Для галузей, що залежать від погоди, пропонують індексне страхування
В умовах глобальних кліматичних змін, коли погодний чинник з року в рік щораз більше впливає на результати сільгоспвиробників, саме індексне страхування стає оптимальним рішенням для АПК, оскільки забезпечує сталість та прибутковість аграрного сектора.
За підтримки проекту IFC «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії» в Україні з 2016 року почало впроваджуватися індексне страхування. Упродовж 2017 року пілотний проект з індексного страхування був реалізований у 9 областях, що свідчить про попит на такий продукт з боку українських виробників. Цей й не дивно, адже індексне страхування добре підходить для малих фермерів. Приміром, в Індії, Африці і Китаї індексне страхування часто використовують для дрібних фермерів, для яких економічно недоцільно відправляти експертів на поле. Те ж саме і в Україні: відправити експерта, щоб оглянути 2-3 гектари, занадто дорого, тому для малих фермерських господарств цей продукт може бути корисним. Але для цього необхідно, щоб і держава почала просувати цей продукт, тому що на рівні страхових компаній, брокерів, і навіть IFC недостатньо ресурсів, щоб проінформувати всіх дрібних фермерів. В Україні навіть середні фермери з 3-4 га часто, за твердженням страховиків, не знайомі з механізмом роботи навіть класичного страхування, не кажучи вже про індексне.
Розуміючи це, експерти IFC вже не перший рік проводять в Україні семінари з індексного страхування, де роз’яснюють основні підходи до розробки індексних страхових продуктів для АПК.
Цьогорічний семінар відбувся наприкінці травня. Провідний експерт з індексного страхування Групи Світового Банку Шадрек Мапфумо детально розповів про те, які індекси та як слід застосовувати для укладення страхового контракту.
Що таке індексне страхування?
В індексному страхуванні виплати прив’язуються до певного визначеного параметра (індекса), наприклад, до погодного, який вираховується на підставі метеорологічних даних, зібраних на визначеній території за певний тривалий період, приміром, у 15 років.
За традиційного страхування під час оцінювання збитків поля часто трапляється така ситуація: страховик каже, що втрати становлять 20%, а фермер не згоден з такою оцінкою та стверджує, що втратив до 80%. Зазвичай сторони погоджуються на компромісне рішення, наприклад, відшкодування до 40%. Але клієнт все одно залишається незадоволеним. На противагу традиційному індексне страхування дає змогу точно розрахувати можливі збитки, адже виплати прив’язуються до певного об’єктивного показника (індекса).
Індексне страхування є економічно вигіднішим від традиційного і для клієнта, і для страховика, адже потенційні збитки страховик вимірює не прямим способом, а на основі історичних показників по врожайності, опадах, температурі тощо. “Ми в якості показника (індекса) можемо взяти опади й вимірювати їх рівень: хороші дощі - гарний врожай. Ми використовуємо супутникові знімки, і, спираючись на співвідношення між зволоженістю грунту і кількістю опадів, розуміємо врожайність”, - розповідає провідний експерт з індексного страхування Групи Світового Банку Шадрек Мапфумо.
Для оцінки можливих збитків та розрахунку індексів страховик збирає агрономічну інформацію. Він дізнається у агронома компанії властивості тієї чи іншої культури, скільки дощу потрібно конкретним культурі й сорту. Крім того, страховик уточнює у агронома тип грунтів, адже навіть для одного сорту необхідна кількість опадів буде відрізнятися залежно від грунтів.
Всі ці характеристики страховик заносить до страхового контракту. Таким чином, для виробників, наприклад, кукурудзи й пшениці, не може бути єдиного страхового продукту.
Шадрек Мапфумо наводить такий приклад: у Зімбабве при вирощуванні скоростиглого сорту кукурудзи строком вегетації 90 днів якщо в перші 15 днів нема опадів, сорт зазвичай гине. Але одного року культура загинула через 7 днів без дощу. Чому ж так сталося? Річ у тому, що при врахуванні критичної кількості днів без дощу потрібно брати до уваги ще й температуру. Тому страховий продукт повинен комбінувати ці два чинники - дощ і температуру, виміряти це співвідношення й прописати його в контракті.
За традиційного страхування, коли оцінювач приїжджає на поле, він хоче побачити, який врожай у виробника. Приміром, якщо врожайність становить 60% від потенційної, це означає, що 40% - це збитки. Тоді завдання страховика - знайти причину 40% збитків. Їх можна пояснити опадами, шкідниками і т. і.
