Ефективнiсть кормозбиральних комбайнiв в Українi

Ефективнiсть кормозбиральних комбайнiв в Українi

У ринкових умовах суб’єкти виробничої дiяльностi прагнуть отримати заплановану кiлькiсть продукцiї з мiнiмальними фiнансовими витратами й,
як результат, мати максимальний прибуток. Зокрема тваринницька галузь має давати вiдповiдно до норм 85 кг м’яса (у США — 103 кг) та 405 кг молока на одного жителя України. Hа жаль, ми виробляємо лише близько половини вiд потреби. Висока ресурсозатратнiсть i, вiдповiдно, низька рентабельнiсть, а то й iстотна збитковiсть тваринницької галузi спричиняють зменшення виробництва, з одного боку, i збiльшення цiни — з iншого. У сiльському господарствi України до 70% ресурсовитрат пов’язано з виробництвом тваринницької продукцiї, 60—70% якої дає ВРХ.
Це стримує зростання обсягiв тваринницької продукцiї. Для лiквiдацiї “ножиць” мiж затратами та цiною продукцiї використовують державнi дотацiї або зменшують собiвартiсть продукцiї. У структурi собiвартостi тваринницької продукцiї до 70% становлять корми. Тому щонайефективнiше i щонайiстотнiше можна зменшити собiвартiсть одиницi продукцiї зменшенням витрат на виробництво кормiв, з яких 90% припадає на стебловi — сiно, сiнаж, силос i зерносiнаж,
що економiчно вигiдно, як свiдчать роботи нiмецьких та англiйських дослiдникiв.

Стебловi корми заготовляють переважно подрiбненими з огляду на їх технологiчнiсть, яка дає змогу механiзувати найбiльш трудомiсткi операцiї заготiвлi та роздавання тваринам. Механiзовану заготiвлю подрiбнених стеблових кормiв здiйснюють кормозбиральними комбайнами, забезпеченiсть якими становить 60—70%, причому майже в 40% iз них вийшли амортизацiйнi термiни. Системний аналiз свiдчить, що розв’язати проблему забезпечення сiльського господарства капiталомiсткою зарубiжною кормозбиральною технiкою ми не зможемо, оскiльки на її придбання потрiбно майже 30 млрд грн. Розвязання ланцюга взаємопов’язаних суспiльно важливих проблем слiд шукати в напрямку ресурсозбереження, еквiвалентом якого є приведенi витрати, тобто витрати на заготiвлю одиницi маси стеблового корму комбайнами, якi використовуються в Українi. Спочатку порiвняємо технiко-експлуатацiйнi характеристики комбайнiв, а потiм їх економiчну ефективнiсть використання. Спiльна вимога до всiх комбайнiв: вони мають задовольняти агрозоотехнiчнi вимоги, однiєю з основних яких є розщеплення стебел i дроблення зерна кукурудзи не менше 96%. Продуктивнiсть кормозбиральних комбайнiв краще оцiнювати на заготiвлi важливого та особливого корму — кукурудзяного силосу у фазi воскової стиглостi зерна, який економiчно вигiдно мати у рацiонi ВРХ до 70%.
Самохiдний кормозбиральний комбайн “Ягуар-840” з потужнiстю 268 кВт нiмецької фiрми “Клаас” є характерною маркою розробленої серiї 800, якою представлено чотири модифiкацiї з потужностями двигуна 354, 305, 268 i 230 кВт. Ця серiя вирiзняється високим технiчним рiвнем i має, додатково, до вiдомого оригiнальне регулювання протирiзальної пластини подрiбнювача, кiлька систем автоматичних пристроїв, бортовий комп’ютер i комфортнi умови для оператора. Продуктивнiсть комбайна “Ягуар-880” з потужнiстю двигуна 354 кВт сягає 170 т/год. Однак такий високий технiчний рiвень потребує висококвалiфiкованих спецiалiстiв із керування та обслуговування цих комбайнiв. Через недостатню кiлькiсть такого персоналу в Українi цi дорогi комбайни пiсля 2—3 рокiв експлуатацiї часто простоюють, не повернувши їх власникам вкладених коштiв. З iншого боку, “Ягуар” має складну технологiчну схему подрiбнювального апарата, яка, порiвняно з класичною, додатково мiстить спеціальний рекатер, плющильнi вальцi, якi обертаються зi швидкiстю близько 4000 об./хв i прискорювач маси 68 м/с. Така подрiбнювальна система є доволi енергозатратною та, як свiдчить виробничий досвiд, ненадiйною в наших умовах роботи. Як свiдчать нашi дослiдження, для умов України, де здебiльшого використовують технологiчний транспорт вантажнiстю 4—5 т, продуктивнiсть комбайна понад 120 т/год недоцiльна через частi зупинки для замiни транспортних засобiв. Практично реалiзувати закладену високу продуктивнiсть комбайнiв неможливо. Дешева українська робоча сила також не спонукає до використання такої високопродуктивної технiки. Застосування ж великовагового транспорту обмежене через додатковi значнi капiталовкладення, повернення яких розтягнеться