Спецможливості
Новини

Чо­му се­ля­нин боїться зе­мель­ної ре­фор­ми

07.05.2012
769
Чо­му се­ля­нин боїться зе­мель­ної ре­фор­ми фото, ілюстрація

До­ля за­ко­но­про­ек­ту «Про ри­нок зе­мель», який по­кли­ка­ний за­пу­с­ти­ти рин­кові ме­ханізми купівлі-про­да­жу зе­мель сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня в Ук­раїні, досі за­ли­шається не­виз­на­че­ною.

До­ля за­ко­но­про­ек­ту «Про ри­нок зе­мель», який по­кли­ка­ний за­пу­с­ти­ти рин­кові ме­ханізми купівлі-про­да­жу зе­мель сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня в Ук­раїні, досі за­ли­шається не­виз­на­че­ною.

Р. Нечипорук,
Національ­ний прес-клуб
«Ук­раїнсь­ка пер­спек­ти­ва»

На­родні де­пу­та­ти про­го­ло­су­ва­ли за ньо­го в пер­шо­му чи­танні на­прикінці ми­ну­ло­го ро­ку, але те­пер виз­на­ють, що на­вряд чи ви­тя­га­ти­муть йо­го з «дов­гої шух­ля­ди» до за­вер­шен­ня пар­ла­ментсь­ких ви­борів. Ек­с­пер­ти при­пу­с­ка­ють, що та­ка по­­зиція на­род­них об­ранців по­яс­нюється тим, що во­ни на­пе­ред зна­ють: за­кон має суттєві не­доліки і на­вряд чи по­вною мірою влаштує ук­раїнсько­го се­ля­ни­на.
Тож ко­го має за­до­воль­ни­ти но­вий за­кон? Це ста­ло те­мою на­шої роз­мо­ви з пре­зи­ден­том Ук­раїнсько­го при­ват­но­го бла­годійно­го фон­ду «Аг­ро­еко­до­по­мо­га», юри­с­том, го­ло­вою Ра­ди старійшин Міжна­род­ної гро­мадсь­кої ор­ганізації «Ми - Ук­раїнці» Сте­па­ном Дьяченком.

Як, на ва­шу дум­ку, чи го­то­ва Ук­раїна до зе­мель­ної ре­фор­ми?
- Од­но­знач­но - ні. І це не ли­ше моя дум­ка, а й ба­га­ть­ох фахівців. За сьо­год­нішніх ре­алій є ве­ли­ка за­гро­за, що зе­мель­на ре­фор­ма за­вер­шить­ся тим, що унікальні ук­раїнські чор­но­зе­ми (а во­ни ста­нов­лять 2/3 світо­вих за­пасів) ску­пить гру­па гро­шо­ви­тих маг­натів, а пізні­ше пе­ре­про­дасть їх іно­зем­цям, за­ро­бив­ши на цьо­му, за підра­хун­ка­ми ек­с­пертів, по­над 400 млрд дол. А це - 10 річних бю­д­жетів Ук­раїни! Ми вже маємо при­крий досвід 90-х років, ко­ли у нас ніби­то за­для фор­му­ван­ня се­ред­нь­о­го кла­су бу­ло про­ве­де­но мас­штаб­ну при­ва­ти­зацію про­мис­ло­вих об'єктів, але та­ким чи­ном, що більшість на­се­лен­ня обіця­них стат­ків не до­че­ка­ла­ся, за­те ут­вер­ди­ло­ся по­нят­тя «кла­но­вої олігархії».
Нам, на­сам­пе­ред, слід виз­на­чи­ти­ся, що ми ви­с­тав­ляємо на ри­нок: то­вар чи цінності національ­ної ва­ги? Вся ба­га­то­віко­ва історія Ук­раїни свідчить, що ос­нов­на бо­роть­ба на те­ри­торії на­шої дер­жа­ви то­чи­ла­ся са­ме за ро­дючі грун­ти. І за цей ве­ли­кий період в інте­ре­сах ук­раїнців відбу­ло­ся тільки дві по­вноцінні ре­фор­ми. Пер­шу про­ве­ли в IX-XI ст. - во­на уза­ко­ни­ла пра­во на­се­лен­ня на зем­лю. А дру­гу здійсни­ло ко­зацтво за часів правління Бог­да­на Хмель­ниць­ко­го, пе­ре­дав­ши відібрані у Речі По­спо­ли­тої зе­мельні наділи у ко­ри­с­ту­ван­ня се­ля­нам та ко­за­кам. Але наскільки ви­ва­же­но слід підхо­ди­ти до цьо­го пи­тан­ня, по­ка­зує по­даль­ша історія. І століття не ми­ну­ло після смерті відо­мо­го ге­ть­ма­на, як ро­сійські поміщи­ки за­хо­пи­ли всі без ви­нят­ку ук­раїнські землі і закріпа­чи­ли віль­не на­се­лен­ня.
Ні більшо­вицькі, ні сталінські зе­­мель­­ні ре­фор­ми по­лег­шен­ня се­ля­нам не при­нес­ли. А те­пер ко­лишні кол­го­с­пи і рад­го­с­пи пе­ре­ро­с­та­ють у ла­ти­фундії бур­­­жу­азії, де місця се­ля­ни­ну зно­ву не­має. Та є тен­денції знач­но не­без­печні, які за­га­лом сто­су­ють­ся усу­нен­ня ук­раїнсь­ко­го се­лян­ст­ва з істо­рич­ної аре­ни. У нас ще зе­мель­на ре­фор­ма не роз­по­ча­ла­ся, а, скажімо, в Ки­таї вже ство­ре­но два інве­с­тиційні фон­ди для скупівлі ук­раїнських зе­мель об­ся­гом 10 і 5 млрд дол., у Лівії - один фонд розміром 7 млрд дол., не за­ба­рять­ся й інші країни. Тож слід виз­на­чи­ти­ся з ме­тою ре­фор­ми: для тих, хто пра­цює на землі, чи для груп­ки мож­но­владців, що праг­нуть зба­га­ти­ти­ся на опе­раціях із купівлі-про­да­жу?

