Як не отримати на горіхах збитків? Кейс від ФГ "Ковчег"

— Зараз багато хто пропагує вирощування горіхів, говорячи, що це справжнє золоте дно. Тим часом мій друг, який кілька років тому вирішив і собі заробити купу грошей, сидить майже безвилазно весь час у своєму горіховому саду, ледь не здичавів там, а надприбутків так і не побачив. Вирощування горіхів у промислових масштабах — для України нова справа, в яку народ масово кинувся кілька років тому під впливом високих цін на зовнішньому ринку. При цьому ні в кого не було досвіду промислового горіхівництва. Тож не дивно, що у багатьох справи пішли зовсім не так, як вони спочатку очікували, — розповідає менеджер із розвитку плодоовочевого бізнесу Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва Сергій Потапов.

Із ним згоден засновник ФГ «Ковчег», що в Царичанському районі Дніпропетровської області Дмитро Бондаренко. «Є кілька міфів, поширених серед горіховодів-початківців, які стали причинами більшості невдач під час спроб започаткувати крупно масштабне вирощування горіхів. Перший — розрекламовані можливості сортів, виведених у більш південних країнах (США, Франції, Молдові). Насправді ці можливості справедливі для тих місцевостей, де їх селекціоновано. Але не для України, де показники тривалості безморозного періоду, мінімальних зимових температур і суми ефективних температур суттєво відрізняються від вищезгаданих країн», — зауважив він і нагадав, що в Україні виділяються дві кліматичні зони щодо ризику вимерзання горіха. Південні області і крайні західні (Волинська, Львівська, Закарпатська — звичайно, крім гірської та передгірної зони) відносяться, за європейською класифікацією зимових температур, до 6-ї зони, а центральні, північні і східні — до 5-ї. Так от, якщо в 6-й зоні ризики вимерзання горіха існують, то в 5-й зоні вони ще вищі. Іншими словами, 5-а зона — це зона ризикованого вирощування горіха, зона найбільш несприятливих умов для цієї культури серед усього ареалу, де горіх взагалі може рости. І тим більше ця зона несприятлива для сортів, що виведені в країнах, більш теплих, ніж наша, де промислове вирощування горіха вже розвинуте і чий досвід беруться копіювати ті, хто закладає горіхові сади в Україні, нерідко роблячи це зовсім сліпо. Тим більше, що, як переконалися у ФГ «Ковчег» на власному досвіді, чим урожайніший сорт - тим менша його морозостійкість.

Другим міфом Д. Бондаренко називає характеристики сорту Ідеал, рекламою якого рясніє інтернет — передусім можливість вирощування з сіянців. Він стверджує, що в наших умовах рослини цього сорту, отримані з сіянців, не відтворюють вражаючих характеристик батьківських рослин сорту, ще створений у теплій Ферганській долині. Відтак в Україні його можна вирощувати тільки шляхом розмноження in vitro і використовувати як ущільнювач плантацій горіха місцевих сортів.

Третім міфом фахівець назвав можливість отримувати в умовах України 5 т/га горіхів і більше вже на 5-й рік вегетації. «В перші 5 років вегетації серйозного врожаю від горіха взагалі очікувати не варто, — пояснює Д. Бондаренко. — А плодоносити на повну — 80–90 кг з дерева — горіх починає лише на 30-й рік життя». За алейної схеми посадки горіха густотою до 50 дерев/га отримуємо всього 4–4,5 т/га навіть у віці повного плодоношення. А інтенсивні схеми (200–500 дерев горіха на гектар), які застосовуються в середземноморських країнах, в Україні не спрацьовують.

Збільшити врожайність шляхом загущення можна тільки в перші 20 років життя дерева. Далі ж, переконує Д. Бондаренко, починає проявлятися така негативна риса горіха як алелопатія: дерево починає пригнічувати сусідів — як свого виду, так і інші культури. Тому при загущених схемах посадки (10х8, 10х10, 10х12 м), які широко практикуються в Україні, горіхи добре ростуть і плодоносять тільки в перші 15–20 років життя. Як приклад Д. Бондаренко наводить деякі загущені посадки в українських парках.

