Помилки в застосуванні азотних добрив

Азот — це той елемент живлення рослин, без якого неможливе сучасне ведення сільського господарства. У цій статті ми розглянемо, як найефективніше застосовувати азот, що таке волатилізація азоту та яким чином можна уникнути помилок під час унесення азотних добрив.

ПОМИЛКИ В ЗАСТОСУВАННІ АЗОТНИХ ДОБРИВ, ЯКИХ СЛІД УНИКАТИ

Стреси рослин, посуха… й азотні добрива

Часто навіть успішні й досвідчені фермери за виникнення певних польових ситуацій вагаються: вносити азотні добрива або проводити позакореневе підживлення — чи ні. Є просте правило: якщо рослини зможуть узяти ці добрива, то їх можна вносити, і це буде виправдано отриманням додаткового прибутку. Але якщо сухо, або ж рослини перебувають у стані стресу, або на останній стадії дозрівання й рослині тканини вже омертвілі, то вносити добрива не слід. Адже в такому разі рослини неспроможні спожити й засвоїти поживні речовини з добрив, а отже, й перетворити їх на врожай (фото 1).

Безазотні періоди

Деякі фермери економлять на застосуванні азотних добрив на ранніх етапах розвитку рослин, покладаючи надії на високотехнологічне обладнання (фото 2), хорошу техніку і можливість застосувати азот на пізніших стадіях розвитку рослин, коли формуються репродуктивні органи й фінансовий прибуток від дії азоту максимальний. Таким чином, виходить, що на ранніх етапах розвитку рослини відчувають азотне голодування й отримують добриво тільки на пізніших етапах вегетації. Натомість для забезпечення доброго розвитку рослини не повинні відчувати азотне голодування протягом усього періоду вегетації — від появи сходів і до формування генеративних органів. У рослин не має бути «поганих» і «хороших» днів, їхнє забезпечення азотом повинне бути постійним, тільки в такому разі вони дають дуже хороший урожай, який окупає всі вкладені в нього інвестиції. Те ж саме стосується й прямо протилежного випадку — рішення дати всю норму азоту перед висівом або під час нього й не вносити його потім, у процесі вегетації рослин.

Азотний стрес і дозрівання рослин

Наступна помилка полягає в тому, що фермери часто плутають азотний стрес рослин із стиглістю і дозріванням урожаю. Наприклад, часто можна почути від фермерів, що, попри те, що кукурудза була жовта наприкінці сезону, вона все одно дала хороший урожай. Насправді ж потрібно усвідомлювати, що в такому разі їхні посіви кукурудзи все одно мали дуже великі втрати врожайності, яким можна було б запобігти. Справа в тому, що коли кукурудза відчуває азотний стрес на репродуктивній стадії, вона прискорює своє дозрівання й зменшує кількість і вагу насіння. Таким чином рослина намагається закінчити своє дозрівання до того моменту, як закінчиться азот, і сформувати життєздатне насіння. Це один з основних біологічних принципів, що сприяють виживанню того чи іншого виду рослин. Те ж саме правило стосується й будь-яких інших сільськогосподарських культур. Не можна сприймати азотний стрес рослин як їхнє дозрівання! З цієї ж причини посіви, що відчувають нестачу азоту, дозрівають швидше (фото 4).

ПОСІВИ, ЩО МАЮТЬ МЕНШУ ГУСТОТУ СТОЯННЯ РОСЛИН, МОЖУТЬ ПОТРЕБУВАТИ БІЛЬШЕ АЗОТНИХ ДОБРИВ

Це звучить суперечливо, але за використання сучасних технологій зі змінною густотою висіву й утворення на полі популяцій рослин із різною густотою посів може потребувати більше азоту на тих ділянках поля, де густота рослин менша.

Створення сучасних сівалок дало змогу фермерам використовувати технологію висіву зі змінною висівною нормою, за якої можна змінювати густоту висіву рослин у разі, коли на полі спостерігається різнотиповість ґрунтів і агрегат переходить із роботи в ґрунті із важким механічним складом на більш легкі ґрунти.

Коли змінюється густота висіву рослин, слід змінювати й норми азоту, які вносять. Але визначити правильні норми внесення азоту в такому випадку не так-то просто. Це абсолютно правильно, що вища чисельність популяції рослин потребує відповідно вищого рівня азотного живлення, в той час як за меншої чисельності популяції рослин азоту потрібно менше.