А як ви розцінюєте за­яви, що зе­мель­на ре­фор­ма за­пла­но­ва­на в інте­ре­сах влас­ників зе­мель­них паїв (се­ред яких 70% - пенсіоне­ри), фер­мерів, які на селі пред­став­ля­ють ма­лий і се­редній бізнес?
- По­глянь­мо на ци­ф­ри. Зе­мельні паї в Ук­раїні от­ри­ма­ли близь­ко 7 млн гро­ма­дян. Се­ред­нь­о­ста­ти­с­тич­ний пай - 4,2 га. За та­кої площі жо­ден уро­жай не від­шко­дує влас­ни­кові ви­т­рат, тож се­ля­ни зму­шені відда­ва­ти свої ділян­ки в орен­ду за безцінь - 200-500 грн/га/рік. Як­що по­ди­ви­ти­ся на склад орен­дарів, то фер­мерів се­ред них - мен­ше 5%, а пе­ре­важ­на більшість - фірми, ком­панії, інші при­­ватні струк­ту­ри, які да­лекі від аг­рар­но­го сек­то­ру. Ма­ло то­го, сотні ти­сяч гек­тарів землі вже відда­но аг­ро­хол­дин­гам, які пред­став­ля­ють іно­зем­ний капітал.
Ще до по­чат­ку зе­мель­ної ре­фор­ми в країні ви­ник тіньо­вий спе­ку­ля­тив­ний ри­нок, що міцно зрісся з дер­жав­ною вла­дою. Сфор­му­ва­ла­ся справжня зе­мель­на мафія. А зем­ле­влас­ни­ка-се­ля­ни­на зно­ву по­ши­ли в дурні: має папірець з пра­вом на­зи­ва­ти­ся гос­по­да­рем, а ре­аль­но ско­ри­с­та­ти­ся ним він не мо­же. За нинішньої за­ко­но­дав­чої ба­зи мож­на от­ри­ма­ти си­ту­ацію, ко­ли всі землі й сільське гос­по­дар­ст­во кон­тро­лю­ва­ти­муть 7-10 аг­ро­хол­дингів.
Хо­чу на­га­да­ти оче­вид­ний факт: ук­раїнські чор­но­зе­ми - не Клон­дайк чи наф­то­нос­ний Сибір, де при­родні ре­сур­си є ви­черп­ни­ми. Ро­дючість на­шої землі - вічна, як­що з нею по-гос­по­дарсь­ко­му по­во­ди­ти­ся. Ко­ли по-ди­кунсь­ки, то де­гра­дація землі по­тяг­не за со­бою де­гра­дацію суспільства.