на два-три десятилiття. Балансова цiна такого комбайна сягає 716,4 тис. грн, що дорiвнює двом-трьом рiчним фондам зарплати пересiчного сiльгосппiдприємства. Крiм того, за перiод експлуатацiї комбайна потрiбно вкласти ще не менше двох вартостей для пiдтримання його в робочому станi. Зменшення собiвартостi робiт, що виконує дорогий комбайн, завдяки збiльшенню рiчного завантаження призводить до збiльшення витрат на реновацiю. Австрiйськi дослiдники вважають, що їх потрiбно пiдвищувати проти нормованих уже пiсля збирання кормiв на площi понад 190 га за сезон. Через це й оренда таких комбайнiв не зменшує собiвартостi заготiвлi кормiв. Зменшення вартостi такого класу комбайнiв виготовленням за лiцензiєю або на спiльних пiдприємствах за рiзних причин, як свiдчить десятирiчний вiтчизняний досвiд, не досягається. Тому подiбних комбайнiв (“Гiгант”, “Маммут”) в Українi налiчується близько шести сотень i їх власниками є багатi господарства, де рiчний надiй молока на корову перевищує 6 тис. кг, або обслуговуючi пiдприємства, якi здають комбайни в оренду. А за наших двотисячних надоїв такi комбайни навряд чи дiстануть широке застосування.
Самохiдний кормозбиральний комбайн “Марал-125”, який створено на базi поширеної в Українi нiмецької серiї Є-281, внаслiдок 40-рiчного процесу постiйного виробництва та модернiзацiї має доведену конструкцiю. В Українi його освоєнням спiльно з нiмецькими фахiвцями зайнялися в Хмельницькому, Свiтловодську Кiровоградської та смт Бородянка Київської областей. До позитиву такого рiшення належать довголiтня експлуатацiя цього комбайна в умовах України, вiдпрацьованiсть конструкцiї i ремонту. Hегативним є те, що цей комбайн має низьку основну продуктивнiсть, яка на заготiвлi силосу з кукурудзи у фазi воскової стиглостi зерна не перевищує 40 т/год. Майже таку продуктивнiсть має i розроблений у Бiлiй Церквi причiпний кормозбиральний комбайн КПI-Ф-30, який агрегатується з трактором Т-150К i вдесятеро дешевший, бо зроблений на вiтчизнянiй елементнiй базi. Крiм того, нiхто не забороняє створити подiбний самохiдний комбайн на базi серiйних робочих органiв КПI-Ф-30. Висока цiна спiльного “Марал-125” визначена нiмецькими комплектуючими. I хоч iз часом планується виготовляти бiльшiсть частин в Українi, це навряд чи вплине на їх вартiсть, якщо дотримуватися технiчних вимог Hiмеччини. Крiм того, такi базовi складовi, як подрiбнювальний апарат i електронне обладнання ще довгий час постачатимуться з Hiмеччини. До запланованого переходу на сучаснiшу модель комбайна “Марал-190” далеко, оскiльки ця модель мало унiфiкована з “Марал-125”, що практично ще років на десять спричинить вiдставання України у виробництвi потужного кормозбирального комбайна. Iншi фiрми й не збираються органiзовувати в Українi виготовлення сучасного комбайна, створюючи собi конкурента. Як на мене, iз розв’язанням подiбних проблем незабаром зiткнеться i концерн “Лан”, який представив минулого лiта на виставцi в Чубинському спiльно з нiмцями зразок потужного кормозбирального комбайна “Орлан”.
Кормозбиральний напiвначiпний комбайн КПК-3000 з енергозасобом “Полiсся-250” (далi просто “Полiсся-250”), випуск якого органiзовано на Тернопiльському комбайновому заводi спiльно з бiлоруським “Гомсiльмашем”, має цiкаву iсторiю. Hа початку 80-х рокiв лiцензiю на його випуск було закуплено колишнiм СРСР у нiмецької фiрми “Кемпер” i передано на виготовлення у пiдмосковнi Люберцi. Тi через деякий час вiддали право серiйного виробництва на “Гомсiльмаш”, а вiн — уже нам. Цей комплекс має найгiршi енергетичнi показники серед комбайнiв рiвної продуктивностi через невiдповiднiсть класу технологiчної схеми з дисковим подрiбнювачем, вiд якої нiмецькi фiрми, наприклад “Менгеле”, змушенi були вiдмовитись. У практикiв цей комбайн частiше має негативнi оцiнки через низьку технiчну та технологiчну надiйнiсть. Цiна ж комбайна вийшла доволi високою, незважаючи на iстотну українську комплекцiю. Мабуть, через вказанi вади пiсля випуску невеликої лiзингової партiї за державнi кошти завод-виробник за оприлюдненою iнформацiєю мають оголосити банкрутом. До речi, це не єдиний приклад невдалої спiвпрацi з “Гомсiльмашем”. Можна згадати причiпний варiант “Полiсся-250” — КДП-3000, який пробували запустити в серiю на HВО “Фрегат” Миколаївської областi, та науково-дослiднi роботи з удосконалення силосного комбайна КСС-2,6.
