Гаучо переходять на свиней

В Аргентині дешеві корми та невисокі витрати на будівництво роблять свинарство дуже прибутковим. Луїс Пікат - фермер, який вирощує поросят та свиней на відгодівлі, буде і далі розширювати своє господарство.

Аграрне господарство Аргентини, перш за все, відоме своїми експортними товарами: соєю, кукурудзою та яловичиною. Однак вивезення яловичини останніми роками було драматично перерване. Виною тому є обмеження експорту, що були введені урядом. Вони мають тримати стабільними споживчі ціни всередині країни. Експортне мито на яловичину становить цілих 15%. До того ж, підприємства із забою тварин повинні спочатку покрити "квоту на забезпечення внутрішнього ринку". Внаслідок зменшення прибутків від забою ВРХ та збільшення прибутків у рослинництві багато фермерів зменшило своє поголів'я худоби. Тепер вони повсюди вирощують сою, пшеницю та кукурудзу.
Але також і в птахівництві та свинарстві підприємці шукають альтернативи для надходжень. Одним із них є Луїс Пікат. У минулому він розводив ВРХ, а три роки тому перейшов на виробництво свинини. Його господарство з утриманням 250 гол. свиноматок включно із відгодівлею розташоване поблизу невеликого містечка Йєзус-Марія в Кордобі, що є однією з трьох аграрних провінцій у центрі країни.

Відкриті свинарники з охолоджувальними підкладками Coolpad
Увесь свинарник Л.Піката складається із сімох приміщень: два - для свиноматок, одне - для поросят на дорощуванні та чотири - для свиней на відгодівлі. Поздовжня вісь усіх приміщень проходить відповідно погодним умовам із заходу на схід. Охолоджуючі підкладки на зовнішніх стінах забезпечують, наприклад у приміщенні для опоросу, стабільну температуру. У приміщенні під навісом за потреби можна у перші дні використовувати теплові випромінювачі. Інакше мікроклімат відкритого приміщення регулюється тільки за допомогою завіс (штор) та вентиляторів. Клімат у регіоні помірний із жарким літом та м'якою зимою.
Хоча свинарники були побудовані та заповнені лише три роки тому, вже планується подвоїти поголів'я утримуваних тварин до 500 свиноматок разом із відгодівлею: для цього кожне приміщення має бути збільшене вдвічі. Плити на підлогу вже готові. На одне місце керівник розрахував витрати, що становлять в перерахунку приблизно 2400 євро.
Поряд із виробництвом свинини Луїс Пікат активно займається птахівництвом. На відстані півгодини їзди від Йєзус-Марії розташовані його вісім нових приміщень для 176 000 гол. бройлерів.
Господарству належать, крім того, близько 2200 га угідь. На полях вирощують виключно кукурудзу та сою. Це політичний хід, тому що спеціально для експорту сої збільшується надходження іноземної валюти.

Ветеринар проводить осіменіння
За все, що стосується виробництва свинини на підприємстві Л. Піката, відповідає завідувач ферми та ветеринар Енріке Дей. Керівник господарства Л. Пікат мешкає у місті та лише зрідка заглядає у свинарники. Разом із п'ятьма іншими співробітниками - кваліфікованими та некваліфікованими робітниками - ветеринар виконує всі потрібні в приміщеннях роботи.
Щотижня завфермою осіменяє чотирнадцять свиноматок. Потрібну кількість сперми він отримує сам, оскільки працює не тільки на власний ремонт стада, а й керує власною в господарстві станцією осіменіння. Однак обладнання не повністю відповідає західноєвропейським стандартам. Шість кнурів-плідників, яких використовують для виробництва сперми, перевірені та куплені на одній племінній станції.
Для запліднення Е.Дей використовує щонайменше три спермодози. Хоча замінна квота у 8-10% є занизькою та кількість опоросів - близько 90% свиноматок для кваліфікованого ветеринара не є межею: він хоче вдосконалюватися та з цією метою нині закінчує заочні професійні курси технології штучного осіменіння при університеті.
Весь період поросності свиноматки проводять у станках, де вони також були і запліднені. Про групове утримання в Аргентині ще не було жодного слова. "Для продуктів, що були вироблені без порушень прав тварин, тут немає ринку", - наголошує Е.Дей.

