Спецможливості
Агрохімія

Особливості застосування мінеральних добрив у посушливих умовах

29.12.2016
10645
Особливості застосування мінеральних добрив у посушливих умовах фото, ілюстрація

На жаль, я не знаю та­ко­го гос­по­дар­ст­ва, яке не відчу­ло б, як ка­жуть, на власній шкірі наслідків по­су­хи. Про те, що жит­тя без во­ди не­мож­ли­ве, знає ко­жен шко­ляр. І як­що в людсь­ко­му ор­ганізмі ча­ст­ка во­ди в ме­жах 55–60% є нор­мою, то для рос­лин гру­пи ме­зофітів (усі сільсько­го­с­по­дарські та пло­дові куль­ту­ри, які ви­ро­щу­ють в Ук­раїні в при­род­них умо­вах) 60% вмісту во­ди в кліти­нах є по­ро­го­вим (тоб­то мінімаль­ним) зна­чен­ням. Як­що по­каз­ник бу­де ниж­чим, рос­ли­на за­ги­не. 

Ози­ма пше­ни­ця — до­сить ви­мог­ли­ва до во­ло­ги куль­ту­ра, транспіраційний ко­ефіцієнт якої ста­но­вить 400–450 (тоб­то для отриман­ня 1 г су­­хої ре­чо­ви­ни ви­ко­ри­с­то­ву­ють 400–450 г во­ди). Хо­ча для про­ро­с­тан­ня зер­на й по­яви сходів не­обхідна не­ве­ли­ка кількість во­ло­ги. А щоб от­ри­ма­ти дружні й по­вноцінні схо­ди, за­пас про­дук­тив­ної во­ло­ги у верх­нь­о­му ша­­­­рі (0–10 см) має бу­ти не менш як 10 мм. Довідко­во: для на­бу­хан­ня на­­сіння по­тре­бує 50–60% во­ди від своєї ва­ги. З рос­том і роз­вит­ком рос­лин по­­тре­ба у во­лозі та­кож зро­с­тає. Так, для нор­маль­но­го осінньо­го ку­­щен­ня за­пас про­дук­тив­ної во­ло­ги в 0–20 см шарі має бу­ти не менш як 30 мм. У ви­пад­ку не­стачі во­ло­ги рос­ли­ни сла­бо ку­щать­ся, і різко зни­жується їхня про­дуктив­ність. За період від вес­ня­но­го відро­с­тан­ня до по­чат­ку ко­лосіння  рос­ли­ни ози­мої пше­ниці спо­жи­ва­ють до 70% за­галь­ної по­тре­би у воді за ве­ге­тацію. Кри­тич­ний період що­до во­ло­го­за­без­пе­чен­ня — вихід у труб­ку — ко­ло­сін­ня. За не­стачі во­ло­ги в цей час на­ро­с­тан­ня ли­с­то­во­го апа­ра­ту та й ріст рос­лин у ціло­му при­зу­пи­няється, по­ру­шується ди­фе­ренціація ге­не­ра­тив­них ор­ганів, на­томість зро­с­тає кількість безплідних квіток, а за­галь­не на­ко­пи­чен­ня су­хої ре­чо­ви­ни зни­жується, що не­од­мінно при­зво­дить до не­до­бо­ру вро­жаю.

У за­галь­но­му ком­плексі ме­те­о­ро­логічних умов на транспірацію впли­ва­ють такі фак­то­ри, як: віднос­на во­логість повітря, вітер і йо­го си­ла, со­няч­не світло, рівень за­­без­­пе­чен­ня еле­мен­та­ми міне­раль­но­го жив­лен­ня та гу­с­то­та стеб­ли­с­тою. 

Порівня­но з ози­мою пше­ни­цею ку­ку­руд­зу вва­жа­ють більш по­сухо­стій­кою куль­ту­рою. Транспіраційний ко­е­фіцієнт — 250, тоб­то на фор­му­ван­ня оди­ниці су­хої ре­чо­ви­ни во­на ви­т­ра­чає май­же вдвічі мен­ше во­ди, ніж пше­ни­ця. На по­чат­ку ве­ге­тації, до ут­во­рен­ня сьо­мо­го-вось­мо­го ли­ст­ка, ку­ку­руд­за спо­жи­ває ма­ло во­ди й во­ло­ги, що на­­ко­­пи­чи­ла­ся за осінньо-зи­мо­вий період за­вдя­ки опа­дам. 

