Хлібні жуки - загроза врожаю зернових культур

Домінуючим видом фітофагів агроценозу зернових культур є хлібний жук-кузька (фото 1). В останні роки в окремих господарствах втрати врожайності озимих та ярих зернових культур від пошкодження жуком-кузькою становили 20–40%, щороку в середньому недобирають близько 5–10% зерна.

Шкідник Кузька хлібний

Кузька хлібний (Anisoplia austriaca H.) поширений у південно-східних районах Західної Європи, крім північно-західних районів Полісся. Найсильніше шкодить у Південному Лісостепу і Степу (Вінницька, Київська, Полтавська та Харківська області). Жуки щкідники пошкоджують зерно пшениці, жита, ячменю, а їхні личинки — кореневу систему злаків та інших культур.

Тіло хлібного жука завдовжки 13–16 мм, чорного кольору, при цьому голова, передньоспинка і щиток — із зеленуватим металевим блиском, надкрила червоно-бурі, з чорною квадратною плямою біля щитка. Черевце і ноги зеленувато-чорного кольору. Яйце хлібного жука шкідника до 2 мм у діаметрі, біле, овальне. Личинка завдовжки 30–35 мм, біла, С-подібно вигнута, з буро-жовтою головою і добре розвиненими ногами (фото 2). Лялечка хлібного жука вільна, біла, завдовжки 15–17 мм.

Розвивається хлібний жук шкідник упродовж двох років, що обумовлює масову появу шкідника через рік, переважно у парні роки. Розвиток яєць, личинок та лялечок хлібного жука шкідника відбувається у грунті. У перший рік личинки жука шкідника живляться перегноєм і невеличкими корінцями, а на другий рік — вже суттєво пошкоджують підземну частину рослин, що пригнічує розвиток і може стати причиною їхньої загибелі. Личинки хлібного жука шкідника першого року життя зимують у грунті на глибині 30–55 см, другого — 20–45 см. Одна личинка другого року життя може знищити три-п’ять рослин. На полях, заселених личинками хлібного жука-кузьки, відбувається значне зрідження посівів культур, які вирощуються у відповідний період. Заляльковування хлібного жука відбувається наприкінці травня — на початку червня у грунтових колисочках на глибині 10–15 см залежно від вологості грунту. Стадія лялечки триває до двох тижнів.

Жуки шкідники з’являються на посівах під час наливання зерна — з кінця травня (озимі культури) до початку серпня (ярі культури). Так, перші жуки з’являються на пирії, після чого вони перелітають на озимі злаки, а в міру того як твердіють зерна, — переселяються на пізніше достигаючі ярі злаки. Таким чином хлібні жуки шкідники заселяють посіви зернових колосових і живляться зерном у фазах молочної і воскової стиглості. Шкідники найрухливіші у гарячі сонячні години дня, коли літають у пошуках корму, сидять на колосках і живляться. Увечері значна частина їх спускається вниз і ховається під грудками або у щілинах та тріщинах грунту. Самці хлібного жука шкідника живуть від 16 до 24 діб, самиці — 21–35. Яйця самиці починають відкладати через 10–12 діб після появи, розміщуючи їх невеликими купками у вологому шарі грунту на глибині 8–20 см. Кожна самка хлібного жука шкідника може відкласти до 30–40 яєць у два-три прийоми. Найчастіше вони відкладають яйця на ярій пшениці (у північних районах), а також на парах і просапних культурах. Слід пам’ятати, що через 7–10 діб після відродження до 80% самиць хлібного жука шкідника стають статевозрілими, запліднюються та мігрують у грунт для відкладання яєць. Тому для підвищення ефективності хімічного захисту дуже важливо провести цю операцію своєчасно — на початку масового заселення посівів хлібними жуками шкідниками.

Багаторічними дослідженнями встановлено, що наймасовіші розмноження хлібного жука-кузьки спостерігаються у теплі та посушливі роки, тоді як холодні та дощові викликають різкий спад їхньої чисельності.

Шкідник Кузька посівний, або жук-красун

Кузька посівний (A. segetum H.) значно поширений в Україні, високу чисельність відзначено у степовій зоні та в Криму.

