній їхній підготовці до зимівлі: недостатній ступінь визрівання пагонів, низькі уміст вологи та рівень накопичення в них пластичних сполук.

Внаслідок різкого зниження температури повітря наприкінці другої декади січня відбулось пошкодження вічок винограду, у деяких випадках — і тканини лубу однорічних пагонів. При цьому показник мінімальних температур в Одеській області становив від -13ºС у м. Ізмаїл до -21ºС у смт Сарата.

Найвищим рівнем загибелі вічок відзначались слабкоморозостійкі столові сорти (Королева виноградників, Італія, Кардинал та інші) та технічний сорт Мерло, у них центральні бруньки загинули на 90–100%. У середньоморозостійких столових сортів (Аркадія, Одеський сувенір, Оригінал та інші) рівень загибелі центральних бруньок, залежно від мінімуму температури, був близько 40% (-14ºС) та близько 90% (-21ºС). У районах, де зафіксований температурний мінімум повітря -21ºС, спостерігався значний рівень загибелі центральних бруньок у столових сортів Молдова та Кеша (близько 80%), крім того тут досить постраждали і насадження більшості технічних сортів: Рислінг рейнський, Каберне Совіньйон, Шардоне — загибель близько 70%, значно менше ушкодженими виявились вічка сортів Аліготе (близько 40%) та Одеський чорний (близько 50%). Слід звернути увагу, що технічні сорти селекції ННЦ «ІВіВ ім. Таїрова» (Мускат одеський, Загрей, Ароматий, Рубін таїровський та інші) мали незначні пошкодження вічок (близько 10–15%).

Морозостійкість сортів винограду та окремих органів

Виноградну рослину серед інших багаторічних культур помірно-континентального клімату вирізняє висока регенераційна здатність, що дає можливість швидко відновлювати продуктивність після морозних пошкоджень. Великою перевагою кущів винограду є наявність різних за ступенем морозостійкості зимуючих вічок: на однорічних пагонах нормально розвинених, кутових, на багаторічній лозі — резервних або «сплячих». Характерно, що нормально розвинене зимуюче вічко добре захищене шаром лусочок та являє собою складну бруньку, оскільки складається з однієї центральної бруньки та до п’яти замісних бруньок.

Варто відмітити, що центральні бруньки найменш стійкі до несприятливих умов середовища, проте саме у них закладена основна частина потенційного врожаю. Якщо гине центральна брунька, то відразу ж починають розвиватися замісні. Найморозостійкішими є сплячі бруньки, що розміщені в багаторічних органах куща, вони пробуджуються, коли інші бруньки загинули.

Багаторічними дослідженнями встановлено, що у сортів виду Vitis vinifera L. за зниження температури до -18°С відбувається часткове пошкодження центральних бруньок, а за -22°С — бруньок заміщення.

За ступенем морозостійкості сорти європейського походження поділяють на три групи. До першої належать відносно морозостійкі сорти технічного напрямку — Каберне Совіньйон, Совіньйон зелений, Аліготе, Сапераві, Ркацителі, Трамінер рожевий, Фетяска, Рислінг рейнський, Шардоне, сорти групи Піно. До середньоморозостійких відносять Одеський сувенір, Жемчуг Саба, Сільванер, Тельті Курук, Шасла, Іршаї Олівер, Одеський чорний, Сенсо, до слабоморозостійких — Мускат білий, Чауш, Мускат гамбурзький, Карабурну, Королева виноградників, Кишмиш білий и чорний, Італія, Мєчта, Ранній Магарача, Кардинал, Леся і інші. Характерно, що сорти першої групи у разі зниження температури до -21…-22°С мають 50% загибелі вічок, в той час коли сорти із третьої групи мають такий ступінь загибелі уже за температури -16…-18°С.

Слід зазначити, що повна загибель вічок і часткове пошкодження однорічних пагонів у рослин винограду європейського походження спостерігається за зниження температури до -24°С. Подальше зниження температури до -26...-30°С викликає повну загибель однорічних пагонів і часткове пошкодження багаторічних органів (ріжків, рукавів і штамбів). Досить морозостійкими є сорти та гібриди групи американських та східно-азіатських видів (Vitis labrusca, Vitis amurensis та інші), вони витримують зниження температури до -35°С.

Визначення стану винограду після зимового періоду

Перш, ніж почати обрізування кущів винограду, слід встановити ступінь ушкодження вічок і лоз на кожній ділянці, кожному сорті та внести відповідні корективи з метою визначення раціональної довжини обрізування та величини навантаження кущів вічками.