Надріз у вусі - для ідентифікації
За опорос свиноматки народжують 12,1 живих поросят. Хоча контроль за опоросом проводиться, однак він не включає в себе нічні чергування.
Лікування поросят охоплює, поряд з кастрацією тварин чоловічої статі, обрізання хвостів, ін'єкції заліза та профілактику антибіотиками. Ще у відділенні для опоросів проводиться ідентифікація поросят, яка, крім того, підтверджує належність тварин господарству: "Для цього ми вирізаємо або вищипуємо мітки на певних місцях вух. Цей традиційний метод маркування тварин в Аргентині ще допущений та розповсюджений. При цьому для експорту сучасними формами, такими як татуювання, вушні мітки або мікрочіпи, не відкараскатися", - пояснює завфермою Е.Дей.
З десятого дня життя у господарстві Л. Піката поросята отримують додатково престартер у маленьких годівничках. Після трьох тижнів підсисного періоду поросята середньою вагою при відлученні 6-6,5 кг переходять у приміщення під навісом. Там, відповідно, легких, середніх за вагою та важких поросят сортують по 40 гол. у загін.
Протягом періоду дорощування тварини отримують п'ять різних видів корму; перші два - це сипкі корми. Для того щоб легші за вагою поросята не втратили доступу до корму, їм згодовують стартер протягом довшого часу.
Вакцинація проти мікоплазмозу поросят проводиться у віці чотири та шість тижнів. До того ж, Е. Дей прищеплює їх проти цирковірусу. Інші господарсько відчутні збудники - це плевропневмонія та парвовірус. Репродуктивно-респіраторний синдром свиней, проте, не грає ніякої ролі - Аргентина вважається від нього вільною.
У віці 70 днів та вагою 33 кг поросята переходять у відділення для відгодівлі. Там вони утримуються в групах по 20-22 гол. При цьому кожній тварині надається 0,75 м2 площі. Свинок, які підуть на ремонт, до 160-го дня життя утримують разом із тваринами на відгодівлі. Всі тварини отримують із автоматів рідкої годівлі однаковий корм. Прості умови утримання, як правило, потребують проведення двох курсів лікування антибіотиками. Гній відкачують у відкриті лагуни.
У віці 170 днів та вагою 113 кг тварини вже готові до забою та на продаж. "Кожен тиждень через транспортну фірму ми поставляємо 120 гол. свиней у забійний цех у Сальті. Він розташований на відстані 700 км. Транспортування проводиться у вантажівках, які зазвичай використовують для перевезення ВРХ та в яких виймають проміжну підлогу", - повідомляє Л. Пікат.
Дорогою тваринам не дають ні корму, ні води. Для того щоб подолати відстань без зупинок, два водії постійно міняються. "Якщо тварини під час поїздки встають, то починається "міжрангова" боротьба", - пояснює ветеринар Енріке Дей.
Добре вибудуватися на майбутнє
Для того щоб позбавити тварин тривалого транспортування та підвищити маржу, Л.Пікат планує побудувати у 2011 році забійний цех у Йєзус-Марії. Потужність має бути 2000 гол. свиней у тиждень. Тому що Л.Пікат бачить потребу в цьому й інших господарств у регіоні.
У 2009 році підприємство Л. Піката всього виробило 723255 кг свинини з 49% вмісту нежирного м'яса. Це відповідає 2836 кг на свиноматку.
За виробничих витрат у 3,50 аргентинських песо за 1 кг (відповідає 0,75 євро) наразі Л.Пікат отримує 5,50 песо за 1 кг забійної ваги (відповідає 1,17 євро). Виплати дуже різняться за регіонами, не в усіх забійних цехах враховується вміст нежирного м'яса. Хоча також і в Аргентині ціни значно коливаються, рентабельність для середніх і великих господарств висока.
Взагалі, Луїс Пікат бачить своє майбутнє як виробника свинини безхмарним. Також так вважає Хуан Луїс Уччеллі, президент Спілки аргентинських виробників свинини. Він хоче допомогти свинарям легко отримати кредити, збільшити поголів'я та покращити менеджмент господарств. Але водночас він хоче також відновити імідж свинини. Тому що в багатьох регіонах це м'ясо ще вважається шкідливим.
Значну підтримку при цьому він отримує від керівника уряду - пані Крістіни Кірхнер: вона навіть публічно назвала свинину "афродизіаком". Очевидно, за цим ховається намір замінити споживання яловичини на свинину та таким чином збільшити експорт яловичини.
Щодо бажання підвищити споживання свинини був розроблений план: згідно зі статистикою, споживання її в Аргентині за короткий час зросло з 5 до 9 кг на людину. Але, порівняно з європейськими 45 кг на людину, цей показник ще незначний.
Але для Х.Л. Уччеллі експорт значно цікавіший, ніж реалізація всередині країни. "Завдяки сприятливим кліматичним умовам, якості води, грунту та наявності достатньої кількості землі і дешевої робочої сили ми можемо конкурувати зі світовими ринковими цінами без проблем. Кукурудза та соєві боби обкладені експортним митом у 20-35%, і багато що говорить про те, що краще вирощувати кормову базу у власній країні, ніж експортувати "задорого", принаймні поки наш уряд не втрутиться у виробництво свинини", - переконаний Х.Л. Уччеллі.

Висновок
Те, що в Аргентині можна заробити грошей на свинині завдяки низьким витратам на будування та корм, доводять такі підприємці, як Луїс Пікат. Але для того, щоб Аргентина змогла за бажання повсюди виробляти свинину, в питанні розвитку інфраструктури та менеджменту підприємств треба ще багато чого зробити.

Марайке Шульте, редакція SUS