Тіло жука шкідника завдовжки 8–12 мм, голова і передньоспинка чорні з зеленим металевим відтінком, надкрила — червоно-коричневі без чорного малюнка. Личинка С-подібно вигнута, завдовжки 30–35 мм, біла, голова жовто-бура.

Зимують личинки в грунті, перетворюючись на лялечку навесні. Жуки шкідники заселяють посіви у фазах цвітіння і наливання зерна пшениці озимої, живляться пиляками, зав’язями і зерном, яке формується. Самки відкладають яйця в грунт на просапних культурах або парах. Личинки жука шкідника пошкоджують коріння, розвиваються 10 місяців.

Шкідник Жук-хрестоносець

Жук-хрестоносець (A. agricola Poda.) поширений повсюдно, частіше — на Поліссі та в північній частині Лісостепу. Він пошкоджує зерно пшениці, жита, ячменю, а личинки — кореневу систему зернових злаків.

Тіло жука завдовжки 10,5–13 мм, чорного кольору з зеленувато-металевим відтінком, надкрила буро-жовті з чорним малюнком у вигляді хреста. Цикл розвитку — як у кузьки хлібного.

Шкідливість жуків шкідників

Шкодять як жуки, так і личинки. У фазі наливання жуки шкідники вигризають внутрішню частину зерна. Під час дозрівання вони виїдають ендосперм із боків, ближче до зародка. Таке зерно під час обмолоту потрапляє у відходи. Зріле тверде зерно жуки не пошкоджують, а вибивають із колоса. Один жук шкідник протягом життя з’їдає 7–8 г зерна. Але ще більша шкода від хлібного жука-кузьки у тому, що, розшукуючи м’які зерна, він вибиває уже затверділі; таким чином він здатен знищити 9–10 колосків, або 50–90 зерен (фото 3). Підраховано, що за масової появи жуків шкідників втрати становлять понад 100 кг/га зерна. Мінімальні втрати врожаю зерна на одному гектарі посівів за наявності на 1 м2 поля одного жука шкідника становитимуть 40–50 кг, трьох жуків — 120–150, десяти — 400–500 кг. В умовах затримки збирання урожаю втрати зерна можуть збільшитися у два рази. За чисельності понад 10 жуків і середньої густоти посіву до 250 стебел на 1 м2 втрати врожаю зерна досягають 50%. У сприятливі роки по краях полів концентрація жуків шкідників може сягати 60–100 особин на 1 м2. Личинки жука харчуються коренями та проростками злаків, що може викликати сильне зріджування сходів.

Заходи захисту від хлібних жуків шкідників:

• Яровизація та ранні строки сівби ярих культур.
• Проведення глибокої оранки (щоб позбавитись від личинок жука шкідника), перед цим — обов’язкове лущення стерні.
• Застосування міжрядного обробітку грунту на глибину 9–12 см (наприкінці травня — на початку червня) для знищення личинок і лялечок жука. У вологі роки міжрядний обробіток грунту проводять на глибину 8–10 см, у посушливі — 12–14 см та глибше.
• Передпосівна обробка насіння інсектицидами, внесення аміачної води та безводного аміаку в грунт для знищення личинок жука шкідника.
• Не допускати забур’янення полів, застосовувати гербіциди для знищення небажаної рослинності з метою зменшення площі харчування.
• На початку воскової стиглості необхідно проводити швидке роздільне збирання, підбираючи валки.
• Застосовувати інсектицидні обробки посівів у разі перевищення порогу шкідливості (3–5 дорослих особин на 1 м2), починаючи з крайових смуг. Рекомендовано суміші фосфорорганічних інсектицидів з піретроїдами за половинних норм їхньої витрати. Обираючи інсектицид для боротьби з жуком-кузькою, потрібно визначитись, який із дозволених (згідно з Реєстром) препаратів є найприйнятнішим для застосування у тій чи іншій грунтово-кліматичній зоні із забезпеченням високої біологічної та економічної ефективності не лише проти жука шкідника-кузьки, але й проти комплексу інших шкідників.

Отже, вибір препаратів для захисту зернових колосових від хлібних жуків шкідників повинен проводитись із розрахунком різних чинників: початкової токсичності препарату, тривалості його захисної дії, персистентності, фізіологічного стану популяції, чисельності фітофага, фенофаз рослини, погодних умов.