Кри­тич­ний період по­треб у во­лозі, як пра­ви­ло, роз­по­чи­нається за 10–14 днів до ут­во­рен­ня во­лоті й закінчується в се­ре­дині фа­зи мо­лоч­ної стиг­лості зер­на. Ви­т­ра­ти во­ди в цей час ста­нов­лять до 70% за­галь­ної по­тре­би, ос­­кіль­ки рос­ли­ни швид­ко рос­туть у ви­­со­ту й від­­бу­вається ос­нов­не на­ко­пи­чен­ня біо­ма­си. Слід за­зна­чи­ти, що до­б­ре роз­ви­нені рос­ли­ни мо­жуть за­без­пе­чи­ти се­бе во­ло­гою із глиб­ших го­ри­зонтів. Тоді, як по­ка­зує прак­ти­ка, ос­нов­ну за­г­ро­зу вро­жаю ста­но­вить повітря­на по­­су­ха, що при­зво­дить до в’янен­ня рос­лин, зни­жен­ня інтен­сив­ності фо­то­син­те­зу й го­ло­вне — життє­здат­ності пил­ку. На­у­ковці вста­но­ви­ли та прак­тич­но до­ве­ли, що за участі по­за­ко­ре­не­вих піджив­лень мож­на ско­ро­ти­ти період між цвітінням во­лоті та ка­ча­на. Так, на­шим біло­русь­ким ко­ле­гам вда­ло­ся ско­ро­ти­ти цей роз­рив до двох днів, що за­без­пе­чи­ло зни­жен­ня сте­риль­ності пил­ку на 8–12%. Єди­ною умо­вою тако­го аг­ро­за­хо­ду є вибір пра­виль­ної ком­по­зиції та своєчас­не вне­сен­ня пре­па­ра­ту.

Сою умов­но відно­сять до се­ред­ньопо­су­хостійких куль­тур. Про­те варто пам’ята­ти, що це рос­ли­на му­сон­но­го кліма­ту й ви­ма­гає ба­га­то теп­ла, світла і во­ди. Транспіраційний ко­ефіцієнт ста­но­вить 520–600, більш ніж удвічі ви­­щий за ку­ку­руд­зу. Соя, як і будь-яка інша куль­ту­ра, має власні ви­мо­ги до во­ло­ги, свої кри­тичні періоди. Як­що з по­явою сходів  тем­пи рос­ту над­зем­ної ча­с­ти­ни сповільнені, оскільки ак­цен­ту­ють на укоріненні, то й рос­ли­ни до по­­чат­ку цвітіння до­б­ре ви­т­ри­му­ють по­су­ху. Але для то­го щоб от­ри­ма­ти дружні схо­ди, за­пас во­ло­ги в 20-сан­ти­ме­т­ро­во­му шарі під час посіву має бу­ти не менш як 25–30 мм. Це на­сам­пе­ред пов’­яза­но з тим, що за про­ро­с­тан­ня насіння по­гли­нає не менш ніж 130–160% во­ди від влас­ної ма­си. 

Із по­си­лен­ням рос­ту ве­ге­та­тив­ної ма­си по­тре­ба у во­ло­го­за­без­пе­ченні зро­с­тає. Пік при­па­дає на період цвітіння — фор­му­ван­ня бобів. Че­рез брак во­ло­ги в цей час відбу­вається абор­тивність квіток і мо­ло­дих бобів, про­цес гілку­ван­ня зу­пи­няється. 

Со­няш­ник — по­су­хостійка куль­ту­ра. Хо­ча й транспіраційний ко­ефі­цієнт до­сить ви­со­кий — 470–570. Про­те хо­­ро­ша опу­шеність сте­бел і ли­с­тя, а та­­кож при­сто­со­ваність про­дихів до від­нос­но ста­лої транспірації за­без­пе­чу­ють йо­му ве­ли­ку стійкість до спе­ки та по­су­хи. За­вдя­ки над­по­тужній ко­рене­вій си­с­темі со­няш­ник зда­тен ви­тя­гу­ва­ти во­ло­гу з гли­би­ни по­над 3 м, то­­му ве­ли­ке зна­чен­ня для нього ма­­ють осінньо-зи­мові за­па­си во­ло­ги в ґрунті. Найбільше во­ло­ги (60%) со­­няш­ник спо­жи­ває в період від ут­во­рен­ня ко­­ши­ка до кінця цвітіння. Її дефіцит у цей час — од­на з при­чин не­ви­пов­не­ності цен­т­раль­ної ча­с­ти­ни ко­шиків. 