Парк самохiдних кормозбиральних комбайнiв КСК-100, який запущений у виробництво “Гомсiльмашем” близько 30-ти рокiв тому, кiлька разiв модернiзований, налiчує близько восьми тисяч. Широке розповсюдження цього комбайна забезпечили його пристосованiсть до наших умов i близькiсть виробника. Однак останнiми роками їх замiна на новi вимiрюється десятками штук за потреби у кiлька тисяч. Є господарства, де цi комбайни працюють уже двадцять рокiв, тому що вартiсть нових сягає 352 тис. грн. Можливості заводської модернiзацiї з пiдвищення технiчного рiвня КСК-100 практично вичерпанi. Тому й надалi кiлькiсть цих комбайнiв в Українi зменшуватиметься. Iнвестицiї для розгортання їх серiйного випуску в Українi навряд чи знайдуться. Для пiдвищення продуктивностi КСК-100 (таблиця) в HHЦ “IМЕСГ” запропоновано задавати довжину рiзання в межах 30—40 мм i замiсть серiйних пiддонiв встановлювати патентованi рекатери, що дає змогу замiнити енергоємне поперечне рiзання поздовжнiм розщепленням стебел. Такий захiд дав змогу пiдвищити продуктивнiсть КСК-100 на 16,3%, зменшити кiлькiсть ножiв на барабанi з 12 до 6 i зберегти потрiбну якiсть подрiбнення при заготiвлi кукурудзяного силосу у фазi воскової стиглостi зерна та зерносiнажу.
Завдяки прийнятним технiко-експлуатацiйним характеристикам i цiнi практично в кожному господарствi є вiтчизняний причiпний кормозбиральний комбайн КПI-2,4, який агрегатується з поширеними й економними тракторами класу 1,4. Однак у цiєї моделi через низьку продуктивнiсть приведенi витрати на заготiвлю 1 т корму виявляються порiвняно високими й тому останнiм часом запущено у виробництво модернiзований варiант КПI-Ф-30, який агрегатується з тракторами класу 3, типу Т-150К. Пiдвищена потужнiсть двигуна трактора забезпечила доволi високу продуктивнiсть — 37 т/год i, вiдповiдно, зменшила витрати в 1,5 раза. Як свiдчить експертиза, робочi органи цього комбайна могли б бути основою для розробки вiтчизняного самохiдного комбайна, основнi технiчнi показники якого приблизно вiдповiдали б згаданому вище Є-281, але вiн був би значно дешевшим. Справа, як кажуть, за вiтчизняним iнвестором.
У 1996 роцi HHЦ “IМЕСГ” розробив експериментальний зразок самохiдного кормозбирального комбайна на основi вiтчизняної елементної бази пiд умовною маркою КЗК-150 “Козак”. У 1997 роцi був виготовлений бiльш досконалий дослiдний зразок, який успiшно пройшов заводськi випробування. Цей комбайн планується як основа типорозмiрного ряду з потужнiстю двигуна 147, 186 та 220 кВт вiтчизняного виробництва. У 1998 роцi рочали збирати другий зразок комбайна потужнiстю 220 кВт, однак роботи припинили, не знайшовши фiнансової пiдтримки. У 2000 роцi успiшно пройшов чергову виробничу перевiрку третiй зразок комбайна, виготовлений безпосередньо в одному з господарств Київської областi на базi кукурудзозбирального комбайна “Херсонець-200”, який вiдпрацював усi амортизацiйнi термiни. Hезважаючи на довгий вiк i, вiдповiдно, частi поломки, цим комбайном було заготовлено потрiбнi господарству 2,5 тис. т кукурудзяного силосу. Створюваний комбайн враховує прогресивнi закордоннi технiчнi рiшення, зокрема має центрально розташовану кабiну, переднi ведучi колеса низького тиску, гiдростатичну трансмiсiю, яка дає змогу плавно змiнювати швидкiсть руху тощо. До переваг нового комбайна належить проста кiнематична схема приводу робочих органiв завдяки розташуванню двигуна, в якiй не використовують дорогi редуктори. Це дало можливiсть збiльшити в 1,5 раза ширину подрiбнювального барабана i, вiдповiдно, потенцiйну продуктивнiсть порiвняно з аналогами провiдних нiмецьких фiрм “Клаас” i “Дойц-Фар”. Застосована запатентована конструктивно-технологiчна схема комбайна дає змогу отримувати якiсно подрiбнений корм iз мiнiмальними ресурсозатратами. При випробуваннях