Але ж аг­рар­ний сек­тор Ук­раїни дав­но по­тре­бує ре­фор­ма­торсь­ких кро­ків...
- Це справді той сек­тор еко­номіки, який че­рез ре­фор­му­ван­ня спро­мож­ний пе­ре­кон­ли­во ви­ве­с­ти Ук­раїну на міжна­род­ну аре­ну. У чо­му ж за­трим­ка? Ми досі не виз­на­чи­ли­ся з тим, що і як ре­фор­му­ва­ти. Є пре­крас­ний досвід аг­рар­ної політи­ки євро­пейсь­ких країн: Австрії, Німеч­чи­ни, Швеції, Франції, Швей­царії. Там аг­рар­ний сек­тор сфор­му­ва­ли за ра­ху­­нок дрібних фер­мерсь­ких гос­по­дарств, ство­рю­ю­чи для їхньо­го роз­вит­ку і процвітан­ня спри­ят­ливі еко­номічні умо­ви. Це са­мо­до­статній і кон­ку­рен­то­с­про­мож­ний еко­номічний сек­тор, який не тільки за­без­пе­чує про­дук­та­ми хар­чу­ван­ня внутрішній ри­нок, а й ста­но­вить солідну ек­с­порт­ну скла­до­ву. І фер­мерсь­кі гос­по­дар­ст­ва в них не­ве­личкі - за 67 по­воєнних років зрос­ли з 8-10 до 50-60 га.
Або візьме­мо інший досвід - мо­ло­дої країни Ізраїль. Там не пішли шля­хом роз­про­да­жу зе­мель, як це хо­чуть зро­би­ти в нас, а, за­сто­со­ву­ю­чи ви­сокі тех­но­логії, зму­си­ли пло­до­но­си­ти навіть ка­міння. Відо­мо, що 60% те­ри­торії Ізраїлю зай­має пу­с­те­ля, і, по­при такі не­спри­ят­ливі умо­ви, за стис­лий проміжок ча­су ця не­ве­лич­ка країна не тільки за­без­пе­чи­ла власні по­тре­би, а й на­си­ти­ла ово­ча­ми, фрук­та­ми, м'ясо-мо­лоч­ною про­дукцією світо­вий ри­нок. За­вдя­ки роз­роб­кам із­раїльських уче­них, пло­до­но­си­ти по­ча­ли навіть піски пу­с­телі Не­ге­ва, що при­нес­ло країні мільярдні при­бут­ки. Уся зем­ля в Ізраїлі на­ле­жить дер­жаві, а фер­ме­ри бе­руть її в орен­ду на 49 років. Уряд усіля­ко підтри­мує сільське гос­по­дар­ст­во, фінан­су­ю­чи чи­ма­ло про­грам. Там навіть пла­ну­ють за­бо­ро­ни­ти за­лу­чен­ня га­с­тар­бай­терів в аг­рар­ний сек­тор, аби збе­рег­ти ро­­бочі місця для своїх гро­ма­дян.
Це - зраз­ки тур­бо­тли­во­го і гос­по­дар­сь­ко­го підхо­ду. І са­ме на та­кий підхід має орієнту­ва­ти­ся Ук­раїна, тоді у нас усе вий­де.