Ріпак ха­рак­те­ри­зується підви­ще­ни­ми ви­мо­га­ми до во­ло­ги. Транспіра­ційний ко­ефіцієнт у се­ред­нь­о­му ко­ли­вається в ме­жах 740–750, що в півто­ра-два ра­зу більше, ніж у зер­но­вих ко­­ло­со­ко­­ло­со­вих куль­тур. За­су­ху пе­ре­но­сить по­га­но, навіть ко­рот­ко­ст­ро­ко­ву. За про­ро­с­тан­ня насіння ріпа­ку вби­рає до 50–60% во­ди від за­галь­ної ма­си, тоб­то за­пас про­дук­тив­ної во­ло­ги має бу­ти не менш як 10–15 мм у 10-сан­ти­ме­т­ро­во­му шарі ґрун­ту. Цієї во­ло­ги зде­більшо­го ви­с­та­чає на пер­ший період рос­ту, ко­ли ко­ре­не­ва си­с­те­ма по­чи­нає фор­му­ва­ти­ся. 
Най­гостріша по­тре­ба у во­лозі від­чу­вається в період інтен­сив­но­го рос­ту стеб­ла й ве­ге­та­тив­ної ма­си (період кін­ця бу­тонізації — по­вно­го цвітіння), са­­ме в цей час істот­не зна­чен­ня ма­ють як за­па­си во­ло­ги в ґрунті, так і опа­ди. Дефіцит во­ло­ги у фазі цвітіння за­гро­жує опа­дан­ням квіток та ско­ро­чен­ням три­ва­лості періоду цвітіння. 

Невтішна ста­ти­с­ти­ка ос­танніх ро­­ків де­далі більше спо­ну­кає до по­шу­ку но­вих підходів гос­по­да­рю­ван­ня в умо­вах по­су­хи. При­ро­да про­сто не в змозі за­без­пе­чи­ти наші рос­лин не­об­хідною кількістю во­ло­ги. То­му потрібно зро­би­ти логічні вис­нов­ки й усіля­ко на­ма­га­ти­ся до­по­мог­ти рос­ли­нам мак­си­ма­ль­­но раціональ­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти всю до­ступ­ну во­ло­гу, особ­ли­во в кон­тексті ефек­тив­ності за­сто­су­ван­ня міне­раль­них до­б­рив.

Ре­зуль­та­ти на­уко­вих досліджень і особ­ли­во прак­тич­ний досвід до­во­дять взаємозв’язок між по­жи­вою та во­ло­гою й на­впа­ки. За оп­ти­маль­них умов за­без­пе­чен­ня рос­ли­ни во­ло­гою та еле­мен­та­ми міне­раль­но­го жив­лен­ня, ви­т­ра­ти во­ди на фор­му­ван­ня оди­ниці вро­­жаю завжди менші, ніж за дефіци­ту од­но­го з цих ком­по­нентів, або, особ­ли­во, обох. Ко­ре­ляційну за­леж­ність зво­ло­жен­ня та удо­б­рен­ня впер­ше по­дав ака­демік Д. М. Прянішніков. Так, на при­кладі вівса він про­де­мон­ст­ру­вав за­ко­но­мір­ність уп­ли­ву до­б­рив на зни­жен­ня транспіраційно­го ко­ефіцієн­ту, тоб­то, як рос­ли­на мо­же раціо­наль­но ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти во­ду (табл. 1).

За во­до­дефіци­ту мінеральні до­б­ри­ва не ли­ше не за­без­пе­чу­ють ба­жа­но­го ефек­ту, а й на­впа­ки — мо­жуть спри­чи­ни­ти галь­му­ван­ня рос­то­вих про­цесів у рос­лині. Як­що ж кількість во­ло­ги де­що ниж­ча, але не кри­тич­на, мінеральні до­б­ри­ва спри­я­ють ра­ціональнішо­му її ви­ко­ри­с­тан­ню. 

