Як комбайн піклується про ваш майбутній врожай?
Зважаючи на технологічну та технічну інтенсифікацію агровиробництва з метою отримання високих урожаїв за мінімальних витрат на тонну виробленої продукції, варто задуматися про такий важливий аспект, як управління пожнивними рештками культури попередника. Зокрема, тим фермерам, які вирощують озимий ріпак…
Абсолютно впевнений, що більшість практиків погодяться, що основними формуючими факторами майбутнього врожаю є: підготовка ґрунту, строки сівби, достатня кількість поживних речовин, сівба насіння, боротьба з бур’янами та шкідниками, вибір насіннєвого матеріалу тощо.
Цілком очікувано, що підготовка ґрунту стоїть на чільному місці, адже вона, по суті, слугує базою для всіх наступних технологічних операцій та управлінських рішень. Однак підготовка ґрунту починається не з безпосереднього механічного впливу ґрунтообробних знарядь на родючий шар, а трохи раніше – зі збирання врожаю! Природно виникає запитання, чому збирання врожаю є першою технологічною операцією з підготовки ґрунту? І тут все дуже просто. У ґрунт має повернутися все, що було з нього взято. Зокрема рослинна біомаса, що містить чимало мінеральних речовин.
Дійсно, другим найціннішим ресурсом у рослинництві є пожнивні рештки, які залишені на полі після збирання врожаю попередника, а першим і найважливішим є сам ґрунт. На превеликий жаль, практика землеробства рясніє описами різноманітних способів щодо утилізації пожнивних решток, аби вони не заважали роботі ґрунтообробних машин. Іншими словами, надзвичайно часто пожнивні рештки розцінюють як побічний продукт, який не був затребуваний, – «сміття». І цей підхід потрібно міняти…
Адже рослинні рештки (солома, полова та стерня) є природним матеріалом для формування ґрунту, генерування гумусу та поживних речовин для живлення рослин і ґрунтових мікроорганізмів. Уся ця «біота» має здатність виробляти ферменти, що руйнують клітковину та лігнін, білки рослинних решток, перетворюють складні сполуки на прості, які легко засвоюють рослини. Окрім того, використання соломи як добрива дає змогу значно скоротити витрати на її збирання, а також знизити чисельність мишоподібних гризунів, які дуже полюбляють оселятися в залишених на полі «солом’яних перинах».
Готуючи ґрунт до майбутнього врожаю, дуже важливо рівномірно розподілити по його поверхні й кваліфіковано загорнути рослинні рештки. Це є основним фактором впливу, оскільки визначає подальший обробіток, баланс мінеральних речовин і води, умови формування посівного шару, отримання та рівномірність сходів, а також наступний розвиток рослин.
Зернозбиральний комбайн як машина, що перша вступає в безпосередній контакт з урожаєм, окрім своєї основної функції, має ще й якісно подрібнити й рівномірно розкидати не зернову частину всією шириною захвату жатки. Комбайн може бути обладнаний усіма необхідними для цього системами, і вибір тих чи інших систем є завжди актуальним, оскільки дуже часто природне бажання не витратити зайвого зіграє не на користь гідному врожаю.
Пропонуємо невеликий екскурс у теорію розподілу рослинних решток за комбайном. Спочатку розглянемо основні принципи роботи двох найпоширеніших подрібнюючих систем комбайна, а на завершення зробимо відповідні висновки.
Практика показує, що типовий «український» комбайн — це машина, оснащена жаткою із захвату завширшки — 7,5 м, який обладнано лише подрібнювачем соломи з інерційним принципом розподілу маси через дефлектор. Зазвичай, подрібнюючі системи такого типу досить добре виконують розподіл грубого вороху, тобто соломи, яка виходить з системи сепарації, завширшки до 8 м. Однак варто пам’ятати, що дрібний ворох (полова та дрібна січка соломи), що сходить із верхнього решета системи очищення за такого виконання, «дбайливо» укладається у валок, завширшки не перевищуючи ширину решітного стану комбайна, та призводить до надмірної концентрації органічної маси посередині проходу комбайна.
Типову картину розподілу рослинних решток інерційними системами без половорозкидача надано в графіку 1, де «нульова» точка розподілу — це середина жатки. Розрахунок проведено за наступних умов: загальна маса не зернової частини врожаю – 6 т/га, маса стерні заввишки зрізу 12 см – 1 т/га, маса зрізаної соломи – 5 т/га, з них 3,5 т/га — солома, 1,5 т/га — полова. Із графіка видно, що за часткового розкидання соломи залишається надмірне скупчення рослинних решток завширшки 1,5 м переважно через нерозподілену полову, що на пікові сягає 14 т/га.