За індексного страхування покриття збитків здійснюється по тому чиннику, який був взятий в якості індексу. Експерт з індексного страхування Шадрек Мапфумо наводить таке порівняння: якщо ви купуєте автоцивілку, є страхування від загоряння, від крадіжки, і страхові виплати вам здійснюють за конкретну подію. Так само в індексному страхуванні - якщо причина втрати врожаю не в дощі, а рівень опадів був взятий за індекс, тоді страховик за це не платить. Коли до індексу дощу додати індекс температури, тоді премія буде вищою. Фермер в такому разі знає, за що отримує компенсацію. Тому потрібна конкретизація, що саме покриває страхування.
Як працює індексне страхування в сільському господарстві?
Розробляючи продукт з індексного страхування, страховик повинен подбати, щоб контракт відповідав тому, що реально відбувається в полі. Приміром, якщо до страховика приходить фермер, який вирощує певний сорт культури упродовж 5 років, і одного року він втратив 20% урожаю, інші ж були беззбитковими, страховику під час розробки для нього страхового контракту потрібно припустити, що б він заплатив фермеру, якби уклав з ним контракт 5 років тому. Це потрібно для того, щоб отримати якісний індекс. Контракт має відповідати тому, що відбувається в реальності.
Якщо фермер хоче отримати страховий продукт, який убезпечить його від посухи, тоді в якості індексу береться параметр, що стосується посухи, - низький рівень опадів. Страховик запрошує з офіційних джерел - держметеослужби або супутника - історію по кількості опадів. Якщо у період проростання рослина не проросла через відсутність опадів, страховик сплачує 100%.
Припустімо, що період проростання культури становить 20 днів й визначений, приміром, з 15 березня по 4 квітня, тоді датою початку договору буде 15 березня, датою завершення договору - 4 квітня.
Якщо опади в певний день цього періоду будуть нижчими або дорівнюватимуть певному визначеному оптимальному для цієї культури рівню, хай це буде 3 мм, страховик вважає цей день сухим. Якщо більше 3 мм, страховик вважає цей день вологим.
Далі страховику потрібно з’ясувати, якою має бути максимальна кількість сухих днів підряд, після якої культура гине. Це критичний показник для врожаю. Для різних культур та сортів ця кількість днів буде різною. В нашому випадку хай це буде 18 днів поспіль без дощу. Тоді завдання страховика - в тому, щоб подивитись історію опадів по кожному року за певний тривалий історичний період, приміром, з 1990 по 2015 р., у проміжку з 15 березня по 4 квітня, і з’ясувати, чи день був сухим, чи вологим.
По кожному року страховик дивиться загальну кількість сухих днів і рахує, чи це було більше критичного показника у 18 сухих днів, чи ні. Проаналізувавши дані щодо опадів за період 1990-2015 рр., страховик підставляє їх у рівняння для розрахунку індексу й далі аналізує можливі виплати за всі роки з 1990 по 2015, тобто в які роки він би заплатив 100%, а в які роки - нічого.
Під час індексного страхування страховик здійснює виплати упродовж періоду, коли не було опадів. Тобто якщо 18 днів поспіль не було опадів, страховик сплачує відшкодування. Але якщо 10 днів було сухо, далі 3 дні йшов дощ, то за ці дні культура могла відновитись. Тому при аналізі страховику важливо визначити саме неперервний період посухи, і він шукає за період з 1990 року по 2015 найдовший такий неперервний період.
Якщо загальний неперервний період становить менше 18 днів, страховик нічого не сплачує, якщо більше 18 днів - то сплачує 100%. Таким чином, страховик переконується, що контракт працює, що він не сплатить страхові премії тоді, коли збитків не буде.
При обранні індексу експерти радять спрощувати підхід: не брати відразу багато індексів, оскільки чим більше показників, тим важче пояснювати їх клієнтам, і тим важче грамотно їх зв’язати, виявити їх кореляцію.
Найчастіше страховики беруть за індекс рівень опадів, оскільки 90% випадків втрати врожаю пов’язані саме із опадами, 10% - із температурою, а на решту показників залишається 10%.
В індексному страхуванні можна брати різні моделі для розрахунку відшкодування, приміром, якщо культура може протриматись 20 днів без опадів, на 21-й день вона починає хворіти, а на 40-й день гине. Тоді виплати починаються з 21-го дня без опадів - 5% за кожен день, і на 40-й день виробник отримує 100%, а його урожай повністю гине. Для застосування такої моделі страховикам слід розуміти, як поводять себе культури, й брати цю інформацію від агронома.
Побудувати страховий контракт можна на основі будь-яких індексів. У цьому й перевага індексного страхування. Питання в тому, наскільки ці моделі відображають реальність клієнта. У підсумку, що для клієнта важливо - це результат: яку врожайність він отримає. Для цього використовуються різні індекси. Є, наприклад, індекс врожайності на рівні району - він дає хорошу кореляцію між результатами по агрофірмі й по району.