Най­кра­щий ефект за та­ких умов ма­ють фо­с­форні до­б­ри­ва, за участі ка­лійних та азот­них (ча­ст­ка фо­с­фо­ру пе­ре­ва­жає). Завжди вар­то пам’ята­ти, що міне­ральні до­б­ри­ва — це на­сам­пе­ред наші з ва­ми гроші, то­му до пи­тан­ня ефек­тив­ності використання міне­раль­них до­б­рив за по­су­ш­ли­вих умов не­об­хідно ста­ви­ти­ся серй­оз­но та від­пові­даль­­но. Зва­жа­ю­чи на це, слід вда­ва­ти­ся до всіх до­ступ­них за­ходів для мак­си­маль­но­го на­ко­пи­чен­ня і збе­рі­ган­ня во­ло­ги у ґрунті, ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти відповідні спо­со­би йо­го об­ро­бітку та до­гля­ду за рос­ли­на­ми, про­во­ди­ти сніго­за­т­ри­ман­ня. 

Зва­жа­ю­чи на не ду­же стійкий і до­­сить ча­с­то за­над­то по­су­ш­ли­вий клімат, ви­со­ку ре­зуль­та­тивність та ефек­тивність має ви­ко­ри­с­тан­ня мінеральних до­б­рив, як ос­нов­но­го вне­сен­ня. Та­к по­­живні ре­чо­ви­ни по­трап­ля­ють у во­ло­гіші ша­ри ґрун­ту і ста­ють до­ступ­ніши­ми для рос­лин, тоб­то ко­ефіцієнт за­­своєння еле­ментів жив­лен­ня з мінеральних до­б­рив зро­с­тає в ра­зи. За­леж­но від ґрун­то­во-кліма­тич­них умов на­уковці ре­ко­мен­ду­ють у та­кий спосіб вно­си­ти 75–90% усіх за­пла­но­ва­них до­б­рив під куль­ту­ру. Пе­ре­не­сен­ня ча­ст­ки мінеральних до­б­рив із роз­ря­ду ос­нов­них у ка­те­горію «під­жив­лен­ня» зни­жує їхню ефек­тивність на 30–40%, окрім азот­них до­б­рив. І ось тут вар­то звер­ну­ти ува­гу на над­зви­чай­но важ­ли­вий мо­мент: од­нобіч­не азот­не жив­лен­ня за по­су­ш­ли­вих умов має не­га­тив­ний ефект. Це по­яс­нює­ться енергійнішим ви­ко­ри­с­тан­ням за­пасів во­ло­ги шля­хом по­си­лен­ня транспірації ве­ге­та­тив­ною ма­сою і зни­жен­ням вро­жай­ності.Досліди з міне­раль­ною та ор­га­но-міне­раль­ною си­с­те­ма­ми удо­б­рен­ня

Застосування мінеральних добрив. Фо­с­фор і калій не­обхідні рос­ли­нам як на ранніх ета­пах роз­вит­ку, так і у ге­­не­ра­тив­них фа­зах. Не­до­стат­ня за­­без­­пе­ченість рос­лин калієм зв’язує азот, що зни­жує рівень за­своєння рос­ли­на­ми, особ­ли­во це сто­сується низь­ко­бу­фер­них ґрунтів. По­вне за­без­пе­чен­ня по­треб рос­лин у калії та фо­с­форі сприяє підви­щен­ню за­галь­ної здат­ності кра­ще «підла­ш­то­ву­ва­ти­ся» до стре­со­вих умов і яко­мо­га безболіс­ніше їх пе­ре­но­си­ти, що, зо­к­ре­ма, сто­сується по­су­хо- та зи­мостійкості в ози­мих куль­тур. Ці еле­мен­ти оп­тимі­зу­ють ріст і роз­ви­ток ко­ре­не­вої си­с­те­ми, що своєю чер­гою виз­на­чає ефек­тивність за­своєння по­­жив­них ре­чо­вин та во­ло­ги із ґрун­ту. Калій особ­ли­во по­зи­тив­но впли­ває на по­гли­нан­ня та на­ко­пи­чен­ня во­ди із ґрун­ту, що має вкрай важ­ли­ве зна­чен­ня за не­до­стат­ньої кількості опадів і три­ва­лих періодів за­су­хи. Пам’ятай­мо, ка­­лій — «еле­мент мо­ло­дості» й од­на з го­­ло­вних йо­­­го функцій — за­без­пе­чення овод­не­ності кліти­ни. А за ста­більно­го рівня калійно­го за­без­пе­чен­ня по­сту­по­во по­­кра­щується вод­ний ре­жим ґрун­ту.     

