Михайло Соколов: "Підтримка хімічних підприємств за рахунок аграріїв - це не вихід"

За розрахунками представників хімічної промисловості, ринкова ціна на добрива в Україні не може бути низькою через високу вартість газу – основної сировини для виробництва азотних добрив. Водночас, вартість міндобрив українського виробництва на внутрішньому  ринку є значно вищою, ніж вартість добрив, які йдуть на експорт. При цьому, є спроби ввести імпортні мита на карбамід і КАС з Росії задля обмеження імпорту в нашу країну.

Для встановлення справедливої ціни на добрива на українському ринку хіміки та аграрії планують підписати меморандум. Як довго триватимуть пошуки оптимального рішення щодо ціноутворення? Яким бачать це рішення представники аграрного сектора? З цими питаннями propozitsia.com звернулась до заступника голови Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) Михайла Соколова.  

Ситуація на ринку добрив в Україні залишається неспокійною вже не перший місяць. Українські аграрії у відкритому листі до Кабміну виступили проти обмеження імпорту азотних добрив. У чому основні причини невдоволення аграріїв?

Агенство ААА проаналізувало співвідношення цін, за якими наші хімічні підприємства продавали добрива на внутрішньому ринку і екпортували їх за кордон. Починаючи з 2014 року, коли ввели мита на аміачну селітру, у нас з'явилася дивна ситуація, коли ціни експорту були істотно нижчі, ніж ціни внутрішнього ринку. Іноді різниця досягала 40%. При цьому ніхто їх експортувати не змушував, іншими словами, нашим виробникам експортні ціни були вигідні, а значить на внутрішньому ринку вони отримували надприбуток. Насправді, ціна внутрішнього ринку була вище цін експорту країн Балтійського моря, Чорного моря, Північної Африки, Близького Сходу, вище всіх світових цін.

При цьому на нашому внутрішньому ринку можуть працювати ті виробники, у кого вже побудована система дистрибуції, виділені відповідні обсяги на Україну і здійснюються великі поставки, тобто є споживачі, які  купують відповідну продукцію.

Таких постачальників, власне, небагато. Це «Єврохім» з Росії, Ostchem і підприємства групи Приват в Україні. Наприклад, щоб почати купувати добрива в арабських країнах і завозити сюди, потрібно кілька років. Потрібні величезні оборотні кошти, щоб купувати відразу великі обсяги добрив. Швидко це зробити ніяк не вийде. Саме тому, коли в 2014 році «закрили» російську аміачну селітру, у нас різко зросли внутрішні ціни на всі азотні добрива.

Згідно підрахунків агентства ААА, аграрна галузь втрачає від різниці перевищення внутрішніх цін над експортними близько 5 млрд грн за рік. Для порівняння - держпідтримка сільгоспвиробників на 2017 рік запланована на рівні 2,2 млрд. Тобто втрати на ціні добрив - це дуже суттєво.

Хіміки кажуть, що головною проблемою для наших виробників є висока вартість газу, особливо в порівнянні з виробниками інших країн. Існує реальна загроза банкрутства.

У Литві газ теж не дешевий, але  добрива коштують дешевше. Причина в тому, що в дійсності заводи у нас застарілі, неефективні, роблять вони не дуже якісну продукцію. Це ще одна причина, чому фермери часто відмовляються від неї. І, дійсно, є проблеми з газом. Тобто не можна сказати, що позиція хіміків взагалі не обгрунтована. Однак питання в тому, як вирішувати цю проблему.

Наші хімічні підприємства вимагають, щоб щодо російської компанії «Єврохім», їхнього основного російського конкурента на українському ринку, були введені додаткові антидемпінгові мита щодо КАС і карбаміду. Ми розуміємо, що якщо це станеться, то буде чергове зростання цін на внутрішньому ринку.

