На Дніпропетровщині посіяли соняшник 24 червня і зібрали 3 т/га

Даний соняшник не був пожнивним посівом, як, мабуть, багато хто подумав. Просто спочатку прохолодна погода не давала посіяти соняшник, а потім дощі не давали зайти в поле. Звісно, сівба в таку пору була неабияким ризиком, тим більше в спекотному й посушливому степу лівобережної Дніпропетровщини. Однак у результаті фермер, який не міг собі дозволити високої технології, зібрав найвищий урожай соняшнику в житті.

«Зараз сільгоспвиробники сіють не по календарю, а по градуснику, щоб насіння зайвий час у ґрунті не лежало», — розповідає Олексій Харсун, виконавчий директор сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Зерновий», який здійснював агрономічний супровід фермера на даному полі. І так склалося, що спочатку було прохолодно, а потім — занадто волого. В результаті сприятливі умови для сівби склалися аж 24 червня.

Поле було невеликим — трохи менше 50 га. Можливо, якби площа була більшою, то її взагалі б не засіяли до осені. Бо дощі продовжувались і в липні. Саме вони дали змогу соняшнику за місяць вирости до 70-сантиметрової висоти. А потім почалася суша, але накопичені запаси вологи дали змогу успішно завершити вегетацію.

Як визнає Олексій Харсун, сіючи соняшник у такий пізній строк, фермер неабияк ризикував. Адже соняшник міг потрапити в спеку і не запилитися нормально. Справді, під час цвітіння, яке закінчилося аж у вересні, було сухо і доволі спекотно — під 30°С. Але оскільки температури не перевищували 30°С, то запилення пройшло чудово, кошики були добре виповненими. Навіть попри те, що бджіл на полі не бачили.

В такі пізні терміни логічно сіяти якомога ранньостигліший гібрид. Однак у даному випадку сіяли те, що було в наявності, а саме середньоранній гібрид СИ Барбаті. «Щоб сіяти якнайвідповідніший до конкретних умов гібрид, насіння потрібно було купувати ще в жовтні, бо потім на ринку будуть лише перебірки», — пояснив О. Харсун. Але й цей гібрид у даній ситуації був вигідним завдяки цілій низці факторів. «Це хороший, надійний гібрид для господарств не дуже високого технологічного рівня, стабільний за показниками і недорогий. Щоправда, він чутливий до вовчка, але цього паразита на даному полі не було завдяки застосуванню в попередні роки технології Clearfield”, — продовжує Олексій Сергійович.

З огляду на пізні строки сіяли не дуже густо — 4 шт./пог. м або 56 тис. шт./га. Було застосовано прямий посів сівалкою Kinze.

Оскільки після соняшнику цього року на даному полі хотіли посіяти озимину, то від технології Clearfield у нинішньому році вирішили відмовитися. Натомість до сівби (і до початку співпраці з СОК «Зерновий») фермер вніс препарат, що містив S-метолахлор і тербутилазин, тобто аналог Примекстра TZ Голд. Гербіцидна обробка обійшлася в $28 на гектар, що, як вважає Олексій Харсун, недорого. «Амброзію повністю прибрати не вдалося, але її поширення, на мою думку, не перевищило ЕПШ», — додав він.

По вегетації соняшник обробляли раз — баковою сумішшю фунгіциду та інсектициду. Вибір схеми захисту входив до агрономічного супроводу. «Я обрав генерики, найдешевші серед ефективних, і не прогадав», — розповідає О. Харсун. Фунгіцид обійшовся в $11 на гектар і надійно захистив соняшник. Зробити висновок допомогли 2 чи 3 рядки на краю поля, яких обприскувач не захопив: там до половини кошиків були уражені гнилями, тоді як на решті поля гнилі не було. Тут пізня сівба іще раз допомогла заощадити: якби соняшник сіяли в звичні строки, то, можливо, його довелося б обробляти фунгіцидом двічі.

Збирали врожай 30 жовтня. Бункер показав трохи більше 30 ц/га. За словами пана Олексія, це трохи вище, ніж середня врожайність соняшника в регіоні цього року. «Високотехнологічні господарства збирали в середньому більше 30 ц/га, але з великих площ, наприклад, з 1500 га. А господарства середнього технологічного рівня зібрали по 24–25 ц/га», — розповів він.

Для даного фермерського господарства це взагалі був історичний рекорд урожайності соняшнику. У нього було ще одне соняшникове поле, засіяне в строк, але там урожайність була навіть нижчою. Однак О. Харсун вважає, що це не може бути однозначним аргументом на користь можливості сівби соняшнику наприкінці червня. «На іншому полі ми не здійснювали агрономічного супроводу, фермер там усе робив на свій розсуд», — зауважив він.

Олійність соняшнику теж виявилася на висоті — 50%. Суттєвим же недоліком такої пізньої сівби стало те, що соняшник довелося збирати з вологістю 18%. Відповідно, 10% слід було «знімати». Для цього потрібна хороша сушарка. Саме така й стояла на кооперативному елеваторі в смт Васильківка, тож посушити соняшник не було проблемою. Але обійшлося це за нинішніх цін на енергоносії в 1500 грн/т.

Цей досвід стане в нагоді тим, хто розглядає можливість сівби соняшнику як другої культури — скажімо, після збирання озимого ячменю. Однак сам Олексій Харсун і досі не наважується однозначно рекомендувати подібного кроку. Адже такий пізній строк сівби має як переваги, так і недоліки. Наприклад, менша кількість пестицидних обробітків забезпечує економію, а от необхідність у «знятті» значного відсотка вологи збільшує витрати.

Однак найбільшою мірою все залежить від погоди: скільки вологи буде в ґрунті, якими будуть температури і зволоження в фази сходів та цвітіння, чи дасть погода зібрати пізно посіяний соняшник (адже траплялися в Україні й роки без бабиного літа, коли дощі йшли з початку вересня всю осінь). Цього року погода склалася сприятливо навіть для екстремально пізніх посівів соняшнику. Та чи повторяться такі умови наступного року? Особливо якщо йдеться про спекотну й посушливу степову зону. А в Лісостепу, не кажучи вже про Полісся, пожнивні посіви достигати на встигають і будуть придатні хіба що на сидерат.

На завершення слід додати, що фермер не втрачає надію посіяти в нинішньому році на цьому полі після соняшнику ще й озимину — все залежатиме від того, чи достатньо опадів випаде в першій декаді листопада.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com