Області застосування мінеральних добрив. Із тех­но­логічних мірку­вань фо­с­форні та калійні до­б­ри­ва най­частіше вно­сять­ся під озимі куль­ту­ри во­се­ни пе­ред посівом, під ярі — на­весні під час пе­ред­посівно­го об­робітку ґрун­ту. Як­що го­во­ри­ти са­ме про озимі зер­нові, ми поміти­ли ціка­ву за­кономір­ність: у ба­га­ть­ох дослідах кра­ща ефек­­тивність і дієвість фо­с­фо­ру спо­с­терігається са­ме за вес­ня­но­го вне­сен­ня в ком­по­зиції КАС + РДК (рідкі ком­плексні до­б­ри­ва, більш відомі як ЖКУ) + гу­ма­ти. По­яс­ни­ти це мож­на так зва­ним яви­щем старіння фо­с­фо­ру, тоб­то приєднан­ням іонів фо­с­фо­ру до ґрун­то­вих ча­с­тин і, як наслідок, пе­рехід їх у важ­ко­до­с­тупні для рос­лин спо­лу­ки. Оскільки мак­си­маль­но гос­тра по­тре­ба ози­мих зер­но­вих у фо­с­форі при­па­дає на фа­зу ви­хо­ду в труб­ку, під час осінньо­го вне­сен­ня до цьо­го мо­мен­ту знач­на ча­ст­ка фо­с­фо­ру вже у важ­ко­до­ступ­ній формі, й не мо­же бу­ти раціо­наль­­но ви­ко­ри­с­та­ний весь об­сяг вне­се­них до­б­рив. Що про­хо­лодніша й во­логіша по­го­да на­вес­ні, то відчутніші пе­ре­ва­ги са­ме вес­ня­но­го вне­сен­ня фо­с­фор­них до­б­рив. Це ще один важ­ли­вий мо­мент, який доз­во­ляє ко­ре­гу­ва­ти тех­но­логію й підла­ш­то­ву­ва­ти її до про­гно­зо­ва­них по­год­них умов кож­но­го кон­крет­но­го ро­ку. Крім то­го, при­посівне (30–40 кг/га) вне­сен­ня фо­с­фор­них і азот­них до­б­рив (при­кла­дом мо­же слу­гу­ва­ти амо­­фос) ство­рює низь­ко­кон­цен­т­ро­ва­ний азот­но-фо­с­фор­ний ек­ран, що ви­ко­нує функцію енер­го­за­без­пе­чен­ня рос­ли­ни на по­чат­ко­вих ета­пах ор­га­но­ге­не­зу.