Ми не згодні вже з тим рівнем цін, який існує сьогодні, а його пропонують ще підвищити. Більше того, в ході переговорів нам розіслали проект меморандуму, який хімічні підприємства пропонують підписати нам і уряду. І там є пункт, в якому прямо говориться, що уряд повинен проводити антидемпінгові розслідування щодо всіх іноземних постачальників, які почнуть поставляти сюди продукцію за нижчими цінами, ніж наші хімічні підприємства. Це означає, що якщо ми розвинемо торгівлю з арабськими країнами, то уряд повинен і щодо них ввести антидемпінгові мита. При цьому у нас на внутрішньому ринку склалася монополія на виробництво і продаж азотних добрив. В Україні всього дві компаніїї - заводи групи Приват і Ostchem Дмитра Фірташа. Але, насправді, ринок фактично контролює Фірташ. Частка Привату не висока. Це просто класична монополія. І що найцікавіше, Антимонопольний комітет це визнає. Більш того, АМКУ на даний момент розслідує питання, наскільки обґрунтованим є завищення цін. Правда, це розслідування триває вже рік.

Тому і склалася конфліктна ситуація. Якщо введуть нове мито і російський «Єврохім» піде з нашого ринку, то конкуренції не буде.

Який вихід ви пропонуєте?

Для нас важливо, щоб була нормальна ціна і були поставки в достатньому обсязі. Це позиція членів Всеукраїнської Аграрної Ради, але її підтримують практично всі аграрії. Якщо хімічні підприємства хочуть якимось чином додатково обмежити експорт добрив з Росії, тому що це країна-агресор, то перш за все, вони повинні гарантувати, що будуть продавати нам добрива за адекватною, справедливою і, підкреслюю, - ринковою ціною. І друге - що вони дійсно їх продаватимуть, що всі поставки будуть виконані. Повинна бути і ціна, і обсяги - і те, і інше.

Що стосується ціни - на який рівень ви орієнтовані?

У хіміків є свої пропозиції: вони декларують витрати, додають рентабельність, яку вважають справедливою, і таким чином розраховується ціна. Ми на це не погоджуємося. Адже в такому випадку аграріям пропонують конкурувати на вільному ринку, а постачальники ресурсів, які формують нашу собівартість, будуть в особливому положенні. Останні два роки багато хто з нас виробляють продукцію собі в збиток, перш за все тваринники. І нас ніхто не питає, чого ми хочемо, згодні ми з таким станом справ чи ні.

Ми розуміємо, що хімікам важко, у них непроста ситуація. Ми згодні з тим, що повинна бути державна підтримка. Але не підтримка за рахунок іншої галузі, яка теж знаходиться в ринкових умовах і має на міжнародному ринку конкурувати з тими, хто купує добрива за низькими цінами.

 У тій же Європі при високих цінах на добрива є і державна підтримка, яку з нашою не порівняти. Вона в кілька разів вище, іноді і в десятикратному розмірі. Тому ми говоримо: поставте нас в рівні, справедливі умови. Ми готові купувати добрива за ціною, яка існує в Аргентині чи Бразилії, наприклад, але не в Європі, тому що Україна ніколи не зможе забезпечити аграріям рівень держпідтримки, який можна порівняти з європейським.

Ще є проблема доступу до даних. В інтернеті, наприклад,  ми не знайдемо цін, за якими реалізуються добрива на тому чи іншому ринку. Це спеціалізована і закрита від загального доступу інформація. Потрібно платити за підписку відповідним виданням. І ми розуміємо, про що йдеться, тільки завдяки публікації дослідження ААА.

Тому ми категорично не згодні розглядати розрахунок ціни від витрат. Один із запропонованих нами варіантів - ціна добрив в Україні повинна відповідати ціні на світовому ринку з додаванням вартості доставки. По суті, це та ціна, за якою ми самі зможемо завезти, наприклад, з Близького Сходу, але витративши на розвиток відповідного каналу поставок 2-3 роки. Наші виробники повинні гарантувати, що ціна буде не вище, і повинні гарантувати, що зможуть забезпечити потрібні обсяги поставок.

Як Ви вважаєте, вдасться дійти згоди чи ситуація патова?

Я не знаю. На мій погляд, ситуація насправді складна. Я розумію, що українські заводи потребують модернізації. Про це говорять і самі хіміки. Якщо цієї модернізації не буде, підприємства стануть повністю неконкурентоспроможними. І це теж правда.