Ос­таннім ча­сом до­волі ак­тив­но об­го­во­рю­ють про­по­зицію що­до про­ве­ден­ня все­ук­раїнсько­го ре­фе­рен­ду­му з при­во­ду доцільності зе­мель­ної ре­фор­ми. Чи мог­ли б ви спрог­но­зу­ва­ти йо­го ре­зуль­та­ти, і чи при­ста­не вла­да до та­кої про­по­зиції?
- Ре­зуль­та­ти та­ко­го ре­фе­рен­ду­му за нинішніх умов ви­гля­да­ють до­волі про­гно­зо­ва­ни­ми. Уявіть дум­ку пе­ресічно­го гро­ма­дя­ни­на, який досі обу­рюється з при­во­ду не­чес­ної при­ва­ти­зації про­мис­ло­вих об'єктів, а те­пер йо­го схи­ля­ють підтри­ма­ти про­даж землі. Подібні ре­фор­ми за­зви­чай підтри­мує се­редній клас. Але у нас се­редній клас не­роз­ви­не­ний, і йо­го інте­ре­си під час здійснен­ня серй­оз­них пе­ре­тво­рень не вра­хо­ву­ють­ся.
За­га­лом став­лен­ня до зе­мель­ної ре­фор­ми в Ук­раїні склад­не. Лю­ди ба­чать, як у нашій країні без­бож­но зни­щу­ють ро­дючі грун­ти. Ніхто ж не кон­тро­лює діяльність орен­дарів, то­му по­ши­рені ви­пад­ки, ко­ли во­ни, не­хту­ю­чи сівозміною, вис­на­жу­ють одні ділян­ки зе­мель і пе­ре­хо­дять на інші. Як наслідок - де­гра­до­ва­на зем­ля. І ніхто не не­се за це відпо­ві­даль­ності. Дер­жа­ва до­пу­с­ти­ла вза­галі ди­ку з по­гля­ду еко­номічної доцільності си­ту­ацію, ко­ли доз­во­ли­ла орен­да­рям «на­ва­рю­ва­ти» над­капіта­ли, нічо­го на­томість не вкла­да­ю­чи, та ще й при цьо­му не не­сти відповідаль­ності за ви­ни­щен­ня на­ціональ­но­го ба­гат­ст­ва. Як­що ми го­во­ри­мо про се­бе як про гос­по­дарів і дбаємо про підне­сен­ня еко­номіки, то слід спо­чат­ку на­да­ти влад­ну пе­ре­ва­гу ви­роб­ни­кові, а не спе­ку­лян­там. Бо на прак­тиці ви­хо­дить, що за­ко­но­про­ект за­хи­щає ли­ше інте­ре­си новітніх ла­ти­фун­дистів і аж ніяк - не се­лян. Ук­раїні нав'язу­ють спро­ще­ну еко­номічну мо­дель роз­вит­ку сільсько­го гос­по­дар­ст­ва. А зе­мель­на ре­фор­ма за своєю сут­тю знач­но шир­ша і має охоп­лю­ва­ти еко­логічні, соціальні, етнічні, де­мо­графічні, юри­дичні та ба­га­то інших ас­пектів. Ця пе­ре­бу­до­ва ве­де до ла­ман­ня усь­о­го суспільно­го ор­ганізму, до яко­го ми досі не го­тові.

При­хиль­ни­ки зе­мель­ної ре­фор­ми за­яв­ля­ють, що во­на ма­ла б ста­ти не­від'ємною ча­с­ти­ною дер­жав­ної аг­рар­ної політи­ки, яка чітко виз­на­чає га­лу­зеві орієнти­ри хо­ча б на се­ред­нь­о­ст­ро­ко­ву пер­спек­ти­ву. Пи­тан­ня: чи має Ук­раїна та­ку політи­ку і як­що так, то чо­му здійс­нен­ня зе­мель­ної ре­фор­ми пла­нується без будь-якої прив'яз­ки до неї?
- Ук­раїну дав­но на­зи­ва­ють країною па­ра­доксів. Скажімо, у нас функціонує Мі­ністер­ст­во аг­рар­ної політи­ки та про­до­воль­ст­ва з ве­ли­чез­ним чи­нов­ниць­ким апа­ра­том, на ут­ри­ман­ня яко­го йдуть чи­малі ко­ш­ти, але па­ра­докс: не­має са­мої аг­рар­ної політи­ки! Що за 20 років не­за­леж­ності цей го­ло­вний сільсько­го­с­по­дарсь­кий інсти­тут у країні зро­бив для підтрим­ки аг­раріїв, піднят­тя соціаль­них стан­дартів на селі? Хіба для цьо­го по­тріб­не за­про­ва­д­жен­ня при­ват­ної влас­ності на зем­лю чи рин­ку землі? Чо­му досі не роз­ро­би­ли і не за­пу­с­ти­ли ефек­тив­ну мо­дель дов­го­ст­ро­ко­вої орен­ди зе­мель­них угідь, як це зро­би­ли в Європі, не уз­го­ди­ли на дер­жав­но­му рівні гнуч­ку кре­дит­ну політи­ку підтрим­ки се­лян­ст­ва? Чи­нов­ни­ки ра­пор­ту­ють про те, що ми ек­с­пор­туємо ріпак, со­няш­ник, зер­но, а на міжна­род­них сим­по­зіумах уже від­вер­то виз­на­ють, що Ук­ра­їна з по­туж­ної сільсько­го­с­по­дарсь­кої дер­жа­ви по­сту­по­во пе­ре­тво­рюється на аг­рар­ну ко­лонію. І про яку аг­рар­ну дер­жав­ну політи­ку в Ук­раїні мож­на ве­с­ти мо­ву, ко­ли у нас до сьо­годні не виз­на­чи­ли­ся, на що ро­би­ти став­ку: на фор­му­ван­ня і підтрим­ку влас­но­го фер­ме­ра - пред­став­ни­ка се­ред­нь­о­го кла­су, який за сьо­годнішніх умов єди­ний спро­мож­ний ви­ве­с­ти еко­номіку країни з прірви, чи на ве­ликі аг­ро­го­с­по­дар­ст­ва, які пе­ре­важ­но орієнту­ють­ся на мо­но­куль­ту­ри, що ко­ри­с­ту­ють­ся по­пи­том на міжна­род­них рин­ках?