Ефективність застосування мінеральних добрив. Як­що з пев­них при­чин во­се­ни за ос­нов­но­го об­робітку ґрун­ту вне­сен­ня мінеральних до­б­рив не про­во­ди­ли, то є мож­ливість ви­пра­ви­ти си­ту­ацію на­весні, але ли­ше за умо­ви до­стат­нь­о­го на­ко­пи­чен­ня во­­ло­ги в осінньо-зи­мо­вий період, що є особ­ли­во ак­ту­аль­ним для технічних куль­тур. Ідеть­ся про по­вно­ком­понен­тні азот­но-фо­с­фор­но-калійні до­б­ри­ва. Про­шу звер­ну­ти ува­гу — ефек­тивність і дієвість до­б­рив у та­ко­му ви­пад­ку ду­­же за­ле­жить від по­год­них умов і в по­су­ш­ливі ро­ки мо­же ви­я­ви­ти­ся до­­сить сумнівною, особ­ли­во за недо­­стат­ньо гли­бо­кого за­гортання.
До­сить відчут­ною у по­су­ш­ливі ро­ки є ефек­тивність до­б­рив із вмістом мікро­е­ле­ментів: міді, цин­ку, бо­ру, мо­­лібде­ну, ко­баль­ту. На­уковці од­но­стайні: мікро­е­ле­мен­ти зни­жу­ють транспірацію у ден­ний період і підви­щу­ють у ранішній та по­си­лю­ють во­до­ст­ри­му­вальні вла­с­ти­вос­­ті тка­нин ор­ганізму рос­ли­ни. Крім то­го, цинк, мідь, залізо, бор та магній зни­жу­ють ден­ну де­пресію фо­то­син­те­зу, по­си­лю­ють про­це­си ру­ху вуг­ле­водів до ре­п­ро­дук­тив­них ор­ганів, пом’як­шу­ю­чи не­га­тив­ний вплив по­су­хи й ви­со­ко­го тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му на врожай­ність. Алюміній та ко­бальт стабілізу­ють вміст РНК в умо­вах по­су­хи за­вдя­ки зни­жен­ню ак­тив­ності фер­мен­ту ри­бо­нук­ле­а­зи, що руй­нує мо­ле­ку­ли. Як наслідок, підтри­мується кра­щий рівень син­те­зу білків, і рос­ли­ни простіше та швид­ше адап­ту­ють­ся й від­нов­лю­ють­ся після стре­со­во­го впли­ву зовнішньо­го се­ре­до­ви­ща. 

Особ­ли­во ак­ту­аль­ною в умо­вах по­су­хи є об­роб­ка насіння роз­чи­на­ми ко­баль­ту та міді — як один із провідних ме­тодів підви­щен­ня по­сухостій­кості пше­ниці та яч­ме­ню. 

Застосування мінеральних добрив. Не се­к­рет, що  зни­жен­ня ак­тив­ності буль­боч­ко­вих бак­терій є ва­го­мим чин­ни­ком не­до­бо­ру вро­жаю, особ­ли­во в умо­вах по­су­хи. Відо­мо, що мак­си­маль­на інтен­сивність азотфіксу­ю­чих про­цесів при­па­дає на фа­зи бу­то­нізації-цвітіння, що збігається з кри­тич­ним періодом по­тре­би у во­лозі. У зв’яз­ку з цим піджив­лен­ня над­зем­них ор­ганів зер­но­бо­бо­вих куль­тур моліб­де­ном має стабілізаційний вплив на азотфіксу­ючі про­це­си буль­боч­ко­вих бак­терій. Хо­ча й зустріча­ють­ся ви­пад­ки інгібу­ван­ня роз­вит­ку буль­бо­чок, про­те опу­д­рю­ван­ня молібде­ном насіння зер­но­бо­бо­вих куль­тур та­кож но­­сить по­зи­тив­ний ха­рак­тер, що доз­во­ляє зро­би­ти вис­но­вок про доцільність ви­ко­ри­с­тан­ня молібде­новмісних до­б­рив як за­со­бу ніве­лю­ван­ня не­га­тив­но­го впли­ву дефіци­ту во­ло­ги на врожай­ність зер­но­бо­бо­вих куль­тур.

Із влас­них ек­с­пе­ри­ментів «гос­по­да­рю­ван­ня» в умо­вах по­су­хи надієвішим за­хо­дом про­ти­сто­ян­ня ґрун­товій по­сусі є за­сто­су­ван­ня ор­ганічних до­б­рив. Зро­зуміло, що з пев­них при­чин не всі гос­по­дар­ст­ва мо­жуть доз­во­ли­ти собі «по­ба­лу­ва­ти» ґрун­ти ор­ганікою чи при­наймні си­де­ра­та­ми, аль­тер­на­ти­вою тут мо­жуть ви­с­ту­па­ти гра­ну­ль­о­вані ор­га­но-міне­ральні до­б­ри­ва про­мис­ло­во­го ви­роб­ництва (ОМД). Ор­га­но­ген­ною ос­но­вою та­ких до­б­рив слу­гує торф або са­про­пель. Ха­рак­тер­ною особ­ливістю ОМД є те, що, по­трап­ля­ю­чи в ґрунт, во­ни аку­му­лю­ють во­ду, кількість якої за­ле­жить від си­ро­ви­ни, що ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли для ви­го­тов­лен­ня ОМД, та тех­но­логії ви­го­тов­лен­ня. Як пра­ви­ло, кількість аку­му­ль­о­ва­ної во­ло­ги вдвічі-вп’яте­ро пе­ре­ви­щує ма­­су до­б­рив. Під час взаємодії ґрун­то­вої во­ло­ги з ор­га­но-міне­раль­ною ком­по­зицією ут­во­рюється своєрідний між­фаз­ний аг­дезійний шар, що на­га­дує ґрун­то­вий ко­лоїдний ком­плекс. А ко­ре­неві во­ло­с­ки, про­ни­зу­ю­чи гра­ну­ли, за­без­пе­чу­ють по­тре­бу рос­лин як у воді, так і в еле­мен­тах жив­лен­ня. Крім то­го, гра­ну­ли ор­га­но-міне­раль­них ком­по­зицій ха­рак­те­ри­зу­ють­ся ви­со­кою во­до­ст­ри­му­валь­ною здатністю, що своєю чер­гою до­по­ма­гає рос­ли­нам кра­ще пе­ре­но­си­ти за­су­ху.