Вважаю, що цивілізоване рішення лежить в ключі надання їм держпідтримки. Але на умовах здійснення модернізації. Зрозуміло, що держава нікому не хоче ніякої держпідтримки надавати, тому що бюджет і так дефіцитний. Але чому власники самі не зацікавлені в модернізації і чому досі її не провели? Це дуже складне питання і я не розумію, наскільки наш уряд готовий ним займатися. Таке відчуття, що нас залишили самим розбиратися. При цьому у кожного своя правда.

Аграрії не зацікавлені в тому, щоб хімічні підприємства закрилися. Тому що, крім соціальних наслідків, ми опинимося в ситуації, коли є один монополіст - росіяни, і нам теж цього не треба. Ми хочемо, щоб в Україні була конкуренція, щоб виробників було багато. Ця конкуренція гарантує, що в довгостроковій перспективі ми будемо мати в Україні нормальні ціни.

Виходить, що відповідальність за прийняття рішення фактично покладається на вас?

Я б сказав так: ми не бачимо, що держава готова взяти на себе відповідальність за підтримку хіміків. Поки мова йде тільки про те, що аграрії повинні домовитися з хіміками про таку ціну, при якій хімічні підприємства можуть працювати. Але вибачте, це не проблема аграріїв. Напевно, найправильніше - обговорити умови, при яких може бути підтримка. Повинні бути взаємні зобов'язання.

Наприклад, є вихід, про який самі ж хіміки говорили - дати можливість хімічним підприємствам видобувати і переробляти для виробництва добрив український газ. Тоді вони будуть у рівних умовах з російськими або арабськими виробниками.

Яких наслідків очікувати, якщо ситуація не вирішиться найближчим часом?

Зараз починають рости поставки добрив вже не тільки з Росії, але і з Європи. Ці добрива дорожчі, але вони більш технологічні і дають кращий результат. Багато підприємств починають переходити на них.

А наші підприємства таких добрив не виробляють в принципі. Тому якщо зараз вони не модернізуються, не перейдуть на продукцію для точного землеробства, то перспективи немає.

Питання не в тому, що ми вимагаємо скасування всіх існуючих мит. Так, ми не задоволені тим, що вони є. Але ми говоримо про те, що нові не потрібно вводити. Зараз на ринку склався певний баланс. Цей баланс не влаштовує наших хіміків, тому що вони втрачають частку ринку, у них скорочується виробництво, вони будуть змушені закривати підприємства. Я б так сказав: якщо нічого не робити, то в найближчому майбутньому для аграрної галузі проблем не буде. Проблеми будуть для хімічної галузі.

І все ж, якщо хіміки не зможуть виконати ваші основні вимоги - ціна та обсяги поставок - як швидко ринок зможе переорієнтуватися на інших постачальників?

Щоб перейти на європейські чи американські добрива, потрібно провести технічне переозброєння самих аграрних підприємств, потрібно закупити іншу техніку, яка може ефективно працювати з такими новими добривами. Простий приклад -  потрібна техніка, яка при посіві поруч з насінням кладе гранулу добрива.

Така модернізація не може відбутися моментально, це вимагає не тільки інвестицій, але і зміни методів господарювання, але процес буде йти. Аграрії будуть продовжувати купувати нову техніку, вчитися технологіям, при яких при покупці умовно дорогих імпортних добрив отримуємо і кращий результат.

Якщо ціни на звичайні добрива знову виростуть, то даний процес прискориться. Також аграрії підуть за дешевими простими добривами на ринки арабських країн. Звідти будемо завозити. Не відразу, але за два-три роки все буде. І що далі? Вводити антидемпінгові мита проти решти світу?

Якщо зараз вирішити питання кризи хімічної галузі, просто збільшивши мита на експорт з Росії, спершу ми отримаємо зростання цін на добрива. На якийсь час ми підтримаємо хімічні підприємства за рахунок аграріїв, і нашим виробникам добрив буде добре. Але це, на мій погляд, буде піррова перемога, тому що через два- три роки почнеться нова криза, і з неї вже виходу не буде. До того ж, через зростання цін на добрива на внутрішньому ринку скоротяться їх закупівлі, впаде врожайність і країна втратить на скороченні експорту сільгосппродукції.

Ольга Бабчук, o.babchuk@univest-media.com