Четвертий поширений в Україні міф, на думку Д. Бондаренка, про те, що горіховий сад не потребує догляду.

У ФГ «Ковчег» торік заклали комбінований сад площею 8 га: горіх за схемою 20х20 м, у міжряддях — фундук за схемою 5х4 м, що формується за 1-штамбовою схемою, у вигляді дерева, а в міжряддях фундука — малина. «Ми вже переконалися, що інтенсивний сад з одного лише горіха, принаймні в нашій зоні, — утопія», — говорить Д. Бондаренко.

У такий спосіб фермерське господарство одним пострілом вбиває кількох зайців. По-перше, густота стояння горіха становить усього 25 дерев/га. За такої відстані між горіхами ніяка алелопатія не загрожує. По-друге, комбінований сад — це диверсифікація бізнесу, зокрема, на випадок погодних ризиків. «У 5-й зоні не варто висаджувати чисто горіхові сади — тільки комбіновані», — вважає Д. Бондаренко. Автор статті цілком погоджується з ним з огляду на власний досвід: горіх, який ріс у його саду, під час лютої зими 1986/87 років (коли півтора місяці тріщали 20-градусні морози, які повернулись ще й у березні, а сніг розтав тільки на початку квітня) замерз. Навесні з кореня виріс новий пагін, але старе дерево всохло і горіхів не було кілька років. Якщо подібне станеться з цілим садом, та ще й не комбінованим, це перетвориться на справжню катастрофу для бізнесу.

По-третє, комбінований сад вирішує одну з основних проблем тих, хто береться за вирощування горіха, — тривалий строк окупності інвестицій, зумовлений повільним ростом і входженням у плодоношення цієї культури. Так, фундук вже в 5-річному віці дає по 5 кг із дерева горіхів, які теж користуються високим попитом на зовнішньому ринку. А малина, висаджена між фундуком густотою 3600 росл./га, забезпечує першу виручку вже на 2-й рік після посадки. За 3 роки цілком реально окупити затрати і на закладку (2000 $/га на саджанці горіха та фундука і 4200 $/га на саджанці малини), і на влаштування системи краплинного зрошення.

Ягода служить джерелом доходів для садівника у перші 7–8 років, поки горіх і фундук тільки входять у плодоношення. А далі малину планується скосити і більше її не висаджувати. Бо фундук тим часом увійде в максимальне плодоношення (з 10-го по 20-й роки — 8 кг з дерева).

Важливим моментом у ФГ «Ковчег» вважають вибір сорту. Тут висаджують горіх власної селекції, виведений із аборигенних форм, знайдених довкола. Цей шлях тут вважають найкращим для отримання морозостійких дерев. «Натомість високопродуктивні південні сорти у нас швидко гинуть», — відзначає Д. Бондаренко.

І це при тому, що господарство за роки роботи відкрило низку способів, як вберегти горіхи від морозу. Найголовніший — правильний вибір місця для плантації: слід уникати місць, де застоюється холодне повітря, ретельно обирати експозицію схилу тощо. Також дерево не може добре підготуватися до зими у випадку передозування азоту. Ще один важливий елемент захисту дерев від холодів власники ФГ «Ковчег» побачили в Британії і привезли й до себе. Це захисні тубуси для стовбурів дерев, які вберігають не тільки від ушкодження морозом, а й від механічних пошкоджень і гербіцидних стресів.

Надійно захистивши горіх від вимерзання, можна створити сад, який приноситиме прибуток упродовж 100-300 років. Розмір доходу лише від горіха за ціни на темне ядро 2 $/кг і на світле 10–15 $/кг, як торік, і коефіцієнту виходу ядра не менше 45% (а є сорти, які дають і 60%) вже після 20-го року життя саду перевищить 20 тис. $/га. До цього слід додати від 30 до 48 тис. $/га від фундука (залежно від віку насаджень) за ціни 2 $/кг.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com

При підготовці статті використано інформацію з доповіді Д. Бондаренка, що була виголошена на конференції "Мільйон із гектара", Дніпро, лютий 2017