Західні ек­с­пер­ти пе­ре­ко­ну­ють, що на­ше сільське гос­по­дар­ст­во навіть на­по­ло­ви­ну не ви­ко­ри­с­то­вує на­явні ре­сур­си. Йдеть­ся про ро­дючі землі, спри­ят­ливі кліма­тичні умо­ви то­що. Як­би во­но пра­цю­ва­ло ефек­тивніше, то Ук­раїна мог­ла б уже най­б­лиж­чим ча­сом пе­ре­тво­ри­ти­ся на про­до­воль­чий ко­­­шик Євро­пи, і не ли­ше Євро­пи. По­годь­те­ся, з ог­ля­ду на зро­с­та­ю­чу про­до­воль­чу про­бле­му, яка вже на­бу­ла пла­не­тар­но­го мас­шта­бу, та­­­ка пер­спек­ти­ва до­волі за­ман­ли­ва. Та чи має вза­галі зе­мель­на ре­фор­ма шан­си на­бли­зи­ти її ре­а­лізацію?
- По­вто­рюсь, у то­му ви­гляді зе­мель­на ре­фор­ма, яку нам про­по­ну­ють, - жод­них шансів не має. Аг­ро­хол­дин­ги бу­дуть у нас сіяти, а вро­жай про­да­ва­ти­муть за кор­до­ном. Там же осіда­ти­муть і їхні над­при­бут­ки. Нам же за­ли­шать­ся копійки. При­чо­му сільське гос­по­дар­ст­во три­ма­ти­меть­ся на мо­но­куль­ту­рах, які у по­даль­шо­му пе­ре­тво­рять наші землі в ма­ло­ро­дючі.
В Ук­раїні ми мо­же­мо го­во­ри­ти сьо­годні про од­не: про дов­го­ст­ро­ко­ву орен­ду землі й підтрим­ку влас­но­го ви­роб­ни­ка. У Франції на підтрим­ку аг­раріїв що­річно виділя­ють по­над 5 млрд євро, в Ук­раїні на пер­шо­му етапі не­обхідні серй­озніші ко­ш­ти, але во­ни ви­прав­да­ють се­бе. Обов'яз­ко­вою умо­вою має ста­ти роз­роб­лен­ня дієвої про­гра­ми еко­но­мічно­го та соціаль­но­го спри­ян­ня се­ля­ни­­нові і йо­го за­ко­но­дав­чо­го за­хи­с­ту. Крім то­го, слід як мінімум на де­сять років ус­та­но­ви­ти мо­ра­торій на торгівлю зем­лею сільсько­го­с­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня, щоб грун­тов­но розібра­ти­ся в пи­тан­нях на­пря­му і струк­ту­ри аг­рар­них пе­ре­тво­рень. Роз­ро­би­ти кон­цепцію роз­вит­ку те­ри­торіаль­них гро­мад, вне­сти зміни у про­цес фор­му­ван­ня бю­д­жетів на всіх рівнях (бю­д­жет сільських гро­мад і сільсько­го­с­по­дарсь­ких підприємств має фор­му­ва­ти­ся зни­зу), об­ме­жи­ти рух паїв на де­сять років - до фор­му­ван­ня ре­аль­ної аг­рар­ної стра­тегії підтрим­ки влас­но­го ви­роб­ни­ка - і вста­но­ви­ти відпо­ві­дальність за ви­ко­ри­с­тан­ня аг­рар­них угідь. Се­ля­ни­на не тре­ба вчи­ти, як пра­цю­ва­ти на землі, - тре­ба ство­ри­ти такі умо­ви, аби йо­му не за­ва­жа­ли в цьо­му і щоб йо­го зу­х­ва­ло не гра­бу­ва­ли. 

Інтерв'ю
Кукурудза сьогодні є стратегічною культурою, що вирощується майже у всіх кліматичних зонах України. Насичення сівозміни кукурудзою та відсутність системи інтегрованого управління шкідниками сприяють збільшенню кількості шкідників і... Подробнее
Нова генерація найсучасніших комбайнів TRION від компанії CLAAS представлена в Україні 11-ма моделями, на базі яких можна буквально (як в LEGO) створити зернозбиральний комбайн своєї мрії, під конкретні потреби. Залежно від моделі, нові... Подробнее

1
0