Для порівняння ефекту нерівномірного розподілу варто ознайомитися з графіком 2, де той же комбайн із такою самою жаткою працює за аналогічних умов, проте на відміну від першого — обладнаний половорозкидачем. Впевнений, що коментарі зайві: пікова концентрація маси ледь сягає 9 т/га, а картина розподілу має більш рівномірний характер.
Узагалі, нерівномірний розподіл за комбайном спричинює такі небажані наслідки:
- затягнута мінералізація соломи, а отже, й доступність поживних речовин, зокрема азоту;
- проблеми з послідуючим обробітком ґрунту та підготовкою посівного ложа;
- зниження якості посіву через поганий контакт насіння з ґрунтом, нерівномірне його закладання на висоті, пропуски через забивання сошників рослинними рештками;
- ускладнений контроль бур’янів, зокрема падалиці, який в основному пов'язаний з наявністю декількох хвиль сходів, надмірною концентрацією рослин-конкурентів;
- збільшення вірогідності ураження сходів збудниками хвороб та шкідників.
Достеменно відомо, що робота будь-якого комбайна характеризується певним рівнем втрат зернового матеріалу. Майже кожний господар намагається довести даний показник до 1%. Якщо перевести цей відсоток у цифрове значення, то за урожайності пшениці 6 т/га комбайн без половорозкидача та з жаткою 7,5 м залишає за собою близько 633 зернини на квадратний метр, до речі, це практично в два рази перевищує мінімальну норму висіву пшениці.
Тепер звернемось до фізіології рослин. Втрати, або ж падалиця, як ми їх часто називаємо, — це, по суті, жива рослина, якій також потрібні азот, мінерали, волога та відповідна площа живлення. Це рослина, що бореться за виживання, а отже забиратиме потрібні для майбутнього врожаю ресурси. Виникає закономірне питання, як зменшити конкуренцію та зробити так, аби ці ресурси були не з одного місця? Доволі просто — за умови розкидання половорозкидачем такої самої кількості зерна на всю ширину захвату жатки, то на 1 м2 припадатиме понад 166 зернин. Отже звичайним половорозкидачем можна зменшити конкуренцію рослин у 3,8 разу та отримати рівномірні сходи падалиці, з якими, підтверджують практики, боротися як механічними, так і хімічними засобами значно легше, ефективніше та й економніше. Таким чином, за нерівномірного розподілу контролювати бур’яни та падалицю значно важче й дорожче. Ділянки з надмірною кількістю решток спричинюють затримання їхнього розвитку, а отже, майбутні операції з обприскування будуть малоефективними, і механічний обробіток (боронування) слід повторювати декілька раз.
Цікавим аспектом, на який також варто звернути увагу, є споживання азоту під час мінералізації соломи. Відомо, що інтенсивність розкладання соломи залежить від наявності азоту в ґрунті та від кількості доданого під час загортання соломи азоту. Солома має досить високий вміст вуглецю порівняно з азотом (C:N 80-100:1), тому під час мінералізації вона може забирати на себе понад 50 кг/га наявного в ґрунті азоту. Для прискорення перебігу цього процесу та зняття дефіцитних ризиків рекомендовано додавати азот у мінеральній (аміачна селітра, сульфат амонію, сечовина) або органічній (гній, гноївка) формах. Для забезпечення швидких темпів розкладання соломи, особливо, коли період від збирання врожаю до висіву наступної культури не перевищує трьох місяців, наприклад, озимого ріпаку, на кожну тонну соломи необхідно внести близько 10 кг азоту. Здається, немає нічого простішого, однак реальний розподіл внесеного в ґрунт азоту буде варіюватися.
Роз’яснення вищесказаного надано на графіку 3, де показано ідеальне співвідношення азоту до маси рослинних решток — 0,01:1 (синя лінія) та співвідношення азоту до заробленої у ґрунт соломи за роботи комбайна без половорозкидача (приклад роботи наведено на графіку 1). За розподілу, який максимально наближений до реального, індекс співвідношення буде варіюватися на всій ширині жатки. Отже на одних ділянках буде спостерігатися дефіцит азоту, а на інших — його надлишок. Загалом, у значному дефіциті буде ділянка з найбільшою концентрацією соломи й полови завширшки лише два метри.
Зважаючи на той факт, що понад 25% посівної площі буде перенасичено органічною масою, падалицею і матиме значну нестачу азоту, мінералізація соломи проходитиме дуже повільно, рослинні рештки забиратимуть набагато більше ґрунтового азоту. Отже сходи будуть надзвичайно нерівномірними через значну конкуренцію та нестачу вологи й мінералів.