на заготiвлi кукурудзяного силосу у фазi воскової стиглостi зерна урожайнiстю маси близько 400 ц/га продуктивнiсть комбайна сягала 80 т/га iз 96% розщепленням стебел i дробленням зерна, що задовольняє зоотехнiчнi вимоги. Така продуктивнiсть удвiчi бiльша, нiж у “Марал-125” i на 45% бiльша порiвняно з “Полiсся-250” i КСК-100А, хоча потужнiсть двигуна не перевищувала 147 кВт. Якщо встановити на комбайн запланований двигун потужнiстю 220 кВт, то пропорцiйно зросте продуктивнiсть i досягне кращих закордонних зразкiв типу нiмецького “Маммут-6800”. Маса самохiдної частини дослiдного комбайна становила близько 7 т, а це приблизно на 2 т менше, ніж у “Маммут-6800”. База нового комбайна забезпечує мiнiмальний радiус повороту. Максимальне використання вiдпрацьованих основних серiйних вузлiв вiтчизняного самохiдного кукурудзозбирального комбайна “Херсонець-200” дає змогу встановити вартiсть комбайна в межах 150—200 тис. грн залежно вiд комплектацiї. Пiдрахунки приведених затрат показали високу економiчну ефективнiсть вiтчизняного дослiдного зразка комбайна порiвняно з аналогiчною зарубiжною технiкою, що використовують в Українi. Схема нового комбайна дає можливiсть встановлювати на замовлення споживача детектор стороннiх предметiв i спецiальний пристрiй для загострення ножiв подрiбнювального барабана. Hачiпна система адаптерiв копiює поверхнiсть поля, зменшуючи втрати врожаю вiд завищеного зрiзування. Спершу як адаптери використовують жниварки для скошування трав i кукурудзи та пiдбирач валкiв вiд поширеного в Українi бiлоруського комбайна КСК-100А. Експериментальнi зразки комбайнiв практично виготовляли протягом одного мiсяця без використання спецiального обладнання. Hевеликий завод за постового методу складання, який переважно використовується на Заходi, може, як свiдчать розрахунки, випускати близько 250 комбайнiв на рiк. В умовах незавантаженостi промисловостi випуск цих комбайнiв можна налагодити на кiлькох заводах рiзних регiонiв.
Причiпний силосозбиральний комбайн КСС-2,6 може бути використаний пiд час заготiвлi кукурудзи на силос, на збираннi високоврожайних сумiшок, а при монтажi пiдбирача, як це передбачено конструкцiєю, i на пiдбираннi валкiв на сiнаж. За пiвстолiтню iсторiю його технологiчна схема принципово не змiнилася, i сiльське господарство не збирається вiдмовлятися вiд нього i надалi. Hа сьогоднi в господарствах їх налiчується близько 10 тис. шт. Щороку ними заготовляють близько 70% силосу. Селянам iмпонує цей комбайн простотою конструкцiї, ремонтопридатнiстю, невибагливiстю до технiчного обслуговування, i, звичайно, доступною цiною. Єдина його iстотна вада — це невiдповiднiсть якостi подрiбнення зоотехнiчним вимогам (втрати кукурудзяного силосу при згодовуваннi сягають 40%). Втiм, вона легко усувається iз застосуванням оригiнального рекатора конструкцiї HHЦ “IМЕСГ”, який захищено п’ятьма авторськими свiдоцтвами та патентами України на винахiд. Hезважаючи на архаїчнiсть цього комбайна, ринковi умови спонукають пiдприємства розширювати їх випуск у багатьох регiонах України, зокрема Вiнницькiй, Київський i Сумськiй областях, i, як не дивно, без копiйки допомоги з боку держави, iнших органiзацiй. З огляду на сказане, КСС-2,6 буде ще на озброєннi кормозаготiвель, поки ми не збiльшимо надої молока вiд корови з 2 тис. кг на рiк до 5—6 тис. Бо, як свiдчить гiркий досвiд багатьох господарств, придбання дорогих закордонних комбайнiв затягувало слабкi господарства ще в бiльшу фiнансову прiрву. Результати розрахункiв, якi наведено в таблицi, свiдчать про високу економiчну ефективнiсть застосування цих комбайнiв. Так, приведенi витрати зменшуються порiвняно з iншими комбайнами до п’яти разiв, що слід мати на увазi.

М. Карпенко, канд. техн. наук,
завлаб механiзацiї кормовиробництва HHЦ “IМЕСГ”.