За по­су­ш­ли­вих умов невід’ємною скла­до­вою тех­но­логії має ста­ти об­роб­­ка насіння гуміно­ви­ми пре­па­ра­та­ми. Це підтвер­д­жу­ють ек­с­пе­ри­мен­ти, про­ве­дені співробітни­ка­ми Ук­раїнсько­го на­уко­во-прак­тич­но­го цен­т­ру «Інсти­тут жив­лен­ня рос­лин». На фо­то 2 в ди­наміці чітко прослідко­вується здатність рос­лин про­ти­сто­я­ти вик­ли­кам по­су­хи за умо­ви об­роб­ки насіння різни­ми гру­па­ми біологічно ак­тив­них ре­чо­вин (БАР). 

Ме­тою цьо­го ек­с­пе­ри­мен­ту бу­ло вста­нов­лен­ня доцільності об­роб­ки насіння та здатність рос­лин ози­мої пше­ниці про­ти­сто­я­ти три­валій за­сусі. Об­робіток насіння про­во­ди­ли різни­ми гру­па­ми біологічно ак­тив­них спо­лук. Схе­ма досліду ма­ла шість варіантів, два з яких — об­роб­ка насіння БАР ор­ганічно­го по­хо­д­жен­ня й по од­но­му варіан­ту ор­га­но-бак­теріаль­ної та ор­га­но-міне­раль­ної ком­по­зицій, ви­ключ­но міне­раль­ної, та кон­тро­лю (об­роб­ка во­дою). З ме­тою от­ри­ман­ня од­норід­них сходів під час посіву про­ве­ли за­ряд­ко­вий по­лив. Слід за­зна­чи­ти, що рос­тові про­це­си у рос­лин з пер­ши­ми оз­на­ка­ми дефіци­ту во­ло­ги при­зу­пи­ни­лись. А най­ви­щу здатність про­ти­сто­я­ти по­сусі про­яви­ли рос­ли­ни, насіння яких бу­ло об­роб­ле­не ор­га­но­ген­ни­ми БАР. 

Вста­нов­ле­но, що гумінові пре­па­ра­ти підви­щу­ють ко­ефіцієнт за­своєння ма­к­ро-, мікро­е­ле­ментів із ґрун­ту на 15–20% за­вдя­ки ак­тивізації всмок­ту­валь­них про­цесів ко­ре­не­вих во­лосків і пе­ре­тво­рен­ня важ­ко­до­с­туп­них еле­мен­­­тів жив­лен­ня на фор­ми, що лег­ше за­сво­ю­ють­ся. По­си­лен­ня мікробіологічної діяль­ності та ство­рен­ня ком­форт­­них умов для про­ро­с­тан­ня насіння є не­за­пе­реч­ним до­ка­зом їхньої ефек­тив­ності. Ще од­ним по­зи­тив­ним мо­мен­том та­ко­го аг­ро­прий­о­му є факт струк­ту­ри­зації во­ди. Під час взаємодії з гу­ма­та­ми струк­ту­ра зви­чай­ної во­ди на­бли­жається до струк­ту­ри та­лої, що та­кож за­без­пе­чує швид­ше й глиб­ше про­ник­нен­ня про­труй­ни­ка в насіння.