Отже, зернозбиральний комбайн має розкидати полем одночасно як солому, так і полову, адже рівномірний розподіл рослинних решток значно спрощує подальші технологічні операції та дає змогу мінімізувати вплив негативних факторів, які ми згадували вище. Таким чином, оснащення комбайна половорозкидачем матиме надзвичайно позитивний ефект. Підтвердженням цього є декілька цифр, що відображають рівень потенційних втрат за вирощування озимого ріпаку на кожні 100 гектар за умови збирання попередника (озимої пшениці) зернозбиральним комбайном із та без половорозкидача.
Таким чином, за використання лише хімічних засобів можна зекономити близько 3 750 євро на кожні 100 га посівів озимого ріпаку.
За роботи комбайна без половорозкидача під загрозою знаходиться чверть посівної площі, що еквівалентно 7 посівних одиниць ріпаку або недозбирання врожаю — 5-6 ц/га. У грошовому еквіваленті — це 1 050 євро за насіння (за вартості — 150 євро за посівну одиницю) або 18 600–22 300 євро недоотриманих коштів за реалізації врожаю (за ринкової вартості ріпаку — 370 євро/т).
Зважаючи на вартість половорозкидача — 5-6 тис. євро, за оснащення комбайна на заводі, першого сезону він окупить себе декілька разів. Зазначемо, що комплект дооснащення комбайна в господарстві буде дорожчим, адже доставка та кваліфікований монтаж — це додаткова вартість. Однак і за таких умов систему варто встановлювати, оскільки економічний ефект буде вищий в рази.
І на останок, для одержання рівномірного розподілу рослинних решток за роботи комбайна слід дотримуватись таких порад:
— обираючи комбайн, звертайте увагу на його комплектацію, віддавайте перевагу комбайнам, які оснащені половорозкидачем;
— вибираючи інерційні або активні розкидачі соломи, звертайте увагу на ширину жатки, з якою працюватиме комбайн: перший тип розкидачів підходить для роботи з жатками завширшки захвату до 7,7 м, а другий — з жатками 9-12 м, (залежно від потужності й типу комбайна);
— ножі подрібнювача соломи мають біти гострими, із загартованою ріжучою кромкою, оскільки вони слугують більше як втричі;
— слідкуйте за станом ножів барабана й батареї протирізів, вчасно замінюйте затуплені та зламані ножі. Пам’ятайте, що для уникнення розбалансування зламаний ніж подрібнюючого барабана завжди міняється парою. Правильний підхід дає змогу отримати оптимальний розмір часток та значно зменшує витрати палива;
— за сильного вітру — напрям руху комбайна має співпадати з напрямом вітру. Останній не має зносити подрібнену солому вбік, особливо під час збирання зернових колосових і бобових культур, тому що це різко збільшує нерівномірність її розміщення поверхнею поля;
— інший спосіб компенсації вітру – це можливість налаштування напрямку розкидання подрібненої маси. Такі системи можуть бути механічними й електричними, де функцію налаштування виконує оператор, Системи може бути також автоматичними, де комбайн сам регулює розподіл маси завширшки залежно від напряму вітру;
— під час вибору способу керування дефлекторами половорозкидача краще віддати перевагу електричному, оскільки регулювання напряму розкидання оператор має змогу здійснювати, не залишаючи кабіну;
— за подрібнення рослинних решток комбайном найкращим способом вивантаження зерна є розвантаження «на ходу», а не на місці. Не варто зупиняти комбайн у загінці. Якщо слід зупинитися, потрібно очистити комбайн від соломи, рухаючись вперед. Таким чином, можна уникнути скупчення рослинних решток в одному місці.
Висновнок
Даною статтею ми мали намір привернути увагу фермерів до проблем, які виникають за нерівномірного розподілу пожнивних решток попередника за комбайном, та розглянули можливі варіанти їхнього вирішення. Наведені графіки розподілів є дещо ідеалізованими, проте дають змогу оцінити важливість та можливості тих чи інших систем розподілу комбайнів. На даний момент можна з упевненістю сказати, що комбайн має бути обладнаний половорозкидачем, що допоможе вам не лише заощадити ресурси, а й отримати кращий урожай. Єдине, чого ніхто не може гарантувати, — це сприятлива погода в потрібний день.
В.Бортун, продукт-менеджер, напрям «Зерно- і кормозбиральні комбайни», ТОВ «КЛААС Україна»
Інформація для цитування
Як комбайн піклується про ваш майбутній врожай?/ В.Бортун// Пропозиція/ — 2017. — № 5. — С. 54-56