Але слід враховувати ґрунтову здат­ність утримувати й віддавати рослинам азот. Наприклад, ґрунт із важчим механічним складом, де висівають рослини з підвищеною густотою, може віддавати рослинам більше азоту. А отже, на цій ділянці поля можна зменшити норму внесення азоту. Але водночас може знадобитися більша кількість азоту на більш легких ґрунтах, якщо вони мають нижчу здатність утримувати й віддавати рослинам азот. Таким чином, у деяких випадках доцільно зменшити популяцію рослин (густоту) та збільшити норму внесення азоту — на ґрунтах, що мають легкий механічний склад і меншу здат­ність утримувати й передавати рослинам азот із добрив.

ВИПАРОВУВАННЯ (ВОЛАТИЛІЗАЦІЯ) АЗОТУ

Що таке волатилізація азоту?

Розкидана сечовина може швидко деградувати в умовах, які будуть цьому сприяти. Коли це відбувається, значні кількості азоту виділяться в атмосферу у вигляді газоподібного амонію — аміа­ку (NH3) і втрачаються. Цей процес називається звітрюванням (волатилізацією). Цей процес управляється ферментами уреази, які містяться в ґрунтах і рослинах. Волатилізація відбувається в перші 48 годин після внесення, і умови протягом цього часу є критичними за своїм впливом на сумарну кількість втраченого азоту.

Умови, які спричинюють підвищену леткість азоту:

• тепла та вітряна погода;

• дуже вологі ґрунти — змивання сечовини;

• сухі ґрунти — погане проникнення добрив;

• високий рівень рослинних решток;

• високий рівень pH ґрунту;

• відсутність опадів після внесення, що унеможливлює розчинення й просочування сечовини в ґрунт;

• низька обмінна здатність ґрунту й високі норми внесення сечовини.

Втрати можуть досягати 60% внесеного азоту в жарких вітряних умовах.

Мінімізація волатилізації азоту

Правильне застосування технології може мінімізувати втрати азоту під час внесення сечовини.

• Там, де це можливо, сечовину потрібно загортати в ґрунт (фото 5, 6). Якщо для ґрунтового підживлення використовують аплікатор, який прорізає смуги в ґрунті, то слід переконатися, що ґрунтові отвори після внесення добрива повністю закриті землею, а добриво не піддається вивітрюванню.

• Якщо загортання неможливе, спробуйте вносити сечовину безпосередньо перед дощем або злегка полити (якщо є зрошення) поверхню внесення, щоб добриво просочилося в ґрунт. Вода полегшує транспортування амонію, що виділяється із сечовини, в ґрунт. Потрібно мінімум 6–8 мм опадів. За недостатньої кількості опадів (менше як 6 мм) посилюється випаровування.

• Також випаровування буде високим, якщо сечовину вносити відразу після дощу: волога збільшує швидкість утворення й випаровування аміаку.

• Роса також посилює випаровування — вона забезпечує достатньо вологи, щоб почати процес, але занадто мало, щоб вимити азот у ґрунт.

• Застосування сечовини в умовах холоду/низьких температур знижує швидкість руйнування й втрат аміаку.

• Внесення сечовини на поверхневі рослинні рештки може посилювати випаровування через вищу активність уреази та зменшення її руху в ґрунт.

Чи потрібно переходити на іншу формуляцію N для зменшення вола­тилізаціі?

Застосування сечовини — кращий варіант за співвідношенням ціни та якості, навіть коли умови сприяють випаровуванню азоту. Припустимо, що 30% N може бути втрачено. Але якщо альтернативне джерело азоту коштує на 30% більше на кілограм доступного N, ніж вартість N, що поставляється у вигляді сечовини, то сечовина є найекономнішим варіантом азотного підживлення.

ПОЗАКОРЕНЕВЕ ПІДЖИВЛЕННЯ КАРБАМІДОМ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ВМІСТУ БІЛКА В ЗЕРНІ

Одна з поширених помилок — обробка карбамідом посіву пшениці вже по колосу, що висох (фото 7). Ні в якому разі не можна вносити карбамід, якщо колос уже сухий, а листки згорнулися від спеки й починають підсихати. Таке підживлення буде неефективним через те, що рослинні тканини не зможуть засвоїти карбамід і, відповідно, бажаного впливу на підвищення білка в зерні такі обприскування не забезпечать. Обприскувати посіви баковою сумішшю, що містить карбамід, слід тільки тоді, коли колос ще зелений! Підживлення культури по підсохлому колосу — це викидання грошей на вітер.

Таким чином, за правильного застосування описаних у статті методів підживлення, з урахуванням поданих вище рекомендацій і застережень, можна істотно знизити втрати азоту й підвищити прибуток від внесення добрив.

О. Орлов, канд. с.-г. наук,

керівник аграрного бізнесу,

Agricultural Consulting

Журнал «Пропозиція», №7, 2019 р.