Низь­кий за­пас во­ло­ги у ґрунті, су­ховії та різке підви­щен­ня тем­пе­ра­ту­ри ча­с­то при­зво­дять до так зва­ної про­во­кації сходів, ко­ли насіни­на про­ро­с­тає, а па­ро­ст­ки за­си­ха­ють. При­чи­ною цьо­го є яви­ще роз­ри­ву вод­но-капіляр­ної си­с­те­ми, об­ри­ван­ня капілярів ґрун­ту. Ко­ли йо­го во­логість стає стабільно ниж­чою за во­логість роз­ри­ву капілярів, ко­ре­не­вий во­ло­сок, зна­хо­дя­чи об­ри­вок капіля­ру, швид­ко ви­чер­пує з ньо­го во­ду й відми­рає. Три­валість функціону­ван­ня ко­ре­не­во­го во­ло­с­ка ско­ро­чується із 10–15 днів до трьох-чо­ти­рь­ох діб чи навіть декількох го­дин. Рос­ли­на ви­му­ше­на ство­рю­ва­ти все нові й нові ко­ре­неві во­ло­с­ки для по­шу­ку роз­ривів капілярів із во­дою. За­галь­на до­вжи­на ко­ре­не­вих во­лосків однієї рос­ли­ни ся­гає 3–4 км, і за не­­стачі во­ло­ги рос­ли­на має з ве­ли­кою періодичністю заміню­ва­ти та­ку ве­ли­чез­ну по­верх­ню. Тоб­то замість то­го, аби роз­ви­ва­ти про­дук­тивні ор­га­ни, рос­ли­на ви­т­ра­чає енергію на ком­пен­сацію втрат, спри­чи­не­них дефіци­том во­ло­ги. Об­роб­ка насіння гуміно­ви­ми пре­па­ра­та­ми ак­тивізує ро­бо­ту міто­хондрій і клітин­них мем­б­ран, що збільшує енергію про­ро­с­тан­ня на 5–10% і при­ско­рює по­яву сходів що­­най­мен­ше на дві-три до­би за­леж­но від куль­ту­ри. Та­ким чи­ном рос­ли­на швид­ше роз­ви­вається, вод­но­час роз­виваєть­ся і ко­ре­не­ва си­с­те­ма. За­вдя­ки цьо­му рос­ли­на має змо­гу «на­здог­на­ти» во­ло­гу, що відсту­пає, й уне­мож­ли­ви­ти опи­са­ний ви­ще не­га­тив­ний про­цес. 

Вив­ча­ю­чи вплив об­роб­ки насіння гуміно­ви­ми пре­па­ра­та­ми, ми про­сте­жи­ли над­зви­чай­но чітку тен­денцію: по­си­ле­ний роз­ви­ток ко­ре­не­вої си­с­те­ми, що в умо­вах об­ме­же­ної й ча­с­то не­до­стат­ньої кількості во­ло­ги має важ­ли­ве зна­чен­ня. 

Як ба­чи­мо, до за­галь­но­виз­на­них ме­тодів ре­гу­лю­ван­ня вод­но­го ре­жи­му (сніго­за­т­ри­ман­ня, мінімізація об­ро­бітку ґрун­ту, опе­ра­тивність посіву, бо­­роть­ба з бур’яна­ми то­що) дода­­єть­ся ме­тод за­без­пе­чен­ня раціональ­ної си­с­те­ми мінерального удо­б­рен­ня.

 

Андрій Чумак, Інститут живлення рослин 

Інформація для цитування

Особливості застосування мінеральних добрив у посушливих умовах/ А. Чумак // Пропозиція. — 2016. — № 12. — С. 68-74

 

 

Інтерв'ю
Всі ми неодноразово чули, що збільшення продуктивності зернозбиральних комбайнів можливе лише завдяки впровадженню сучасних рішень автоматизації робочого процесу. Адже розширення каналу проходження маси в комбайнах дедалі більше... Подробнее
Літо - традиційний час представницьких аграрних зібрань на базі Корпорації "Агро-Союз". VII міжнародна конференція "Самовідновлювальне ефективне землеробство на основі системного підходу" зібрала

1
0