Задля визначення ступеню морозних пошкоджень вічок винограду, треба відібрати з ділянок кожного сорту 10-вічкові лози (мінімум 20 штук). В подальшому лози занурюють нижніми кінцями у воду і витримують за кімнатної температури одну-дві доби. Аналізують стан кожного вічка, для цього їх розрізають гострим лезом таким чином, щоб на розтині було добре видно центральну та замісну бруньки.

Про стан бруньок свідчить їх колір: непошкоджені мають зелений (рис. 1), а загиблі – коричневий (рис. 2, 3).

Підраховують число загиблих центральних та окремо замісних бруньок, далі встановлюють їхнє відсоткове відношення до загальної кількості аналізованих бруньок.

Стан пошкодження однорічних пагонів також встановлюють за їхнім кольором: у непошкоджених пагонів тканина лубу має яскраво-зелене забарвлення, за слабого пошкодження – вона злегка бура, а за сильного – темно-коричнева (рис. 4).

За наявності пошкоджень однорічних пагонів потрібно визначати стан перезимівлі інших частин виноградного куща – ріжків, рукавів, штамбу. Пошкоджена багаторічна деревина має темно-коричневий колір лубу, а жива – зелений (рис. 5).

Обрізування виноградних кущів, пошкоджених морозами

Отримані дані загибелі бруньок у вічках враховують за подальшого обрізування кущів винограду. Якщо загибель центральних бруньок становить від 30–40% до 80%, то у такому разі можна отримати нормальний урожай, збільшуючи навантаження кущів вічками. Підвищувати навантаження таких кущів краще за рахунок підсилених плодових ланок, тобто у кожній плодовій ланці на плодоношення замість однієї слід залишати дві плодові стрілки. Але при цьому слід враховувати ще й характер ушкодження вічок по довжині однорічних лоз.

Якщо їх загинуло більше у нижній частині лозини, стрілки на плодоношення слід залишати довшими, а якщо більшість центральних бруньок ушкоджено у верхній частині лози, такі лози можна обрізати на притаманну сорту довжину, підсилюючи при цьому плодову ланку.

Високу (близько 50%) плодоносність замісних бруньок мають такі сорти: Одеський чорний, Сапераві, Каберне Совіньйон, Ріслінг рейнський та італійський, Аліготе, Піно сірий, Сенсо, Аркадія, Королева виноградників, Жемчуг Саба, Шасла біла. У сортів Німранг, Тайфі рожевий, Кишмиш рожевий замісні бруньки, як правило, безплідні.

З метою підвищення плодоносності замісних бруньок можна підтримують належний догляд за рослинами навесні, проводять поливи з одночасним підживленням кущів. Позитивний вплив на збільшення плодоносності вічок також мають помірно теплі умови початку вегетації.

На кущах, де ушкоджено від 80% до 90% центральних бруньок, навантаження збільшують, залишаючи на кущах усі нормально розвинені пагони, які обрізають на 8–12 вічок. Щоб не порушити прийнятого формування куща і створити повноцінні плодові ланки на наступний рік, залишають додаткову кількість 2–3 вічкових сучків заміщення на ріжках та багаторічних рукавах.

Загибель 90–100% центральних і замісних бруньок майже виключає потенційну можливість одержання врожаю винограду поточного року. На ділянках насаджень із таким ступенем пошкоджень головною метою є відновлення форми кущів з використанням у процесі вегетації прийомів прискореного формування тощо.

Обрізування всіх пагонів кущів із таким ступенем пошкоджень проводять коротке, на два-три вічка. Для відновлення формування використовують пагони, які протягом літа розвинуться із більш морозостійких сплячих бруньок і кутових вічок.

У такому разі особливу увагу слід приділити стану однорічних пагонів і багаторічної деревини. Так, для створення елементів форми кущів, штамбів, рукавів не бажано використовувати пошкоджені морозом однорічні пагони. Сильно пошкоджені багаторічні частини кущів краще зразу видалити і цього ж року відновити форму.

Слід наголосити, що внаслідок посушливих умов вегетації попереднього року фізіологічний стан кущів і визрівання їхнього приросту були незадовільними. Тому на насадженнях, що значно постраждали від посухи, обрізку проводять з урахуванням сили росту пагонів, у деяких випадках із відновленням окремих елементів форми куща.

А. Штірбу, канд. біол. наук,
О. Олефір, канд. с.-г. наук,
Н. Сівак, С. Хреновськов, ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова»

Журнал «Пропозиція», №3, 2021 р.