Наприклад, у одного клієнта середня врожайність кукурудзи становила 10 т/га, а по району - 5 т/га. Він говорив: як ви будете використовувати ці дані, якщо у мене врожайність значно вища? Але все відносно: якщо врожайність по району знизилася на 10% до 4,5 т/га, то за індексом зниження врожайності клієнта на 10% становитиме 9 т/га.
Залежно від культури можна застосовувати різні індекси. Так, до сої, яка дуже чутлива до опадів або до посух, можна використовувати індекс врожайності грунту і комбінувати з температурою й опадами. Ці параметри визначають, з якого моменту почнеться зниження врожайності. Тому всі дані обговорюються з клієнтом і з агрономами - вони знають, за яких значень температури і опадів відбувається зниження врожайності.
Можна використовувати різні індекси, головне - розуміти і аналізувати кореляцію, і визначити, яка модель найкраще корелюється з реальними результатами клієнта. Необхідна тісна співпраця з клієнтом, щоб розуміти його реальну проблему. Припустимо, є певна компанія, яка щороку планує отримати 8 т/га пшениці, але отримує по факту 5 т/га. У такому випадку, якщо вони на 100% знають, що це через брак опадів або високі температури, тоді є сенс використовувати цей індекс. Якщо ж це просто не дуже благополучний регіон, і кожного року діють різні фактори, тоді є сенс використовувати індекс врожайності по району.
Проблеми й перспективи нововведення
Говорячи про переваги й особливості впровадження індексного страхування в Україні, керуючий партнер страхового брокера EUROP Insurance Brokers (Аграрні страхові послуги Grainsurance) Седрік Германн зазначив, що індексне страхування на інших ринках існує вже багато років, де воно досить розвинене. На даний момент цей вид страхування розвивається в багатьох сферах, таких як енергетика, готельний бізнес, ресторанний бізнес, - тобто у всіх тих сферах економіки, які залежать від погоди.
У нас в Україні цей вид продукту з'явився зовсім недавно. Продукти індексного страхування добре підходять для агрохолдингів. У них великі площі, і за традиційного страхування для оцінки ризиків страховику слід було б щонайменше три рази виїжджати в поле: один раз до укладення договору страхування, потім ще раз, потім кожен раз, коли є страховий випадок. Це досить трудомісткий і затратний процес, і не завжди він достатньо прозорий для сторін. В індексному страхуванні питання прозорості не існує, тому що там всі дані відкриті, публічні, й виплати залежать від певних параметрів (індексів), розрахованих на основі цих даних.
На сьогодні більшість фермерів не розуміють, як працює цей продукт. Є й інший аспект - довіра до даних, які використовуються для розрахунку індексу. Статистичні дані по врожайності зараз отримати дуже важко. Про що йде мова: для побудови індексу в середньому страхова компанія запрошує деталізовані дані по врожайності за 10, а то й за 15 років на рівні району, а не області. Але в Україні у відкритих джерелах можна знайти історичну врожайність тільки по областях. Для отримання даних по районах потрібно звертатися до держструктур, або ж залучати їх на платній основі.
І в кожному випадку, коли клієнт запитує кодування з того чи іншого регіону, доводиться звертатися за запитом в міністерство, часто це займає досить тривалий час. І це теж не викликає довіру клієнта. Тому питання доступності даних державної статистики врожайності на рівні району є одним з чинників, який гальмує розвиток індексного страхування.
Якщо використовуються інші індекси, наприклад, рівень опадів, тоді ці дані вже легше отримати від державних метеостанцій, але й ця інформація все ще не дуже прозора і доступна для всіх. Є й інші джерела даних, наприклад, супутникові дані, тоді страхова компанія може надати клієнтові доступ до системи, щоб він бачив, які дані у нього є, і які дані використовуються для розрахунку відшкодування.
У багатьох виробників може виникнути питання щодо виплат: чи виставить на всіх коштів? Адже якщо трапляється посуха, то вона стосується всіх. У такому разі здійснюється перестрахування ризику - 5% від загальної суми страховики утримують в Україні, а решта суми, 95%, перестраховується в Європі, адже посуха не може охопити всі країни. Таким чином здійснюється розподіл ризику, і для індексних програм страхування це надзвичайно важливо.
Але щоб страховик не залишив собі 100%, а тільки 5%, - потрібна робота державного регулятора, адже від жадібності страховиків може постраждати економіка держави. Державний регулятор повинен забезпечити наявність у вітчизняних страховиків перестрахування у міжнародних компаній. Для здійснення виплат потрібен посередник (агрегатор) між виробниками і страховиком. Приміром, це можуть бути компанії, які працюють з виробниками, як-от Syngenta, Monsanto тощо. Агрегатором може бути будь-який суб’єкт, який працює з місцевими виробниками і має усталені відносини з ними. Таким чином, страховик платить агрегатору, агрегатор - виробникові.
Надія Лядецька, n.liadetska@univest-media.com